Брюссель – «Східне партнерство» було задумане Євросоюзом як ініціатива для побудови вільних сучасних європейських демократій у шістьох державах пост-радянського простору. Однак, Азербайджану, Вірменії та Білорусі європейцям так і не вдалося допомогти «вистрибнути із «зачарованого кола», створеного Кремлем для контролю й впливу на те, що там діється. Натомість, Грузія, Молдова й Україна, які живуть із тягарями активних чи «заморожених» конфліктів, розпалених тією ж Росією, продовжують спротив. У Європейському політичному центрі спробували з’ясувати, що, власне, залишилося, і яке майбутнє «світить» «Східному партнерству»?
Поміркувати над долею «Східного партнерства» до Брюсселя прибув голова литовського зовнішньополітичного відомства Лінас Лінкявічус. Беззмістовність, несистематичність та дрібні результати цієї платформи співпраці ЄС та 6 держав-сусідів поглиблюють недовіру до самої європейської співдружності. Литовський політик переконаний, що якби ЄС надав найбільш гідним державам, на кшталт України, Грузії чи Молдови, перспективу членства, від цього об’єднана Європа тільки б виграла. Натомість, занурений у власні кризи Євросоюз навіть гальмує процес надання українцям та грузинам безвізового режиму, зауважує керівник МЗС Литви.
Безвізовий режим обговорювався довгий час, і нині ми повинні визнати, що ці держави виконали всі критерії, всю «домашню роботу»Лінас Лінкявічус
«Якщо ми пообіцяли щось зробити, то це треба зробити, бо йдеться про довіру до нас. Безвізовий режим обговорювався довгий час, і нині ми повинні визнати, що ці держави виконали всі критерії, всю «домашню роботу». Тепер, після того, як вони зробили те, що ми від них вимагали, нам не можна «змінювати правила гри посеред самої гри», чи створювати додаткові перешкоди», – каже дипломат, з огляду на можливі нові зволікання з наданням українцям та грузинам можливості подорожувати без віз.
Загалом же, на думку Лінкявічуса, «Східне партнерство» – це важлива ділянка Європи для кропіткої дипломатичної та геополітичної роботи. Насамперед, у безпековому сенсі: в усіх державах-партнерах, окрім Білорусі, є конфліктні зони. Лише спостерігати й вичікувати, що ж буде далі, Євросоюзу не можна, каже Лінкявічус. Другий аспект партнерства стосується щоденних практичних речей, а саме – поваги до фундаментальних цінностей, на яких ґрунтується європейська демократія. Адже тут йдеться про повагу до засадничих прав, справедливі суди, боротьбу з корупцією. Нарешті, що б вартувало більше розвивати, так це міждержавну мережу енергетики, торгівлі, транспорту, обмін та наданням людям правдивої інформації, вважає литовський міністр.
ЄС відбудовуватиме Донбас, якщо «Мінськ» реалізують
Брюссель, зокрема Європейська служба зовнішніх дій в усіх цих сферах робить деякі зусилля, однак, каже генеральний директор цієї служби з питань Європи та Центральної Азії Томас Майєр-Гартінґ, у питанні вирішення конфлікту в Україні ЄС має намір відігравати більшу роль.
Якщо ми бачитимемо, що «Мінськ» рухається в бік реалізації, співдружність відіграватиме ключову роль в реконструкції та реабілітації цих регіонівТомас Майєр-Гартінґ
«ЄС може відігравати важливу додаткову роль, зокрема у гуманітарній та економічній сферах, а не лише в політичному сенсі, – пояснює дипломат. – Якщо ми бачитимемо, що «Мінськ» рухається в бік реалізації, співдружність візьме участь та відіграватиме ключову роль в реконструкції та реабілітації цих регіонів», – зазначив Майєр-Гартінґ.
Загалом, на відміну від минулих років, увага Брюсселя до безпекового аспекту відносин ЄС та східних партнерів набрала доволі поглибленого характеру, каже дипломат.
Водночас, на думку професора та директора Кентського університету Томи Казьєра, перед «Східним партнерством» та ЄС із одного боку, й Росією – з іншого, далі тяжітиме ціла низка викликів. Він звертає увагу на те, що три держави (Грузія, Молдова й Україна), що вже мають асоціативні угоди із ЄС, мають територіальні конфлікти з Росією, що не даватиме їм можливості вільного руху в бік ЄС.
На думку аналітика, проблема з вирішенням конфліктів ще довго заважатиме цим державам-партнерам розвиватися в усіх сенсах. Загалом, на його думку, цій європейській платформі, створеній для шести пост-радянських держав, з огляду на це «світить» доволі примарне майбутнє. Інший виклик – це труднощі з імплементацією угод про асоціацію, зокрема, як зробити цю реалізацію тривалим та незворотнім процесом. І останній виклик – це економічний розвиток, результати якого в цих державах, зокрема, Україні, втягнутій у війну, в ЄС здебільшого викликають розчарування.
З огляду на всі ці труднощі та незначні результати за 8 років існування «Східного партнерства» майбутні перспективи цієї політично-економічної платформи виглядають доволі примарно.
