Видання The Washington Post пояснює, чому президент Росії Володимир Путін насправді може бути в більш скрутному положенні, ніж всі думають. Джуліан Барнс в статті для американського видання The Wall Street Journal розмірковує над різними поглядами щодо ролі дипломатії у відновленні відносин між Росією та Заходом. В розділі «Точка зору» німецького міжнародного мовника Deutsche Welle Міодраґ Сорік прогнозує, що чекатиме на світ, зокрема на Україну, після президентських виборів в Росії наступного року.
Видання The Washington Post розмірковує над тим, чому президент Росії Володимир Путін насправді може бути в більшій скруті, ніж всі думають.
Чинні рейтинги Путіна настільки високі, що навіть президент США Дональд Трамп міг би позаздрити – після анексії Криму в 2014 році його підтримка досягає більше ніж 85%, зазначає видання. Тим не менш, Путін чомусь не хоче протестувати ці показники в реальному житті під час президентських виборів – в понеділок популярному російському опозиціонеру Олексію Навальному заборонили брати учать у виборах наступного року. Це означає, що Путін не матиме реальної опозиції ще наступні шість років, зауважують автори.
Видання зазначає, що разом із Путіним на вибори йдуть два «вічні» кандидати та популярна журналістка на російському телебаченні 36-річна Ксенія Собчак, яка називає ці вибори «високобюджетним шоу». Сам Навальний, чиї відео про корупцію свого часу зібрали мільйони переглядів на YouTube, закликає бойкотувати ці вибори, щоб не допустити явки необхідних 70% населення, мовиться у статті.
Деякі експерти вважають, що така тактика Путіна полягає в тому, що його авторитарний режим вимагає не демократичної перемоги, а прояву «сили, що знищує»: «Повідомлення має бути, що альтернативи немає», – зазначають автори. Це особливо важливо у часи, коли стандарти життя в країні не відповідають обіцянкам, так само як і стан економіки у цілому, мовиться у статті. Тому така тактика російського президента може завести його в «глухий кут», вважають автори.
Путін вбачає силу в «націоналістичному авантюризмі», наприклад, вторгненні в Україну, зазначає видання. Автори звертають увагу на те, що навіть президентські вибори співпадають по даті з річницею анексії Криму. Демократія «вдома та за кордоном» є небезпечною для режиму Путіна, йдеться у матеріалі.
Тому, можливо, в російського президента все ж є причини боятися Навального, зазначає видання.
Джуліан Барнс в статті для американського видання The Wall Street Journal розмірковує над різними поглядами на роль дипломатії у відновленні відносин між Росією та Заходом. Автор пояснює, що скептики в НАТО не бачать перспективи відновлення переговорів з Москвою, поки президент Росії Володимир Путін залишатиметься при владі. Німеччина та деякі інші союзники, тим часом, підтримують ідею відновити діалог з Кремлем, йдеться у статті.
«Коли Росія анексувала український Крим в 2014 році, НАТО почало розгортати війська для зміцнення європейського кордону з Росією. Організація призупинила співпрацю з Москвою та практично, хоча й не офіційно, припинила дипломатичні зустрічі майже на рік», – зауважує Барнс.
Сьогодні дебати всередині НАТО стосовно того, яким саме має бути підхід до Росії, є важливими в рамках забезпечення безпеки самого альянсу, йдеться у статті. Деякі західні високопосадовці вважають, що нинішній стан дипломатичних відносин «зміцнює східні стримуючі сили НАТО», але інші ставлять під сумнів той факт, що сторони взагалі прислуховуються одна до одної, зауважує автор.
Відновлення якісного діалогу мало б на меті повернути стан відносин між НАТО та Москвою, який був до 2014 року, але деякі західні високопосадовці вважають це недоречним в умовах підтримки Росією бойовиків на сході України, зауважує Барнс.
За словами речниці НАТО Оани Лунджеску, союзники альянсу не побачили зміни агресивної поведінки Росії щодо її сусідів, зокрема України, для того, щоб розпочинати з нею надійний діалог, йдеться у статті.
Скептики також вважають, що відновлення діалогу лише допоможе Москві легітимізувати її дії в Криму, зазначає автор.
Рішення США про надання Україні летальної оборонної зброї, в свою чергу, зробить спроби налагодити відносини з Росією складнішими, мовиться у статті. Хоча й деякі союзники США, такі як Канада та Литва, підтримують це рішення, інші країни, наприклад, Німеччина, поставилися до цього досить скептично.
Історики вважають, що для уникнення конфліктів найбезпечнішим варіантом завжди є саме дипломатичні спроби знизити непорозуміння, йдеться у статті.
В розділі «Точка зору» німецького міжнародного мовника Deutsche Welle Міодраґ Сорік розмірковує над тим, що чекатиме на світ після президентських виборів в Росії наступного року.
Автор зазначає, що нинішній президент Росії Володимир Путін несумлінно переможе в цих виборах, адже Кремль має під своїм контролем телевізійні канали та великі фінансові ресурси. Але беручи до уваги високі рейтинги російського президента, він переміг би і при чесних відкритих виборах, переконаний автор.
Іншим, більш важливим питанням, є те, чи він зможе закласти фундамент для підготовки Росії для постпутінської ери, зазначає Сорік. Це включає не лише призначення правонаступника, але й визначення курсу зовнішньої та безпекової політики. Сам Путін став ключовим гравцем на Ближньому Сході, і інтереси Росії в регіоні залишаються захищеними, зауважує автор.
«Наступного року, швидше за все, мало що зміниться в українській кризі. Москва буде продовжувати говорити «ні» на повернення Криму до складу України та поступовому припиненню військової підтримки російськомовного населення на сході України. Тому західні санкції залишатимуться. Обидві сторони грають в гру очікування. Навіть широкомасштабне розповсюдження американської зброї навряд чи змінить баланс сил в Україні. Росія сподіватиметься, що інтереси Вашингтона та Брюсселя в регіоні поступово зникнуть», – переконаний автор.
