За інформацією WikiLeaks під час російсько-грузинського конфлікту посол Росії у Латвії Олександр Вешняков телефонував латвійським політикам-олігархам – чинному на той час міністру сполучення Айнарсу Шлесерсу та лідеру «Народної партії» Адрісу Шкеле, щоб спробувати заручитися їхньою підтримкою у цьому питанні.
У повідомленнях посольства США у Латвії мовиться про те, що російський посол апелював до особистих бізнес-інтересів у Росії латвійських політиків.
«Народна партія» була зацікавлена у співпраці з Росією з енергетичних питань, тому російські дипломати пробували також вийти на контакт із членом цієї партії, тодішнім міністром закордонних справ Марісом Рієкстиньшем.
Однак позиція Латвії залишилася незмінною і латвійська сторона підтримала Грузію в перебігу конфлікту.
Водночас названі латвійські політики спростовують згадану у таємному листуванні інформацію.
За словами міністра оборони Латвії Аттіса Пабрікса, це «гра з вогнем», яка загрожує політичним та громадським аспектам життя багатьох країн світу.
«Наслідки можуть бути різними. Я не хочу перебільшувати, але це, по-перше може зашкодити США, а ми не можемо радіти, коли нашому партнерові погано. По-друге, і я в цьому впевнений, розголошення цих документів зашкодить латвійським національним інтересам, латвійським дипломатам та латвійський безпеці. Питання тільки у тому, до якої міри це може статися», – зауважив латвійський міністр.
Повідомляти у «центр» про події у країні перебування – звична практика
Латвія не буде публічно коментувати зміст опублікованих повідомлень, оскільки невідомо, чи вони автентичні. За словами прем’єр-міністра Валдіса Домброскіса, документи аналізують за різними аспектами, і повної впевненості, що вони справжні, наразі немає.
Місцеві політологи зазначають, що повідомляти у «центр» про події у країні перебування – звична дипломатична практика, однак усі деталі дипломатичної роботи навряд чи слід знати широкому загалу громадськості.
«Це цілком нормальна практика, коли посли держав у перебігу розмов збирають інформацію, висловлюють свою точку зору про різних осіб, у тому числі й про керівників держави, лідерів політичних партій. Це стосується також спілкування із журналістами, політологами. Нормально те, що про це повідомляється у закордонні служби. Ці повідомленні – не є офіційною заявою закордонних структур, вони містять тільки точки зору конкретних послів чи дипломатів», – каже професор Латвійського університету Жанета Озолиня.
За словами латвійського соціолога Айґарса Фрейманіса, нічого «суперскандального» сайт WikiLeaks про Латвію не опублікував, однак залишається незрозумілим, що було джерелом інформації, яку використовували у своїх повідомленнях американські дипломати.
Натомість латвійські спецслужби відхиляють можливість прослуховування телефонів будь-яким дипломатичним представництвом, акредитованим у Латвії.
У повідомленнях посольства США у Латвії мовиться про те, що російський посол апелював до особистих бізнес-інтересів у Росії латвійських політиків.
«Народна партія» була зацікавлена у співпраці з Росією з енергетичних питань, тому російські дипломати пробували також вийти на контакт із членом цієї партії, тодішнім міністром закордонних справ Марісом Рієкстиньшем.
Однак позиція Латвії залишилася незмінною і латвійська сторона підтримала Грузію в перебігу конфлікту.
Водночас названі латвійські політики спростовують згадану у таємному листуванні інформацію.
За словами міністра оборони Латвії Аттіса Пабрікса, це «гра з вогнем», яка загрожує політичним та громадським аспектам життя багатьох країн світу.
«Наслідки можуть бути різними. Я не хочу перебільшувати, але це, по-перше може зашкодити США, а ми не можемо радіти, коли нашому партнерові погано. По-друге, і я в цьому впевнений, розголошення цих документів зашкодить латвійським національним інтересам, латвійським дипломатам та латвійський безпеці. Питання тільки у тому, до якої міри це може статися», – зауважив латвійський міністр.
Повідомляти у «центр» про події у країні перебування – звична практика
Латвія не буде публічно коментувати зміст опублікованих повідомлень, оскільки невідомо, чи вони автентичні. За словами прем’єр-міністра Валдіса Домброскіса, документи аналізують за різними аспектами, і повної впевненості, що вони справжні, наразі немає.
Місцеві політологи зазначають, що повідомляти у «центр» про події у країні перебування – звична дипломатична практика, однак усі деталі дипломатичної роботи навряд чи слід знати широкому загалу громадськості.
«Це цілком нормальна практика, коли посли держав у перебігу розмов збирають інформацію, висловлюють свою точку зору про різних осіб, у тому числі й про керівників держави, лідерів політичних партій. Це стосується також спілкування із журналістами, політологами. Нормально те, що про це повідомляється у закордонні служби. Ці повідомленні – не є офіційною заявою закордонних структур, вони містять тільки точки зору конкретних послів чи дипломатів», – каже професор Латвійського університету Жанета Озолиня.
За словами латвійського соціолога Айґарса Фрейманіса, нічого «суперскандального» сайт WikiLeaks про Латвію не опублікував, однак залишається незрозумілим, що було джерелом інформації, яку використовували у своїх повідомленнях американські дипломати.
Натомість латвійські спецслужби відхиляють можливість прослуховування телефонів будь-яким дипломатичним представництвом, акредитованим у Латвії.