Життя ставить багатьох людей в Угорщині перед жорстким вибором. Щоб прожити зі свого заробітку, вони мусять більше працювати за фактично меншу плату і змиритися з більшими витратами у вигляді додаткових податків державі, переплачувати в крамниці, – бо ж інфляція, – і вчасно розраховуватись у банку за кредит, якщо він є.
Таке враження, ніби нескінченні розмови про ціни тут уже зарахували до вічних тем. А ще ж не слід забувати про сильні коливання курсу національної валюти — форинта.
Пігулка гірка, пігулка солодка...
Не заспокоюють людей і заяви високих державних посадовців. Одні лякають виборців гіркими пігулками реформ, інші, як от опозиція, задобрюють їх солодкими обіцянками зменшити податки і скасувати деякі непопулярні в народі урядові постанови.
Втім, навіть цілком нейтральна в цій суперечці людина, а саме голова державної розрахункової палати, не може сказати чогось дуже обнадійливого своїм співвітчизникам. Доктор юриспруденції Арпад Ковач, зокрема, вважає, що суспільство аж ніяк не може шикувати в умовах, коли стрімко падає ВВП.
«Можна заощадити на певних державних програмах, наприклад, слід переглянути проект фінансування місцевих самоврядувань, підкоротити інвестиційні плани деяких міністерств, зменшити певні соціальні виплати. Тобто треба відмовитись від низки освітніх, медичних та інших проектів...», – зазначив голова розрахункової палати Угорщини.
Приблизно те саме, тільки з більшим ухилом у бік адміністративно-господарської сфери, говорив днями керівництву країни і президент Міжнародного валютного фонду Домінік Штраус-Кан. Ця міжнародна фінансова установа має перерахувати Угорщині 25 мільярдів доларів, щоб послабити в економіці країни згубний вплив світової фінансової кризи.
«Дуже багато чули і слухають про кризу»
Згідно з опитуваннями угорських соціологів, щанайменше 80 відсотків респондентів заявили, що суттєво відчувають на собі тягар фінансових негараздів. Сім відсотків не помітили довкола себе жодних негативних змін. Дев’ять відсотків респондентів тільки готується до важчих часів, а чотири відсотки впевнені, що в їхньому житті і надалі все буде «о’кей».
Марія Петшнінґ, економіст столичного інституту фінансових досліджень, вважає ці показники такими, що цілком відповідають дійсності. На її думку, пояснення можна знайти в психології пересічних людей.
«Дуже багато чули і слухають про кризу. Насправді масові звільнення на заводах уже почалися, і ці повідомлення для суспільства є певним психологічним потрясінням. Пенсіонери наразі цього не відчувають, тільки працюючі. Дуже і дуже багато негативних новин з’явилося на початку поточного року, і вони назагал створюють кепський настрій у громадянському суспільстві», – сказала Марія Петшнінґ.
(Угорщина – Прага – Київ)
