– Закон передбачає створення Вищого спеціалізованого суду із цивільних та кримінальних справ. Він діятиме, як суд касаційної інстанції. Таким чином ліквідується інститут подвійної касації і забезпечується єдиний підхід до розгляду справ у касаційному порядку. Що це означає?
– До набрання чинності цього закону було дві касації: вищі суди, Вищий господарський та Вищий адміністративний, а потім Верховний Суд ще раз у касаційному порядку розглядав ці питання. Зараз єдиною касаційною інстанцією буде Вищий адміністративний Суд – у галузях, які регулюють адміністративні правовідносини, Вищий господарський Суд, де вирішуються всі господарські питання, а також Вищий цивільно-кримінальний Суд, який регулює питання, що розглядаються судами загальної юрисдикції. Касація завершується на цьому суді. Президент дав відповідні розпорядження Міністерству юстиції, Кабміну та Державній судовій адміністрації, щоб цей суд створювався. Таким чином, штатна кількість Верховного Суду значно зменшується.
– А як саме цей закон змінює Верховний Суд?
– Кількість суддів Верховного Суду зменшена. Палати зберігаються. Але судді тепер будуть засідати не попалатно, а сесійно. Тобто, всі 20 осіб разом. Будуть представлені господарська палата, адміністративна і разом кримінальна та цивільна. Вочевидь, кримінальна та цивільна палата матиме шість (суддів), господарська – шість та адміністративна – шість. Це 18 чоловік. Також голова Верховного Суду – це 19-й та перший заступник голови – 20-й. Це все. І вони всі разом сесійно засідатимуть, якщо там регулюються деякі питання у виключному провадженні. Ну і він тоді буде, як вершитель судової практики, як в усьому світі. А то у нас шарахаються всі у різні боки. Одного разу Вищий адміністративний чи господарський суд ухвалює одне рішення, іншого разу – інше, і немає єдиного застосування закону. Але ми собі наб’ємо лоб при застосуванні цього закону.
– А чому? Йдеться, про якість прогалини у законі?
– Там є багато прогресивних положень. І я, як юрист, як суддя, кажу: ухвалювати цей закон було потрібно. Але ухвалювати потрібно було у комплексі з реформою усіх правоохоронних органів. У точу числі реформою СБУ, визначенням місця прокуратури у суспільстві, визначенням повноважень МВС, визначенням слідства, врешті, кому воно має бути підпорядковане, і під ким ходити. У цій справі поспішати не можна. Тут можна наламати дров, а наслідки будуть дуже плачевні.
– Цей закон також передбачає надання Вищій раді юстиції права призначати та звільняти голів судів за поданням відповідної ради суддів. Як це змінить внутрішню структуру судової системи?
– Найнегативніше, що є у цьому законі те, що ми порушили єдину систему. У Конституції у нас написано, що судді, які обираються достроково, після 5 років проходять через Верховну Раду. А перед тим, як це питання йде на розгляд Верховної Ради, воно повинно бути предметом розгляду у комітеті. Зараз сказали, що судді з вищої кваліфікаційної комісії прямо йдуть, минаючи всіх, до сесійної зали парламенту, і там вирішують це питання. Це смішно. Судді будуть ходити 25 разів, допоки їх, зрештою, не оберуть.
Окрім цього, у Конституції чітко визначені, стаття 131, повноваження Вищої ради юстиції. Там не вказано, що Вища рада юстиції може призначати на суддівські адміністративні посади. А тепер визначилися, вийшовши за межі Конституції.
