Катерина Некреча і Інна Аннітова
«26 лютого – це була квінтесенція всіх подій, які були напередодні. Починаючи з кінця листопада ми всі бачили, що Крим зусиллями місцевої влади сповзає до якогось протистояння», – так згадує цей день голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров.
Тепер російська влада в Криму веде судовий розгляд проти тих, хто в той день вийшов захищати свої ідеї під будівлею Верховної ради Криму.
Рефат Чубаров розповів «Крим.Реалії» про те, як він прожив день 26 лютого 2014 року в Криму, якими були цілі мітингу і що врятувало людей від «кривавого місива».
«Ми не дамо провести сесію, на якій хотіли покликати на допомогу Путіна»
– 25 лютого я весь день провів у Верховній Раді Криму в кабінеті у Константинова. Константинов, Іоффе, Донич – це були основні учасники переговорів. Вони намагалися мене переконати в тому, що нарешті найлютіший ворог кримських татар – Могильов – буде відправлений у відставку.
Я говорив, що «все це нормально, але давайте спочатку переконаємося: хто буде новим прем'єром, яким буде новий склад уряду, і з цим поїдемо до Києва». Оскільки, згідно з Конституцією України, треба узгодити кандидатуру прем'єра.
Я сказав, що ми зберемо людей, ми не дамо провести сесію, на якій хотіли покликати на допомогу Путіна. Я говорив ці слова, але й уявити не міг, що Росія вторгнеться до Криму
Я сказав і про те, що ми зберемо людей, ми не дамо провести сесію, на якій хотіли не просто відправити уряд у відставку, а на якій хотіли покликати на допомогу Путіна. Я говорив ці слова, але я й уявити собі не міг, що Росія вторгнеться до Криму. Я виходив з того, що вони ухвалять чергову заяву, яка дасть можливість Путіну в Москві тиснути на Україну через кримські справи. Ось таке у мене було уявлення про те, чим може закінчитися ця сесія.
Увечері я зібрав спершу президію, а потім уже весь Меджліс, і ми ухвалили рішення, що 26 лютого ми проводимо мітинг із вимогами: відкласти проведення позачергової сесії на кілька днів, кримській делегації виїхати до Києва і узгодити питання прем'єра.
Більше того, я ці питання певним чином координував з Сергієм Аксьоновим. Тому що, коли він дізнався про те, що ми будемо проводити мітинг – через деякий час він повідомив, що вони теж будуть проводити мітинг.
Увечері пізно я направив своїх людей, він – своїх людей, які розмітили разом із правоохоронними органами, тоді ще українськими, місце проведення мітингів. На одній площі, на різні сторони. Ось таким було 25 лютого до пізньої ночі.
«Тисячі людей заполонили площу»
Спочатку кримських татар прийшло набагато більше, ніж прихильників «Руської єдності»
– І вже 26 лютого за декілька годин тисячі людей заповнили цю площу. Так вийшло, що спочатку кримських татар прийшло набагато більше, ніж прихильників «Руської єдності». Тим більше, вони говорили про те, що їхній мітинг почнеться відразу після 12 години, але вони теж прийшли зранку. І десь до 12-13 години дня вони були в явній меншості. Потім почали підтягуватися автобуси, вантажні машини із Севастополя. Одночасно ми вели переговори, знову ж таки з Константиновим, з іншими членами президії, наша позиція – перенести на 2-3 дні сесію.
«Депутати нас слухали, і слухали з дуже великою зацікавленістю»
– Коли мала розпочатися позачергова сесія, Константинов оголосив, що поки кворуму немає, оскільки демонстрації заважають депутатам зайти до приміщення. Він сказав: «Давайте зареєструємося в залі». Я тоді гучно оголосив своїм колегам, що ми рахуємо по головах кожного. І якщо наш фізичний підрахунок не збігатиметься з електронно-віртуальним – ми не дамо провести сесію. На табло вискочило число 49, і, за нашими підрахунками, в залі було 49 чоловік. Константинов сказав, що він відкладає початок сесії ще на 20 хвилин. Він попрямував до виходу, зрозуміло, що до себе в кабінет.
Я попросив колег залишитися в залі, оскільки є дуже важливі моменти, які нам треба зараз обговорити. Думаю, осіб десять-п'ятнадцять покинули зал за Константиновим, інші залишилися. Говорив я, говорив Пілунський, говорив Сенченко: ми говорили очевидні речі. Я говорив, що «ми повинні разом сформувати уряд, ми тепер точно маємо вибудувати такі взаємини з Києвом, які будуть в інтересах людей, які живуть в Криму». Говорили все те, що ми і так до цього моменту, в тій чи тій формі, обговорювали в Криму. Ви знаєте, депутати нас слухали, і слухали з дуже великою зацікавленістю. Ви зараз не повірите, але перший, хто підтримав наш такий підхід – це була нинішня «сенатор» від Криму – пані Ковітіді. Вона, мабуть, у той момент дійсно подумала, що все змінюється в країні, не знала про задум Путіна та інші сумні речі.
За деякий час знову зайшов Константинов і сказав, що кворуму все-таки немає і сесія скасовується.
Тоді ми як громадянське суспільство своє завдання виконали блискуче. Ми – всі, хто був на площі на підтримку національної цілісності України
Ми вийшли на площу. І я, і Сенченко, і Аксьонов практично говорили різними словами про одне й те саме: все спокійно, розходимося додому, ми маємо забезпечити повагу і безпеку один до одного. Ми говорили про мечеті, про церкви, про синагоги і про інше – що ми всі живемо на одній землі, все це буде розквітати. І я розпустив всіх людей. Деякі мені сьогодні дорікають, але тоді ми як громадянське суспільство своє завдання виконали блискуче. Ми – всі, хто був на площі на підтримку національної цілісності України.
«І ми ніби змусили «зелених чоловічків» прийти»
– Ця сесія не була б легітимною зміною влади, це була б спроба легітимації злочинних дій. Так, ми зірвали цей процес. І ми ніби змусили «зелених чоловічків» прийти.
«Диво, що та сторона не вибрала варіант «кривавого місива»
– Я хочу сказати, що наші члени Меджлісу, активісти, докладали неймовірних зусиль, щоб зберегти громадський порядок на цій площі... З під'їздом севастопольських автобусів і машин у натовпі з'являлося дедалі більше і більше вкрай агресивних людей. І те, що обидві сторони до цього демонстрували – суперечки, словесні образи – після обіду це все почало переходити у фізичні зіткнення.
Я не можу сказати, з якої причини вони не відкрили вогонь
Це було мені повідомлено телефоном: у натовпі є 2 автоматники. Я ніяк не міг розвернути ситуацію по-іншому в той момент. І вирахувати їх ми не могли, і людей зупинити було неможливо. Я не можу сказати, з якої причини вони не відкрили вогонь. Я думаю, що... Я взагалі чекаю, коли буде повноцінна слідча комісія щодо Криму. Але ось такі моменти 26 лютого дуже напружували. Я думаю, що це просто диво, що та сторона вибрала не варіант, вибачте мене, «кривавого місива», а вибрала варіант захоплення вночі або під ранок.
Оригінал матеріалу – на сайті «Крим.Реалії»
