Цього тижня разом із Днем вишиванки жителі Дніпродзержинська відсвяткували повернення їхньому місту історичної назви Кам’янське (постанова про це перейменування ще не набула чинності – ред.). Але через день по тому в інтернеті з’явилась петиція невдоволених жителів з проханням скасувати перейменування, адже вони не хочуть, щоб «місто мало назву села». Друга зареєстрована на офіційному сайті президента петиція – як виглядає, жартівлива – пропонує перейменувати місто на… Дрезден. Між тим, у новоспеченому Кам’янському фахівці розповідають про кілька історичних назв козацького поселення, з якого виросло сучасне місто, однак визнають: назва, затверджена парламентом, найбільш обґрунтована й милозвучна.
Місто металургів і хіміків Дніпродзержинськ носило цю назву близько третини періоду свого існування. Своє радянське ім’я воно отримало на честь Фелікса Дзержинського, який 1936 року віддав розпорядження про відновлення місцевого металургійного комбінату, містоутворювального підприємства.
Ще донедавна одна з головних площ міста теж називалась ім’ям «Залізного Фелікса», йому ж був встановлений і пам’ятник посеред площі.
Вища Кам’янка, Тритузнева Кам’янка, Кам’янка Дніпрова, Кам’янське, Золотий Ріг….
Наразі ж, позбувшись Дзержинського й на площі, і в її назві, й у назві самого міста, майбутнє Кам’янське потроху починає звикати до свого нового наймення. Це найбільш прийнятна, найбільш милозвучна автентична назва для міста, вважає директор місцевого музею історії Наталія Буланова, хоча й не єдина серед історичних назв.
Фахівець зауважує: в різні періоди свого існування козацьке поселення, яке передувало місту, називали по-різному – і Кам’янське, і Вища Кам’янка, і Тритузнева Кам’янка.
Складно було жити в місті, яке носило ім’я одного з ініціаторів «червоного терору». Звісно, Дзержинський був іще й господарником, але та сторінка його біографії не дає підстав, щоб його прізвище було в назві містаНаталія Буланова
«Вища Кам’янка, Тритузнева Кам’янка… Але як науковець я вважаю, що найбільш обґрунтована, оптимальна й мелодійна назва для нашого міста – Кам’янське. Я абсолютно щаслива, що місто перейменоване, зараз приймаю вітання від колег, які телефонують з різних регіонів. Дуже складно було жити в місті, яке носило ім’я одного з ініціаторів «червоного терору». Звісно, Дзержинський був іще й господарником, але та сторінка його біографії не дає підстав, щоб його прізвище було в назві міста. Нарешті історична справедливість перемогла… Справа в тому, що власне у міста єдина історична назва – Кам’янське, адже 1917 село Кам’янське було переведене в ранг міста. А що стосується самого села, то воно мало різні назви – Вища Кам’янка, Тритузнева Кам’янка, Кам’янка-Дніпрова і нарешті Кам’янське – від назви каміння, яке було розкидане берегами Дніпра і яке місцеві мешканці використовували в будівництві. Пізніше обговорювалась ще одна назва – Золотий Ріг, але з поваги до місцевих традицій її облишили», – зауважила науковець.
Люди хвилюються: «Кам’янчани» – «кам’яні серця»
Середнього роду в новій назві міста історик закликає не лякатись. «Кам’янське» – не тому, що це назва села, адже й слово «місто» українською мовою теж середнього роду, на відміну від російського «город», якому «підпорядковувалась» стара назва, відповідає Наталія Буланова на закиди критиків перейменування. Вона вважає: нова назва швидко приживеться серед жителів, адже неформально побутувала й раніше.
Водночас, за словами Буланової, «Кам’янське», що походить від слова «камінь», – має потужну символіку й звучить цілком природно. Що ж до правильності наголосу – «КАм’янське» чи «Кам’янськЕ» – питання, визнає науковець, поки що дискусійне.
«Люди хвилюються, навіть мені телефонували: «Ми кам’янчани, от – «кам’яне серце» тощо». Але, на мій погляд, це природний матеріал, це абсолютно нормальна, українська, мелодійна назва, вона поширена, таких назв є багато на мапі України. У нас більше говорять Кам’янськЕ, але філологи зазначали, що правильно КАм’янське. У будь-якому разі треба повертати на мапу України історичні топоніми», – зауважила Радіо Свобода Наталія Буланова.
Місто зберігає пам'ять про козаків: у деяких районах досі «сотні» замість вулиць
У громадських організаціях патріотичного спрямування закликають пишатись новою назвою міста. Голова місцевого осередку всеукраїнського об’єднання українок «Яворина» Олена Залевська радить новоспечених кам’янчанам завітати до місцевого музею, бібліотеки та архіву, аби дізнатись більше про козацьке минуле своєї батьківщини. А ще – делікатно роз’яснювати тим, хто не в курсі.
Саме керівництво заводу надіслало прохання до царської Москви надати селу статус міста. І з поваги до історичних коренів села запропонували дати йому саме історичну назву – Кам’янське. Відібрали назву нашого міста в 1936 роціОлена Залевська
«З усією делікатністю до тих, хто звикає до історичної назви нашого міста, та для того, щоб дати їм чи тим, хто хоче переконати свого ближнього в невідворотності і правильності того, що сталося, – кілька аргументів. Кам’янське було засновано на місці зимових поселень запорозьких козаків і розрослося після знищення Січі Катериною ІІ. Наше місто ще зберігає топонімічну пам'ять про це – в деяких районах міста залишилися козацькі «сотні» замість вулиць як форма впорядкування території. Село набуло статусу міста на початку 1917 року та майже 30 років гордо носило свою історичну назву. Поштовхом до бурхливого росту й урбанізації села стало будівництво металургійного заводу-гіганта. Саме тоді до Кам’янського приїхали численні інженери, працівники, обслуговувальний персонал, робітники. Багато було шведів, поляків, бельгійців, що стояли біля керма будівництва. Саме керівництво заводу надіслало прохання до царської Москви надати селу статус міста. І з поваги до історичних коренів села запропонували дати йому саме історичну назву – Кам’янське. Тобто навіть ті, прийшлі, люди поважали українців, що жили на цьому місці впродовж багатьох десятиліть… Відібрали назву нашого міста в 1936 році. Обласний обком, що зібрався в Дніпропетровську, складом із 14 осіб ухвалив це рішення. Ніхто нікого не питав. Жодного кам’янчанина. Ба більше, до складу обкому входило кілька наших земляків, але на це засідання їх не запросили. Докладніше про ці факти ви можете дізнатися в місцевому музеї, архіві та центральній бібліотеці. Шануймо свою історію та предків! Наше місто – Кам’янське», – зазначила Олена Залевська.
Місто Дзержинського – в місто Прометея?
Між тим частина депутатів міської ради сподівається на те, що рішення Верховної Ради про перейменування може бути скасоване. Депутат від «Опозиційного блоку» Артур Круть у коментарі Радіо Свобода зазначив, що разом з колегами домагатиметься винесення цього питання на місцевий референдум.
Переважна більшість жителів нашого міста – народжені в Дніпродзержинську, тобто в радянські часи. Я вважаю, що треба було проводити референдум, опитувати жителів, і нехай би вони вирішувалиАртур Круть
«Реакція – негативна, адже жителі мали б самі ухвалити це рішення. А так все вирішили депутати Верховної Ради за територію, до якої вони навіть не мають стосунку. Ми робили опитування в соціальних мережах, серед молоді. У нас виходило: від 87% до 94% людей були проти перейменування. Переважна більшість жителів нашого міста – народжені в Дніпродзержинську, тобто в радянські часи. Я вважаю, що треба було проводити референдум, опитувати жителів, і нехай би вони вирішували. А, можливо, вони б захотіли назвати наше місто не історичною назвою, а, наприклад, нову назву ухвалити – місто Прометея, адже Прометей – це один із наших символів… Ми будемо відстоювати назву «Дніпродзержинськ» і домагатись проведення місцевого референдуму, щоб все було законно, а не так – на честь свята, Дня вишиванки, взяли й перейменували», – сказав депутат міськради.
Дзержинський пішов, Брежнєв залишається?
Тим часом декомунізація колишнього Дніпродзержинська відбувається непослідовно – крок вперед, крок назад: якщо Верховна Рада змінила його назву, позбавивши його прізвища Дзержинського, то місцеві депутати ухвалили рішення про нерозповсюдження законів «про декомунізацію» на бюст свого земляка Леоніда Брежнєва – його заборонили зносити під приводом того, що він стане музеєм просто неба.
За рішенням міськради, бюст «дорогого Леоніда Ілліча» буде відділом музею історії міста «Міфи і реалії радянської епохи» й не підлягає демонтажу. Проукраїнські організації міста висловили обурення цією ухвалою міськради й нагадали землякам про ключові моменти діяльності творця «епохи застою».
«Саме Брєжнєв наглухо опустив «залізну завісу» між СРСР та демократичним світом, витратив колосальні кошти на гонитву озброєнь, завершив русифікацію українських дитячих садочків, шкіл та вищих навчальних закладів, за його часів жорстоко переслідувалися дисиденти, митці і письменники, розв’язаний збройний конфлікт у Чехословаччині та Афганістані», – нагадали партійці-свободівці.
19 травня 2016 року Верховна Рада України разом з Дніпропетровськом і Дніпродзержинськом дала нові назви більш ніж 300 населеним пунктам України. Рішення ухвалене на виконання закону «про декомунізацію». Але на цей час воно ще не набуло чинності.
