Київ – Родина, політика і сфера зайнятості – саме тут українки та українці найчастіше наражаються на гендерну дискримінацію. Такої думки були респонденти презентованого 13 вересня експертного опитування, яке влітку проводила дослідницька організація «Соціополіс» на замовлення ліги захисту прав жінок «Гармонія рівних». Для подолання цих проблем експерти рекомендують адаптувати українське законодавство відповідно до взятих раніше на себе Україною зобов’язань. Хоча, на думку деяких із них, створити законодавчу «рамку» – замало.
Серед найбільших проблем, пов’язаних із гендером в Україні, опитані експерти –25 громадських активістів, науковців, політиків і журналістів – назвали домашнє насильство, відсутність балансу присутніх жінок і чоловіків в органах державної влади та розподіл професій на «чоловічі» та «жіночі», зазначає Сергій Літвінов, заступник директора Інституту соціальних технологій «Соціополіс», що проводив дослідження.
За одну і ту саму працю жінки отримують менші гроші – це та дискримінація, яка стосується мільйонів жінокСергій Літвінов
«Існує гендерно вмотивований поділ праці, який не зумовлений об’єктивними відмінностями між чоловіком і жінкою. І проблема не тільки в тому, що є «закриті» професії для жінок. За одну і ту саму працю жінки отримують менші гроші – це та дискримінація, яка стосується мільйонів жінок», – каже він.
Також, за його словами, респонденти говорили про труднощі, пов’язані з військовою кар’єрою для жінок, дискримінацію літніх жінок і жінок у сільській місцевості, гендерну дискримінацію у судах щодо сімейних спорів.
Останнє питання стосується, радше, дискримінації чоловіків, зауважує голова організації «Гармонія рівних» Олександра Веденьєва.
Більше ніж 80% опитаних стверджує, що і чоловіки страждають від дискримінації, це не тільки проблема жінокОлександра Веденьєва
«Більше ніж 80% опитаних стверджує, що і чоловіки страждають від дискримінації, це не тільки проблема жінок. Наприклад, це сфера судочинства, коли вирішуються справи при розлученні про опіку над дитиною, про місце проживання дитини. Чоловіки також стикаються з дискримінацією, коли вони намагаються працевлаштуватись у так званих «жіночих» сферах. Крім того, експерти наголошують: стереотип про те, що чоловік – годувальник сім’ї, безперечно, теж впливає дуже сильно на здоров’я. Але якщо прийняти всі факти дискримінаційні за 100%, експерти відзначають, що тільки 24% стосуються чоловіків, все решта – те, з чим стикаються жінки», – говорить вона.
Відповідно до результатів опитування, експерти досить низько оцінили гендерну збалансованість українського законодавства і наголошують на важливості імплементації в Україні документів, зобов’язання щодо яких вона взяла на себе раніше. Йдеться, зокрема, про Стамбульську конвенцію проти домашнього насильства і резолюцію Ради безпеки ООН «Жінки, мир, безпека». Серед інших важливих законодавчих ініціатив респонденти назвали законопроекти щодо подолання сексизму в рекламі, щодо додаткового захисту одиноких матерів і батьків, забезпечення рівних прав і можливостей для жінок і чоловіків під час проходження військової служби, реєстрацію одностатевих партнерств.
Проблемою в Україні залишається те, що гендер тут є, а слова такого немає, і це, зокрема, виявилось, коли у парламенті тривали дискусії щодо Стамбульської конвенції проти домашнього насильства, що завершилось проваленим голосуванням щодо ратифікації, розповідає представник Уповноваженого з прав людини Верховної Ради Михайло Чаплига.
«Величезні я бачу війни щодо цього слова: а давайте запишемо «чоловіків і жінок». Звичайно, слово «гендер» є значно ширшим, це не тільки чоловіки і жінки. Проте позиція церкви говорить про те, що ми маємо бути у якомусь такому традиціоналістичному суспільстві, де повинні переважати традиції, консерватизм, і, на жаль, політична воля розбивається через силу такого традиціоналізму», – каже він.
Дискусія навколо Стамбульської конвенції може пожвавитись у вересні – Суслова
Наприкінці вересня цього року до Будапешту поїдуть 30 народних депутатів і будуть зустрічатися з керівництвом Ради Європи, яке поцікавиться, а яка ситуація сьогодні зі Стамбульською конвенцією та тими зобов’язаннями, які Україна на себе взяла, анонсує голова підкомітету з питань гендерної рівності і недискримінації парламентського комітету з прав людини Ірина Суслова.
Україна має ратифікувати Стамбульську конвенцію для того, щоб жертви насильства, з одного боку, отримували допомогу, а з іншого боку, кривдники притягалися до відповідальностіІрина Суслова
«Я сподіваюсь, що після цієї зустрічі процес буде рухатися вперед. Ми вже готуємо відповідні тези і все, що для того необхідно, в тому числі й підписані документи Україною і урядом України, які зобов’язують ратифікувати Стамбульську конвенцію та імплементувати її положення. Україна має ратифікувати Стамбульську конвенцію для того, щоб жертви насильства, з одного боку, отримували допомогу, а з іншого боку, кривдники притягалися до відповідальності. Поки цього не буде, ми не бачитимемо змін», – сказала вона у коментарі Радіо Свобода.
Із заявою не ратифікувати Стамбульську конвенцію виступила Рада церков, оскільки, на думку членів ради, вона запроваджує в українське законодавство поняття «гендерна ідентичність» і «сексуальна орієнтація», а це шкодить «моральним засадам українського суспільства». З іншого боку, мовиться у заяві, рада не проти боротьби з домашнім насильством і пропонує ухвалити законопроекти щодо криміналізації домашнього насильства і створення центрів підтримки, вилучивши з них слово «гендер».
Відтак одразу кілька фракцій – «Опозиційний блок», «Батьківщина» і Радикальна партія – виступили проти вживання слова «гендер» у цих документах, і профільні закони ухвалили тільки в першому читанні.
Між тим, у червні цього року Кабінет міністрів запровадив посаду урядового уповноваженого з гендерних питань, а виконавчий директор програми «ООН Жінки» Фумзіле Мламбо-Нґкука та посол Швеції Мартін Хаґстрем підписали із представниками української влади угоду на фінансування чотирирічного проекту щодо забезпечення гендерної рівності в Україні, бюджет якого складає 5 мільйонів євро.
