Малий і середній бізнес – це секрет успіху економіки Польщі – експерти

Варшава – Із бідності поляків підняли не урядові накази про підвищення зарплат, а бурхливий розвиток малого і середнього бізнесу. Понад 90 відсотків поляків, що працюють у приватному секторі, працюють саме у малому й середньому бізнесі. Невеликі підприємства створюють понад 50 відсотків ВВП Польщі у секторі «підприємництво». Саме завдяки малому й середньому бізнесу польська економіка є однією з найуспішніших серед постокомуністичних держав, а поляки з кожним роком стають багатшим народом. Як Польщі, яка у 1990 році мала гірші стартові умови, ніж Україна, вдалося досягнути таких високих показників? Про це Радіо Свобода запитало польських експертів.

Голова Польсько-української господарчої палати, екс-міністр економіки Польщі Яцек Пєхота розповідає, що малі й середні підприємства відіграють виняткову роль у польській економіці. На щастя, каже він, навіть у роки комунізму в Польщі функціонували малі приватні фірми, а також фермерські господарства, тож поляки не втратили притаманний їм дух підприємництва. Коли після падіння комунізму у Польщі запанували вільноринкові відносини, багато польських сімей охоче розпочали власний бізнес.

«Це однозначно ключовий сегмент польської економіки. Ми вже на початку періоду трансформації зробили ставку на розвиток малих і середніх підприємств. Якщо в 1990 році малі й середні підприємства створювали 27 відсотків валового внутрішнього продукту Польщі в секторі підприємств, то сьогодні це понад 50 відсотків», – розповідає Пєхота.

На сьогодні, наголошує Пєхота, понад 90 відсотків поляків, які працюють у фірмах і на підприємствах, працевлаштовані в секторі малого й середнього бізнесу. Такі високі показники експерт пояснює цілеспрямованою державною політикою. За його словами, у Польщі вже понад чверть століття реалізують комплексну програму підтримки малих і середніх підприємств. Вона полягає в ухваленні сприятливого для підприємців законодавства та створенні розгалуженої системи підтримки малого бізнесу. Пєхота нагадує, що в країнах ЄС заборонена державна підтримка приватного бізнесу, за винятком малих і середніх підприємств. Саме з думкою про такі фірми у Польщі створили мережу установ, які допомагають підприємцям отримувати дотації на свої бізнес-проекти з державного бюджету та фондів ЄС.

«Із цим пов’язане створення антимонопольної системи, тобто управління охорони конкуренції і прав споживачів, яке протидіяло монополізації ринку великими фірмами. Тобто цілий пакет комплексних заходів сприяв тому, що малі й середні підприємства становлять ключову частину польської економіки, вони стали вирішальним фактором її успішності», – зазначив експерт.

Яцек Пєхота каже, що успішна економіка країни – це не тільки добрі закони, але й підприємницький дух у народі. А його потрібно плекати, починаючи зі шкільної парти.

«Польща – це єдина країна в Європі, де предмет «підприємництво» є обов’язковим у середній школі. Молодь навчається мистецтва бізнесу в бізнес-інкубаторах, де хтось, хто хоче розпочати підприємницьку діяльність, може отримати консультацію, але часто й безкоштовний офіс, а то й необхідну технічну інфраструктуру для розгортання власної господарської діяльності», – говорить він.

Польська мінімальна зарплата – це 47 відсотків від середньої у країні

З 1 січня 2017 року польська мінімальна зарплата, порівняно з минулим роком, зросла на 8 відсотків і тепер становить «чистими» 1460 злотих (335 євро). Як розповідає Яцек Пєхота, у Польщі, як і в Україні, питання мінімальної зарплати буває предметом гарячих суперечок між урядом та підприємцями. Не завжди сторони досягають консенсусу, тому бізнесмени вигадують способи, як заплатити працівникові менше від мінімальної зарплати.

«Працедавці шукають рішень, які не суперечать законодавству, але вони не вигідні працівникам. Тому деякі працедавці уникають зобов’язань, які їм накидає мінімальна зарплата, наприклад, вони працевлаштовують людей на половину ставки», – зазначив Яцек Пєхота.

Вітольд Міхалек, експерт з асоціації працедавців Business Centre Club каже, що в його організації критично ставляться до самої ідеї мінімальної зарплати. Мовляв, вона виводить з рівноваги ринкові відносини. Та якщо уряд країни встановив мінімальні ставки, то треба зважати на середню зарплату, яка є в державі. У Польщі мінімальна зарплата – це 47 відсотків від середньої. На думку Міхалека, така зрівняйлівка – однакові мінімальні ставки на території всієї країни – не виправдана. Річ у тім, що в економічно розвинених містах та регіонах рідко хто отримує мінімальну зарплату.

«Натомість в економічно відсталих регіонах проблема мінімальної зарплати дуже відчутна. Це може бути 70 відсотків тамтешньої середньої зарплати. Тож там подальше підняття мінімальної зарплати стає проблемою для підприємців, які не спроможні забезпечити працівникові цю встановлену урядом суму. Тоді найчастіше можливі два сценарії: або підприємство припиняє свою діяльність, або частина зарплати йде в «тінь», – пояснює експерт.

На думку Міхалека, мінімальна зарплата повинна бути диференційована. Інакше постраждає той самий працівник, якому держава хоче допомогти, накидаючи підприємцям ставки. Тобто працівник не отримає від працедавця повноцінного контракту, а держава отримає менші надходження до бюджету.

«Тож ми дотримуємося думки, що мінімальна зарплата повинна бути різною у різних регіонах. У регіонах з низькими доходами ця зарплата повинна бути нижчою, а в інших вона може бути вищою», – наголошує Міхалек.

Загалом, наголошують польські експерти, малий і середній бізнес у Польщі є гарантією економічного розвитку й стабільності держави. Втім, поки що цей сектор польської економіки помітно відстає від аналогічних показників у західноєвропейських державах. Як каже Яцек Пєхота, в країнах Західної Європи малі й середні підприємства створюють 60-70 відсотків ВВП у секторі підприємств. Абсолютним рекордсменом у ЄС є Данія, де цей показник сягає 80 відсотків. За даними багатьох досліджень громадської думки, саме громадяни Данії є найщасливішим народом Європи. Експерти говорять, що навряд чи це збіг, бо люди, які відчувають, що самі можуть подбати про себе й свою родину, і мають свою справу в житті, найчастіше називають себе щасливими.