Восени 2009 року Україна і США вели переговори у Києві про нерозповсюдження зброї. Помічник державного секретаря США Ван Діпен тоді обурився тим, що з України продають до Ірану спеціальні сплави та інші чутливі компоненти, які можна використати при виготовленні балістичних ракети.
Американський дипломат зауважив, що, можливо, це відбувається без відома української влади, і попередив: якщо Україна не може цього зупинити, то США готові запровадити санкції проти залучених у поставки українських металургів із метою самозахисту, адже іранські ракети загрожують США та їхнім союзникам на Близькому Сході.
Крім Ірану, американський дипломат висловив стурбованість і поставками української бронетехніки до М’янми, раніше відомої як Бірма, де править військова диктатура. Українські урядовці тоді запевнили, що вже згорнули масштабну співпрацю з Бірмою і постачають туди лише запчастини.
Заперечуєте? Покажемо фото з супутника
Американців також непокоїли поставки українських танків Т-72 через Кенію до Південного Судану, автономної частини Республіки Судан – ця країна перебуває у чорному списку держав, що, на думку США, підтримують тероризм.
Ідеться про вантаж зброї, який транспортувався судном «Фаїна» з українським екіпажем, що його захопили сомалійські пірати. Тоді було оприлюднено суднову вантажну декларацію, яку тлумачили як доказ, що зброя призначалася насправді урядові Південного Судану, а не Кенії, куди вона офіційно прямувала. І Кенія, і Україна тоді категорично заперечили це.
Присутній на переговорах заступник генерального директора «Укрспецекспорту» Валерій Лисенко заперечив дані американського урядовця, заявивши, що Україна співпрацює лише з Кенією. Ван Діпен показав копію контракту, де фігурує Південний Судан, але представник української компанії поставив під сумнів достовірність цього документу. Коли ж помічник державного секретаря США продемонстрував супутникові фотографії переміщення цієї техніки через Кенію до Південного Судану, то «це призвело до сум’яття з українського боку», мовиться у депеші.
Ван Діпен тоді говорив про суверенне право України проводити незалежну експортну політику, але також про те, що США очікують від стратегічного партнера на правдиві дані. Валерій Лисенко пообіцяв вивчити надану інформацію.
Як зауважує британська газета Guardian, яка першою оприлюднила подробиці цієї депеші, крім України, американців також непокоїли військові поставки Болгарії і Вірменії до близькосхідних держав та ісламістських угруповань.
Український військовий експерт Валентин Бадрак говорить Радіо Свобода, що українська влада зазвичай дослуховується до точки зору американців у справі торгівлі зброєю.
«Ні Бірма, ні Південний Судан не є забороненими країнами. Система експортного контролю України створена за допомогою американської сторони і фактично є прозорою для американців та для інших партнерів, конкурентів, оскільки партнери є і потужними конкурентами на ринку озброєнь. Україна дуже часто навіть ішла на кроки, які їй надзвичайно невигідні», – каже керівник київського Центру армії, конверсії та роззброєння.
Так, за словами Валентина Бадрака, Україна нині фактично відмовляється від поставки літаків до Венесуели, а раніше на прохання США відмовилася від вигідного бушерського проекту в Ірані, так і «не отримавши відповідної компенсації».
Україна не знає, скільки російських військових у Криму
За даними сайту WikiLeaks, на переговорах із американцями у вересні минулого року Україна також просила США про додаткові гарантії безпеки.
Керівник Департаменту контролю над озброєнням і військово-технічної співпраці МЗС України Олександр Никоненко казав, що Україна почуває загрозу, особливо після російсько-грузинської війни. Якщо ж США погодяться на нові гарантії безпеки Україні, то на це піде і Росія, таким чином угода допоможе зняти внутрішню напруженість в Україні, сподівалися в Києві. Український дипломат казав і про те, що Україна не знає, скільки російських вояків насправді перебуває в Криму, і висловив припущення, що ця цифра більша, ніж передбачено спільною угодою.
За спостереженням американців, Никоненко був, очевидно, стурбований і тим, що росіяни можуть використати базу на Чорному морі як стартовий майданчик для воєнних дій в Україні. За попередньою оцінкою, про яку повідомляють американські дипломати, вони не помітили нарощування російських військових сил у Криму, але вирішили провести додаткову перевірку.
Американський дипломат зауважив, що, можливо, це відбувається без відома української влади, і попередив: якщо Україна не може цього зупинити, то США готові запровадити санкції проти залучених у поставки українських металургів із метою самозахисту, адже іранські ракети загрожують США та їхнім союзникам на Близькому Сході.
Крім Ірану, американський дипломат висловив стурбованість і поставками української бронетехніки до М’янми, раніше відомої як Бірма, де править військова диктатура. Українські урядовці тоді запевнили, що вже згорнули масштабну співпрацю з Бірмою і постачають туди лише запчастини.
Заперечуєте? Покажемо фото з супутника
Американців також непокоїли поставки українських танків Т-72 через Кенію до Південного Судану, автономної частини Республіки Судан – ця країна перебуває у чорному списку держав, що, на думку США, підтримують тероризм.
Ідеться про вантаж зброї, який транспортувався судном «Фаїна» з українським екіпажем, що його захопили сомалійські пірати. Тоді було оприлюднено суднову вантажну декларацію, яку тлумачили як доказ, що зброя призначалася насправді урядові Південного Судану, а не Кенії, куди вона офіційно прямувала. І Кенія, і Україна тоді категорично заперечили це.
Присутній на переговорах заступник генерального директора «Укрспецекспорту» Валерій Лисенко заперечив дані американського урядовця, заявивши, що Україна співпрацює лише з Кенією. Ван Діпен показав копію контракту, де фігурує Південний Судан, але представник української компанії поставив під сумнів достовірність цього документу. Коли ж помічник державного секретаря США продемонстрував супутникові фотографії переміщення цієї техніки через Кенію до Південного Судану, то «це призвело до сум’яття з українського боку», мовиться у депеші.
Ван Діпен тоді говорив про суверенне право України проводити незалежну експортну політику, але також про те, що США очікують від стратегічного партнера на правдиві дані. Валерій Лисенко пообіцяв вивчити надану інформацію.
Як зауважує британська газета Guardian, яка першою оприлюднила подробиці цієї депеші, крім України, американців також непокоїли військові поставки Болгарії і Вірменії до близькосхідних держав та ісламістських угруповань.
Український військовий експерт Валентин Бадрак говорить Радіо Свобода, що українська влада зазвичай дослуховується до точки зору американців у справі торгівлі зброєю.
«Ні Бірма, ні Південний Судан не є забороненими країнами. Система експортного контролю України створена за допомогою американської сторони і фактично є прозорою для американців та для інших партнерів, конкурентів, оскільки партнери є і потужними конкурентами на ринку озброєнь. Україна дуже часто навіть ішла на кроки, які їй надзвичайно невигідні», – каже керівник київського Центру армії, конверсії та роззброєння.
Так, за словами Валентина Бадрака, Україна нині фактично відмовляється від поставки літаків до Венесуели, а раніше на прохання США відмовилася від вигідного бушерського проекту в Ірані, так і «не отримавши відповідної компенсації».
Україна не знає, скільки російських військових у Криму
За даними сайту WikiLeaks, на переговорах із американцями у вересні минулого року Україна також просила США про додаткові гарантії безпеки.
Керівник Департаменту контролю над озброєнням і військово-технічної співпраці МЗС України Олександр Никоненко казав, що Україна почуває загрозу, особливо після російсько-грузинської війни. Якщо ж США погодяться на нові гарантії безпеки Україні, то на це піде і Росія, таким чином угода допоможе зняти внутрішню напруженість в Україні, сподівалися в Києві. Український дипломат казав і про те, що Україна не знає, скільки російських вояків насправді перебуває в Криму, і висловив припущення, що ця цифра більша, ніж передбачено спільною угодою.
За спостереженням американців, Никоненко був, очевидно, стурбований і тим, що росіяни можуть використати базу на Чорному морі як стартовий майданчик для воєнних дій в Україні. За попередньою оцінкою, про яку повідомляють американські дипломати, вони не помітили нарощування російських військових сил у Криму, але вирішили провести додаткову перевірку.
