Варшава – Протягом 10 років рівень сприйняття корупції у Польщі знизився майже удвічі. Поляки дедалі частіше починають ставитися до корупціонерів так, як громадяни західноєвропейських держав. Та відносно недавно, на початку 2000-х, в Польщі хабарі сприймали майже так, як в Україні – як невід’ємний компонент політичного та екномічного життя країни. Про те, як польська держава впливала на свідомість своїх громадян, аби знизити рівень корупції Радіо Свобода розповіла Ґражина Копінська, експерт Фонду Баторія.
25 січня міжнародна організація Transparency International опублікувала черговий щорічний рейтинг сприйняття корупції. Країни у цьому рейтингу впорядковані за показником рівня корупції, який базується на оцінках підприємців та аналітиків. Експерти послуговуються 100-бальною шкалою. Вони твердять, що громадяни тих держав, які набирають найбільшу кількість балів – найменш схильні до корупції.
Як розповіла Радіо Свобода Ґражина Копінська, експерт з програми «Відповідальна держава» Фонду Баторія, згідно з останнім звітом Transparency International, сприйняття поляків до корупції в 2016 році оцінено у 62 бали. А це означає, що країна опинилася в товаристві тих держав, де хабарі вручають неохоче. Такі показники були й за 2015 рік. Копінська пояснює: «На даний момент Польща за цими показниками виглядає дуже добре, оскільки ми навіть випередили Словенію та Чехію, які завжди були вище. Серед країн нашого регіону краще, ніж Польщу, оцінили лише Естонію, яка отримала від експертів 70 балів. Очевидно, що найкраще оцінено скандинавські країни – Данію, Фінляндію, а також Нову Зеландію, яка на другому місці рейтингу. Найгірші оцінки в африканських країн, а оцінка України за цей рік – це 29 балів».
У 2005 році Польща та Україна були «в одній лізі» щодо сприйняття корупції
12 років тому поляки та українці у ставленні до проблеми корупції майже не відрізнялися. За даними Transparency International, у 2005-му рівень сприйняття корупції у Польщі оцінили в 34 бали, а в Україні у 26. Що сталося протягом минулих років? Як полякам вдалося вирватися з корупційного болота, яке нагадувало українське?
Ґражина Копінська говорить про два вирішальні чинники. Перший – тиск ЗМІ та громадських організацій на владу, аби вона серйозно зайнялася питаннями корупції. Другий – вплив Європейського союзу. Копінська пояснює, що Брюссель постійно вимагав від Варшави, аби вона ухвалила низку антикорупційних законів. Саме тоді у Польщі заборонили поєднувати роботу в державній службі з бізнесом, а політикам – роботу в органах місцевого самоврядування зі статусом депутата парламенту. Копінська звератає увагу на ще одну особливість польського політичного життя: «У 2000-2001 роках розпочалося бюджетне фінансування політичних партій. Відтоді польські політичні партії отримують дотації та субвенції на свою діяльність з держбюджету, тому вони не мусять шукати фінансування у багатих людей. Це обмежує вплив на політиків з боку фінансових угрупувань та заможних власників фірм і корпорацій».
Експерт розповідає про те, як у Польщі позбувалися хабарництва в органах місцевого самоврядування. Зміни відбулися на початку 2000-х.
«Одне з таких нововведень було в місцевому самоврядуванні. Тепер мешканець, який приходить в польську мерію не має контакту з чиновником, який вирішуватиме його справу, тобто він залишає свої папери в бюро подачі документів, та він не знає, хто далі займатиметься його справою, його лише повідомляють через скільки днів вона буде вирішена. Цей механізм викорінив звичку ходити до чиновників і так би мовити «домовлятися» з ними про вирішення своїх справ», – розповіла Копінська.
Як і в Україні, однією з найбільш корумпованих сфер щоденного життя у Польщі був автодорожній рух. Проблему корупції у дорожній поліції в Польщі вирішували з допомогою фоторадарів, встановлених вздовж доріг. «Поява фоторадарів, які роблять фото, що документує порушення дорожніх правил, вдарила по корупціонерах. Така фотографія надсилається до порушника, натомість нема розмови з поліцейським. Власник автомобіля або платить штраф, або звертається до суду і доводить, що в автомобілі, який порушив правила, був не він. І цей простий метод обмежив корупцію в дорожній поліції», – зазначила експерт.
Самими репресивними діями хабарництва не позбудешся
За словами Копінської, у Польщі сферою, схильною до корупційних дій, залишаються державні закупівлі. Аби обійти існуючі процедури, нечесні чиновники вигадують найрізноманітніші способи. Копінська говорить: «Буває так, що організатори тендерів виписують настільки дріб’язкові речі, що лише один виконавець послуг відповідає цим умовам. І це саме та фірма, в якій зацікавлені чиновники. Така проблема існує в багатьох країнах ЄС, і саме тому у великому звіті Європейської комісії, присвяченому корупції, наголошується, що головною сферою, схильною до корупції, є проведення непрозорих закупівель».
Ґражина Копінська наголошує на тому, що для зменшення рівня корупції у суспільстві, потрібно проводити комплексні заходи – карати корупціонерів, але також займатися широкою просвітницькою діяльністю і міняти адміністративні процедури. На жаль, зауважує вона, в посткомуністичних країнах влада у боротьбі з корупціонерами робить ставку передусім на репресивні заходи. Винятком не стала й Польща.
Свого часу польська влада вела резонансну кампанію проти корупції в середовищах політиків, а також лікарів. Арешти підозрюваних відбувалися у присутності засобів масової інформації, міністри багато говорили про це на телебаченні. Експерт говорить про наслідки такої кампанії: «З одного боку, люди дізналися про те, що влада бореться з корупцією. Частина корупціонерів злякалася й змінила свою поведінку. Та з іншого боку, виявилося, що дуже змінилося ставлення людей до представників деяких професій, наприклад, до лікарів. Скажімо, зменшилася кількість операцій з пересадки органів, бо тоді лікарів звинувачували в торгівлі органами, тож результати таких кампаній я назвала б неоднозначними».
Копінська застерігає від використання боротьби з корупцією для розправи з політичними противниками, що, на жаль, має місце в посткомуністичних державах. За її словами, це погано впливає на суспільство, бо людям починає здаватися, що корупція – це метод політичної боротьби, а не серйозна суспільна проблема.
