Київ – Сучасному українському мистецтву виповнюється чверть століття. 25 років тому нове покоління українських художників вперше відкрито заявило про себе – і не потрапило під заборону. Роботи цих митців сьогодні представлені на виставці Fine Art Ukraine у спецпроекті «Матч-пойнт 88: за мить до нового життя». Її організатори переконані: у 1988 році свободи у художників було більше, ніж тепер.
Поряд із експозицією «Матч-пойнт 88», розташована виставка картин одеських митців 70-х років. Попри те, що робіт у ній чимало, займає вона набагато менше місця. Уся справа в тому, що ці картини виставляли виключно у квартирах, тож формат у них був не більший, ніж дозволяла «хрущовка».
Минуло десятиріччя, і у 1988-му український художник Олександр Ройтбурд вперше у своєму житті написав 2-метрову картину. Цей вихід за межі побутового оточення, за його словами, вже став революцією у свідомості.
У 1987 році у Києві з’явилася перша недержавна мистецька організація – центр сучасного мистецтва «Совіарт». У1988-му в Москві відбулася Молодіжна виставка, на якій вперше республіки Союзу представили не у спільній експозиції, а в окремих залах. У тому ж році російський художник-нонконформіст Григорій Брускін за рекордну суму – 220 тисяч доларів – продав свою роботу «Фундаментальний лексикон» на аукціоні Sotheby’s, що вперше відбувся на території СРСР.
А у Седневі, місті Чернігівської області, у 1988-му відбувся пленер. Кілька місяців найперспективніші молоді українські художники, відібрані за результатами молодіжної виставки 87-го року, працювали разом, щоб створити те, що критики пізніше назвуть «Новою хвилею» в українському мистецтві. Виставка, що відбулася за результатами пленеру, викликала дискусію та колосальний інтерес. І хоч організувати це було складно, художники вже знали, що плацдарм нового мистецтва вже відвойовано. Художник Тіберій Сільваші, який на Седнівському пленері вже виступав куратором для деяких молодих художників, пригадує:
«Це був дуже важливий злам, що відбувся навіть в експозиції. Раніше стінки з картинами ставили під прямими кутами, а ми виставили їх по діагоналі. Вперше роботу повісили на стелю. Той, хто бував у Домі художника знає, що зараз там чисті вікна, а тоді висіли гардини. Вони неймовірно нам заважали, і ми не знали, що з ними робити. І ми вигадали от що: ми запустили ці гардини так, наче їх здійняло вітром, через усю експозицію», – розповідає він.
Побачити, як починалось сучасне мистецтво
Виставка «Матч-пойнт 88» – це роботи із останньої колекції, яку закупив Союз художників України за результатами виставок 87-го та 88-го років. Куратор Мистецького Арсеналу Олександр Соловйов пояснює, що експозиція цікава тому, що можна побачити, з чого починали митці, яких сьогодні ми знаємо зовсім інакшими.
«Хтось так і лишився майстром того періоду, хтось й досі працює у тодішній манері. Більшість художників «Нової хвилі», як Ройтбурд або Реунов, увійшли в ту гавань, що називається contemporary art, з критичним ставленням до дійсності, з формальною, радикальною мовою. А Тиберій Сільваші, наприклад, тоді працював у фігуративному живописі, а пізніше знайшов себе в абстракціонізмі», – каже критик.
Вони нас боялись, а зараз об нас можна витерти ноги – Ройтбурд
Роботи митців «Нової хвилі» – це поєднання класичної школи живопису та нових ідей. Художник Олександр Ройтбурд каже, що саме тоді, коли впала залізна завіса і тільки-но почали руйнуватись мистецькі стереотипи, художники мали найбільше свободи за останні 25 років.
«Тоді керівництво більше за все на світі боялося щось заборонити. Я пам’ятаю, ми відкривали виставку в Одесі і там директор музею не хотів виставляти якісь роботи. І ось я, 27-річний, дзвоню першому секретарю обкому з ідеології і кажу: «Це ви дали дозвіл забороняти директорові?» А він каже: «Ні, не я. Партія не підтримує заборони». Вони нас боялись. Зараз об нас можна витерти ноги», – згадує він.
Олександр Соловйов також вважає, що цензура сьогодні є не лише в Україні, а й усьому світі. Замість ідеологічних заборон сьогодні – моральні та релігійні, а закони сучасної культури визначає ринок. Суспільство здебільшого не розуміє, що в сучасному світі місія мистецтва змінилася. Його критерієм є ідея, а не естетичність чи правдоподібність, каже мистецтвознавець.
Замість філософії – нові медіа
У той же час сьогодні у світі немає провідної філософської течії, яка б визначала мистецькі ідеї, як це було, наприклад, у 80-ті, коли популярними були думки французьких постструктуралістів, розповідає Олександр Соловйов.
«В наш час мистецтво розвивається більш автономно, тому що зараз немає мейнстріму, першості філософії. Їх замінила епоха нових медіа. Саме вони заповнюють інформаційну нішу, створюють потужний візуальний потік. У 88-му було зрозуміло, який мейнстрім у мистецтві. Зараз немає якогось глобального наративу, глобальної схеми. Але, можливо, це й добре», – каже він.
Виставка Fine Art Ukraine 2013 триватиме до 24 лютого. А 23 лютого в Мистецькому Арсеналі на круглий стіл зберуться Олександр Ройтбурд, Тіберій Сільваші, Лесь Подерв’янський та інші художники «Нової хвилі», щоб ще раз згадати, з чого все починалося.
Поряд із експозицією «Матч-пойнт 88», розташована виставка картин одеських митців 70-х років. Попри те, що робіт у ній чимало, займає вона набагато менше місця. Уся справа в тому, що ці картини виставляли виключно у квартирах, тож формат у них був не більший, ніж дозволяла «хрущовка».
Минуло десятиріччя, і у 1988-му український художник Олександр Ройтбурд вперше у своєму житті написав 2-метрову картину. Цей вихід за межі побутового оточення, за його словами, вже став революцією у свідомості.
У 1987 році у Києві з’явилася перша недержавна мистецька організація – центр сучасного мистецтва «Совіарт». У1988-му в Москві відбулася Молодіжна виставка, на якій вперше республіки Союзу представили не у спільній експозиції, а в окремих залах. У тому ж році російський художник-нонконформіст Григорій Брускін за рекордну суму – 220 тисяч доларів – продав свою роботу «Фундаментальний лексикон» на аукціоні Sotheby’s, що вперше відбувся на території СРСР.
А у Седневі, місті Чернігівської області, у 1988-му відбувся пленер. Кілька місяців найперспективніші молоді українські художники, відібрані за результатами молодіжної виставки 87-го року, працювали разом, щоб створити те, що критики пізніше назвуть «Новою хвилею» в українському мистецтві. Виставка, що відбулася за результатами пленеру, викликала дискусію та колосальний інтерес. І хоч організувати це було складно, художники вже знали, що плацдарм нового мистецтва вже відвойовано. Художник Тіберій Сільваші, який на Седнівському пленері вже виступав куратором для деяких молодих художників, пригадує:
«Це був дуже важливий злам, що відбувся навіть в експозиції. Раніше стінки з картинами ставили під прямими кутами, а ми виставили їх по діагоналі. Вперше роботу повісили на стелю. Той, хто бував у Домі художника знає, що зараз там чисті вікна, а тоді висіли гардини. Вони неймовірно нам заважали, і ми не знали, що з ними робити. І ми вигадали от що: ми запустили ці гардини так, наче їх здійняло вітром, через усю експозицію», – розповідає він.
Побачити, як починалось сучасне мистецтво
Виставка «Матч-пойнт 88» – це роботи із останньої колекції, яку закупив Союз художників України за результатами виставок 87-го та 88-го років. Куратор Мистецького Арсеналу Олександр Соловйов пояснює, що експозиція цікава тому, що можна побачити, з чого починали митці, яких сьогодні ми знаємо зовсім інакшими.
«Хтось так і лишився майстром того періоду, хтось й досі працює у тодішній манері. Більшість художників «Нової хвилі», як Ройтбурд або Реунов, увійшли в ту гавань, що називається contemporary art, з критичним ставленням до дійсності, з формальною, радикальною мовою. А Тиберій Сільваші, наприклад, тоді працював у фігуративному живописі, а пізніше знайшов себе в абстракціонізмі», – каже критик.
Вони нас боялись, а зараз об нас можна витерти ноги – Ройтбурд
Роботи митців «Нової хвилі» – це поєднання класичної школи живопису та нових ідей. Художник Олександр Ройтбурд каже, що саме тоді, коли впала залізна завіса і тільки-но почали руйнуватись мистецькі стереотипи, художники мали найбільше свободи за останні 25 років.
«Тоді керівництво більше за все на світі боялося щось заборонити. Я пам’ятаю, ми відкривали виставку в Одесі і там директор музею не хотів виставляти якісь роботи. І ось я, 27-річний, дзвоню першому секретарю обкому з ідеології і кажу: «Це ви дали дозвіл забороняти директорові?» А він каже: «Ні, не я. Партія не підтримує заборони». Вони нас боялись. Зараз об нас можна витерти ноги», – згадує він.
Олександр Соловйов також вважає, що цензура сьогодні є не лише в Україні, а й усьому світі. Замість ідеологічних заборон сьогодні – моральні та релігійні, а закони сучасної культури визначає ринок. Суспільство здебільшого не розуміє, що в сучасному світі місія мистецтва змінилася. Його критерієм є ідея, а не естетичність чи правдоподібність, каже мистецтвознавець.
Замість філософії – нові медіа
У той же час сьогодні у світі немає провідної філософської течії, яка б визначала мистецькі ідеї, як це було, наприклад, у 80-ті, коли популярними були думки французьких постструктуралістів, розповідає Олександр Соловйов.
«В наш час мистецтво розвивається більш автономно, тому що зараз немає мейнстріму, першості філософії. Їх замінила епоха нових медіа. Саме вони заповнюють інформаційну нішу, створюють потужний візуальний потік. У 88-му було зрозуміло, який мейнстрім у мистецтві. Зараз немає якогось глобального наративу, глобальної схеми. Але, можливо, це й добре», – каже він.
Виставка Fine Art Ukraine 2013 триватиме до 24 лютого. А 23 лютого в Мистецькому Арсеналі на круглий стіл зберуться Олександр Ройтбурд, Тіберій Сільваші, Лесь Подерв’янський та інші художники «Нової хвилі», щоб ще раз згадати, з чого все починалося.
