Конкурсна комісія з обрання директора Державного бюро розслідувань (ДБР) та його заступників допустила до участі в конкурсі 81 претендента. Переважну більшість кандидатів становлять чоловіки. Жінок усього четверо. Найдосвідченіша з них Ірина Ніжинська – багаторічний учасник різних місій ООН. Про свій міжнародний досвід, яким готова активно ділитись, про материнство і стан слідства в Україні Ірина Ніжинська розповіла Радіо Свобода.
– У списку кандидатів на посаду директора ДБР можна знайти гучні імена. Очільником нового органу серед інших хочуть стати: виконувач обов’язків прокурора Києва Олег Валендюк, два його заступники, заступник міністра освіти і науки України Роман Греба, начальник Департаменту спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури Сергій Горбатюк і навіть заступник генерального прокурора України, головний військовий прокурор Анатолій Матіос. Чому вирішили подаватись Ви? Чим кращі за таких конкурентів?
– Справа в тому, що я давно працюю в слідстві. Свою трудову діяльність починала слідчим податкової міліції міста Києва. Опісля приєдналася до лав миротворчого контингенту в Боснії та Герцеговині і відтоді почала працювати на різних посадах в ООН. І хоч дуже довго працювала за кордоном, завжди відслідковувала ситуацію в Україні. Я дуже переживаю за стан слідства в Україні, знаю багато проблем, які варто вирішувати саме зараз. Тому коли побачила, що у державі виникла необхідність створення нового слідчого органу, захотілось привнести у цю справу свій досвід. Звісно, сумніви були. Мене вразило інтерв’ю заступника міністра юстиції Наталі Севостьянової, яка заявила, що на посаду очільника цієї служби подалось лише три кандидати. Я тоді дуже здивувалась, адже це така серйозна посада, крім того, знаю дуже багато професіоналів у слідстві, юристів, що могли б очолити нове відомство, а тут така мала кількість охочих. Втім, як виявилось, за останні дні назбирався 81 кандидат. Мабуть, усі вони, як і я, вагались і подались в останні дні.
– А чи не насторожило Вас те, як довго не могла запрацювати комісія? Пам’ятаємо, як трьох із дев’яти необхідних членів ніяк не могла подати Верховна Рада.
– Звичайно, я вагалась дуже довго, бо не була впевнена, чи потрібен державі мій досвід, і, звичайно, мало вірила у вірогідність проведення неупередженого конкурсу (у нас є гіркий досвід проведення подібних конкурсів). Але, не дивлячись на всі ці сумніви, я вирішила запропонувати свою кандидатуру і дуже хочеться, щоб конкурс був прозорим. Знаєте, коли в міжнародних організація проводять конкурс на ключові посади, підхід абсолютно однаковий до усіх кандидатів, не зважаючи на бекграунд. Хочеться вірити, що в Україні теж буде справедливо не на словах, а й на ділі.
– Разом з тим в оприлюдненому Кабміном списку Ви єдина, у кого не вказано місце роботи. У графі «посада, яку кандидат займає на даний момент», допис, що Ви не працюєте у зв’язку з догляду за дитиною. Як збираєтесь поєднувати материнство з такою відповідальною посадою?
Я є діючим експертом ООН, продовжую працювати над академічним дослідженням міжнародного досвіду в галузі боротьби з корупцією
– Я здивувалась, коли побачила таку інформацію, адже в заяві я вказувала, що є діючим експертом ООН. Це вже мабуть організатори конкурсу, які складали цей документ, взяли декларацію про доходи за 2015 рік і побачили там, що я в декретній відпустці і в цей рік не отримувала прибутку. А взагалі я є діючим експертом ООН, продовжую працювати над академічним дослідженням міжнародного досвіду в галузі боротьби з корупцією, надаю консультацію по створенню слідчих груп у різних країнах світу.
Крім того, я кандидат юридичних наук, доцент, запрошений професор декількох іноземних університетів, треную поліцейських Міжнародного поліцейського Центру ООН в місті Віченца (Італія) щодо тактики розслідування злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми та незаконною міграцією. Крім того, маючи практичний досвід розслідування категорій справ, які, до речі, відсутні в українському законодавстві – це справи по непотизму, фаворитизму, продажу людей у рабство, сексуальних домаганнях за місцем роботи – надаю консультаційні послуги відповідним службам.
Слідство – теж чоловіча справа, але, незважаючи на це, я була першою жінкою – начальником слідства служби безпеки місії ООН в Ліберії
Що ж до материнства, то вважаю, що це природно, що у жінки, окрім професійної реалізації, є ще й інша соціальна завантаженість в житті. І це дуже добре. Ми бачимо на прикладі міністра оборони Іспанії, яка працювала будучи вагітною і годувала дитину у перервах у роботі, що роботу і сім’ю можна поєднувати. Я взагалі вважаю, що таких жінок слід заохочувати. Слідство – воно ж теж істинно чоловіча справа, але, незважаючи на це, я була першою жінкою – начальником слідства служби безпеки місії ООН в Ліберії. Тому я впевнена, що мені мій задум вдасться здійснити, в мене є надійні помічники і налаштована я оптимістично. Дякуючи батькам та чоловіку, які допомагають мені зростати професійно, думаю, все буде в порядку.
– Серед вимог до кандидатів є проходження поліграфу, складання тесту на знання законодавства, а ще – есе на тему «Концепція діяльності Державного бюро розслідувань. Десять першочергових кроків протягом півроку». Які 10 кроків Ви запропонували у цьому есе?
Що ж до професійних тестів, то вважаю, що на таку категорію посад здавати тести на знання норм КПК, м’яко кажучи, дуже дивно
– Це есе не є публічним, тому поки конкурс триває і ще не почались співбесіди, я б утрималась від відповіді на це питання. Що ж до професійних тестів, то вважаю, що на таку категорію посад здавати тести на знання норм КПК, м’яко кажучи, дуже дивно. Усі кандидати повинні мати вищу юридичну освіту, яка підтверджена дипломом про присвоєння кваліфікації. Хто із членів комісії, де до речі, не всі мають юридичну освіту, має право сумніватись у кваліфікації претендента? Це ж не математика. А зазубрити всі норми неможливо. Юрист повинен знати, де цю норму відшукати і правильно застосувати в конкретному випадку. У нас проблема не в тому, що людина не знає номер якоїсь статті, в нас неправильна, непрофесійна кваліфікація злочинів, невірне застосування правових норм. Саме тому вважаю, що замість тестів на знання законодавства доцільніше було б, на мою думку, поставити ситуаційні задачі, адже директор ДБР – це менеджер високого рангу. Можливо, йому доведеться вести справу, де спеціальним суб’єктом буде президент України. Відтак важливо знати, чи буде людина розслідувати таку справу і як. І тут постає інше питання: чи спроможна комісія дати справедливу і кваліфіковану оцінку подібним відповідям кандидатів… Отож і «жуємо» правові норми…
– Ви неодноразово нарікали на процвітання радянських штампів та методів розслідування. Як плануєте боротися з цією спадщиною?
Держдепартамент США номінував мене на участь у програмі IVLP, я мала можливість відвідати тюрми, поліцейські відділки і поспостерігати буденну працю американських слідчих і поліцейських
– Відповім з досвіду. Минулого року Державний департамент США номінував мене на участь у програмі IVLP (International Visitor’s Leadership Program). Під час роботи за цією програмою я мала можливість відвідати тюрми, поліцейські відділки і поспостерігати буденну працю американських слідчих і поліцейських.
Не треба «вибивати» з людини визнання вини, треба просто зібрати доказову базу і запропонувати людині такі умови угоди зі слідством, за яких вона сама захоче зізнатися у скоєному
Серед іншого я побачила кімнату для допиту затриманих з прозорими стінами і запитала, чому вона така маленька? Вона ж не пристосована для допиту по декілька годин, а з практики знаю, що в Україні допитують і по 12 годин. У відповідь почула, що в них людину більше від 40 хвилин на допиті не тримають. Якщо людина не зізнається, змушувати її не треба. Не треба «вибивати» з людини визнання вини, треба просто зібрати таку доказову базу і запропонувати людині (хоч і злочинцю, але людині!) такі умови угоди зі слідством, за яких вона сама захоче зізнатися у скоєному. Якщо слідчий професіонал, у нього будуть докази, що людина під тиском аргументованих доказів, а не під фізичним тиском, піде на угоду зі слідством та зізнається у скоєному.
– Серед чисельних викликів, які чекають на директора ДБР – відсутність статті фінансування органу у держбюджеті. Ми пам’ятаємо, як гроші на НАБУ та НАЗК просили у депутатів Артем Ситник і Назар Холодницький. Схоже, директору Бюро розслідувань теж доведеться шукати приміщення, техніку і при цьому не втрапити у залежність від «руки, що дає». Готові?
– Я вважаю, що ці проблеми повинні бути вирішені за сприяння уряду. Орган дійсно серйозний, і якщо голова ДБР буде перейматися логістичними питаннями без підтримки відповідних структур, то це затягне процес початку роботи і буде на руку тим, хто взагалі не хоче, щоб ДБР з’явилось в Україні. Сподіваюсь на правосвідомість і розуміння ситуації.
– Ще однією перепоною може стати вимога, що приблизно 55% співробітників ДБР повинні бути не з правоохоронних органів, а просто «мати відповідний стаж роботи в галузі права». Нових, недосвідчених співробітників потрібно буде вчити на ходу.
– На жаль, правоохоронні органи себе скомпрометували. У суспільства немає до них довіри, тому, я думаю, і виникла така норма про 55%. Сподіваюсь, ДБР матиме у бюджеті відповідну статтю витрат на тренінги і навчання. Ідея непогана, і якщо буде правильно реалізована, дасть хороший результат.
– Побороти корупцію в Україні, окрім Державного бюро розслідувань, покликані Національне антикорупційне бюро, Національне агентство з питань запобігання корупції та Спеціальна антикорупційна прокуратура. Як, на Вашу думку, повинні взаємодіяти всі ці органи?
– У кожного з перерахованих Вами органів свої повноваження. Вони не повинні бути конкурентами, а повинні співпрацювати. Бо коли читаєш у пресі, що не можуть поділити між собою справу – з САП кидають у НАБу і навпаки – соромно. Такі проблеми мають вирішуватись всередині відомств. А роботи в країні, повірте, вистачить усім.
Довідка:
Ірина Ніжинська розпочала службу в правоохоронних органах України невдовзі після створення податкової поліції 1997 року слідчим Київського міського відділу.
Після успішного закінчення аспірантури в Національній академії внутрішніх справ України 2003 року, захистила кандидатську дисертацію на тему: «Відшкодування шкоди, завданої незаконними діями службових осіб дізнання та досудового слідства в органах внутрішніх справ України».
Тривалий час працювала викладачем, доцентом та професором у Національній академії внутрішніх справ України.
Має досвід роботи в різних миротворчих операціях ООН, а саме: польових місіях у гарячих точках світу з 2000 до 2014 років, таких як МООНБГ (Місія ООН в Боснії і Герцеговині), МООНСГ (Місія спостерігачів ООН у Грузії), МООНЛ (Місії ООН у Ліберії), ОМІК (Місія ОБСЄ в Косово) та МООНПЛУ (Місія ООН з прав людини в Україні).
Ірина Ніжинська є членом групи експертів ООН по боротьбі з корупцією, членом Міжнародної асоціації органів по боротьбі з корупцією, членом Міжнародної асоціації поліцейських, членом Української асоціації правників, запрошеним професором Міжнародного поліцейського Центру ООН в місті Віченца, Італія, запрошеним професором Національної школи суддів країни.
У травні 2015 року її номіновано Державним департаментом США на участь у програмі «Жінки та правосуддя» як єдиного кандидата від України.
За заслуги в ім’я миру та участь у спеціальних операціях із підтримання миру була нагороджена 7 медалями «На службі миру і свободи» і медалями військових спецпідрозділів МДУ СПС і НАТО.
В Україні їй довічно надано спеціальний статус «Учасник бойових дій» за участь у спеціальних поліцейських операціях у небезпечних зонах.
