Рогозін каже, що Росія не бажає підкорятися трансатлантичній дисципліні і не планує вступати до НАТО, але, разом з тим, наголосив цей російський «яструб», «ми не виключаємо силового варіанту», якщо НАТО продовжить своє розширення на Схід.
Австрійська «Дер Штандард» оприлюднила інтерв’ю президента Естонії Тоомаса Гендріка Ілвеса, в якому цей політик назвав вторгнення Росії до Грузії «зміною парадигми безпеки в Європі» і додав , що Захід «не може терпіти того, що воєнне вторгнення використовується для реалізації політичних цілей».
Президент Естонії також висловив свій жаль з приводу того, що члени НАТО не змогли домовитися відносно співпраці з Україною та Грузією та надання цим країнам Плану дій щодо вступу в альянс. Ілвес закликав НАТО в інтерв’ю «Дер Штандард» змусити Росію «відмовитися від тактики залякування своїх сусідів».
Американський експерт Марк Медіш, котрий був при президенту Білові Клінтону членом Ради національної безпеки, закликає президента США Барака Обаму на сторінках «Інтернешнел Гералд Тріб’юн» не піддаватися «параноїдальним страхам східноєвропейських народів щодо Росії, а також параноїдальним оцінкам Москвою американських планів оточення Росії». Медіш вважає, що Обама має уникнути цього «євразійського капкана страху» і «запобігти, разом з європейцями, агресивним намірам Росії стосовно своїх колишніх радянських сусідів».
Медіш також вважає раціональним, що саме існування НАТО викликає логічне прагнення таких країн, як Грузія і Україна, до членства в альянсі, але, на думку цього американського експерта, «Захід має розчарувати ці країни в якійсь магічній силі НАТО і переконати їх, що є інші способи бути в безпеці».
Впливова «Файненшел Таймз» вважає, що під час зустрічі у Лондоні Обама і Медведєв фактично обійшли найгострішу тему, а саме: взаємини Росії зі своїми колишніми радянськими сусідами.
Якраз тут, як пишуть автори аналітичної статті в цій газеті під назвою «Привілейоване становище», розгоряється нова битва, яка є в чомусь повторенням «Великої гри» XIX століття. В цьому аналізі далі відзначається, що «арена нової «Великої гри» поширюється від китайського до польського кордону і включає в себе дисфункціональні демократії типу України, нафтові автократії на кшталт Казахстану і Туркменистану та порохові бочки міжнаціонального розбрату, включно з Грузією та Вірменією».
Автори статті стверджують, з посиланням на думки багатьох стратегів, що «збереження незалежності цієї групи нестабільних країн – противага імперським амбіціям Росії».
Аналітики «Файненшел Таймз» також наголошують у своїй статті, що «США категорично виступають проти визначених Росією сфер впливу поблизу своїх кордонів, і в довготривалій перспективі Вашингтон навряд чи буде пасивно спостерігати за подіями у цьому регіоні». Але, як наголошується в аналізі лондонської газети, «згідно з прогнозами російських аналітиків, нинішні уряди Грузії та України, підтримувані США, рано чи пізно будуть усунуті від влади, і глави інших держав зрозуміють, що милість Вашингтона не оберігає».
Автори цієї аналітичної статті у «Файненшел Таймз» резюмують: «судячи з дій Росії у останній час, вона впевнена у своїй перевазі».
