Вугілля ціною життя. Найбільш масштабний вибух на українській шахті

Наслідки

Зранку на поверхню підняли двох живих шахтарів, ще одного знайшли мертвим, а у лікарні перебувають семеро осіб. Донецький кореспондент Радіо Свобода Тарас Москалюк спілкувався із двома гірниками, яких вночі знайшли живими. «Іван Корь Та Микола Вітенко працювали на горизонті 750 метрів (на складі вибухових матеріалів). Вони говорять, що перебували за 400 метрів від центру вибуху. Врятувалися дивом. Вони сказали, що у ніч аварії працювала саме ремонтна зміна, тобто вони підтверджують, що видобутку вугілля на шахті не було. Іван і Микола чули голоси з днища горизонту, таким чином виявляється, що на найнижчому рівні у 1000 метрів у епіцентрі перебували не всі 37 гірників. Лікарі говорять, що обидва гірники перебувають у задовільному стані. Зараз у шахті рятувальники намагаються розгорнути спецтехніку, щоб робити шлях під землю через зруйновані стволи. Працюють також експертна група гірничих фахівців та прокуратура».

Причини

«У шахті видобували вугілля на пласту, де, за усіма показниками, є загроза здоров’ю і життю гірників», - зазначає речник Держпромнагляду Андріан Галан. За його словами гірники можуть там видобувати вугілля лише за суворого дотримання правил безпеки, а вони були порушені. «Шостого червня 2008 року наші інспектори перевіряли цю шахту, де виявили грубі порушення правил безпеки. Зокрема, відсутність розрахункової кількості повітря, недостатні заходи боротьби з пилом, неперевірена апаратура газового контролю. Тому було рішення зупинити видобуток вугілля в цій шахті. За цим розпорядженням дозволялося виконувати лише роботи з усунення недоліків, які виявила інспекція».

Причиною аварії на шахті імені Карла Маркса, як, зрештою, і на інших українських шахтах, фахівці з Держпромнагляду називають порушення елементарних правил техніки безпеки. А заступник голови гірничої профспілки Анатолій Акімочкін, порівнюючи роботу українських гірників з їхніми польськими колегами, зауважує, що при виявленні порушення, як це відбувається за кордоном, все має зупинятися. «Однак за таких умов, говорять українські шахтарі, вся робота давно б стояла. Також причиною аварій в Україні є об’єми видобутку».

Копальня імені Карла Маркса, що належить державному підприємству «Орджонікідзе вугілля», — єдина шахта в цьому об’єднанні, що видобуває коксівне вугілля, зазначає Анатолій Акімочкін, перший заступник голови Незалежної профспілки гірників України. Суміш метану і вугільного пилу призвела до вибуху, хвиля якого сягнула до півкілометра. «Двоє врятованих перебували зовсім не в тому горизонті, тому залишились живими. Вибух міг пройти біля них і не зачепити».

«Вугілля не може бути ціннішим за людські життя»

Одна із найбільших аварій на шахті сталася у минулому столітті у Бельгії. У копальні поблизу села Марсінель загинули 262 шахтарі. Нині шахта перетворилася на меморіал на честь гірників, повідомляє бельгійський кореспондент Радір Свобода Віталій Єреміца. Восьмого серпня 1956 року внаслідок помилки оператора на шахті у селищі Марсінель стався потужний вибух. Упродовж 15 днів рятівники не втрачали надії знайти хоча б частину гірників, що опинилися заблокованими на майже кілометровій глибині. Боротьба за порятунок людей закінчилася смертю 262 шахтарів, більшість з яких складали італійські іммігранти. «Фраза «Тутті кадавері», що у перекладі з італійської означала «всі мертві», промовлена одним із рятувальників, поклала початок цілій кампанії із закриття або переоснащення та модернізації шахт країн Західної Європи.

Протягом десяти років після марсінельської катастрофи навколо Шарлеруа були закриті всі шахти. На місці трагедії у Марсінелі створили музей. При вході до шахти встановлений камінь, де викарбувані імена загиблих гірників. Італійські, грецькі, польські, іспанські... Був серед загиблих і українець Іван Волошин з неселеного пункту Граденицьк. Працівники музею кажуть, що намагалися знайти його родичів в Україні, та безуспішно».

Вихід є, але не закриття копалень – це хибний шлях

Закриття шахт — а такі заяви час від часу лунають з уст посадоців після чергової аварії — це хибний шлях, вважає Михайло Волинець, голова конфедерації вільних профспілок України. По-перше, це породжує корупцію, адже перед тим, як закрити копальню, її легко пограбувати ще й привласнити виділені з дербюджету кошти. По-друге, за його словами, поклади вугілля в Україні складають 95% і держава, навпаки, має збільшувати видобуток чорного золота. Закривати необхідно ті шахти, де вже відпрацьовані запаси вугілля. А краще за все виділяти кошти не на закриття копалень, а на їхнє технічне переоснащення і залучення молодого сучасного керівництва, вважає Михайло Волинець. «Потрібно призначити нормальних менеджерів. У нас 85% старших керівників галузі – люди пенсійного віку. Молодь не йде в шахту, бо там не бачиш ні сонця, ні неба. Неприваблива робота в тяжких умовах, традиційне п’янство. До того ж, останніми роками не було оснащення новітньою технікою».

Одна з причин, що змушує гірників нехтувати правилами безпеки і гнати план — нинішня система оплати праці на шахтах, договірно - преміальна. Профспілка гірників неодноразово вимагала запровадити погодинну оплату. З цим погоджується і уряд, на початку року Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко ініціювала перехід на погодинну оплату і пообіцяла запровадити нові системи безпеки на копальнях. Поки що, за підрахунками експертів, кожний мільйон тонн видобутого вугілля в Україні коштує життя двох гірників.