Бабин Яр – трагедія усієї України. Як олюднити пам’ять?

Київ – У цей день, 27 вересня, 76 років тому у Києві в Бабиному Яру німецькі окупаційні війська почали масові розстріли. Тоді лише протягом кількох перших днів загинуло понад 33 тисячі київських євреїв. Меморіалу на цьому місці немає і досі. Немає і спільного бачення про те, яким він має бути, адже розстрілявши усіх євреїв, яких вони змогли знайти, нацисти взялися за інших мешканців Києва, червоноармійців, ромів, українських підпільників, членів Організації українських націоналістів. Представники влади відвідують Бабин Яр хіба що у роковини розстрілів, а тим часом, як зазначають науковці та громадські активісти, Бабин Яр потребує постійної уваги як місце, де розгорталась одна з найбільших трагедій в історії України 20-го століття.

​

Бабин Яр – київське урочище, яке стало символом Голокосту та політики нацистів щодо своїх ідеологічних ворогів у роки Другої світової війни, а також і символом політики замовчування у повоєнні, радянські роки. 27 вересня 1941 року нацисти розстріляли в Бабиному Яру понад 700 пацієнтів психіатричної лікарні, а вже за дві доби, упродовж 29-30 вересня, там розстріляні понад 30 тисяч євреїв. Пізніше братська могила у Бабиному Яру поповнилась ще тисячами євреїв і ромів, активістів ОУН і радянських військовополонених. За різними даними, у період нацистської окупації 1941-43 років у Бабиному Яру розстріляні від 70 до 150 тисяч осіб.

​Наразі Бабин Яр має статус Національного історико-меморіального заповідника, на його території у різний час представники різних спільнот, політичних сил та міжнародних інституцій пропонували збудувати меморіал жертвам Голокосту. Так, рік тому президент Петро Порошенко озвучив ініціативу низки громадських діячів, бізнесменів і меценатів побудувати у Бабиному Яру меморіальний центр жертвам Голокосту.

• Сергій Коровайний

Ініціатори обрали це місце, оскільки для багатьох людей в Україні та поза Україною Голокост асоціюється саме з Бабиним Яром, пояснив в інтерв’ю для Радіо Свобода генеральний директор міжнародного благодійного фонду «Меморіал Голокосту «Бабин Яр», колишній депутат Європарламенту Марек Сівець.

«Є дві речі, на яких я хочу наголосити: перше: Голокост – страшний, до певної міри унікальний злочин. Друге: особливість Бабиного Яру як місця, яке було обране для скоєння цього злочину сталіністами і нацистами. Це також і місце рукотворного лиха, пов’язаного з Куренівською трагедією, коли загинуло багато людей через прорив дамби. Власне, це місце – Бабин Яр – уособлює усі найгірші риси людської натури», – зазначив Сівець у розмові з Радіо Свобода.

Місія меморіалу – це, серед іншого, вшанувати жертв Голокосту та поширити інформацію про трагедію Шоа, як її називають євреї, бо досі знань про неї бракує, пояснює Сівець. Також меморіал дозволить відновити справедливість і вшанувати жертв тоталітарних режимів, зазначає він.

«Реальність є наступною: знань щодо Голокосту бракує не лише в Україні, інших державах на теренах колишнього Радянського Союзу, але і на Заході. Більшість людей і гадки не мають, що на території України знищені близько півтора мільйони євреїв. Нам невідомі їхні імена і точні дати життя, здебільшого, нам відомі точні дати смерті, їхніх розстрілів. Завдання майбутнього меморіалу – повідомити світові про цей страшний злочин, змусити людей замислитись над тим, що призвело до трагедії і відтак зробити певні висновки», – зазначив Сівець.

І Марек Сівець, і член Наглядової ради меморіалу, російський бізнесмен, виходець з України Павло Фукс заявляють про готовність обговорювати концепцію меморіалу з науковцями та громадськістю. При цьому Фукс у статті для американського конгресового видання The Hill запропонував не політизувати побудову меморіалу «Бабин Яр», та пообіцяв враховувати «багато різних нюансів», які стосуються питання «будівництва на місцях поховань».

​Бабин Яр – частина історії України – науковці

Про готовність обговорювати ситуацію довкола майбутнього меморіалу жертвам Голокосту говорять українські науковці, громадські діячі та представники єврейської спільноти. Їх турбують, серед іншого, пропозиції обмежити Бабин Яр лише трагедією євреїв. Низка дослідників історії України, серед яких професори-історики Геннадій Боряк і Максим Гон, доктори історичних наук Олександр Майборода та Олександр Лисенко, пропонують «вписати» Музей історії Голокосту в Україні «до контексту історії Другої світової війни та Голокосту в Європі».

​На думку науковців, Голокост варто розглядати як один з геноцидів, які були вчинені на території України після Голодомору, та який є невід’ємним елементом історії України. Фактично, як каже доцент Київського національного університету імені Шевченка, історик Андрій Руккас, Бабин Яр, як і Голокост у цілому – це спільна трагедія та спільна історія народу України.

«Це на моїй пам’яті вже третя або четверта спроба звести гідну цій великій трагедії меморіальну споруду, яка би вшанувала жертв Бабиного Яру. Євреї на цій землі споконвіку живуть разом з українцями, тож їхня трагедія – це трагедія українського народу у цілому», – зазначив експерт у розмові з Радіо Свобода.

Науковці та громадські активісти також зауважують: у нинішньому проекті «бракує» держави Україна, створення меморіалу такого рівня має бути справою державною. Наразі ж виглядає так, що реалізація проекту передана бізнесменам-меценатам, зазначають експерти.

​«Наявність ані громадських, ні громадсько-бізнесових проектів не звільняє Українську державу від потреби формувати власне бачення того, що має бути у Бабиному Яру, і врешті почати щось робити», – наголошує голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович в інтерв’ю для Радіо Свобода.

Голокост: як олюднити історію?

У дискусіях довкола питання, яким має бути майбутній меморіал жертвам Голокосту, і чи він має розташовуватись у Бабиному Яру, сторони часто забувають про головне – вшанування пам’яті жертв Великої катастрофи. Наразі, цю «прогалину» заповнюють освітяни та молодь.

У Бабиному Яру у ці дні школярі розповідають одноліткам про трагічні події, які відбувались у цьому місці у роки Другої світової війни, використовуючи записи свідків. Таким чином діти ніби оживлюють історію, пропускаючи її через серце.

«На жаль, якщо подивитись на шкільні заходи, присвячені цій трагедії, то це зазвичай якісь помпезні заходи. А нам у цих екскурсіях дуже хотілось говорити про трагедію просто, звичайними словами, олюднювати історію. Хочемо говорити про людей, про їхні почуття, про деталі розстрілів у Бабиному Яру, збагнути, чому це сталось», – розповідає експерт освітнього центру «Простір толерантності», куратор проекту Уляна Устинова.

А українські та польські вчителі прослухали курс лекцій з історії Голокосту і відвідали меморіальні місця Польщі та України, пов’язані з Голокостом. Ці заходи відбулись у рамках уже традиційних семінарів «Історія Голокосту в Західній Україні та Східній Польщі», повідомив керівник Українського центру дослідження Голокосту Анатолій Подольський.