Перший крок до розширення був легким. Десять років тому колишні радянські сателіти Польща, Угорщина і Чехія змогли стати членами Північноатлантичного союзу, незважаючи на радше символічні протести Москви.
Проти прийняття до НАТО у 2004 році країн Балтії Росія виступала різкіше, так само, як і проти вступу Болгарії, Румунії і Словенії, – але це не зупинило процес. Але далі хвиля розширення союзу наштовхнулася на стіну спротиву з боку Москви, особливо коли зайшла конкретна мова про Грузію і Україну.
У квітні 2008 року на саміті НАТО в Бухаресті Росія застосувала всю свою політичну, економічну й дипломатичну міць, щоб запобігти наближенню кордонів союзу до російських меж. І вже сьогодні трансатлантичні перспективи Києва та Тбілісі виглядають скоріше примарно.
Нещодавно на прес-конференції в Празі колишній помічник Генерального секретаря НАТО з оборонного планування Едґар Баклі підбив своєрідні підсумки періоду від Бухареста і війни в Грузії: «Я не бачу причин, чому Україна і Грузія не зможуть приєднатися до НАТО, коли настане свій час, коли їхні стосунки з сусідами стануть добрими. Ми не бажаємо приймати Грузію в альянс, щоб отримати можливість вступити у війну з Росією. Ні, дякуємо – це те, що я можу сказати на це».
Супротивники розширення переважають
Виглядає так, що на ювілейному саміті НАТО у Франції і Німеччині переважатимуть настрої, що розширення на Схід, особливо за рахунок колишніх республік СРСР, досягло свої межі.
І йдеться не лише про Україну й Грузію. Відомо, що через розбіжності з Грецією зупинили прийняття Македонії.
Відомий американський експерт, керівник вашингтонського проекту щодо держав із перехідними демократіями Брюс Джексон каже: «Європа фактично закрила двері для Грузії та України. Це не добре. Плани розширення НАТО, які були визначені з початку 1990-х, були загальмовані на Балканах і повністю зруйновані на Сході Європи».
Експерти вважають, що нині в Європі переважають супротивники розширення НАТО. Очолює їх Німеччина, яка є під досить небезпечних впливом поглиблених ділових контактів із Росією, особливо в енергетиці. І у Франції міністр оборони Ерве Морен закликав навіть консультуватися з Росією, перш ніж робити кроки щодо розширення НАТО на Схід.
У НАТО немає єдності
Експерти вважають, що у Європі немає єдності щодо оцінки загроз із боку Росії. Той же Брюс Джексон переконаний, що нестача єдності у питанні з Москвою лише загрожує підривом воєнної ефективності НАТО.
Адміністрація президента США Барака Обами вирішила «перезавантажити» стосунки з Росією. Однак ніхто на Заході не дав чітких гарантій Кремлеві, що НАТО вже не буде розширюватися на Схід. Навпаки, чимало впливових експертів кажуть, що лише НАТО дає шанси на розширення зони стабільності і миру в Європі.
І, наприклад, нинішній посол Чехії в Ізраїлі Міхаел Жантовський, який був визначальним політиком при вступі його країни до НАТО у 1999 році, каже, що за нинішнього характеру світових загроз для демократії в НАТО мають увійти не лише Україна і Грузія і всі країни Балкан, але й країни поза межами атлантичної зони, на кшталт Японії, Австралії і навіть Ізраїлю.
(Прага – Київ)
Проти прийняття до НАТО у 2004 році країн Балтії Росія виступала різкіше, так само, як і проти вступу Болгарії, Румунії і Словенії, – але це не зупинило процес. Але далі хвиля розширення союзу наштовхнулася на стіну спротиву з боку Москви, особливо коли зайшла конкретна мова про Грузію і Україну.
У квітні 2008 року на саміті НАТО в Бухаресті Росія застосувала всю свою політичну, економічну й дипломатичну міць, щоб запобігти наближенню кордонів союзу до російських меж. І вже сьогодні трансатлантичні перспективи Києва та Тбілісі виглядають скоріше примарно.
Нещодавно на прес-конференції в Празі колишній помічник Генерального секретаря НАТО з оборонного планування Едґар Баклі підбив своєрідні підсумки періоду від Бухареста і війни в Грузії: «Я не бачу причин, чому Україна і Грузія не зможуть приєднатися до НАТО, коли настане свій час, коли їхні стосунки з сусідами стануть добрими. Ми не бажаємо приймати Грузію в альянс, щоб отримати можливість вступити у війну з Росією. Ні, дякуємо – це те, що я можу сказати на це».
Супротивники розширення переважають
Виглядає так, що на ювілейному саміті НАТО у Франції і Німеччині переважатимуть настрої, що розширення на Схід, особливо за рахунок колишніх республік СРСР, досягло свої межі.
І йдеться не лише про Україну й Грузію. Відомо, що через розбіжності з Грецією зупинили прийняття Македонії.
Відомий американський експерт, керівник вашингтонського проекту щодо держав із перехідними демократіями Брюс Джексон каже: «Європа фактично закрила двері для Грузії та України. Це не добре. Плани розширення НАТО, які були визначені з початку 1990-х, були загальмовані на Балканах і повністю зруйновані на Сході Європи».
Експерти вважають, що нині в Європі переважають супротивники розширення НАТО. Очолює їх Німеччина, яка є під досить небезпечних впливом поглиблених ділових контактів із Росією, особливо в енергетиці. І у Франції міністр оборони Ерве Морен закликав навіть консультуватися з Росією, перш ніж робити кроки щодо розширення НАТО на Схід.
У НАТО немає єдності
Експерти вважають, що у Європі немає єдності щодо оцінки загроз із боку Росії. Той же Брюс Джексон переконаний, що нестача єдності у питанні з Москвою лише загрожує підривом воєнної ефективності НАТО.
Адміністрація президента США Барака Обами вирішила «перезавантажити» стосунки з Росією. Однак ніхто на Заході не дав чітких гарантій Кремлеві, що НАТО вже не буде розширюватися на Схід. Навпаки, чимало впливових експертів кажуть, що лише НАТО дає шанси на розширення зони стабільності і миру в Європі.
І, наприклад, нинішній посол Чехії в Ізраїлі Міхаел Жантовський, який був визначальним політиком при вступі його країни до НАТО у 1999 році, каже, що за нинішнього характеру світових загроз для демократії в НАТО мають увійти не лише Україна і Грузія і всі країни Балкан, але й країни поза межами атлантичної зони, на кшталт Японії, Австралії і навіть Ізраїлю.
(Прага – Київ)
