Інна Аннітова
Два документальні фільми, щотижнева телевізійна програма, реалізація проекту для російськомовного сегменту аудиторії, кілька місяців роботи ‒ і на носі вихід ще одного фільму ‒ де Крим.Реалії говорять про життя кримської зірочки у світовій класичній музиці. Критика і мета роботи, відгуки аудиторії та труднощі здійснення творчих планів. Про початок телевізійного проекту Крим.Реалії, про успіхи року, сьогоднішній день і плани на майбутнє розповідає продюсер телевізійних проектів Крим.Реалії Катерина Некреча.
‒ Які знакові телевізійні проекти презентували Крим.Реалії в 2016 році?
‒ На початку року до другої річниці окупації ми підготували документальний фільм «Крим. Нескорений». Нам було важливо зібрати воєдино і показати ті кадри, які були в архіві журналістів Крим.Реалії, які були свідками перших днів захоплення півострова, бачили мирні протести, зібрали великий масив інформації і треба було розібратися в цьому. Ми провели низку великих інтерв'ю з кримчанами, які переїхали на материк, більшість з них у Києві, і вони згадували про перші тижні, мирні протести кримчан, про те, як кримчани намагалися виправити ситуацію.
Цей фільм став першим досвідом редакції у цій сфері, і проект відразу вистрілив. Ми пройшли через велику кількість презентацій і зустрічей з глядачами у містах України та країнах Європи. Ми багато розповідали про те, що насправді відбувалося в той час у Криму.
Ця перша ластівка нашої редакції отримала визнання, ми подали заявку на участь у найважливішому для країни в цій сфері конкурсі «Телетріумф». І у нас вийшло ‒ ми були номіновані на цю премію, ми не взяли нагороду, але важливо, що ми потрапили в трійку найкращих документальних фільмів України в номінації «Регіон». Це велике досягнення для нас, окрім тієї роботи, що ми проводимо щодня.
Програма «Крим.Реалії», автор якої, Олександр Янковський ‒ кримський журналіст, який приїхав з Криму на материк навесні 2014 року ‒ почала своє життя вже влітку 2014 року. Спочатку щотижнева програма була націлена на українську аудиторію, в цьому році було ухвалене рішення адаптувати проект для російськомовної аудиторії.
Російськомовну версію програми транслює телеканал «Настоящее время» ‒ проект Радіо Свобода та«Голосу Америки», і це великий прорив, адже тривалий час ми розповідали для української аудиторії про те, що відбувається в Криму, а в російськомовній версії ми розповідаємо всьому російськомовному світові про те, що відбувається в Криму, що кримчани роблять на українському материку ‒ це акції, заходи, історії переселенців.
Ще один великий проект ‒ фільм «Крим. Переможців не судять?» ‒ ми презентували на початку грудня. Це невеличкий фільм, над яким проведена велика робота, це дуже якісний телевізійний, мультимедійний продукт. У 10 хвилинах нашим колегам вдалося розкрити історію кількох кримчан, яких сьогодні судять у Криму за участь в мітингу 26 лютого 2014 року під стінами Верховної Ради Криму.
‒ Ці фільми ‒ це фактаж і події чи спеціальний меседж?
‒ Це фактаж і події, наш меседж тільки в тому, що ми хочемо нагадати про реальні події минулого.
‒ Чому важливо показувати і створювати такі проекти?
Найголовніший міф, який руйнує фільм «Крим. Нескорений» ‒ це міф про те, що всі кримчани були раді приходу РосіїКатерина Некреча
‒ Минуле потрібно пам'ятати для того, щоб не плутати відомості і не піддаватися на маніпуляції. Найголовніший міф, який руйнує фільм «Крим. Нескорений» ‒ це міф про те, що всі кримчани були раді приходу Росії. Ця думка розбивається, як хвиля об скелю, дуже багато людей не могли мовчати в той момент, і ми це показуємо.
‒ На зустрічах із глядачами ‒ які були відгуки, що говорить аудиторія?
‒ Другий фільм ми ще не встигли показати масово, але якщо говорити про «Крим. Нескорений» ‒ звичайно, подивившись цей фільм, без сліз не вийде жоден. Фільм дуже емоційно заряджений, плачуть і кримчани ‒ кому болить, і українці, і росіяни, енергетика і переживання приходять і до іноземців.
Іноді люди дивуються, адже не всі знали, що кримчани в такій кількості протестували. І, звичайно, після перегляду фільму ми кожного разу обговорюємо питання: «А як можна було передбачити події, як уникнути анексії, хто міг вплинути: люди, влада, міжнародне співтовариство?». Найголовніше, що у глядача з'являється інше розуміння подій того часу і з'являються питання, а якщо є питання, значить, зачепило, значить, людина шукатиме відповідь.
‒ За що і як критикують телевізійні проекти Крим.Реалії?
‒ Критика є завжди, інше питання ‒ як до неї ставитися і що з цього можна назвати конструктивом. Нас не завжди люблять, багато хто вважає, що ми брешемо, наприклад, нам закидають, що ми шукаємо порожні пляжі, щоб показати, що в Криму немає туристів. Часто говорять, що ми пропагандисти, «працюємо на держдеп» (державний департамент США ‒ ред.). Є думки деяких українських експертів, кримчан, які перебувають на материку, що ми не ті питання висвітлюємо. Багато хто вважає, що досить вже говорити про події в Криму, час переходити до питання про те, як нам збудувати мости, говорити про деокупацію. Набридло кримчанам з Києва, Херсона, Львова, наприклад, спостерігати за життям у Криму, їм потрібно жити майбутнім. І про ці теми ми теж говоримо, але наше головне завдання ‒ спостерігати, щоб розуміти, що там відбувається, щоб робити висновки, дивитися на проблеми і досягнення.
‒ Чим займетеся в 2017 році?
Ми продовжуватимемо висвітлювати ситуацію в Криму, ми продовжуватимемо говорити про кримчан, які гідні того, щоб про них зналиКатерина Некреча
‒ Ми продовжуватимемо висвітлювати ситуацію в Криму, ми продовжуватимемо говорити про кримчан, які гідні того, щоб про них знали. У нашій роботі ми дотримуватимемося основного принципу журналістики ‒ об'єктивності, ми показуватимемо всі точки зору. І ми продовжуватимемо працювати, оскільки вільним незалежним журналістам у Криму працювати практично неможливо, міжнародних журналістів там немає, а російських колег можна буквально на пальцях перерахувати, хто там працює. Щоб Крим не став закритою територією під жахливим куполом, куди не достукатися і звідки не вирватись.
‒ І трохи про свіжий проект, знаємо, що ведеться зйомка нового фільму.
‒ Відразу після свят ми готуємо до показу фільм про юну кримчанку, піаністку, прекрасну артистку Христину Михайличенко, якій 11 років, але вона для свого віку встигла підкорити вершини, які залишилися недоступними для багатьох дорослих. Вона стала лауреатом великої кількості українських та міжнародних премій, вона відома в Європі та Америці. На жаль, в Україні дуже вузьке коло людей, які люблять класику.
Кілька місяців ведуться зйомки, ми стежимо за її життям вдома, на уроках у школі, на репетиціях, виступах, ми проживаємо з нею багато яскравих моментів. Це буде фільм про неї і про її сім'ю. Що цікаво в цій дівчинці ‒ з першого погляду ‒ це дитина, але як тільки вона починає говорити, навіть не про музику, приходить усвідомлення серйозності і дорослості цієї дитини. У неї дуже організований підхід до життя, при цьому вона любить веселитися, дуріти і гратися з молодшою сестрою.
Цей 25-хвилинний фільм побачить глядач у новому році і, сподіваємося, в ефірі на телебаченні. Діти ростуть швидко, але ця історія про 11-річну Тіну Михайличенко залишиться.
Оригінал ‒ на сайті проекту Радіо Свобода «Крим.Реалії»
