У селищі Опитному поблизу Донецька не змогли поховати одного з місцевих мешканців – військові заборонили користуватися селищним цвинтарем через можливі обстріли і міни, а мати загиблого відмовилася везти сина на інший. Врешті-решт Віктора Арпинича поховали на власному городі у воронці від снаряда. Після закінчення війни мати хоче його перепоховати поблизу могили батька. Померлому було 47 років.
Віктор Арпинич отримав серйозне поранення ще в січні – коли на його городі розірвався снаряд, один з осколків потрапив йому у голову, у скроню. Мешканець Опитного і депутат селищної ради Родіон Лебедєв розповів Радіо Свобода, що після поранення чоловіку довелося дуже багато поїздити.
«Військові одразу відвезли його до реанімації в Авдіївку. Але потім через міцні обстріли лікарню евакуювали в тил. Пізніше волонтери допомогли йому зробити операцію в Дніпропетровську – там Віктору вставили залізну пластинку в череп. Потім Віктора повернули в Опитне, і він тут мешкав із мамою. Місяць тому його вивезли оформляти групу по інвалідності і три тижні лікували у Селидово. Коли повернули чоловіка додому, в нього стався інсульт і за три дні він помер», – говорить Лебедєв. Всього під час бойових дій загинуло близько 10 мирних мешканців, говорить депутат. Із близько 800 мешканців сьогодні тут залишилося в 10 разів менше людей, решта поїхала.
За словами Лебедєва, сільрада пропонувала Марії Арпинич, матері померлого, оплатити поховання або в Авдіївці, або в селищі Водяному – там військові ховати померлих не забороняють. Проте мати відмовилась – 10 кілометрів, які треба пройти, щоб потрапити в будь-який із цих населених пунктів, для неї забагато.
«Я його далеко не відпущу, – говорить Марія Арпинич. – Коли все скінчиться, ми переховаємо його до батька, на нашому цвинтарі. А поки що краще буде лежати, на подвір’ї.
Як розповів Радіо Свобода начальник прес-служби 93-ї бригади Олег Шпак, обмеження пов’язані із безпекою самих мешканців.
Ця територія фактично на лінії зіткнення, до позицій практично пару кілометрів. Взагалі до центру Донецька всього 12 кілометрівОлег Шпак
«Обмеження пов’язані із війною. Ця територія фактично на лінії зіткнення, до позицій практично пару кілометрів. Взагалі до центру Донецька всього 12 кілометрів. На цвинтарі, на якому вони хотіли поховати, свого часу були бої. Там можуть бути і міни, і що завгодно», – говорить лейтенант Шпак.
Обстріли в Опитному фактично не припиняються, під час поховань і прогулянки селищем час від часу можна почути артилерійські постріли і черги зі стрілецької зброї.
Цілих домівок в Опитному майже не залишилось
Дружина депутата Олена Лебедєва говорить, що останнього разу на селищному цвинтарі ховали ще на самому початку війни.
«Тоді нам солдати допомогли, вивезли померлу бабусю і поховали її. А ми їм усім селом пальне збирали. Правда, ховали бабу Шуру без домовини, просто в плівці. А ось Віктору пощастило. Ще один наш сусід зробив домовину для своєї бабусі, яка була дуже слабка. Він думав, що помре незабаром, але потім приїхала донька і забрала стару. А домовина залишилася», – розповіла Олена. На хресті, який встановили на могилі Арпинича, також було чуже прізвище – перед прощанням із померлим жерстяні літери видирають ножем.
Місцеві говорять, що в Опитному ніколи не було позицій бойовиків, ті базуються трохи південніше, в селищі Спартак. Цілих домівок практично не залишилось – по будинках стріляли із найрізноманітнішої зброї – були і «гради», і міномети, і артилерія. Все селище у слідах від снарядів і мін.
Харчі і пальне в Опитне возять «Червоний Хрест», ООН і армійська служба допомоги
Місцевих мешканців не забувають, говорить прес-офіцер Олег Шпак, хоча зазвичай жити їм тут важко.
«Червоний хрест» раз на місяць привозить їм харчі, наші бійці їм постійно дають продукти і допомагають, а деяким навіть протягнули світло. Нещодавно ООН завезло вугілля і дроваОлег Шпак
«Ситуація в Опитному складна. Немає газу, світла, водопостачання. Але про них не забувають. «Червоний хрест» раз на місяць привозить їм харчі, наші бійці їм постійно дають продукти і допомагають, а деяким навіть протягнули світло. Нещодавно ООН завезло вугілля і дрова», – розповів Шпак. За його словами, більшість волонтерів працюють разом із офіцерами цивільно-військового співробітництва CIMIC.
Активісти громадської організації «Проліска» вважають, що в селищі Опитне спостерігається одна з найскладніших ситуацій, порівнюючи з іншими населеними пунктами в зоні АТО. Такий висновок був зроблений на основі моніторингу порушень прав людини у населених пунктах поблизу «лінії розмежування», який провела ГО «Проліска».
За даними моніторингу, в селищі залишилося близько 80 людей, переважно самотні люди похилого віку та інваліди.
«Із Опитного ми вивезли всіх, хто мав бажання виїхати. Залишились ті, кому немає куди поїхати. Ми стикалися з такими випадками, коли люди виїжджали, пожили кілька діб на вокзалі в мирному місті і повертались назад до своїх напівзруйнованих будівель та підвалів», – розповів Радіо Свобода голова громадської організації «Проліска» Євген Каплін.
Активісти зазначають, що до найближчої крамниці мешканцям Опитного необхідно подолати 5 кілометрів по полю, яке прострілюється як бойовиками, так і українськими військовими. Околиці селища заміновані. Деякі мешканці готують їжу на вуличних вогнищах, частина з них не отримує соціальних виплат і вони практично не мають коштів на придбання продуктів. Третина населення не має документів, що військові пояснюють бюрократією місцевої влади.
У співпраці із Управлінням верховного комісара ООН, активісти ГО «Проліска» доставляють до Опитного вугілля. Проте 11 грудня доставка 20 тонн пального була зірвана через поновлення бойових дій із використанням артилерії, зазначив Євген Каплін.
Активісти моніторингової місії вважають, що Опитне опинилось у критичній ситуації щодо підготовки до зими. Серед основних потреб мирних громадян – електрогенератори, термобілизна, обігрівачі, ковдри і зимові речі, свічки і гасові лампи, вугілля і дрова, засоби гігієни, продукти харчування і медикаменти.
Як ідеться у звіті моніторингової місії ООН із вивчення ситуації з прав людини в Україні, вздовж лінії зіткнення на контрольованої українським урядом території мешкають 200 тисяч жителів. Багато з них залежать від гуманітарної допомоги і продовжують стикатися з труднощами при реалізації своїх економічних і соціальних прав, зокрема, доступу до якісної медичної допомоги, житла, соціальних послуг та виплат, а також компенсаційних механізмів за пошкоджене, конфісковане або розграбоване майно. Становище приблизно 800 тисяч людей, які проживають по обидва боки лінії зіткнення, є особливо тяжким.
