Близько двох років тому в українському суспільстві з’явилося абсолютно нове для нього явище – волонтерський рух. Він виник на Майдані, потім волонтери активно допомагали армії на фронті, а подекуди спробували реформувати систему державного управління. Волонтери показали незвичний для України рівень самоорганізації і сьогодні соціологи виділяють їх як окремий суспільний інститут із високим рівнем довіри.
Волонтерство – один з чотирьох суспільних інститутів в Україні, довіра людей до якого перевищує недовіру, говорить заступник директора Інституту соціології НАНУ Євген Головаха. Решта – церква, армія і науковці.
Волонтерство – це такий соціальний інститут, до якого найбільше довіри серед усіх іншихЄвген Головаха
«Липнева соціологія цього року показує, що волонтерство – це такий соціальний інститут, до якого найбільше довіри серед усіх інших. Це покладає на них велику відповідальність, але волонтерство стане феноменом, який зможе змінити Україну лише у тому випадку, якщо з волонтерів вийдуть реальні політики», – говорить соціолог.
На думку Головахи новим політичним проектам варто звернути увагу на волонтерів, розраховувати на них. Нинішнім партіям довіряє лише 5% населення, отже є куди рости, вважає науковець. Спроби окремих волонтерів входити до влади і змінювати систему Головаха називає епізодичними, тоді як потрібна система робота.
Волонтерам треба брати на себе відповідальність – екс-директор департаменту Міністерства оборони
Одним з волонтерів, які спробували удосконалити систему зсередини, стала Неллі Стельмах – активний член «волонтерського десанту» в Міністерстві оборони. Вона розповідає, що їх було лише 11 людей проти цілої системи. Спротив відчувався з боку працівників і Міністерства оборони, і Генерального штабу. Волонтери мали підтримку вищого керівництва, але середня ланка саботувала їхні зусилля, каже волонтер.
Працювати там було дуже важко – це державна бюрократія помножена на військову бюрократіюНеллі Стельмах
«Я пішла в міністерство, тому що це був найважчий час для держави, і якщо б я не підставила плече, то мене потім би совість заїла. Працювати там було дуже важко – це державна бюрократія помножена на військову бюрократію. Але ми змогли забезпечити четверту, п’яту і шосту хвилі мобілізації – і одягом, і їжею, й іншим», – каже Стельмах. На початку 2015 року вона отримала посаду директора департаменту держзакупівель Міністерства оборони. Всього в міністерстві пропрацювала менше року – каже, її витиснули через боротьбу із корупційними схемами.
«Волонтери підставили плече країні, коли постало питання самого існування держави. Деякі питання без них із самого початку вирішити було б неможливо. На державній службі допоміг не тільки попередній волонтерський досвід, я близько 10 років працювала в системі закупівель великої компанії. Деякі з поставників тих часів потім виконували замовлення міністерства оборони», – говорить екс-директор департаменту.
Незважаючи на спротив системи Стельмах впевнена – волонтерам треба йти у владу, не боятися забруднити руки. Як приклад успішної взаємодії вона називає Міністерства економічного розвитку і торгівлі та освіти і науки, очікує результатів від Міністерства охорони здоров’я, яке нещодавно очолила американський волонтер Уляна Супрун.
Волонтерів не треба відокремлювати від решти суспільства – ветеран АТО
На фронті я вижив, завдяки волонтерам, каже ветеран АТО Мирослав Гай. Одразу після першої ротації він почав допомагати військовим. Говорить, що не можна розділяти тих, хто безпосередньо возить щось бійцям і решту українців, які допомагають грошима і речами.
Багато людей розчарувалося, але це нормально після великих подійМирослав Гай
«Багато людей розчарувалося, але це нормально після великих подій. Наше суспільство здебільшого налаштоване на спринтерську дистанцію, щоб швидше добігти до кінця. Щоб одразу реформи, нова країна і можна поїхати в Туреччину. А я, наприклад, готовий до марафону. Нам досі надходять посилки, наприклад 68-річна жінка з Німеччини просто надіслала власні ліки. Написала, що хлопцям на фронті це більш потрібно», – розповів волонтер в ефірі Радіо Свобода.
У людей, які реально займаються допомогою, запал не зник, тому що вони розуміють потреби і знають стан справ на фронті, каже Гай.
Держава частково переклала свої обов’язки на волонтерів – співзасновник благодійного фонду
За словами невійськового волонтера, співзасновника фонду «Таблеточки» Ірини Литовченко, держава використовує волонтерів для того, щоб і далі не виконувати свої функції. Зокрема на плечах їхнього фонду та інших благодійних організацій вже другий рік лежить забезпечення ліками онкохворих дітей.
Закупівля ліків лежить виключно на плечах благодійних організацій і батьківІрина Литовченко
«Останні державні закупівлі відбувалися ще в 2014 році. З того часу закупівля ліків лежить виключно на плечах благодійних організацій і батьків. Запитів на допомогу дуже багато, люди не встигають мобілізуватися і допомагати. Останні два роки медицина в кризі, не відбуваються державні закупівлі медикаментів, немає ліків для важких хворих. Йдеться не тільки про онкологію, а також, наприклад, про гемофілію, інші рідкісні захворювання» – розповіла співзасновник фонду Радіо Свобода.
Вона каже, що якщо в Міністерстві оборони з появою так званого волонтерського десанту проблеми трохи вирішили, то в Міністерстві охорони здоров’я такого поки що не відбулося.
