Звернення не лише на «ви», але й на «ти», вживання один до одного слова «друг». Таким чином спілкувався лідер Білорусі Олександр Лукашенко з українським керівником Віктором Ющенком, вийшовши до преси в четвер.
Віктор Ющенко виступав українською, Олександр Лукашенко – російською. При цьому білоруський лідер говорив «в Україну», а не «на Україну», як це роблять російські політики.
Сусіди без нав’язувань
Віктор Ющенко, відзначивши успішний, на його думку, розвиток відносин із цією сусідньою державою, наголосив, що взагалі сусіди не мають нав’язувати один одному, яку політику проводити.
«Ми будуємо нашу дружбу, співробітництво на принципах взаємної поваги, розуміння вибору кожного. Ми не нав’язуємо один одному свої погляди або свою волю. Це стосунки рівноправні, й тому вони взаємно викликають повагу», – переконував Президент України.
Віктор Ющенко також пообіцяв підтримувати Білорусь в отриманні повноправного членства в Раді Європи. Зі свого боку, Олександр Лукашенко назвав підтримку України в цьому «колосальною».
«Я хотів би подякувати, передусім Вам особисто, публічно, за ту колосальну підтримку, яку Ви надавали моїй країні протягом кількох останніх років із вибудовування відносин з іншими державами. І насамперед західними державами, Сполученими Штатами Америки. Така підтримка є важливою. Це не просто інформаційна підтримка. Це відкрита, чесна позиція на підтримку вашої братньої країни», – сказав білоруський лідер.
Російський чинник
В України збігаються зараз інтереси з Білоруссю щодо відносин із Росією. Так вважає політолог Володимир Фесенко. Лукашенку потрібні союзники в цьому плані, і він шукає їх у Києві. Водночас білоруському лідерові потрібен посередник у відносинах із Заходом.
«Зокрема із Євросоюзом, передусім, і, можливо, певною мірою у відносинах зі США. Керівники більшості країн ЄС не можуть безпосередньо контактувати з Лукашенком. У нас є спільні інтереси щодо транзиту російських енергоносіїв до Європи, є, скажімо так, певний тиск Росії і на Україну, і на Білорусь – як з економічних, так і політичних питань. І коли білоруси з цим стикнулися, вони почали шукати союзників. Найближчий союзник – Україна», – зазначає політолог.
Готовність Мінська розвивати діалог із європейськими країнами Олександр Лукашенко демонструє не лише в Києві. Півтора місяця тому він це робив, наприклад, і в Литві. Водночас минулого місяця Білорусь завершила всі процедури для підписання документів про участь в угоді про Колективні сили оперативного реагування Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ). Частина оглядачів називає цей військово-політичний союз структурою, яку Москва вбачає альтернативою НАТО на так званому пострадянському просторі.
А найгостріше питання двосторонніх відносин між Білоруссю та Україною – договір про кордон, котрого й досі не ратифікував білоруський парламент. У Мінську наполягають на поверненні боргу українських підприємств, який накопичився у 90-х роках. У Києві наголошують, що це борг не держави, а комерційних структур. Ющенко і Лукашенко переконують у прагненні вирішити проблему. Чи виллється таке прагнення у рішення білоруського парламенту, поки що невідомо.
(Київ – Прага)
Віктор Ющенко виступав українською, Олександр Лукашенко – російською. При цьому білоруський лідер говорив «в Україну», а не «на Україну», як це роблять російські політики.
Сусіди без нав’язувань
Віктор Ющенко, відзначивши успішний, на його думку, розвиток відносин із цією сусідньою державою, наголосив, що взагалі сусіди не мають нав’язувати один одному, яку політику проводити.
«Ми будуємо нашу дружбу, співробітництво на принципах взаємної поваги, розуміння вибору кожного. Ми не нав’язуємо один одному свої погляди або свою волю. Це стосунки рівноправні, й тому вони взаємно викликають повагу», – переконував Президент України.
Віктор Ющенко також пообіцяв підтримувати Білорусь в отриманні повноправного членства в Раді Європи. Зі свого боку, Олександр Лукашенко назвав підтримку України в цьому «колосальною».
«Я хотів би подякувати, передусім Вам особисто, публічно, за ту колосальну підтримку, яку Ви надавали моїй країні протягом кількох останніх років із вибудовування відносин з іншими державами. І насамперед західними державами, Сполученими Штатами Америки. Така підтримка є важливою. Це не просто інформаційна підтримка. Це відкрита, чесна позиція на підтримку вашої братньої країни», – сказав білоруський лідер.
Російський чинник
В України збігаються зараз інтереси з Білоруссю щодо відносин із Росією. Так вважає політолог Володимир Фесенко. Лукашенку потрібні союзники в цьому плані, і він шукає їх у Києві. Водночас білоруському лідерові потрібен посередник у відносинах із Заходом.
«Зокрема із Євросоюзом, передусім, і, можливо, певною мірою у відносинах зі США. Керівники більшості країн ЄС не можуть безпосередньо контактувати з Лукашенком. У нас є спільні інтереси щодо транзиту російських енергоносіїв до Європи, є, скажімо так, певний тиск Росії і на Україну, і на Білорусь – як з економічних, так і політичних питань. І коли білоруси з цим стикнулися, вони почали шукати союзників. Найближчий союзник – Україна», – зазначає політолог.
Готовність Мінська розвивати діалог із європейськими країнами Олександр Лукашенко демонструє не лише в Києві. Півтора місяця тому він це робив, наприклад, і в Литві. Водночас минулого місяця Білорусь завершила всі процедури для підписання документів про участь в угоді про Колективні сили оперативного реагування Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ). Частина оглядачів називає цей військово-політичний союз структурою, яку Москва вбачає альтернативою НАТО на так званому пострадянському просторі.
А найгостріше питання двосторонніх відносин між Білоруссю та Україною – договір про кордон, котрого й досі не ратифікував білоруський парламент. У Мінську наполягають на поверненні боргу українських підприємств, який накопичився у 90-х роках. У Києві наголошують, що це борг не держави, а комерційних структур. Ющенко і Лукашенко переконують у прагненні вирішити проблему. Чи виллється таке прагнення у рішення білоруського парламенту, поки що невідомо.
(Київ – Прага)
