(Рубрика «Точка зору»)
Новий закон «Про державну службу», підписаний президентом України 10 грудня 2015 року, набрав чинності 1 травня 2016 року, але не весь. Відповідно до «Прикінцевих та перехідних положень», набуття чинності окремими статтями відтерміноване. Зокрема, один із мовних пунктів, пункт 5 частини першої статті 25 «Документи для участі у конкурсі» був відкладений на рік. Якщо до 1 травня цього року можна було не подавати документ про володіння державною мовою, то тепер такий документ – посвідчення атестації щодо вільного володіння державною мовою – є обов’язковим.
До останнього часу було дуже мало інформації, що робить виконавча влада, щоб підготувати необхідний нормативно-правовий акт. В останні робочі дні перед травневими вихідними, 27 квітня 2017 року, на урядовому сайті з’явилася інформація, що уряд затвердив Порядок атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою.
Трохи згодом без зайвого шуму було оприлюднено Постанову Кабінету міністрів №301 від 26 квітня 2017 року «Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою».
Здавалося б, треба лише вітати такий документ. Але при уважному читанні з’ясувалося, що згадана урядова постанова – це дуже недосконалий нормативно-правовий акт. Фактично, це профанація, сподіваюся, несвідома, такої важливої справи.
По-перше, проведення атестації покладене не на державний орган, наприклад, на Національне агентство України з питань державної служби чи на інший орган держаної влади, а на уповноважені вищі навчальні заклади. По-друге, формування, організацію роботи та контроль за діяльністю атестаційної комісії має здійснювати ректор (п. 6), причому виготовлення тестових зошитів із завданнями та бланків відповідей не буде уніфіковано і кожен виш їх робитиме по-своєму (п. 30). По-третє, секретар атестаційної комісії також залежить від керівника уповноваженого вищого навчального закладу і призначається наказом з числа його працівників (п. 10).
Але найцікавіше положення – в кінці. Вільне володіння державною мовою може бути підтверджене атестатом про загальну середню освіту (5 балів за попередньою шкалою оцінювання і 10 – за новою) та дипломом молодшого бакалавра (молодшого спеціаліста), бакалавра, магістра (спеціаліста) з відповідним додатком з оцінкою «відмінно» за вивчення української мови, а також дипломом бакалавра, магістра (спеціаліста) за спеціальностями українська мова та література; українська мова та література і іноземна мова; філологія. Особа, яка володіє одним із цих документів, може звернутися до уповноваженого вищого навчального закладу із заявою про видачу посвідчення без проходження атестації на безоплатній основі (п. 56). При цьому видане посвідчення діятиме безстроково (п. 60). Тож нові Авакови зможуть без зайвого напруження вписатися в реалії нового мовного будівництва й, очевидно, і далі порушувати Конституцію.
І, звичайно, є тут чималий простір для корупції. За такого порядку атестації придбати необхідний документ буде доволі легко.
До речі, невідомо, які уповноважені вищі навчальні заклади можуть проводити атестацію. В п. 4 зазначено, що така інформація оприлюднюється на офіційних веб-сайтах вишів, а також на офіційних веб-сайтах Національного агентства України з питань державної служби та Міністерства освіти України. Поки що вдалося знайти на сайті НАДС лише один заклад – Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана – і таку приписку: «Даний перелік буде оновлюватись по мірі надходження інформації від уповноважених вищих навчальних закладів про їх готовність до проведення атестації з посиланням на відповідну сторінку (посилання надсилати на електронну адресу: felyust@ukr.net)». На сайті МОН дані про перелік уповноважених вищих навчальних закладів відсутні.
Тим часом Міністерство освіти України звинуватили у корупційних змінах до власного наказу, відповідно до яких курсанти МВС, СБУ й інших відомчих вузів не повинні складати ЗНО при вступі до магістратури.
Ще одне положення урядової постанови «Про організацію проведення атестації осіб, які претендують на вступ на державну службу, щодо вільного володіння державною мовою» – про платні послуги з проведення атестації – важко зрозуміти. Психологічно це момент, який може відштовхувати частину претендентів на державну службу від української мови. Не знаю, чи свідомо це заклав уряд, але така підозра чомусь закралася в голову. І зовсім не тому, що імена дітей прем’єр-міністра Володимира Гройсмана та інших урядовців записані не в українській традиції – Крістіна і Давід, Алєксандр і Міхаїл.
До речі, в громадському законопроекті №5670 «Про державну мову» детально розписане питання документа про рівень володіння державною мовою. Зокрема, стаття 46 у 16 частинах детально описує Державний сертифікат та іспит на рівень володіння українською мовою, який є єдиним у державі документом, що підтверджує рівень володіння українською мовою. У частині 9 зазначено, що складання іспиту на рівень володіння українською мовою вперше для громадян України є безкоштовним. Державний сертифікат видає Центр української мови, якому присвячено статтю 45.
Крім того, на відміну від закону «Про державну службу», який не поширюється не лише на президента України, але й на народних депутатів України і цілу низку важливих посадових осіб державної влади (стаття 3), законопроект №5670 визначає коло осіб, зобов’язаних вільно володіти державною мовою, і це коло виходить далеко за межі державних службовців (стаття 7).
І на закінчення хочу сказати кілька добрих слів на адресу розробників «Змісту вимог щодо вільного володіння українською мовою як державною для осіб, які претендують на державну службу». Це відомі фахівці Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Їхня робота – у двох додатках до зазначеної постанови. Передаючи підготовлений документ, вони висловили сподівання, що «Кабінет Міністрів України прийме «Порядок» і тим самим буде виконана норма Закону «Про державну службу» щодо вільного володіння державною мовою і вступить в дію з 1 травня 2017 року, а не буде скасована або відтермінована».
Що ж, формально урядовці виправдали сподівання українських філологів, але, по суті, урядова постанова є таким собі шахрайством – з одного боку, показати, що уряд дуже піклується про державну мову, а з іншого, задовольнити ту частину чиновників, які не збираються докладати зусиль до розконсервації колоніального статусу України в мовній сфері.
Тарас Марусик – заступник голови Координаційної ради з питань застосування української мови в усіх сферах суспільного життя при Міністерстві культури України.
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода.
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
Про мовну психотравму і українське ґетто. Українська журналістка заступилася за Олега Скрипку
Київ може показати приклад, як подолати наслідки мовної окупації України
Financial Times: кількість російськомовних в Україні суттєво зменшилася
Кількість виборців проросійських партій в Україні стрімко зменшується – експерт
Кореянка вивчила українську. Її дивують російськомовні чиновники України
Міжнародне угруповання із захисту російськомовних під контролем Кремля
Українська мова і Порошенко. Досвід Фінляндії та Ізраїлю для України
Українська мова на телебаченні. Парламент зробив перший крок
Закон про мову – шанс для дітей із російськомовних родин знати українську
Війна проти України. Вбивство бібліотеки і українська мова
