2014 рік – під час російського вторгнення у Крим «зеленим чоловічкам» допомагають воєнізовані формування, які називають себе «казаками». «У новітній історії Криму, на жаль, про «казаків» і «казацтво» також можна сказати більше негативного, ніж позитивного. Представники різних «казачих» організацій в різний час були учасниками конфліктів як із кримськими татарами, так і з громадянами інших національностей», – описує цих людей один з очільників Курултаю кримськотатарського народу Заїр Смедляєв.
В останні роки існування СРСР століття починається відродження козацтва на території України, Росії, Білорусі та Казахстану. Та що має сучасний образ сучасного «казака» з його історичним предком?
Перша згадка про козацтво з’явилася ще в монгольській хроніці XIII століття.
«Козак» означало вільних, незалежних від пана людей, які не мали чітко визначеного місця в суспільстві й населяли безлюдні окраїни. Вперше слов’янські козаки з’явилися у 1480-х роках, але тільки з поширенням кріпацтва в середині XVI століття їхня чисельність значно зросла. Спочатку основну масу козаків становили селяни-втікачі, були серед них також міщани, позбавлені сану священики, шукачі пригод зі збіднілої знаті», – визначав козаків канадський історик українського походження Орест Субтельний.
Описуючи у своїй праці козаків, історик стверджує, що російський різновид козацтва тяжів на схід від річки Дон та постає ближче до XVI століття. Козаки захищали кордони та опановували нові території для Московського царства, а згодом – для Російської імперії.
«На Дону утворився новий етнос, який згодом став субетносом – козаки. Вони приймали до своїх лав утеклих селян і відчували себе абсолютно самостійними. Незмінно визнаючи московського великого князя своїм государем, вони недолюблювали бояр і представників тодішньої бюрократії – дяків», – пише російський історик Лев Гумільов.
Утім, наприкінці XVIII століття за правління Катерини ІІ козаки в Російській імперії втратили значну частину своїх автономних прав. Сто років тому – на початку 1917-го – в Російській імперії існувало 11 козацьких військ, розкиданих на територіях від Чорного моря до Тихого океану. До більшовицького перевороту козацтво поставилося здебільшого негативно, а тому зазнало репресій.
