Як зміниться Чорнобильська зона в недалекому майбутньому? Місце захоронення українських радіоактивних відходів, майданчик для альтернативної енергетики та наукових досліджень та заповідник і туристичний об’єкт одночасно – таке майбутнє для зони відчуження пропонують посадовці та експерти, опитані Радіо Свобода з нагоди 31-ї річниці аварії на Чорнобильській АЕС. Тим часом низка іноземних компаній вже готова інвестувати у спорудження сонячних електростанцій поблизу ЧАЕС, стверджує керівництво зони відчуження. Однак на більшості території зони повноправним господарем стала дика природа.
Ще десятиліття тому тому основні бюджетні витрати, пов’язані з Чорнобилем, ішли на підтримку інфраструктури в зоні відчуження та на завершення виведення з експлуатації ЧАЕС, а також на пільги ліквідаторам і потерпілим від аварії. Але навіть ці напрямки потерпали від недофінансування.
Масштабні проекти з ліквідації аварії, поводження з відходами, спорудження нового укриття були тільки на папері. Уряд часів Віктора Януковича взагалі взявся за скорочення пільг чорнобильцям та місцевим жителям, які постраждали від аварії, чим спричинив протести.
Однак восени минулого року завершилося будівництво і насування на старий саркофаг зруйнованого 4 енергоблоку нового безпечного конфайнменту. І після цього держава стала звертати більше уваги на той факт, що в зоні відновилася дика природа у масштабах, чи найбільших на українському Поліссі. Раніше це сприймалося як побічний ефект радіаційного зараження території та обмеження доступу людей у Чорнобильську зону.
На початку квітня почав працювати Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник, і збереження та дослідження дикої природи стало одним із основних пріоритетів урядової політики щодо Чорнобильської зони, заявив у коментарі Радіо Свобода голова Державної агенції з управління зоною відчуження Віталій Петрук.
Антропогенний вплив більш шкідливий для природи, ніж наслідки аварії на ЧАЕСВіталій Петрук
«Зона змінилася передовсім з точки зору природи, яка тут майже повною мірою відновилася. За минулі три десятиліття виявилося, що антропогенний вплив більш шкідливий для природи, ніж наслідки аварії на ЧАЕС. Нині ж вплив людини обмежується вахтовим містечком (місто Чорнобиль, де мешкають ліквідатори та працює частина підприємств) і промисловими об’єктами. І тому сюди повернулися червонокнижні види рослин та тварин. Статус заповідника та останні зміни законодавства дозволяють українським та іноземним науковцям працювати в зоні відчуження за більш зрозумілими правилами», – уточнює керівник ДАЗВ.
Журналістам Радіо Свобода в зоні відчуження неодноразово траплялися дикі тваринами. Частина з них не боїться людини через те, що не стикається з проявами людської агресії.
Спорудження нового безпечного конфайнменту (НБК), який захистив довкілля від поширення радіації з 4-го енергоблоку ЧАЕС щонайменше на 100 років, відкрило нову епоху у використанні зони відчуження, наголошували українські посадовці, зокрема, президент України Петро Порошенко, відкриваючи арку НБК після її насування на зруйнований реактор.
Тепер можна говорити не лише про ліквідацію наслідків аварії, а про інші види діяльності в зоні, які тепер стали більш безпечними, визнають українські посадовці. Рівень радіації довкола НБК вже помітно зменшився після насування арки, стверджують працівники зони. У цьому переконалося і Радіо Свобода під час останніх відвідин ЧАЕС.
Раніше, у 2016 році, знімальна група Радіо Свобода стала першою за понад два десятиліття, яка потрапила в декілька приміщень 4-го енергоблоку, тоді ще накритого старим саркофагом, і останньою, яка побувала там до насування арки НБК.
Чорнобиль тепер не лише місце переробки і зберігання радіоактивних відходів, а й парк сонячної енергетики
Один з основних напрямків використання зони на сьогодні – поводження з радіоактивними відходами, за участі західних донорів. Причому йдеться не лише про ті, які виникли внаслідок аварії на ЧАЕС, а й про відпрацьоване ядерне паливо з працюючих українських атомних електростанцій, пояснює Віталій Петрук.
«Завершується будівництво інфораструктуриних об’єктів, які підтримуються міжнародною спільнотою. Це новий безпечний конфанймент (нині триває його підготовка до експлуатації – ред.), а також сховище відпрацьованого ядерного палива. Будівництво комплексу «Вектор», де мають зберігатися радіоактивні відходи українського походження – теж на фінальній стадії», – звітує посадовець.
Ще одним важливим напрямком використання зони відчуження став розвиток альтернативної енергетики, визнає Віталій Петрук. Якщо раніше йшлося про використання альтернативних джерел для потреб ліквідаторів або ж про вирощування біомаси для використання в енергетиці, то нині уряд сприяє розвиткові проекту «Чорнобиль Солар» (Chornobyl Solar) – створенню сонячних електростанцій в зоні з використанням іноземних інвестицій.
Нині дві третини території зони стали біосферним заповідником, ще близько третини – це 10 кілометрова зона, територія ЧАЕС та інші промислові майданчики, а також найбільш забруднені території біля них. Саме тут для сонячних парків відібрали колишні сільгоспугіддя, які займають близько 1% площі всієї Чорнобильської зони.
«До нас звернулося понад 50 компаній, готових інвестувати в сонячну енергетику, і нині ми погоджуємо всі деталі з «Укренерго», щоб це був цілісний проект», – повідомив Віталій Петрук.
У Держагентстві з управління зоною відчуження стверджують, що на початку йтиметься про сонячні потужності обсягом 350 МВт, для яких використають наявні діючі трансформатори та розподільчі мережі на промисловому майданчику ЧАЕС. Якщо йтиметься про більший обсяг генерації – треба буде розбудовувати нові трансформаторні підстанції, визнають посадовці.
Для порівняння, 350 мегават – це майже десята частина потужності, яку мала ЧАЕС у 1986 році, до аварії. За підрахунками фахівців, вже в райближчі роки сонячна енергетика в зоні могла би досягнути одної чверті потужності ЧАЕС до аварії.
В Україні відсутня цілісна політика щодо Чорнобиля та ядерної галузі – екологи
Екологи, представники різних природоохоронних організацій критикують ідеї зберігання у Чорнобилі відходів з інших АЕС України. Проте у цьому проекті є політична складова – це визнають і урядовці, й частина українських депутатів. Нині Україна вивозить відходи до Росії та платить їй за зберігання. Проте Україна досі не має цілісної політики з ядерної безпеки та повного виробничого циклу в ядерній енергетиці, стверджує президент Національного екологічного центру України Ярослав Мовчан. Він бачить в цьому не лише ризики для ядерної безпеки держави. Адже, на його думку, українська влада і суспільство, не розуміють реальної вартості виробництва електроенергії на АЕС. Оскільки враховувати треба і шкоду для довкілля під час виробництва ядерного палива, і витрати на його глибоке захоронення та утилізацію.
Окрім того, навіть радіоактивні відходи, які виникли в зоні внаслідок аварії, недостатньо захищені, і можуть бути джерелом подальшого поширення радіації, стверджує президент НЕЦУ Ярослав Мовчан.
Не вирішені остаточно питання відходів у зоні: і власне чорнобильських, і тих, які зберігаються на українських АЕС. Ці проблеми треба вирішувати вже заразЯрослав Мовчан
«В держави немає стратегічного бачення зони з точки зору максимального зменшення виносу з неї радіонуклідів, з точки зору її бар’єрної функції. Певний позитивний крок у цьому напрямку – створення заповідника. Водночас не вирішені остаточно питання відходів у зоні: і власне чорнобильських, і тих, які зберігаються на українських АЕС. Ці проблеми треба вирішувати вже зараз, бо далі вони лише наростатимуть», – попереджає еколог.
За словами очільника НЕЦУ, українська влада і науковці навіть через 31 рік після аварії не розуміють уповні її наслідків для природи і людини, зокрема ідеться про мутагенний плив на живі організми.
Також він згадує про те, що з радянського часу в Україні оперують неправдивими, на думку екологів, цифрами загиблих внаслідок катастрофи. Реальна кількість прямих жертв аварії є значно більшою, однак держава не має точних підрахунків, визнає Ярослав Мовчан.
Водночас у зоні відчуження говорять про наявність ефективної державної стратегії поводження з радіоактивними відходами.
Радіаційний фон зменшився у тисячу разів – ліквідатор та автор книг про Чорнобиль
Сергій Мирний, ліквідатор аварії на ЧАЕС та автор наукових і художніх книг про катастрофу, у 1986 році працював керівником підрозділу радіаційної розвідки. За його словами, за три десятиліття зона дуже змінилася.
Рівень радіації в найзабрудненішій частині, в «Рудому лісі», зменшився рівно в тисячу разівСергій Мирний
«Зона відчуження дуже змінилася. Мабуть, найцікавіший і одночасно один з найточніших фактів, який про це свідчить – це те, що рівень радіації порівняно з тим, що я міряв влітку 1986 року в найзабрудненішій частині, в «Рудому лісі», зменшився рівно в тисячу разів. Коли я там визначав десятки рентген на годину, зараз там в тих самих місцях, найбільш забруднених, можна знайти десятки мілірентген на годину. Таке зменшення рівня забруднення – це колосальне досягнення у ліквідації наслідків аварії».
На думку Сергія Мирного, центральна частина зони для активного використанняч втрачена назавжди, проте її південь та схід місцями вже мають рівні радіації, які не відрізняються від доаварійних. Водночас небезпеку для людини несе не лише загальний рівень радіації, який в зоні щороку зменшується, а поширення найбільш небезпечних радіоактивних ізотопів, відтак більшість дослідників говорять про те, що про безпечне повторне заселення зони відчуження говорити не варто.
Тим часом, Сергій Мирний вказує на той факт, що до зони відчуження зростає потік офіційних туристів (у зоні їх називають «відвідувачами», через заборону туристичних поїздок до зони, яка діяла певний період – ред.).
«Відвідуваність зони – просто величезна. Минулого року, за оцінками фахівців, там побувало близько 40 тисяч відвідувачів з усього світу побували в зоні, і вони в захваті від цього. Треба розуміти, що зона – найвідвідуваніше місце України. Це наш бренд і його треба використовувати, і позитивно подавати, – визнає Мирний. – Чорнобильський туризм в його теперішньому стані, коли він стає міжнародним, приносить близько 100 мільйонів доларів іноземних інвестицій в Україну на рік. Не у вигляді якихось договорів, коли комусь щось треба давати, а просто люди, які приїжджають побачити Чорнобиль, привозять і витрачають ці гроші в Україні».
Водночас за офіційними даними, за останній рік у Чорнобилі клькість туристів подвоїлася – виросла з 16 тисяч до понад 30 тисяч на рік. Є навіть спеціалізовані турфірми, які співпрацюють з ДАЗВ і популяризують тури до Чорнобиля.
Євген Гончаренко, співробітник зони відчуження, який багато років супроводжує групи відвідувачів, говорить, що це досить специфічна група туристів, яка навряд чи стрімко зростатиме.
Туристична привабливість зони перебільшенаЄвген Гончаренко
«Так звана туристична привабливість зони перебільшена. Певна кількість людей у світі нею цікавиться. Але це не той потік, який вирушає щороку на єгипетські піраміди чи Ейфелеву вежу у Парижі. Чи змінить поява заповідника туристичну привабливість? Навряд чи ми побачимо суттєві зміни», – визнає гід.
За словами Гончаренка, є досить стала категорія відвідувачів зони. Так, частина з них цікавиться етнографією та природою цього регіону Полісся, але більшість приїжджають заради покинутого міста Прип’ять, яке «назавжди залишилося в СРСР», та заради Чорнобильської АЕС, яка до цього спричинила.
Чорнобильська катастрофа 26 квітня 1986 року призвела до одного з найбільших у світі викидів радіації. Це спричинило масове радіаційне забруднення територій, з яких виселили близько 200 тисяч людей. Зона відчуження охопила частину територій Київської і Житомирської областей в Україні, Гомельської та Могилівської областей Білорусі, а також Брянської області Росії.
Безпосередньо від вибуху і при гасінні пожежі загинула 31 людина, понад 200 було госпіталізовано. Водночас точну кількість людей, які передчасно померли або втратили здоров’я внаслідок аварії, підрахувати неможливо.
