Хресна хода з «георгіївськими стрічками»? Це нерелігійна символіка! – російський священик

Хресна хода «за мир і припинення війни на Донбасі», організована Українською православною церквою (УПЦ) Московського патріархату (МП), зі сходу і заходу України рухається на Київ. В українській столиці побоюються провокацій і навіть терактів 27 липня, коли учасники ходи прибудуть до Києва.

Хресна хода стартувала 3 липня зі Свято-Успенської Святогірської лаври (Донецька область), а 9 липня почалася хода з Почаївської лаври (Тернопільська область). Колони вірян, загальна чисельність яких зараз поки що не перевищує двох тисяч, рухаються із заходу і сходу країни і повинні зустрітися в Києві напередодні Дня хрещення Київської Русі, який святкується 28 липня. Очікується, що ще тисячі паломників, яких доставлять на автобусах, приєднаються до учасників хресної ходи вже в столиці.

Як підкреслюється у зверненні предстоятеля УПЦ Московського патріархату митрополита Онуфрія, «хресна хода не пов'язана з політикою, її мета закликати до миру і посилити молитви про дарування миру українській землі». Цитуючи ці слова митрополита, деякі українські ЗМІ нагадують, що в минулому році він демонстративно відмовився вставати зі свого місця у Верховній Раді під час урочистого засідання, на якому президент України Петро Порошенко зачитував імена українських героїв, які воювали на Донбасі. У Київському патріархаті переконані, що «головна мета ходи Московського патріархату – «продемонструвати прихильність українців ідеї «русского мира», яка раніше стала одним з аргументів ухваленого російським лідером Володимиром Путіним рішення почати агресію проти України».

Як пише газета «День» в матеріалі «Хресна хода: вірою єдині?», луганчани і донеччани «раніше були очевидцями таких псевдоправославних флешмобів з купкою сектантів, які носили портрети царя Миколи Другого, Сталіна і транспаранти «Досить годувати Євросодом!» під час активної фази бойових дій… Це були не просто православні заходи, як здається, а елементи імперської політики з насадження отрути «русского мира», який в результаті став фоном для вербування в «ополчення», вилився в кидання металобрухту на рейки, щоб зупинити сили ЗСУ, міфи про «бандерівців», захоплення будівель держустанов, а в подальшому – і в масштабну війну, в якій загинуло вже більш ніж десять тисяч українців», – підкреслює «День».

Експерти, політики і громадські активісти не виключають, що церковна акція може бути організована Кремлем для дестабілізації ситуації в українській столиці. Як заявив напередодні спікер Верховної Ради Андрій Парубій, «ми з вами стаємо свідками того, як одна з релігійних організацій, яка має свій духовний центр у країні-агресора, мобілізує велику кількість віруючих і стягує їх до Києва, називаючи це мирною хресною ходою.. Крім дійсно мирних вірян, там є і провокатори із забороненою екстремістською символікою, послідовники проросійських так званих «казацьких» організацій та молоді люди спортивної статури, які раніше брали участь у рейдерських атаках і провокаціях з захопленнями храмів».

Ще навесні цього року в ОРДЛО (окремі райони Донецької і Луганської областей) до представників УПЦ МП приїжджала делегація Російської православної церкви для підготовки цієї спецоперації, розповідає координатор групи «Інформаційний спротив», депутат Верховної Ради Дмитро Тимчук.

«Ця хресна хода, за нашою інформацією, була обговорена та затверджена на окупованій території Донбасу. Дійсно, ми зараз спостерігаємо в складі цих паломників і сепаратистів, які брали участь в бойових діях, і «казачків», помічених раніше в різних провокаціях, в тому числі і 9 травня під час акції «Безсмертний полк» в Києві. І хоча МВС і СБУ повинні вживати всіх необхідних заходів, щоб уникнути провокацій, думаю, що гостра фаза все ж може початися в Києві 27-28 числа. Українські правоохоронні органи детально вивчають ситуацію навколо хресної ходи і момент, коли паломники підійдуть до Києва і увійдуть в місто. У МВС повідомили, що поліцейських буде приблизно три тисячі. Якщо буде необхідність, до охорони порядку будуть залучатися підрозділи Національної гвардії. За словами начальника Головного управління Національної поліції в Києві Андрія Крищенка, заявлена кількість учасників ходи – до 20 тисяч», – сказав Тимчук.

Як вважає Дмитро Тимчук, план кремлівських політтехнологів, очевидно, полягав у тому, щоб влаштувати масову провокацію у Києві за участю, з одного боку, вірян УПЦ Московського патріархату, а з іншого – вірян УПЦ Київського патріархату, який традиційно проводить в столиці хресну ходу 27 липня: «Але УПЦ Київського патріархату вчинила дуже мудро, вони перенесли ходу, яка тепер відбудеться на день пізніше. І у нас тепер є підозра, що якщо не вдасться зіштовхнути учасників обох хресних ходів, то можуть бути провокації вже по лінії російських спецслужб. Ті «казачки», які зараз охороняють «святогірських і почаївських паломників», вже в столиці можуть виступити в ролі, наприклад, українських націоналістів з символікою, скажімо, забороненого в Росії «Правого сектору» і влаштувати якісь провокації з кровопролиттям для того, щоб російські ЗМІ отримали «хороші картинки».

На думку київського політтехнолога Тараса Березовця, в Москві не просто так намагаються привернути до хресної ходи УПЦ Московського патріархату максимальну увагу: «Увага, яка приділяється цій події, явно перебільшена і не заслуговує на такий ажіотаж. Що ж стосується безпеки учасників ходи, то звісно, ніхто її гарантувати не може. На шляху хресної ходи можуть стати не тільки правоохоронні структури, а й радикально налаштовані українські громадяни. Нещодавно в Борисполі місцеві жителі проголосували за те, щоб не пропускати учасників хресної ходи через територію міста. І якщо вони спробують пройти, то цілком можливі зіткнення. Це і є метою організаторів подібних провокацій. Їм необхідне відео з побиттям мирних вірян, яке б транслювалося на пропагандистських каналах Кремля, але найголовніше – щоб спробувати поглибити розкол між вірянами УПЦ Московського і УПЦ Київського патріархату. Ми бачимо, що Росія сьогодні намагається створити різні «гарячі точки» на території України, і одна з них пов'язана з хресною ходою», – каже Березовець.

Яків Кротов підкреслює, що, зрозуміло, нічого поганого в тому, що люди пішли молитися за мир, немає абсолютно, але у всій цій ситуації є незвичайні нюанси:

– У сенсі побажання миру хресну ходу можна вітати. Як в юридичному сенсі найстрашніше – це вибіркове правосуддя, виборча правда, так в релігійному житті – вибіркова молитва. В цьому випадку молитва за мир – це непогано, але в зверненні митрополита Онуфрія, коли пояснюється, про що, власне, хресна хода, йдеться про міжусобної брані. Говориться про те, що в Україні – міжконфесійна війна. Це, звичайно, викликає подив, тому що є вторгнення сусіда до України, і це не називається міжусобною лайкою, є зовнішня агресія, і ніякої міжконфесійної війни в Україні взагалі немає, це абсолютно фантастична вигадка. Тепер питається: якщо поруч зі мною ґвалтують людину, а я молюся за те, щоб їй зробили знижку в перукарні, то чого варта моя молитва? Тобто предмет молитви визначений неправильно.

По-друге, вибірковість молитви в тому, що до цього в Україні вже проводилися і протестантами, і православними інших церков різні акції, молитви за мир в Україні, і жодного разу Українська православна церква Московського патріархату до цих акцій не приєднувалася. І в зверненні митрополита Онуфрія йдеться, що якщо хтось хоче, хтось може йти у хресній ході, то нехай йде, але так це не робиться. Існує патріарх Філарет, існує митрополит Автокефальної церкви, готуєте хресну ходу – зверніться до них, телефонним дзвінком, письмово запросіть брати участь, якщо хочете йти разом. І, нарешті, в його зверненні взагалі не згадується, що цей хресна хода організована Українською православною церквою Московської патріархії, там йдеться «Українська православна церква». Що, звичайно, лукавство, тому що є чотири Українські православні церкви, і робити вигляд, що тільки одна з них існує, а решта всі міжконфесійні конфлікти розпалюють – це, звичайно, непристойно.

З того, що я бачив на відео і фото, звичайно виникає запитання, чому учасники хресної ходи несуть тільки ікону Миколи Другого, яке відношення він має до війни в Україні, чому тільки він, тоді як є величезна кількість українських святих? І чому, це особливо викликає подив, йдуть з «георгіївськими стрічками»? Це взагалі нерелігійна символіка! І якби в нашій громаді, де я, священик (а у нас є різні люди, і ті, у яких сім'ї все життя прожили в Севастополі, і вони по-своєму дивляться на війну, є і українці), хтось прийшов на богослужіння хоч з жовто-блакитної стрічкою, хоч з «колорадкою» «георгіївською», то я б зробив зауваження, попросив зняти. Тому що це богослужіння, це молитва, тут такі символи абсолютно недоречні.

– Наскільки це йде згори, від церковного начальства? Чи знизу, від прихожан?

– Це, звичайно, йде згори. Тому що є звернення митрополита Онуфрія. Раніше цього не було. Це приурочено до Хрещення Русі, чергової дати. І справа в тому, що для пересічних православних вірян Хрещення Русі – взагалі не свято. Воно ніколи не відзначалося. Та й князь Володимир, як відзначав ще великий історик церкви Євген Євстигнійович Голубинський, не був канонізований за часів Київської Русі. Тільки з 14-го століття його стали почитати. До речі, те саме можна сказати щодо Миколи Другого, тому що в самій Росії насадження культу Миколи Другого згори не має успіху і не мало, це культ чорносотенних інтелектуалів, не більше того. У Росії дійсно популярна блаженна Матронушка, до неї повзуть на колінах буквально мільйони людей – за зціленням очей і так далі. Все, що пов'язано з культом останнього імператора, це все ідеологічна обробка згори, і не дуже успішна. Тому я думаю, що те, як організована хресна хода, а там навіть є люди в камуфляжі, – це, звичайно, організація згори. І я не думаю, що сама церковна влада здатна таке зробити.

– У минулому році було чимало дебатів про те, які настрої в самій Російській православній церкві, що церква офіційно не підтримує або намагається триматися осторонь від конфлікту, намагалася нагадувати, що це єдиний народ з точки зору того, що і в Україні є православні, які належать до РПЦ тощо. Зараз якось змінилася ця позиція?

– Позиція не змінилася, але справа в тому, що війна в Україні – це лише дуже сильно масштабований конфлікт, який вже був в середині 90-х років в Естонії, коли Російська православна церква Московського патріархату перестала поминати Константинопольського патріарха за те, що той повернув собі естонські православні парафії, як це було до окупації Естонії в 1939 році. Тут вже зовсім все чисто канонічно, бо Естонія, звичайно, ніколи не входила в Московський патріархат, завжди була під Константинополем. І цікаво, що і естонці, і росіяни в цьому конфлікті виявилися по обидва боки барикад. У цьому сенсі національне виявляється вторинним у відношенні до політичних інтересів. Орієнтація на Кремль або на Таллінн, на Кремль або на Київ – це політична орієнтація. Так і в Україні багато росіян за останні два роки стали вчити українську, переходять до Київського патріархату, де є служби українською, і їм це потрібно, щоб показати, що вони саме українці, хоча і росіяни. Але звичайно, є і протилежний рух, тому що дуже багато людей бояться, що українізація України якось підірве їхнє положення і, головне, їхню самосвідомість.

Я думаю, що нічого боятися не треба, «руськість» – це перш за все мова, а мова – це не державна справа, мови вчать в сім'ї, вчать батьки, тому всі претензії, що, мовляв, мало російських шкіл, це неправильно. Як і православ'я, як і віра – вони в родині повинні розвиватися, а не в державі! Тому, коли я читаю це послання митрополита Онуфрія, у мене виникає запитання: людина вірить в те, що саме сім'я, особистість – опора віри, чи ні? Здається, він все-таки мислить державницьки і каже: «Нас намагаються зробити ворожими українському суспільству». Так хто? Про що мова?

Повний текст матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода