Російськомовну школу в Львові перетворили у школу східних мов і бойових мистецтв

Львів – Школа – одна з найбільш консервативних інституцій в Україні, де програма і ритуали не змінювалися роками, якщо не десятиліттями. Її критики стверджують, що українська школа вчить дітей не тому, що потрібно знати і вміти в сучасному світі. І змінити це донедавна було практично неможливо. Але після Майдану активні українські батьки знайшли спосіб змінити і її. У Львові є один з таких прикладів.

«У нашій школі розуміють російську мову, знають і шанують Миколу Гумільова та Анну Ахматову, проте розмовляють тільки державною мовою» – таке оголошення прочитала на дверях приймальні директора Львівської середньої школи східних мов. Таке повідомлення спричинене тим, що ще донедавна це була 35-а російськомовна школа у Львові, розташована у самісінькому центрі міста, на вулиці провідника УПА Романа Шухевича.

Ініціативна група львів'ян після Майдану почала домагатись у Міністерстві освіти та Львівській міській раді зміни типу школи. Процес був досить тривалий та й російськомовний педагогічний колектив чинив опір. Втім, вдалося цього року відчинити двері першої в Україні школи східних мов і бойових мистецтв. Учні вивчають японську і турецьку, а також англійську і російську мови, наступного року запровадять китайську, грузинську, польську.

Першокласникам усі предмети викладають лише українською мовою. Вчителям запропонували перейти на українську мову на уроках, але є ще опір групи російськомовних педагогів і батьків. Учні займаються бойовими мистецтвами – айкідо, джиу-джицу, карате, ушу. Адже у програмі розвитку школи, яка ухвалена, як експеримент, до 2020 року, фізкультура включає східні єдиноборства. Директор школи Олександр Козловський, фахівець із бойових мистецтв розповідає, що вперше за останні роки у цій школі збільшилась кількість учнів і школярі навчаються від першого до одинадцятого класів, чого раніше не було. Однак на сьогодні 160 школярів – це ще мало, тому важливо підняти престиж школи, яка впродовж минулих років мала найнижчі рейтинги у місті.

«Ми вперше набрали перший клас, бо у колишню 35-у школу не хотіли віддавати своїх дітей. У нас не було 5-го і 9-го класів. Ми набрали 9-й клас з нуля, бо прийшли нові вчителі, школа змінила свій тип. У січні запустимо громадський проект для всіх – лінгвістичний центр із вивчення мов. Саме через мови, історію, культуру, бойові мистецтва людина може якісно пізнавати світ і змінювати свій світ. Коли ми говоримо про вивчення бойових мистецтв на базі нашої школи, маємо за мету трансформування особистості, ми хочемо у дитині розвинути сильну особистість, яка через бойові мистецтва буде знати культури народів Сходу. Ми віримо у цю справу, маємо 20 років досвіду. Я знаю, що 90% тих, хто проходить через бойові мистецтва, стають якісно новими людьми», – наголосив Олександр Козловський.

Мама другокласниці Ліна Калініч дуже задоволена, що колишня російськомовна школа змінила статус, оскільки тепер її дитина зможе розширити свій світогляд, а також східні мови стають у світі дедалі популярніші.

«Вже був перший урок японської мови – показували сакуру, розповідали про Токіо. Моїй малій дуже сподобалось. Мені цікаво, як будуть відбуватися уроки фізкультури, це має бути східного типу, і програмні уроки і знайомитимуть дітей зі східною фізичною культурою. Мені дуже це цікаво. Я очікую того, що до неї все таки у цій школі буде більше уваги, це цікавий проект, хоча є батьки, які трішки до цього поставились зі скепсисом. Пішов рух, школа дуже бідувала, бо були класи маленькі», – розповіла мама учениці.

Школа має формувати особистість

Загалом школа, за словами Олександра Козловського, має навчити школярів практичних навичок, які знадобляться у житті. Важливо, аби школа формувала людину з внутрішньою свободою, вмінням швидко ухвалювати рішення і брати відповідальність, вмінням шукати відповіді на запитання, вмінням добиватись цілі і її утримувати, позбуватись комплексів. Діти – це сучасність України, і щоби їх не втратити, сьогодні важливо, щоб освіта стала пріоритетом держави. На сьогодні у школі ще не до кінця сформований педагогічний колектив, оскільки гарні фахівці не хочуть працювати за мізерні зарплати.

«Не маєте грошей, дайте школам можливість заробляти гроші на свої потреби. Мені важливо заробити, щоб доплачувати вчителям. Якщо я не сформую у цій школі педагогічний колектив, то це стане «русская» школа №35, «русский мир» у центрі Львова», – каже директор школи.

Школа для життя

На останніх освітянських конференціях оприлюднюють опитування, проведені серед батьків, згідно з якими вони очікують від української школи не стільки знань, а щоби саме особистість дитини була у центрі уваги, щоб на освіту держава виділяла більше грошей, щоб вчителі отримували гідну зарплату і щоби у школу прийшли професійні люди, які постійно працюють над собою.

Львів'янка Христина Воробій возить свою семирічну донечку в початкову школу далеко від дому. Дорога займає 40 хвилин, але обов'язково перед заняттями вони ще прогулюються кілька хвилин парком, щоб порозмовляти.

«Я не дивилась на престиж школи, а радше обирала вчительку для моєї доньки. Очікую, звичайно, щоб навчили у школі її вчитись і працювати, щоб вона отримувала задоволення від пізнання чогось нового, мала потребу пізнавати, не боялась сказати, коли їй щось нецікаво, навчилась читати книжки і любила читати, щоб могла аргументувати, чому книжка цікава чи навпаки», – каже Христина Воробій.

Христина – репетитор з української мови та літератури і щороку оцінює рівень знань одинадцятикласників, які готуються до зовнішнього незалежного оцінювання. За її спостереженнями, школа не вчить дітей мислити, а особистість школяра, його потенціал не є для педагога важливим.

«Учням бракує усвідомлення того, як вони використають у житті те, що зазубрюють. ЗНО не допомагає учням ставати грамотними. Настільки важливе не знання правил, а як ними користуватись. Нині дуже потрібно вчити дітей у школі вмінню висловити свою думку, бо це їм знадобиться, який склад розуму в них не був би», – зауважила освітянин.

Школа має вчити дитину, як стати успішною, виявити її здібності, щоб дитина змогла знайти своє місце у житті, це має бути школа для життя. Натомість нині українська школа затиснена переважно у шаблони і систему, яка вибудовувались роками, додає вона.

«Подавайте молоді таку освіту, яка б навчила її не тільки теорії, але теж і практики. Учіть її, як має жити! Збуджуйте в неї охоту й бажання до того, що є підставою багатства і сили народу. Нехай уже малі діти вчаться любити свою землю, свою Батьківщину. Нехай учаться працювати для неї... Виробляйте в молоді самостійність та індивідуальність! Учіть її більше числити на себе, ніж на других! Учіть не оглядатися на поміч уряду і краю, а власною ініціятивою дороблятися самостійного буття! Виробляйте у молоді почуття правости та сумлінної праці!», – ці слова митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького, промовлені у першій половині ХХ століття досі актуальні для української школи.​