Киянка Катерина вже другий тиждень ходить із загіпсованою рукою. Візит до державного травмпункту коштував дівчині близько трьохсот гривень. За цю суму її оглянули, зробили рентген зламаної руки та наклали гіпс. За словами дівчини, відкрито гроші попросила тільки санітарка. За те, що «люб’язно провела постраждалу до рентген-кабінету і назад».
«Після того, як усім було заплачено, усі стали дуже добре працювати, – розповідає Катерина. – Ставлення зовсім було іншим, аніж перед тим, коли я зайшла спочатку в кабінет».
Згідно з опитуванням Інституту Горшеніна, майже сімдесятьом відсоткам респондентів довелося оплачувати послуги лікаря у поточному році, а близько чверті опитаних заявили, що не платили жодного разу. При цьому майже у половини опитаних медпрацівники вимагали грошей напряму, а сорок шість відсотків із такими випадками не стикалися.
В той же час відповідно до інформації, опублікованої на урядовому порталі, середня зарплата лікарів в Україні станом на 1 грудня минулого року складала 1730 гривень. Для порівняння, лікар-терапевт вищої категорії, що мешкає не у столиці та працює у міській поліклініці, сьогодні заробляє всього півтори тисячі гривень за місяць, а лікар-початківець – близько 900.
Не з держбюджету – так із хворого
В уряді поки не бачать єдиного рецепту вирішення корупційної проблеми української системи охорони здоров’я. Потрібно офіційно визначити вартість тих чи інших медичних послуг, а тоді вже шукати джерела покриття цієї вартості, говорить Микола Хобзей, директор Департаменту розвитку медичної допомоги МОЗ України.
«Немає безкоштовної охорони здоров’я, кожна послуга щось коштує, – зазначає він. – І якщо вона безоплатна для пацієнта, отже, за це платить або держава з бюджету або страховий фонд, або якийсь добровільний фонд тощо. Тобто все має свою вартість».
Одним із можливих варіантів Микола Хобзей вважає запровадження страхової медицини. Цю ініціативу парламентарі розглядають вже четвертий рік, відтоді як вперше подали такий законопроект у 2007-му. Однак механізм впровадження страхової медицини досі перебуває на стадії розробки.
«Після того, як усім було заплачено, усі стали дуже добре працювати, – розповідає Катерина. – Ставлення зовсім було іншим, аніж перед тим, коли я зайшла спочатку в кабінет».
Згідно з опитуванням Інституту Горшеніна, майже сімдесятьом відсоткам респондентів довелося оплачувати послуги лікаря у поточному році, а близько чверті опитаних заявили, що не платили жодного разу. При цьому майже у половини опитаних медпрацівники вимагали грошей напряму, а сорок шість відсотків із такими випадками не стикалися.
В той же час відповідно до інформації, опублікованої на урядовому порталі, середня зарплата лікарів в Україні станом на 1 грудня минулого року складала 1730 гривень. Для порівняння, лікар-терапевт вищої категорії, що мешкає не у столиці та працює у міській поліклініці, сьогодні заробляє всього півтори тисячі гривень за місяць, а лікар-початківець – близько 900.
Не з держбюджету – так із хворого
В уряді поки не бачать єдиного рецепту вирішення корупційної проблеми української системи охорони здоров’я. Потрібно офіційно визначити вартість тих чи інших медичних послуг, а тоді вже шукати джерела покриття цієї вартості, говорить Микола Хобзей, директор Департаменту розвитку медичної допомоги МОЗ України.
«Немає безкоштовної охорони здоров’я, кожна послуга щось коштує, – зазначає він. – І якщо вона безоплатна для пацієнта, отже, за це платить або держава з бюджету або страховий фонд, або якийсь добровільний фонд тощо. Тобто все має свою вартість».
Одним із можливих варіантів Микола Хобзей вважає запровадження страхової медицини. Цю ініціативу парламентарі розглядають вже четвертий рік, відтоді як вперше подали такий законопроект у 2007-му. Однак механізм впровадження страхової медицини досі перебуває на стадії розробки.
