Рівень забруднення у Чорнобильській зоні відчуження, порівняно з 1986 роком, місцями зменшився в тисячу разів, констатує ліквідатор аварії, еколог, автор наукових та художніх книг про Чорнобиль Сергій Мирний. Значна частина території вже понад десять років як повернулася до нормальних рівнів радіації, наголошує він. Відтак, це спростовує думку, що ліквідатори – це «армія», яка зазнала поразки. Про те, що зараз відбується із зоною відчуження та як Україна має її використовувати через 31 рік після аварії, розповів в ефірі Радіо Свобода Сергій Мирний.
– Ви працювали в Чорнобилі невдовзі після катастрофи, командували взводом радіаційної розвідки. Як змінилася зона відчуження з того часу?
– Зона відчуження дуже змінилася. Мабуть, найцікавіший і одночасно один з важливіших фактів – це те, що міра забруднення, рівень радіації, порівняно з тим, що я міряв влітку 1986 року, через три місяці після вибуху в самій чорнобильській зоні, в найзабрудненішій частині зменшився рівно в тисячу разів.
Колись я міряв в Рудому лісі – десятки рентген на годину, зараз там в окремих місцях, в тих самих, найбільш забруднених, можна знайти десятки мілірентген на годину. А зменшення рівня забруднення в тисячу разів – це колосальне досягнення.
– Так, ми пам’ятаємо, як у 1986 році казали, що ці території втрачені на сотні, а, можливо, і тисячі років. Не справдилися ці пронози науковців?
Вже понад 10 років рівні гамма-радіації нормальні, вони повернулися до своїх доаварійних рівнів
– Насправді, безумовно, втрачені найбільш забруднені території в центрі зони, це так звана десятикілометрова зона. А значна частина території зони, скажімо, схід, південь, ближче до Києва, київського водосховища – там вже понад 10 років рівні гамма-радіації нормальні, вони повернулися до своїх доаварійних рівнів.
Щодо природи, то там жило близько двох тисяч людей, їх виселили, і за ці роки величезна територія стала великою екологічною нішею. Природа освоює території і вже зона перетворилася у заповідник. Там з’явилося багато червонокнижних видів тварин.
– Як, на Вашу думку, має змінюватися урядова політика щодо зони відчуження? Зокрема, як Ви оцінюєте створення біосферного заповідника на частині території зони відчуження, а також проекти з промислового використання зони, зокрема виробництва сонячної енергії?
– Виробництво там сонячної енергії – це абсолютно позитивний і нормальний процес. Там дійсно є і території, які практично не мають господарчої цінності. І важливо, що там є вузол електричної системи, куди технологічно можна це підключати.
Зараз можна досить довго перебувати без шкоди для здоров’я. Я не кажу жити, але відвідувати, працювати там можна
Що стосується роботи зі створення Чорнобильського біосферного заповідника, це не просто правильний крок, який давно назрів і навіть перезрів. Тут треба пояснити, що ще в 1998 році, вивчаючи здоров’я ліквідаторів, я зрозумів, що однією з причин, яка негативно впливає на здоров’я ліквідаторів є не радіація, а те, що зона сприймається як територія, що, як кажуть, буде втрачена на тисячі років. Виходило, що вони дарма там працювали. Казали, що це «армія», яка отримала поразку. Але це неправда, я вже казав, що в тисячу разів зменшився рівень радіації, це колосальна перемога, і зараз можна досить довго перебувати без шкоди для здоров’я. Я не кажу жити, але відвідувати, працювати там можна.
– І з туристичною метою можна відвідувати?
Зона – найвідоміше місце України. Це наш бренд і його треба використовувати, і позитивно презентувати
– Відвідуваність зони – просто величезна. Минулого року, за оцінками фахівців, близько 40 тисяч відвідувачів з цього світу побували в зоні і вони в захваті від цього. Треба розуміти, що зона – найвідоміше місце України. Це наш бренд і його треба використовувати, і позитивно презентувати.
– На цьому можна заробляти?
– Чорнобильський туризм, я думаю, в його теперішньому стані, який стає масовим міжнародним туризмом, він приносить близько сто мільйонів доларів іноземних інвестицій в Україну. Не у вигляді якихось домовленостей, комусь щось треба давати, а просто люди-туристи приїздять і привозять.
– Сто мільйонів на рік?
– Рахуйте самі: 40 тисяч чорнобильських туристів. Велика кількість із них приїздить, щоб спеціально подивитися саме Чорнобиль, який дуже відомий у світі. Скільки може витратити кожен? Проїздять, зрозуміло, не на один день. Вони живуть у готелі, харчуються…
– Пане Мирний, наші слухачі кажуть, що про Чорнобиль багато сказано, однак невідомого теж багато лишається?
– Насправді причини аварії давно відомі. І ось я, коли супроводжую групу в зону, завжди про це розповідаю і писав про це в своїх книжках. Причини давно зрозумілі. Якщо не вдаватися в технічні подробиці, там було поєднання трьох проблем. По-перше, дизайн, сама конструкція реактора чорнобильського типу, була дуже невдалою з точки зору техніки безпеки. На відміну від реактора «фукусімського» типу (на АЕС «Фукусіма» в Японії у 2011 році внаслідок землетрусу й цунамі були зруйновані три реактори – ред.), де теж була аварія, але він не вибухнув, там витекло трохи радіації. А цей – вибухнув.
Друге – брак комунікації між розробниками і операторами, які управляли цим реактором. Оператори не знали, що в певних режимах реактор може поводити себе небезпечно. І колоритна деталь, коли їх судили, то їх судили за статтею про порушення правил експлуатації вибухонебезпечного об’єкту. А вони тикали в свої товстенні інструкції, мовляв, покажіть, де у нас написано, що реактор може вибухнути.
А третій фактор – загальна культурна ситуація довкола АЕС, де абсолютно всі і фахівці, і громадськість вважали, що АЕС – «мирний атом», абсолютно безпечний.
