Мізерні кошти, які держава нині виділяє на медичну галузь, використовуються неефективно, констатує перший заступник голови Адміністрації Президента Ірина Акімова. Через це, на її думку, реформування вітчизняної системи охорони здоров’я полягає у «перебудові медичних закладів і схеми їхнього фінансування».
«Необхідно перерозподілити бюджетні кошти, усунути дублюючі функції – на це витрачається багато даремних коштів. Пацієнт повинен мати доступ до кваліфікованої і оперативної медичної допомоги, незалежно від ступеня важкості своєї хвороби. Друга частина реформування медицини буде пов’язана зі стимулюванням роботи лікарів», – повідомила Ірина Акімова.
Варто починати з лікаря загальної практики
Дніпропетровська міська лікарня №8 , яка братиме участь в експерименті з реформування медичної галузі, належить до спеціалізованих закладів, які надають високотехнологічну і висококваліфіковану допомогу, зауважує головний лікар Оксана Ломза. Зараз у клініку пацієнти звертаються, як кажуть, з вулиці, але це неправильно, наголошує Оксана Ломза. А варто починати з первинного рівня, з лікаря загальної практики, який вже сам скеровує пацієнта.
«Це дозволить нам зекономити не лише кошти, але й час. Ми зможемо надати допомогу більшій кількості пацієнтів. Реформа спрямована на те, щоб рахувати не кількість ліжок у палаті, а кількість випадків одужання, тобто кінцевий результат», – сказала Оксана Ломза.
Нині фінансуються не потреби пацієнтів чи лікарів, а медичні установи
Головна проблема української медицини – хабарництво, переконаний киянин Євген, друг якого нещодавно опинився у реанімації з черепно-мозковою травмою. Поки люди у білих халатах не одержали енної суми грошей, хлопцеві не надавали медичної допомоги.
«Робили томографію черепа і виявили приховані травми голови. Якщо б томографія не була зроблена, то можливо він би помер. Зараз уже все добре. Він іде на поправку. Але прикро те, що наші лікарі без грошей нічого не роблять», – розповів Євген.
В Україні ми маємо стару радянську, так звану планову систему охорони здоров’я, коли фінансуються не потреби пацієнтів чи лікарів, а медичні установи, зазначає член парламентського комітету з питань охорони здоров’я Лілія Григорович.
«Який парадокс! У нас не вистачає лікарів, навіть у місті Києві педіатрів, не кажучи вже про Сумщину чи Чернігівщину. Але за кількістю лікарів на 100 тисяч населення, за площами лікувальних установ – ми попереду Європи всієї, по наданню якісної медичної допомоги – ми позаду Європи всієї, як і по зарплаті лікаря. В ринковій країні – система охорони здоров’я імені Семашка, яка 20 років не реформувалася», – зауважила Лілія Григорович.
Нейрохірург та екс-міністр охорони здоров’я Микола Поліщук теж спробував реформувати медичну галузь у 2005 році, коли його призначили міністром охорони здоров’я. Одна з головних проблем, з якою він стикнувся – брак фінансування. Ускладнює її те, що навіть ці, малі кошти, розподіляють нераціонально.
«У нас сьогодні стаціонарів більше, ніж в Європі. У нас ліжок десь на 60% більше, ніж в Європі. І ми сьогодні фінансуємо ліжко, а не пацієнта. Ми повинні чітко визначити хто і що повинен лікувати. Треба робити структурну перебудову галузі охорони здоров’я, щоб було фінансування потреб пацієнта, а не закладів охорони здоров’я», – сказав Микола Поліщук.
До того ж, фінансування – мізерне
Із десяти гривень, які виділяє держава на охорону здоров’я, на лікування витрачається лише одна. Про це повідомила голова парламентського комітету з питань охорони здоров’я Тетяна Бахтєєєва. Решту коштів витрачають на зарплату медикам і комунальні виплати. Причина такої пропорції – мізерне фінансування. Як наслідок – українці живуть у середньому на 13 років менше, ніж у державах Європи.
«У країнах Європейського Союзу частка фінансування галузі охорони здоров’я від ВВП становить щонайменше 10%. А в Україні за всі роки незалежності не отримали навіть 3% фінансування цієї галузі від ВВП. Лише торік фінансування сягнуло 3,5%. Бюджет галузі охорони здоров’я нового року, на жаль, теж виглядає неповноцінним», – наголосила Тетяна Бахтєєва.
Два роки тому МОЗ робило першу спробу реформувати медичну галузь. Тодішній керівник відомства Василь Князевич запропонував створити трирівневу систему медичної допомоги: перший рівень – сімейні лікарі, другий рівень – робота вузькопрофільних лікарів, третій – наукові розробки в лікарнях. Проте через рік його наступник Зиновій Митник заявив, що реформа гальмується через кадрові проблеми і брак фінансування.
«Необхідно перерозподілити бюджетні кошти, усунути дублюючі функції – на це витрачається багато даремних коштів. Пацієнт повинен мати доступ до кваліфікованої і оперативної медичної допомоги, незалежно від ступеня важкості своєї хвороби. Друга частина реформування медицини буде пов’язана зі стимулюванням роботи лікарів», – повідомила Ірина Акімова.
Варто починати з лікаря загальної практики
Дніпропетровська міська лікарня №8 , яка братиме участь в експерименті з реформування медичної галузі, належить до спеціалізованих закладів, які надають високотехнологічну і висококваліфіковану допомогу, зауважує головний лікар Оксана Ломза. Зараз у клініку пацієнти звертаються, як кажуть, з вулиці, але це неправильно, наголошує Оксана Ломза. А варто починати з первинного рівня, з лікаря загальної практики, який вже сам скеровує пацієнта.
«Це дозволить нам зекономити не лише кошти, але й час. Ми зможемо надати допомогу більшій кількості пацієнтів. Реформа спрямована на те, щоб рахувати не кількість ліжок у палаті, а кількість випадків одужання, тобто кінцевий результат», – сказала Оксана Ломза.
Нині фінансуються не потреби пацієнтів чи лікарів, а медичні установи
Головна проблема української медицини – хабарництво, переконаний киянин Євген, друг якого нещодавно опинився у реанімації з черепно-мозковою травмою. Поки люди у білих халатах не одержали енної суми грошей, хлопцеві не надавали медичної допомоги.
«Робили томографію черепа і виявили приховані травми голови. Якщо б томографія не була зроблена, то можливо він би помер. Зараз уже все добре. Він іде на поправку. Але прикро те, що наші лікарі без грошей нічого не роблять», – розповів Євген.
В Україні ми маємо стару радянську, так звану планову систему охорони здоров’я, коли фінансуються не потреби пацієнтів чи лікарів, а медичні установи, зазначає член парламентського комітету з питань охорони здоров’я Лілія Григорович.
«Який парадокс! У нас не вистачає лікарів, навіть у місті Києві педіатрів, не кажучи вже про Сумщину чи Чернігівщину. Але за кількістю лікарів на 100 тисяч населення, за площами лікувальних установ – ми попереду Європи всієї, по наданню якісної медичної допомоги – ми позаду Європи всієї, як і по зарплаті лікаря. В ринковій країні – система охорони здоров’я імені Семашка, яка 20 років не реформувалася», – зауважила Лілія Григорович.
Нейрохірург та екс-міністр охорони здоров’я Микола Поліщук теж спробував реформувати медичну галузь у 2005 році, коли його призначили міністром охорони здоров’я. Одна з головних проблем, з якою він стикнувся – брак фінансування. Ускладнює її те, що навіть ці, малі кошти, розподіляють нераціонально.
«У нас сьогодні стаціонарів більше, ніж в Європі. У нас ліжок десь на 60% більше, ніж в Європі. І ми сьогодні фінансуємо ліжко, а не пацієнта. Ми повинні чітко визначити хто і що повинен лікувати. Треба робити структурну перебудову галузі охорони здоров’я, щоб було фінансування потреб пацієнта, а не закладів охорони здоров’я», – сказав Микола Поліщук.
До того ж, фінансування – мізерне
Із десяти гривень, які виділяє держава на охорону здоров’я, на лікування витрачається лише одна. Про це повідомила голова парламентського комітету з питань охорони здоров’я Тетяна Бахтєєєва. Решту коштів витрачають на зарплату медикам і комунальні виплати. Причина такої пропорції – мізерне фінансування. Як наслідок – українці живуть у середньому на 13 років менше, ніж у державах Європи.
«У країнах Європейського Союзу частка фінансування галузі охорони здоров’я від ВВП становить щонайменше 10%. А в Україні за всі роки незалежності не отримали навіть 3% фінансування цієї галузі від ВВП. Лише торік фінансування сягнуло 3,5%. Бюджет галузі охорони здоров’я нового року, на жаль, теж виглядає неповноцінним», – наголосила Тетяна Бахтєєва.
Два роки тому МОЗ робило першу спробу реформувати медичну галузь. Тодішній керівник відомства Василь Князевич запропонував створити трирівневу систему медичної допомоги: перший рівень – сімейні лікарі, другий рівень – робота вузькопрофільних лікарів, третій – наукові розробки в лікарнях. Проте через рік його наступник Зиновій Митник заявив, що реформа гальмується через кадрові проблеми і брак фінансування.
