Україна і Польща. До Євросоюзу разом із Бандерою

Варшава закликає Київ заради майбутнього членства України в ЄС вирішити історичні суперечки, відмовившись, зокрема, від героїзації лідера Організації українських націоналістів (ОУН) Степана Бандери. Ця та інші заяви очільника польського МЗС призвели до дипломатичного скандалу між двома країнами. В рамках декомунізації ім’я Степана Бандери зараз має київський проспект, який раніше називався Московським. На честь провідника ОУН названо багато вулиць і площ, причому не тільки в західних регіонах країни. Українські націоналісти запитують: «Чи не зажадають у Польщі після Бандери відмовитися і від українських гетьманів і козаків, які свого часу успішно розхитували підвалини Речі Посполитої?»

На тлі підготовки до візиту президента Польщі Анджея Дуди до української столиці очільник польського зовнішньополітичного відомства Вітольд Ващиковський в опублікованому 3 липня інтерв’ю тижневику wSieci заявив, що Україна не увійде до складу Євросоюзу, якщо історичні розбіжності між Києвом і Варшавою не будуть вирішені.

«Наше послання дуже ясне: з Бандерою в Європу не ввійдете. Ми говоримо про це і голосно, і тихо. Ми не повторимо помилок 90-х, коли не були завершені певні справи в стосунках з Німеччиною і Литвою. Я маю на увазі статус польської меншини в цих країнах», – сказав Ващиковський.

У цьому ж інтерв’ю він зазначив, що «українці мають наївне переконання, що європейці, німці, французи отримають за них перемогу в конфлікті з Росією. Сьогодні ми бачимо, що цього не станеться, що Париж і Берлін не прагнуть повертатися до ситуації, яка була до початку агресії [на Донбасі]». За словами Ващиковського, «якщо старі формати переговорів не працюють, ви повинні думати про щось нове, за участю США та інших європейських країн».

5 липня до МЗС України був викликаний польський посол Ян Пєкло, де йому заявили, що офіційний Київ з розчаруванням сприйняв слова головного дипломата Польщі щодо України, і закликали Варшаву стримано підходити до чутливих історичних питань. Під час зустрічі, за інформацією прес-служби Міністерства закордонних справ, зокрема, говорилося, що «Україна і Польща спільними зусиллями повинні будувати спільне європейське майбутнє», а не «ставити один одному умови». Крім того, було звернуто увагу на некоректність висловлювань керівника польського МЗС про ситуацію на сході України.

«Саме український народ платить дуже високу ціну – ціну сотень життів кращих своїх представників – за незалежність, за цивілізаційний вибір розвитку, а також за те, щоб не допустити на територію Польщі та інших країн ЄС російських військ», – наголосили в зовнішньополітичному відомстві України.

Ще нещодавно Польщу часто називали «головним адвокатом України в Європі», вона все ще є її стратегічним партнером, однак тональність останніх заяв польських політиків, включаючи і міністра закордонних справ Вітольда Ващиковського, дає привід для занепокоєння, констатує голова правління громадського об’єднання «Європейський рух України» Вадим Трюхан.

– Україна і Польща – два стратегічні партнери. І Польща, напевно, єдина країна в Європі, яка вважає, що без процвітаючої, незалежної України не буде незалежної, процвітаючої Польщі, і багато років, до теперішнього моменту, Польща вважалася адвокатом України в Європейському союзі. Але це не означає, що в самій сусідній з нами державі не відбуваються певні зовнішньополітичні події, які можуть призводити до тих чи інших непорозумінь в наших двосторонніх відносинах.

Зараз партія, яка в Польщі при владі, готується до місцевих виборів, і вона в основному орієнтується на консервативний електорат. Заява міністра закордонних справ Польщі Вітольда Ващиковського, дійсно, виглядала дещо несподіваною для України, тому що вона прозвучала з вуст головного дипломата нашого стратегічного партнера. Однак, як мені здається, вона не вплине ні на відносини України з Польщею, ні на рух України на шляху до ЄС.​

Справа в тому, що в найближчі 15-20 років питання про членство України в Європейському союзі не буде стояти на порядку денному відносин Києва і Брюсселя. І говорити зараз про якісь умови [членства в Євросоюзі] передчасно. А питання про те, хто є героєм для тієї чи іншої країни, – її виключно внутрішня справа.

​– У публікації «Про бандеризацію українсько-польських відносин» Ви стверджуєте, що останнім часом поляків і українців намагаються цілеспрямовано та цинічно посварити. Хто? І навіщо?

– Завжди, коли здійснюються ті чи інші провокації, коли зачіпаються ті чи інші чутливі історичні питання, що стосуються відносин двох країн, потрібно шукати, кому це вигідно. Чи вигідно це Україні зараз? Звичайно ж ні. Чи вигідно це Польщі? Звичайно ж ні. Тому в цьому конкретному випадку необхідно все-таки шукати ту країну, ту сторону, яка хотіла б посварити українські та польські народи. Якщо абстрагуватися від цієї заяви голови польського МЗС, то слід сказати, що протягом останніх декількох місяців було кілька провокацій, зокрема в Польщі знищили понад 10 пам’ятників українським героям, загиблим на території Польщі, і в Україні також знищили пам’ятники польським героям. Ба більше, було здійснено теракт із застосуванням ракети в Луцьку.

Служба безпеки України назвала ланками одного ланцюга акцію біля польського кордону (коли близько 100 демонстрантів намагалися перекрити трасу до міжнародному пропускному пункті Рава-Руська на кордоні з Польщею під гаслами «Ні геноциду поляків», «Волинь в серцях») і обстріл консульства в Луцьку, який правоохоронні органи кваліфікували як теракт.

Експерт-міжнародник Вадим Трюхан продовжує:

– Уже відомо, що організатори акції [у Львівській області] з блокування траси в день, коли стався теракт, отримали фінансування з Російської Федерації. У них було завдання – привернути увагу широкої громадськості в Польщі, що, мовляв, права поляків в Україні утискаються, але коли почали співробітники правоохоронних органів затримувати учасників акції, то виявилося, що це ніякі не поляки, а українці, які вийшли за гроші постояти з якимись транспарантами, виготовленими провокаторами, яких найняли російські агенти. Тому, як би не намагалася Росія посварити Польщу і Україну, здійснюючи теракти і замовні проплачені акції, нічого їй не вдасться.

– Вітольд Ващиковський в згаданому інтерв’ю польському виданню також заявив: «В українців є наївне переконання, що європейці – німці, французи – отримають за них перемогу в конфлікті з Росією». Як Ви розцінюєте ці слова керівника МЗС Польщі?

– Ці слова, звичайно, прикрі для нас, оскільки Україна захищає не тільки себе, але і Європу, і насамперед Польщу, від агресії Російської Федерації. І практична допомога європейців, на жаль, наразі мінімальна. Тільки Литва здійснила поставки боєприпасів до стрілецької зброї. Більше – ніхто.

І в Україні все більше визріває розуміння того, що себе ми можемо захистити тільки власними руками. Але Україна виступала, виступає і завжди буде виступати за консолідацію зусиль всього світового співтовариства, зокрема європейців, спрямованих на те, щоб зупинити агресію Росії і повернути її в рамки міжнародного права та поваги загальнолюдських і загальноєвропейських демократичних цінностей.

Тим часом заяви польського міністра закордонних справ, зокрема, його заклик до України йти в Євросоюз без Бандери, розкритикували у праворадикальній партії «Свобода».

На думку лідера депутатської фракції «Свободи» в Київраді Юрія Сиротюка, якщо дотримуватися нинішньої логіки Варшави, то після Бандери вона може зажадати від Києва відмовитися і від українських гетьманів та козаків, які свого часу успішно розхитували підвалини Речі Посполитої.

– Лідер ОУН Степан Бандера, як і головнокомандувач УПА Роман Шухевич, були офіційно визнані в 2008 році Героями України, але потім рейдерським шляхом їх позбавили цих звань, але ставлення нашого народу до них не змінилося. Заява польського міністра – виклик українській громадській думці, і це не поліпшить наші відносини з Польщею. Україна піде в Європу з усім тим багажем минулого, який вона має. Його неможливо викреслити і забути.

Європа – це континент націй зі своєю історією. Тому ми підемо [в ЄС] не тільки з Бандерою і Шухевичем, а й з гетьманом Богданом Хмельницьким, Іваном Гонтою і Максимом Залізняком. Це частина нашої історії, ми розібралися, хто наші герої, хто вороги, що є добро, а що зло, тому не хочемо, щоб наші іноземні партнери втручалися в наші внутрішні справи. Я не думаю, що це колективне вимога Європейського союзу до України [йти в ЄС без Бандери].

Я не хотів би говорити, що польські керівники танцюють під дудку Кремля. Це смішно. Вони захищають свої польські національні інтереси. Але в цьому випадку мені здається, що заяви польських політиків проти України врешті-решт позначаться і на самій Польщі. Сьогодні, коли існує спільна загроза російського імперіалізму всьому європейському континенту, насамперед, країнам Балтії, Україні, Молдові. Ось ці удари Польщі в спину України, безперечно, будуть використані Росією. Наше зовнішньополітичне відомство не повинно нікому дозволяти зачіпати пам’ять наших предків.

Так, полякам не подобається київський князь Володимир, який відібрав у них свого часу землі, але поляки ж через це не вимагають заборонити хрестителя Київської Русі – князя Володимира. Полякам може не подобатися і гетьман Богдан Хмельницький, який, на їхню думку, знищив їхню імперію, але це наш національний герой, і ми від нього не відмовимося.

Ми ж не говоримо полякам: забороніть і викресліть зі своєї історії польського маршала Юзефа Пілсудського, який був другом Адольфа Гітлера. У Польщі – свої герої, а у нас – свої. Для мене герой – Степан Бандера, і ніхто не має право диктувати мені – любити його чи не любити.

Як повідомило напередодні «Польське радіо», прокуратура Польщі висунула звинувачення 20 громадянам країни, які в червні 2016 року намагалися перешкодити процесії українських греко-католиків і православних у Перемишлі. Їм загрожує до трьох років позбавлення волі. Ще одному активістові, який в грудні минулого року в цьому ж польському місті під час Маршу орлят вигукував «Смерть українцям», загрожує від трьох місяців до п’яти років в’язниці.

Про те, чому останнім часом в Польщі все частіше звучать недружні заяви на адресу України, розмірковує й київський історик і політолог Олександр Палій.

«У Польщі є сьогодні якісь маргінальні групи, які роздмухують істерію проти України за російські гроші, – каже він. – Є навіть заарештовані у цих справах. Вони організовували антиукраїнські провокації в Польщі, включаючи наруги над пам’ятниками.

Водночас існує і об’єктивне бажання польської еліти нав’язати Україні свою думку і свої підходи, тобто скористатися тим, що Польща перебуває під захистом НАТО і Європейського союзу, і нав’язати Україні власне бачення історії. Використовуючи як привід пошук спільного майбутнього України та Європи, вони хочуть нав’язати нам і польське бачення минулого. Звичайно ж, це нескромне бажання з боку керівництва Польщі, тому що кожен народ має право на своє бачення і свою точку відліку і кожен народ сам має право визначати, хто для нього герой, а хто не герой. І українцям було б також нерозумно вказувати полякам, хто у них правильний герой, а хто ні».

У 2001 році у Львові святий Іоанн Павло II (поляк Кароль Йозеф Войтила) сказав: «Завдяки очищенню історичної пам’яті усі будуть готові ставити вище те, що об’єднує, а не те, що розділяє, щоб разом будувати майбутнє, засноване на взаємній повазі, на братерській співпраці та істинній солідарності».

Матеріал повністю – на сайті Російської редакції Радіо Свобода

НА ЦЮ Ж ТЕМУ:

Хто насправді створив феномен Бандери?

Про Качинського та його Бандеру​