(Рубрика «Точка зору»)
Є така розхожа історія – порівнювати емоції в Росії та Україні, знаходити в них схожості й на цій підставі робити висновок про те, що «всі однакові». Якщо ви не знали, як виглядає інфантилізм, то ось він перед вами.
З формального боку – так, емоції по обидва боки кордону нерідко є схожими. І там, і там люди вчитуються в новини сусідньої країни, помічають несприятливі тенденції і злорадно коментують. В одних стрічках – нафта, яка дешевшає і дефіцит бюджету, а в інших – зростання держборгу і зволікання з реформами. Але на цьому схожості закінчуються і починаються відмінності.
І головна відмінність звучить дуже просто: чи залежить доля однієї країни від долі іншої?
Тому що майбутнє України і справді залежить від того, що буде відбуватись із Росією. Вся історія нинішньої війни народилась із рішення Кремля відповісти на Майдан введенням військ до Криму. Того самого рішення, слідом за яким послідувала історія гібридної війни на Донбасі. І немає нічого дивного в тому, що українці уважно стежать за новинами, які стосуються майбутнього російської економіки. І в цьому підході не лише емоції, але й інструментальність: чим дешевше коштує нафта, чим вищий дефіцит російського бюджету, чим більше у Росії внутрішніх суперечностей – тим менше у Кремля залишається ресурсів на продовження агресії.
Анексія півострова, гастролі Ігоря Стрєлкова, полон Надії Савченко, збитий «боїнг», військторг, невизнані республіки і все інше стало підсумком тих рішень, які ухвалювали в Москві. Якби нафта зростала в ціні, навряд би Кремль намагався хоч скількись стримувати себе у своїх амбіціях. І немає нічого дивного в тій увазі, з якою Україна стежить за котируваннями цін на вуглеводні.
А ось увагу Росії до українських новин складно пояснити раціонально. Тому що російське майбутнє від масштабів українських проблем ніяк не залежить. Навіть якщо пофантазувати, що Київ звалиться в тотальну політичну кризу, це, в кращому випадку, може послабити готовність заходу підтримувати Україну. Але жодні події в Україні не змінять ціну на нафту. Що б не відбувалось у Києві – це не помирить Москву з Анкарою. Жодні новини з України не здатні витягнути Росію з того замкнутого кола нелогічних політичних рішень, якими Кремль заганяє країну в глухий кут.
Зловтішно вчитуватись у новини про «негаразди» в Україні для російського обивателя має сенс лише в тому випадку, якщо головний його мотив – це емоції. Якщо він хоче танкових кидків до Києва, обмежених військових контингентів та інших військово-політичних скелетів з радянського шафи. Але навіть якщо Москві вдасться здійснити свою мрію про перетворення сусідньої країни на колишню сіру буферну зону, що відокремлює Росію від Заходу – це жодним чином не змінить російську реальність і те майбутнє, яке їй обіцяє економічна кон'юнктура.
Тому що майбутнє України залежить від російських новин. А майбутнє Росії від українських новин не залежить ніяк.
Ніяк – від слова «взагалі».
Павло Казарін – оглядач «Крим.Реалії»
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
Оригінал матеріалу – на сайті «Крим.Реалії»
