Програми продажу віз, дозволів на мешкання чи й громадянства заможним іноземцям, неформально знані як «золоті візи», існують у цілій низці країн-членів Європейського союзу чи «шенгену», і вони становлять значний ризик зловживань і корупції, попереджають активісти.
Принаймні десять європейських країн із зони «шенгену» пропонували право на мешкання чи громадянство в обмін на інвестиції: це Австрія, Бельгія, Греція, Іспанія, Латвія, Литва, Мальта, Португалія, Угорщина і Швейцарія. Угорщина зупинила свою таку програму минулого року.
Крім того, такі схеми діють іще в низці країн ЄС, що не входять до «шенгену»: це Болгарія, Велика Британія і Кіпр. Також схожі можливості пропонують і деякі держави з-поза меж Євросоюзу: наприклад, Вірменія, Молдова і Чорногорія.
Ризики викликають дедалі більше занепокоєнняКарл Долан
«Ризики, що їх такі схеми становлять для чесності у функціонуванні «шенгену», викликають дедалі більше занепокоєння», – заявив на прес-конференції у Брюсселі 5 березня директор антикорупційної організації Transparency International у справах ЄС Карл Долан. Адже віза чи інший документ на право перебування в одній із країн «шенгенської зони» дає можливість вільно відвідувати й усі інші. Громадянство країни Євросоюзу дає право практично вільно оселятися і працювати в усіх інших.
Нове дослідження проекту OCCRP («Проект викриття організованої злочинності і корупції ») задокументувало випадки, зокрема, недостатньої перевірки осіб, які за інвестиційними програмами отримували паспорти чи дозволи на мешкання країн ЄС.
Серед них, за даними дослідження, – отримання таких документів на Мальті громадянами Росії, яких вважають наближеними до президента Росії Володимира Путіна.
Процедури належної перевірки в деяких країнах ЄС, зокрема Угорщині чи Португалії, були недостатньо ретельнимиКейсі Келсо
«Ясно, що процедури належної перевірки в деяких країнах ЄС, зокрема Угорщині чи Португалії, були недостатньо ретельними», – каже Кейсі Келсо, чільний представник Transparency International.
Європейська комісія має пізніше цього року оприлюднити свій звіт про так звані програми «золотих віз» країн ЄС. Як заявив 5 березня речник Єврокомісії, цей її звіт стане «вказівником» для країн Євросоюзу в тому, як втілювати такі схеми.
Що ж з’ясували борці з корупцією і громадські розслідувачі?
Вони розглянули програми «золотих віз» семи країн-членів ЄС – Австрії, Латвії, Литви, Кіпру, Мальти, Португалії і Угорщини, – а також схожі програми Вірменії і Чорногорії.
В усіх досліджених країнах Євросоюзу такі програми зберігають таємницю щодо тих, хто ними скористався. При цьому, кажуть розслідувачі, джерела багатств шукачів такого статусу перевіряються недостатньо, громадськості бракує даних про залучені під нього інвестиції і про тих, хто цим статусом користується. За умов непрозорості для громадськості і засобів інформації програми «золотих віз» дають можливість уникати переслідування і виводити вкрадені кошти посадовцям інших країн.
Зокрема, за даними OCCRP, Чорногорія, яка нині веде переговори про вступ до ЄС, надавала своє громадянство особам, що перебували під слідством чи судом в інших юрисдикціях – таким, як колишньому прем’єрові Таїланду Таксінові Чинавату, звинуваченому вдома в корупції, чи колишньому палестинському міністрові безпеки Мухаммаду Дахланові, якого звинувачують у розкраданні коштів.
Серед нових громадян країн Євросоюзу, які стали ними за такими схемами, є й особи, згадані у «кремлівському списку» США для потенційних санкцій. Одних, що отримали громадянство Мальти, вважають наближеними до президента Росії Володимира Путіна; новою громадянкою Австрії стала Тетяна Юмашева, дочка колишнього президента Росії Бориса Єльцина.
А в Португалії, як вважають, завдяки купівлі дорогого нерухомого майна могли скористатися такою схемою кілька представників корумпованих владних кіл Анголи.
Європейський парламент уже попереджав про ризики таких програм «золотих віз» іще 2014 року. Європейська комісія має оприлюднити цього року свій звіт про наслідки цих програм. І, як вважають борці з корупцією, Єврокомісія має взяти до уваги і нинішні їхні викриття.
Що ж таке «золоті візи»?
Так неформально називають програми отримання права на мешкання чи й громадянства в обмін на інвестиції. Ідея проста: уряди фактично продають такі права чи громадянство, отримуючи інвестиції – як правило, доволі значні. Конкретні умови в різних країнах різні, вони можуть передбачати інвестиції в підприємництво, нерухоме майно чи урядові облігації. Деякі країни вимагають спершу отримати право на тимчасове мешкання в них у загальному порядку, щоб потім перетворити його на постійне, а для громадянства можуть вимагати від інвестора довести «виникнення реальних зв’язків» із країною.
Такі програми «золотих віз» нині в тій чи іншій формі пропонують понад двадцять країн чи територій. У Європі таких 13: Австрія, Бельгія, Болгарія, Велика Британія, Греція, Іспанія, Кіпр, Латвія, Литва, Мальта, Монако, Португалія і Швейцарія. При цьому Австрія, Кіпр і Мальта пропонують програми і з правом мешкання, і з отриманням громадянства.
Останніми роками країна-кандидат на вступ до ЄС Чорногорія почала видавати інвесторам так зване «почесне громадянство», але розглядає і можливість запровадити повноцінну програму «золотих віз». Можливість створити схожу програму інвестиційної імміграції розглядає Вірменія. В Угорщині програма «золотих віз» діяла у 2013–2017 роках, а після парламентських виборів у квітні цього року її можуть розпочати знову, кажуть у Transparency International.
Іще деякі деталі
Російський алюмінієвий магнат Олег Дерипаска став одним із кількох сотень багатіїв-іноземців, які звернулися по громадянство Кіпру, і його прохання задовольнили минулого року, кажуть розслідувачі. Дерипаска – свого часу бізнес-партнер і працедавець Пола Манафорта, колишнього керівника виборчої кампанії нинішнього президента США Дональда Трампа; нині ж Манафорт перебуває під слідством через його оборудки в Україні під час роботи на Віктора Януковича і через можливі неналежні контакти з російськими посадовцями – зокрема, як припускають, якраз за посередництва Дерипаски, який наближений до владних кіл Росії, серед того й президента Путіна.
Кіпр також пропонував громадянство Вікторові Вексельбергу, ще одному російському мільярдерові, який є значним акціонером у провідному кіпрському банку – але, схоже, той відмовився. Речник Вексельберга заявляє, що той має тільки російське громадянство.
За даними британського видання Guardian, кіпрська програма вимагає інвестиції обсягом у 2 мільйони євро в нерухомість або 2,5 мільйони в підприємства або урядові облігації в обмін на громадянство.
На Мальті за схожою схемою паспорти отримало багато російських посадовців і заможних підприємців, встановили у Transparency International. При цьому троє російських мільярдерів, які отримали мальтійські паспорти 2016 року, – Аркадій Волож, Борис Мінц і Олександр Несіс, – наприкінці січня цього року опинилися в так званому «кремлівському списку» США, що визначає мільярдерів, яких вважають наближеними до Володимира Путіна, для можливих майбутніх санкцій.
Як повідомляє офіційна мальтійська статистика, станом на 2017 рік громадянами країни за «програмою індивідуальних інвестицій» стала 1101 людина, і вони внесли в економіку Мальти понад 850 мільйонів євро.
Представники Європарламенту просили Мальту повідомити, звідки походять ці її нові громадяни, але там не надали цієї інформації.
Серед країн, згаданих у розслідуванні, – також Латвія і Литва. В обидві ці країни, серед іншого, різко зріс наплив охочих отримати право мешкання через інвестиції 2014 року – коли Росія окупувала Крим і почала агресію на сході України. Але при цьому, наприклад, в імміграційних органах Латвії кажуть, що 70 відсотків тих, хто купує собі це право, мають на меті саме здобути можливість вільних подорожей по ЄС.
Схожа ситуація і в Литві: там 2013 року отримали тимчасові дозволи на мешкання 2868 громадян Росії і 1950 громадян України; 2017 року, навпаки, українці вже отримали 6580 таких дозволів, а росіяни 4429. Та при цьому в цій країні право на мешкання можна і втратити: тільки за 2017 рік, коли число скасованих дозволів різко зросло, так сталося з 1070 українцями і, до прикладу, 595 росіянами.
За даними міграційних органів Литви, від 2013 року 101 іноземцеві не надали дозвіл на мешкання чи скасували наявний на підставі підозрюваної загрози національній безпеці з їхнього боку. У більшості випадків відмови чи скасування настають через надання неправдивої інформації, підроблені документи чи фіктивні шлюби – тільки у 2017 році з цих причин у Литві відмовили більш ніж 300 іноземцям.
Виникла ідея «золотих віз» 1984 року в маленькій карибській державі Сент-Кіттс і Невіс, що складається з цих двох островів. Цей бізнес квітне там і досі: паспорт цієї держави, що дає безвізовий доступ до понад 125 країн світу, зокрема всього Євросоюзу чи й Великої Британії, можна отримати за внесок у 250 тисяч євро у визначені фонди або за купівлю нерухомості принаймні за 400 тисяч євро – плюс адміністративні збори. Бувають там і «спеціальні акції»: нині – до 30 березня включно – діє можливість отримати громадянство за одноразовий внесок у Фонд подолання наслідків урагану на суму у 150 тисяч доларів.
