«Їх катували, змусили розповісти історію, якої не було, звинуватили у спробі підриву підполковника поліції Російської Федерації, закладанні вибухівки на залізничному полотні. Тобто українських дітей визнали «терористами», – розповідає юристка Катерина Бобровська.
Вона представляє інтереси хлопця з Мелітополя – Віктора Азаровського. Ім’я Віктора на початку вересня прозвучало на дебатах в Нью-Йорку перед Генасамблеєю ООН. Його затримали із двома іншими неповнолітніми. Спершу тримали в слідчих ізоляторах на окупованих територіях, згодом перевезли до СІЗО в Росії, яке повернені з полону українці називають одним із найжахливіших місць катувань. Нині щодо юнаків тривають судові процеси в РФ.
Проєкт Радіо Свобода «Ти як?» вперше розповідає історію затримання трьох мелітопольських хлопців. Журналісти виявили низку порушень норм міжнародного гуманітарного права та проаналізували можливі механізми повернення додому.
4 вересня під час дебатів напередодні Генеральної асамблеї ООН заступниця міністра закордонних справ України Мар’яна Беца у своєму виступі про ситуацію на окупованих територіях згадала імена українських неповнолітніх, серед яких Віктор Азаровський, Олег Шокол, Денис Василик, які перебувають у в’язницях. Хлопців Павла Гримака і Данила Дахова, які були вбиті в ув’язнені, за словами Беци. А також розповіла про наймолодшого політв’язня серед кримських татар – Аппаза Куртаметова.
«Доказів немає»
Катерина Бобровська – юристка, яка від початку повномасштабної війни допомагає повертати додому дітей, який депортували до Росії. Нині вона представляє інтереси Віктора Азаровсього.
На початок повномасштабного вторгнення Віктор жив у Мелітополі – місті, яке російські військові окупували у перші дні великої війни. Попри це, він продовжував дистанційно навчатися в українській школі. За словами Бобровської, його улюблена цитата із Кобзаря – «Борітеся – поборете, вам Бог помагає».
Правозахисниця каже: невідомі особи затримали неповнолітнього в Мелітополі наприкінці жовтня 2023-го, коли хлопець вийшов з дому.
«Під’їхав білий бус, люди в чорному – в масках, балаклавах – затягунули дитину до машини. Сусіди бачили, як це сталося. Почалися пошуки. Ніхто не розумів, що відбувається – дитина без зв’язку. Через деякий час його бачили очевидці, які розповіли мені: він був виснажений, дуже переляканий, зі слідами побоїв, синцями. Вони побачили його біля міськвідділку російської поліції в окупації».
Журналістам Радіо Свобода вдалося ознайомитися з копією ухвали російського суду, яку редакція отримала з власних джерел. В документі зазначається, що Віктора затримали 31 жовтня 2023-го, а двох інших неповнолітніх – Олега Шокола та Дениса Василика – за день-два до того. Усі вони – з Мелітополя. На час затримання Віктору та Денису було по 16 років, Олегу – 17. Обвинувачують хлопців в організації групи, яка планувала терористичний акт, диверсію, виготовленні і зберіганні вибухівки.
За словами юристки, слідчі дії відбувалися у Мелітополі. Далі трьох хлопців із місцевого слідчого ізолятора перевезли до CІЗО №2 Маріуполя – що підтверджують дані з копії судової ухвали. Звідти, каже Бобровська, їх етапували слідчого ізолятора №2 Таганрога, де хлопці перебувають в камері разом із дорослими чоловіками.
У СІЗО №2 Таганрога перебувала й українська журналістка Вікторія Рощина. У жовтні 2024 року стало відомо, що Рощина, яка зникла безвісти під час поїздки на окуповані території і яку утримували на території Росії, померла в російському полоні. Її останки привезли до України у лютому 2025 року, вони були у пакеті під виглядом останків невідомого чоловіка і без деяких внутрішніх органів.
Національна поліція України заочно повідомила про підозру у воєнному злочині проти цивільних колишньому начальнику цього ізолятора. У повідомленні пресслужби йдеться про смерть журналістки – її ім’я не вказане, але з обставин справи випливає, що йдеться саме випадок Вікторії Рощиної.
Не спав практично, не міг їсти, шкіра на руках була вкрита товстою кіркоюКатерина Бобровська
«Віктор зустрів своє 18-річчя там. Камера розрахована на 8 місць, а перебуває 16. До дітей застосовують жахливі тортури. У Віктора Азаровського ще в школі була серйозна черепно-мозкова травма, він перебував під наглядом психіатрів, приймав препарати, які не можна просто так брати і скасовувати. Ніхто на це не звернув уваги.
Почалися дуже великі проблеми зі шкірою – не спав практично, не міг їсти, шкіра на руках була вкрита товстою кіркою. Жодні звернення до лікарів не дали результату. Вони кажуть: «Ви все вигадуєте, ми нічого робити не будемо». Якось мені зателефонувала особа, яка утримувалася поруч і сказала, що Віктор просто лежить, дивиться у стелю, не їсть. Вкрай тяжка була ситуація. Тоді я написала звернення до Папи римського Франциска. Він направив Матео для перевірки. За два тижні до цієї перевірки дітей почали відгодовувати. Хлопці почали трохи приходити до тями, але це було недовго».
Із листопада 2024-го справу трьох українських хлопців розглядає Південний окружний воєнний суд у Ростові-на-Дону, йдеться у копії судової ухвали. Вироку наразі немає. Але хлопцям періодично продовжують міру запобіжного заходу тримання під вартою.
Суддя буде вносити рішення таке, як їм потрібноКатерина Бобровська
«Скільки було звернень щодо того, щоб вони залишилися вдома, щоб змінили їм засіб утримання на домашній арешт, наприклад. Це ж діти, у них є сім’ї. Нікого з українців під домашній арешт не відпустили. Всі вони утримуються у неволі. Їх там катували, змусили розповісти історію, якої не було, звинуватили у спробі підриву підполковника поліції Російської Федерації, закладанні вибухівки на залізничному полотні. Тобто українських дітей визнали «терористами».
Суддя буде вносити рішення таке, як їм потрібно. Вона не слухає взагалі нічого. Під час обшуку вилучили техніку – телефони, комп’ютери – і нічого не знайшли, доказів немає. Усі докази будуються лише на свідченнях хлопців у перші дні, коли до них застосовувалася сила. Більше нічого в них немає. Хлопців возили на психолого-психіатричне дослідження – досі ніхто не бачив результатів».
Катерина Бобровська каже: подала заяву до Офісу Генерального прокурора України щодо вчинення воєнних злочинів.
Вони заслуговують на нормальне, щасливе дитинствоКатерина Бобровська
«Ми розповідаємо зараз про випадок однієї дитини. Таких – дуже багато. Розумієте, одного нашого бажання їх повернути, мабуть, недостатньо. Я розумію, що це узгоджується із стороною Російської Федерації, але у нас є люди, які отримали вже терміни, і великі терміни, але вони повертаються. Щодо дітей, я, наприклад, не чула жодної інформації.
Вони – українські діти, вони заслуговують на нормальне, щасливе дитинство. Україна повинна все зробити для того, щоб їх повернути. І ми віримо в міжнародну підтримку, яка може допомогти нам з обміном, з поверненням дітей».
«Переслідуються як злочинці»
Юристка Регіонального центру прав людини Катерина Рашевська розповідає: хлопцям інкриміновано особливо тяжкі злочини – планування терористичного акту, виготовлення та зберігання вибухівки, і все це нібито у складі організованої групи. За такими статтями можливе навіть довічне ув’язнення.
Водночас, на її думку, в цій історії є «цілий букет» порушень з боку Російської Федерації: свавільне затримання, мотивоване кримінальне переслідування, депортація, можливі катування та порушення права на справедливий суд.
Рашевська розглядає два сценарії цієї історії. Сценарій №1 – якщо припустити, що діти справді готували злочин – об’єдналися, виготовляли «коктейлі Молотова» чи інші вибухові речовини та планували диверсію, то за міжнародним гуманітарним правом на момент таких дій вони набували б статусу осіб, які беруть безпосередню участь бойових діях (direct participation in hostility).
«Це фактично позбавляє їх захищеного статусу цивільної особи, але при цьому не робить їх У міжнародному праві – особи, які входять до складу збройних сил воюючої країни та беруть безпосередню участь у воєнних діях.. Таких осіб, відповідно до норм МГП, можна кримінально переслідувати, але не як «терористів».
Якщо цей сценарій такий, в росіян з’являється підстава за статтею 78 IV Женевської конвенції їх інтернувати – це фактично, коли їхню свободу, справді, можна правомірно обмежити на певний період часу із нагальних міркувань безпеки окупаційної держави. Але чи бачимо ми згадки про міжнародне гуманітарне право, режим інтернування і статус цих дітей, як осіб, які беруть безпосередню участь у бойових діях? Ні, про це немає жодної згадки, вони переслідуються як злочинці».
Правозахисниця наголошує ще на одному моменті: Російська Федерація мала б дотримувати норм міжнародного гуманітарного права. Натомість протиправно поширила своє законодавство на окуповані території, нав’язала російські паспорти і вважає, що може обвинувачувати й судити людей, які залишилися в окупації, за своїми законами. Це, на думку Катерини Рашевської, вже робить затримання хлопців незаконним і порушує статтю 5 Європейської конвенції про захист прав людини основоположних свобод та статтю 9 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права.
Сценарій №2 – якщо юнаки взагалі не готували жодного «теракту». За словами Рашевської, у її практиці був подібний випадок у Запорізькій області: підлітків затримали нібито за знімання російських прапорів з адмінбудівель і розклеювання листівок. Їм інкримінували участь у терористичній організації та підготовці теракту. Під час першого обшуку, розповідає правозахисниця, вибухівки не знайшли, а під час другого ФСБ уже все облаштувало у «штабі» та зайнашла.
Коли я бачу понад рік затримання неповнолітніх, я вважаю, що воно є свавільнимКатерина Рашевська
«Якщо тут ситуація, що не було злочинного умислу, діти взагалі мають статус цивільних, вони залишаються цивільними особами, вони не брали жодної участі у бойових діях, вони жодним чином не співпрацювали із українськими Збройними силами. Тоді їх точно свавільно позбавили свободи.
У розумінні Комітету з прав людини ООН, Європейського суду з прав людини «свавільно» дуже широко тлумачиться: це не лише відсутність підстав для затримати, це також про пропорційність і розумність такого затримання. Коли я бачу понад рік затримання неповнолітніх у російських місцях несвободи, я вважаю, що воно є свавільним щонайменше через те, що не відповідає критеріям пропорційності та розумності.
У постанові про перегляд цього запобіжного заходу немає жодної аргументації, чому є необхідність утримувати цих дітей в місцях несвободи. Там є тільки, що існує загроза, що вони поновлять цю діяльність. А як ця загроза була оцінена? На основі чого? Вони ж вилучили всі вибухові матеріали».
Правозахисниця додає: якщо держава керується найкращими інтересами дитини, то мала б розглядати альтернативні варіанти – поруки, передача під нагляд законних представників. Натомість дітей і далі утримують.
За її словами, в жодному разі і за жодних обставин представники окупованих території чи Росії не мали права депортувати хлопців на територію РФ – ані для судових слухань, ані для проведення будь-яких слідчих дій. Це заборонено IV Женевською конвенцією і є воєнним злочином.
А саме незаконне переміщення підлітків, каже Рашевська, повторює «кримський сценарій», коли представники Росії вивозили українських в’язнів із окупованих територій, щоб судити їх і відправляти до колоній на російській території.
Чи відомо Україні про ув’язнення дітей?
У секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради з прав людини у відповідь на запит Радіо Свобода повідомили, що звернення щодо порушення російськими окупантами прав дітей, які перебувають на окупованих територіях надходять. Водночас наголосили, що ані Україна, ані міжнародні організації та громадський сектор не мають доступу на ТОТ. Відтак неможуть здійснювати точну фіксацію кількості порушень прав дитини та проводити об’єктивний моніторинг дотримання цих прав.
В Офісі Генерального прокурора на запит Радіо Свобода зазначили, що під час повномасштабного вторгнення зафіксовано 12 фактів затримання неповнолітніх в Донецькій, Запорізькій, Харківській та Херсонській областях. Серед інкримінованого – причетність до коригування вогню ЗСУ, шпигунство та державна зрада.
Неповнолітні утримувалися в СІЗО Сімферополя (одна особа), Маріуполя (п’ятеро осіб) та в установі виконання покарань у Мелітополі (одна особа). Відомості про місце перебування інших дітей прокуратурі невідомі.
У відповіді Офісу Генпрокурора також зазначено, що троє неповнолітніх, затриманих під час окупації Харківської та Запорізької областей і утримуваних російською окупаційною владою, нині звільнені та перебувають на непідконтрольній Російській Федерації території.
Неповнолітню особу, яка утримувалася у СІЗО № 1 міста Сімферополя, вироком суду РФ засуджено до позбавлення волі за шпигунство та державну зраду. Крім того, встановлено факт незаконного позбавлення волі (затримання) та вбивства двох підлітків у Бердянську Запорізької області. Станом на зараз тіла хлопців досі не повернені для поховання.
Цими затриманими підлітками у Бердянську були Тігран Оганнісян і Микита Ханганов. Слідчий комітет РФ стверджував, що неповнолітніх затримали за змову із ЗСУ та «пошкодження залізничної колії, щоб не дозволити російським збройним силам отримати матеріальне забезпечення».
Після затримання хлопців Європарламент ухвалив резолюцію з вимогою припинити переслідування Тіграна та Микити і дозволити їм виїхати на підконтрольну Україні територію. За даними правозахисників, хлопців жорстоко допитували й катували. У червні 2023-го стало відомо, що в окупованому Бердянську обох підлітків було вбито пострілами снайперів.
У липні цього року президент Володимир Зеленський підписав указ про посмертне нагородження орденом Свободи Тіграна та Микити – «за громадянську мужність, патріотизм, самовіддане відстоювання суверенітету та незалежність Української держави».
Випадків депортації українських дітей із місць утримання на окупованих територіях до Росії, кажуть в прокуратурі, не встановлено. Водночас додають, що цей перелік затриманих українських дітей не є вичерпним.
Шанс на повернення є?
Юристка Регіонального центру прав людиниКатерина Рашевська зазначає: коли проти людини відкрито кримінальне провадження або є судове рішення, повернути її вкрай складно до України. Водночас є випадки – правозахисника Максима Буткевича, цивільної Леніє Умерової – попри сфабриковані справи, їх вдалося повернути.
Це дуже важкий процесКатерина Рашевська
«Я за те, щоб їх якомога раніше повернути, намагатися включати до обмінних списків. Але із розумінням того, наскільки в нас багато цивільних затриманих за політично мотивованими статтями, це дуже важкий процес.
Шанси на повернення є, але маємо розуміти, що фактично все залежить від «ціни», яку запросить Російська Федерація. Коли росіяни бачать, що хтось дуже популярний, за нього сильно борються, вони просто роблять козні і не повертають. Якщо обміни військовополоненими у нас більш-менш регулярно відбуваються, то повернення цивільних – це складний і непередбачуваний абсолютно процес».
За словами Рашевської, правозахисники та держава Україна просувають модернізацію норм міжнародного гуманітарного права в межах координаційної платформи, Ради Європи, щоб зобов’язати Російську Федерацію повернутиукраїнців, засуджених за політичними статтями.
Правозахисниця додає: є випадки, коли повнолітніх повертають разом із неповнолітніми депортованими дітьми.
Головне, щоб не було занадто пізноКатерина Рашевська
«Ми адвокатуємо, що дітей, яких росіяни депортували, потрібно повертати незалежно від того, чи стали вони повнолітніми, тому що ми дивимося на вік, який мала особа на момент депортації. Я не думаю, що Катар буде готовий повертати, моє таке припущення, таку категорію дітей, тому що росіяни їм зобразять версію, що це «злочинці», покажуть їм матеріали сфабрикованого кримінального провадження.
Але у нас сьогодні з’являється нова держава-посередник, яка висловила своє бажання, це – Австрія. Можливо, зважаючи на більше розуміння специфіки збройного конфлікту, через них можна спробувати повернути таких дітей. Але тут головне, щоб не було занадто пізно. Тому я виступаю за політичні заходи на рівні міжнародному, аби згадувати про таких дітей і говорити про загрозу, в якій вони перебувають. Тому що ми бачимо, що в нас є прямі кейси і катувань, вбивств, і їх потрібно забирати звідти».
Водночас, за словами Катерини Решавської, буває, що за повернення людини роками ведуть адвокаційну кампанію на найвищих майданчиках, а люди повертаються після відбуття покарання. Приклад – журналіст-фрілансер проєкту «Крим.Реалії» Владислав Єсипенко, який зміг повернутися після п’яти років ув’язнення.
Наразі наймолодшим повернутим «політичним» в’язнем є Богдан Ковальчук, якого підконтрольне Росії угруповання «ДНР» затримало ще у 2016 році за підозрою у співпраці з українськими спецслужбами та в організації підривів машин бойовиків. Тоді йому було 17 років. Хлопця «засудили» до 10 років ув’язнення та утримували у колонії № 28 міста Чистякове (Торез до 2016 року). В Україну він повернувся у серпні цього року також після відбуття терміну покарання.
За даними Офісу Генерального прокурора, відомо щонайменше про 12 випадків затримання неповнолітніх на окупованих територіях, який обвинувачують у шпигунстві, допомозі у коригуванні вогню для ЗСУ, державній зраді, диверсіях. Зафіксовано також випадки убивств підлітків у місцях несвободи.
Форум