Вибір редакції: світ
Нова реальність після Мюнхена: що робити Україні?
Натан Годж
Розмова президентів США і Росії задала тон цьогорічній Мюнхенській конференції з безпеки. Вона викликала занепокоєння в Києві та європейських столицях, що Дональд Трамп підійде до переговорів про завершення війни в Україні набагато більш транзакційно. Що саме відбувається?
Мюнхенська конференція з безпеки – це найближчий аналог Супербоулу в міжнародній дипломатії: з безліччю аналітики до і після події, постійними прямими трансляціями та вражаючим видовищем.
Але цього року найважливіші події відбувалися поза головною сценою конференції. Україна, її європейські союзники та Кремль вже готуються до переговорів із адміністрацією Трампа, яка показала, що традиційні геополітичні правила більше не працюють.
У своєму дописі на платформі X Крісті Райк, директорка Міжнародного центру оборони та безпеки в Таллінні, висловила той настрій тривоги, який панував серед багатьох європейських спостерігачів на конференції.
«Покидаю Мюнхен у тривожному настрої», – написала вона. «[Президент України Володимир] Зеленський чітко дав зрозуміти, що Україна не сподівається, що США працюватимуть задля справедливого миру. Усе залежить від Європи. Але чи здатна Європа впоратися? [Європа] має припинити скаржитися на те, що її не запрошують до переговорів, і зосередитися на тому, що вона може зробити».
Щоб підсумувати ситуацію:
- Європейські лідери планують провести 17 лютого у Парижі екстрений саміт щодо війни в Україні.
- Адміністрація Трампа відправляє групу до Саудівської Аравії для переговорів із російськими офіційними особами з метою припинення війни. За даними джерел американського сайту Axios і російського видання «Комерсант», ці переговори заплановані на 18 лютого.
- Україна поки що не має місця за столом цих переговорів. Президент Зеленський у неділю ввечері прибув до ОАЕ, українські урядовці готують його візит до Саудівської Аравії.
Ці події відбулися після різкої промови віцепрезидента США Джея Ді Венса на Мюнхенській конференції, де він розкритикував європейських партнерів Вашингтону за їхній нібито відступ від свободи слова та «неконтрольовану» міграцію.
«Загроза, яка турбує мене найбільше щодо Європи, – це не Росія Це не Китай, і не будь-який інший зовнішній гравець. Я турбуюся про загрозу зсередини. Відхід Європи від деяких її фундаментальних цінностей», – сказав він.
Російський тиск на залишки демократичної опозиції та порушення міжнародних норм Венс взагалі не згадав. Також він не надав конкретних деталей про те, як адміністрація Трампа планує досягти «розумного врегулювання» для завершення війни в Україні.
Ця ситуація викликала занепокоєння серед прихильників України. Виступ Венса пролунав лише через кілька днів після того, як президент США Дональд Трамп оголосив про «тривалу та дуже продуктивну» телефонну розмову з Путіним 12 лютого. Також обговорюється можливість візиту Трампа до Москви.
Ця розмова Трампа з Путіним задала тон цьогорічній Мюнхенській конференції, викликавши побоювання в Києві та європейських столицях, що Трамп підійде до переговорів про завершення війни в Україні набагато більш транзакційно.
Формат майбутніх переговорів досі неясний. Під час панельної дискусії в Мюнхені Кіт Келлог, спецпредставник Трампа з питань України та Росії, натякнув, що Європа може «не опинитися за столом переговорів», коли дійде до врегулювання війни в Україні.
У будь-якому випадку, конференція стала моментом прояснення ситуації для України та її союзників. У своєму виступі президент України Володимир Зеленський заявив, що Європа має діяти колективно в підтримці України, оскільки Вашингтон змінює свої пріоритети.
«Україна ніколи не прийме угод за нашими спинами без нашої участі. Те ж саме повинно стосуватися всієї Європи. Жодних рішень про Україну без України – жодних рішень про Європу без Європи», – наголосив Зеленський.
Головне питання після цієї Мюнхенської конференції: чи про мир у Європі домовляться без участі самих українців? Але якщо досвід останніх трьох років щось і показав, так це те, що Україна має силу, волю до боротьби та надзвичайно ефективного міжнародного комунікатора в особі Зеленського.
Залежно від точки зору, ця конференція може сприйматися як повторення 1938 року – невдалої політики умиротворення Адольфа Гітлера британським прем’єром Невіллом Чемберленом – або як перегукування з жорсткою промовою Володимира Путіна в Мюнхені у 2007 році, коли він засудив «однополярний світ», очолюваний Вашингтоном.
Але, перефразовуючи колишнього міністра оборони США Дональда Рамсфельда: ми пишемо заголовки на основі тих історичних аналогій, які в нас є, а не тих, які ми хотіли б мати в майбутньому. Історія дає лише приблизні паралелі, а Україна та Європа після Мюнхену входять у цілком нову реальність.
Через рік після смерті Навального його соратники поневіряються за кордоном. До чого тут Україна?
Через рік після підозрілої смерті російського опозиціонера Олексія Навального в заполярній в’язниці Росії його соратники борються за свою значущість. Це відбувається на тлі масштабної війни Росії проти України. Російський очільник Володимир Путін стрімко придушує інакодумство всередині країни, яку опозиція вимушено покинула.
«Екстремістський символ»
У своїх посмертно опублікованих мемуарах «Патріот» російський опозиціонер Олексій Навальний передбачив, що помре за ґратами.
«Мене не буде на всіх фотографіях, оскільки життя піде далі», – написав він.
Російська влада, схоже, намагається втілити це твердження майже в буквальному сенсі. Тривале і масштабне придушення Кремлем усього і будь-кого, пов’язаного з Навальним, тепер означає і переслідування росіян за публічну демонстрацію образу Навального – на тій підставі, що це «екстремістський символ».
Такі випадки, зазначають аналітики, є частиною зусиль держави дискредитувати Навального та його послідовників і викорінити будь-який вплив, який вони могли мати після смерті політика. Частково це відбувається через покарання людей, у деяких випадках – за те, що вони тримали його фотографію чи вимовляли його ім’я.
Найбільш відомий ворог Путіна протягом понад десятиліття Навальний помер у в’язниці, відомій як «Полярний вовк» 16 лютого 2024 року. Його вдова Юлія Навальна та багато прихильників вважають Путіна відповідальним за смерть Навального.
Він ледве вижив після того, як його отруїли в Сибіру нервово-паралітичною речовиною в серпні 2020 року. Як свідчать докази і як казав сам Навальний, це справа рук оперативників Федеральної служби безпеки (ФСБ), які діяли за вказівкою Путіна.
Навальний одужав у Німеччині, але коли в 2021-му повернувся до Росії, то його заарештували відразу в московському аеропорту.
Він залишався під вартою – переважно у в’язницях і тюрмах, де з ним погано поводилися та не надавали належної медичної допомоги до самої смерті.
Загальнонаціональна мережа політичних представництв Навального була визнана екстремістською та оголошена поза законом у 2021 році. Те саме стосується його Фонду боротьби з корупцією. У звітах про розслідування фонду стверджували, що виявили докази широкомасштабного хабарництва в Росії. Звіти описували надзвичайно багату, привілейовану групу людей, наближених до Путіна, які живуть розкішно за рахунок простих росіян на межі виживання.
Коли Навального ховали в Москві, десятки тисяч людей вишикувалися в чергу під пильним оком поліції та пройшли повз його могилу, щоб «попрощатися з людиною, яка символізує свободу», як висловився один із присутніх.
А Юлія Навальна пообіцяла підтримувати справу свого чоловіка, закликаючи росіян «розділити лють, гнів і ненависть до тих, хто насмілився вбити наше майбутнє».
Протягом року після його смерті вдова та колишні соратники Навального намагалися здійснювати вплив на тлі війни Росії проти України та стрімкого придушення Путіним інакомислення в країні, яку вони були змушені покинути.
Чи ефективні розслідування корупції?
Доказом цієї боротьби є неоднозначна реакція аудиторії на останній звіт Фонду боротьби з корупцією. За інших обставин або в іншій країні такий документ міг спричинити серйозний ефект.
На основі вивчення записів фонду, даних поліцейських баз, соціальних мереж та інших джерел стверджується, що в російському державному нафтовому гіганті «Роснефть» працюють десятки молодих жінок, які вказані як адміністративні працівники, але насправді надають послуги супроводу керівникам вищої ланки.
Встановлено, що одна жінка супроводжувала генерального директора «Роснефти» Ігоря Сєчіна, близького соратника Путіна, на його приватному літаку щонайменше 58 разів. Її найняли у 2016-му (жінка тоді мала 21 рік) і запропонували значно вищу зарплату, ніж у більш досвідчених працівників. Критики скептично оцінюють увагу до таких питань на тлі війни Росії проти України.
«Це ніби німецькі емігранти-антифашисти на третьому році війни, коли вже димлять печі Освенціму, презентують розслідування приватного борделю Герінга як важливу сенсацію», – написав у Telegram Ігор Ейдман, російський соціолог, який проживає в Німеччині.
Ті, хто схильний вірити, вже вірять у набагато гірші речі про режимСем Грін
Інші не погоджуються.
«Знати, що всі [наближені до Путіна] крадуть, – це одне, а бачити докази, особливо в тому масштабі, як вказано у розслідуванні, – зовсім інше», – написав у Telegram Майкл Накі, російський журналіст, який живе за кордоном і має канал на YouTube, присвячений війні в Україні.
Російський аналітик, директор Програми демократичної стійкості Центру аналізу європейської політики та професор російської політики в Королівському коледжі Лондона Сем Грін Сем Грін зауважує, що «поляризація, породжена війною та російською політикою, підірвала сприйняття аудиторії подібних розслідувань». За його словами, це сталося «хоча б тому, що ті, хто схильний вірити, вже вірять у набагато гірші речі про режим». «А ті, хто ні, одразу відкинуть джерело», – зауважує він.
Але «це не означає, що вони не мають сенсу», написав 2 лютого Сем Грін. «З одного боку, коли в російській політиці є можливість для справжнього розрахунку, такі розслідування допоможуть сформувати ґрунт для справедливості. З іншого, навіть якщо менше людей схильні звертати увагу, неповідомлення про такі масштаби корупції ізолює тих, хто вважає, що Росією потрібно керувати по-іншому. І це послуга, якої Путін не заслуговує», – наголошує Грін.
Тим не менш, «є певні сумніви щодо ефективності традиційної способу того, що вони роблять», вважає Бен Нобл, доцент кафедри російської політики в Університетському коледжі Лондону та співавтор книги 2021 року «Навальний: заклятий ворог Путіна, майбутнє Росії?». Він має на увазі соратників покійного опозиціонера.
Опозиція роз'єднана
Війна Росії проти України є одним з основних факторів, що впливає на сприйняття однодумців Навального. Але серія скандалів також роз’єднала команду Навального та міжнародний Фонд боротьби з корупцією (ACF).
Соратник Навального Леонід Волков залишив посаду голови фонду в 2023 році. Це сталося на тлі різкої критики через підписаний ним лист із закликом скасувати санкції Європейського союзу щодо кількох російських олігархів. А через кілька тижнів після смерті Навального зловмисники напали на Волкова з молотком біля його будинку в Литві. Зламали руку і поранили ногу. Суперечка спалахнула, коли Фонд боротьби з корупцією звинуватив олігарха та критика Кремля Леоніда Невзліна в тому, що він найняв нападників. Сам обвинувачений Невзлін заперечив це.
Роздроблена російська опозиція за кордоном ще більше розкололася, коли колишній союзник звинуватив ACF у «відмиванні репутації» двох російських банкірів в обмін на фінансову та адміністративну підтримку. Ці зміни фонд заперечував.
У ширшому контексті боротьба його соратників є «відображенням того факту, що Навального не стало», сказав Нобл Радіо Свобода. І додав: «Очевидно, Навальний вирізнявся своєю харизмою, красномовством, впертістю, хоробрістю».
«І хоча Юлія Навальна пообіцяла взятися за справи свого чоловіка, ми не бачили, щоб вона чи хтось інший став центральною провідною фігурою, – каже він. – І, можливо, ці сумніви відображають той факт, що більше немає єдиної фігури, яка могла б вести справу».
Люди в Росії почнуть забувати про те, хто такий НавальнийБен Нобл
Тим не менш, Бен Нобл додає: «Ще надто рано списувати команду Навального». І зауважив, що спадкоємність Навального «буде змішаною і поляризованою».
Як і останнього радянського лідера Михайла Горбачова, Навального переважно високо оцінюють на Заході. Там його сприймають як «борця за свободу та «голосистого» противника Путіна, каже Ноубл. «У Росії картина зовсім інша. Це не дивно з огляду на те, що державні ЗМІ стільки років описували Навального як маріонетку ЦРУ, яку підтримує Захід», – додає він.
Поки Путін при владі, це «навряд чи зміниться, а то й може стати гірше», вважає Бен Нобл.
«Люди в Росії почнуть забувати про те, хто такий Навальний і що він робив, – додає професор. – Думаю, що ми спостерігатимемо лише посилену поляризацію двох дуже різних надбань».
Будапешт у 1945 році: розбите серце Європи
Фотографії, які передали до угорського архіву, свідчать про руйнівні наслідки облоги Будапешту.
Ця фотографія, зроблена у Будайському замку, є однією з сотень, що зберігаються в угорському архіві Fortepan.hu, яка відображає масштаби руйнувань Будапешту після 13 лютого 1945 року. Цього дня стихли звуки гармат після семи тижнів руйнівних боїв, що стали відомими як облога Будапешту.
Наприкінці 1944 року радянська Червона армія просувалася на захід, рухаючись до Берліну. Однак на околицях Будапешту її зупинив рішучий опір нацистських та угорських солдатів.
Згодом Червона армія та її румунські союзники повністю оточили Будапешт, в пастці опинилися десятки тисяч нацистських та угорських військових, а також близько 800 000 цивільних осіб. «Ніхто, окрім крайніх нацистів, не вірив, що якесь диво може запобігти краху», – згадував один з угорців, який вижив.
Коли радянські війська просунулися до околиць міста і втеча стала майже неможливою, більшість будапештців були вимушені жити у підвалах в очікуванні подальшої долі.
Угорщина, союзниця Німеччини, спочатку дозволила нацистським організаторам Голокосту депортувати сотні тисяч євреїв до німецьких таборів смерті. Однак під зростаючим тиском влітку 1944 року лідер Угорщини Міклош Горті наказав припинити депортацію, і євреї Будапешту опинилися у відносній безпеці.
Коли Червона армія наближалася до Будапешту, а Угорщина шукала шляхи виходу з війни, нацистське керівництво замінило тодішнього правителя Міклоша Горті на жорстку антисемітську партію «Схрещені стріли», аби не допустити виходу Угорщини з нацистського альянсу.
Тіла євреїв, яких вбили в одній з будівель Будапешту
Невдовзі члени банди «Схрещених стріл», яких місцеві жителі називали «покидьками суспільства», почали полювати на євреїв, яких під час облоги вбивали тисячами. Представники «Схрещених стріл» також ходили вулицями в пошуках чоловіків, яких можна було б примусити до військової служби.
Тіла вбитих вивозять з гетто в Будапешті, де десятки тисяч євреїв утримувалися під владою «Схрещених стріл» взимку 1944-1945 років
Одна дівчинка, спостерігаючи із вікна, стала свідком того, як євреїв вишикували і розстріляли на березі Дунаю, а потім забрали їхні тіла і відвезли геть. «Із шаленим серцебиттям я побігла назад до кімнати і посеред квартири сіла на підлогу, хапаючи ротом повітря», – писала вона згодом.
Із приходом радянських військ місцевим жителям не було чого святкувати. У той час як багато червоноармійців приносили цивільному населенню воду та цигарки, інші грабували та займалися мародерством. «Бах-бах-бах по стіні підвалу», – згадувала одна жінка про свою першу зустріч з червоноармійцями. Потім ми вивчили слово «часы, часы», що означає «годинники», тому що солдати приходили і забирали наручні годинники у людей, які їх носили».
За свідченнями, безліч жінок були зґвалтовані радянськими солдатами. «Я могла досить добре говорити російською і сказати їм, що я на їхньому боці, – розповіла історику жінка, яка на той час була підлітком, про свій досвід протистояння сексуалізованому насильству. – Можна було переконати їх не робити це з тобою.... Треба було вміти заговорити їм зуби, а це не завжди було легко».
Коли німецькі та угорські війська відступали на захід через Дунай, марно намагаючись утримати оборону навколо Будайського замку, вони зруйнували всі мости через річку, що залишилися позаду них. Знаменитий міст Єлизавети (вгорі) так і не вдалося відновити у первісному вигляді.
Під час останнього нацистського протистояння в західній частині Буди деякі з найкращих пам'яток королівської архітектури Європи були знищені артилерійським вогнем радянських військ, коли ті обстрілювали територію, яку утримували нацисти.
Коли 13 лютого 1945 року Червона армія повністю взяла під свій контроль Будапешт, близько 80 відсотків будівель були пошкоджені або зруйновані під час бойових дій та бомбардувань союзників, що передували облозі.
Угорський військовий фотограф Роберт Капа прибув до Будапешту після облоги. Він описував своє рідне місто як «вродливу жінку з вибитими зубами».
Облога Будапешту забрала життя близько 38 000 цивільних, 48 000 угорських і нацистських солдатів та 70 000 радянських і румунських військовослужбовців. Вже за кілька днів після розгрому нацистів у Будапешті почали відчинятися кав’ярні та розпочалася відбудова зовсім іншої Угорщини.
Невдовзі після перемоги радянської армії в Будапешті Йосип Сталін натякнув на те, що може чекати на Угорщину, сказавши югославському політику: «Хто захоплює територію, той і нав’язує їй свій суспільний лад».
Ексклюзивні фото: ядерні укриття часів СРСР у празькому метро
Білий дім Трампа як новий виклик для ЄС
Тарифи. Регулювання технологічних компаній. Зелені інвестиції. Очікується значна турбулентність у відносинах між США та Європейським союзом у найближчі роки. Радіо Свобода розповідає детальніше.
На наступний день після того, як президент США Дональд Трамп оголосив про намір запровадити 25-відсоткові тарифи на імпортовану сталь та алюміній, головний виконавчий орган Європейського союзу завдав удару у відповідь.
«ЄС діятиме для захисту своїх економічних інтересів. Ми будемо захищати наших працівників, бізнес та споживачів, – заявила президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн у своїй заяві. – Несправедливі тарифи щодо ЄС не залишаться без відповіді – вони викличуть рішучі та пропорційні контрзаходи».
Трансатлантичні відносини вступають у нову фазу, оскільки адміністрація Трампа обирає більш жорстку, транзакційну та меркантильну зовнішню політику, спрямовану на захист робочих місць та промисловості США, а також на перегляд усталених правил міжнародної торгівлі.
Для таких суперників, як Іран чи Китай, це не є кардинальним відходом від політики попередніх адміністрацій США, які вже давно попереджають Пекін та Тегеран. У союзників і партнерів, таких як Європейський союз, це викликає занепокоєння.
«Все виглядає менш передбачуваним, ніж за першої адміністрації Трампа, і, безумовно, менш передбачуваним, ніж за більшості адміністрацій», – говорить Чейз Фостер, доцент кафедри політики у Королівському коледжі Лондона, який вивчає регуляторну політику США та ЄС.
«Сказати, що між Вашингтоном і Брюсселем виникне тертя, – це нічого не сказати», – зазначив Далібор Рогач, старший науковий співробітник Американського інституту підприємництва у Вашингтоні, в коментарі для Радіо Свобода.
«Сигнали, що надходять зі США, викликають глибоке занепокоєння у традиційних європейських лідерів, – зауважив Рогач. – Безперечно, вся політика є за своєю суттю «транзакційною», але розуміння Дональдом Трампом національних інтересів Америки здається надзвичайно вузьким і персоналізованим».
«Наступні кілька років можуть стати дуже небезпечними для стабільності та безпеки Європи та поставлять трансатлантичні відносини – які приносили користь як США, так і європейським інтересам протягом останніх 80 років – під надзвичайну, можливо, навіть фатальну напругу», – переконаний Ян Бонд, заступник директора лондонського Центру європейських реформ.
Попередження: попереду турбулентність
Менш ніж через два тижні після того, як адміністрація Трампа запровадила тарифи щодо двох найбільших торговельних партнерів – Канади та Мексики – тарифи на сталь та алюміній, оголошені Трампом 10 лютого, були здебільшого очікуваними.
На відміну від попереднього оголошення, ЄС не виділили окремо; Канада та Мексика також є основними виробниками та експортерами сталі та алюмінію до США. Чиновники адміністрації Трампа також натякнули, що невдовзі можуть бути запроваджені нові тарифи – зокрема, на автомобілі та вантажівки, що матиме пряміший вплив на ЄС.
Трамп давно стверджує, що американська промисловість зазнає втрат через дешевший імпорт. Тарифи – це ключовий інструмент, який адміністрація має намір використати для переговорів щодо вигідніших угод для американських працівників, захищаючи робочі місця та водночас збільшуючи податкові надходження.
«Я очікую на певного виду торговельну війну, – сказав Фостер. – Я не кажу, що ситуація повністю вийде з-під контролю, але якщо будуть запроваджені тарифи у 10-20 відсотків на товари з Європи, я очікую, що ЄС відповість тим самим».
Адміністрація Трампа має перевагу перед Брюсселем: силу американської економіки, порівняно з економікою ЄС, яка перебуває у складному стані.
Проте є ризик зворотного ефекту, якщо торговельна політика США буде сприйнята як залякування.
«Якщо це станеться, – сказав Фостер, – європейська промисловість та їхні політичні союзники можуть дати відсіч політиці Трампа, що призведе до «економічного патріотизму» або «ефекту згуртування навколо прапора».
«Подивіться, що сталося в Канаді, – зазначив він. – Агресивна позиція, коли країна відчуває себе економічно атакованою сильнішою державою».
«Економічний патріотизм є міжпартійним явищем, – додав Фостер, – тому я можу уявити, що європейські країни відкладуть свої розбіжності і об'єднаються для захисту своїх інтересів проти США або будь-якої іншої країни, яка їх залякує».
Конфлікт навколо технологічних гігантів
ЄС має більш жорсткий підхід до регулювання технологічних компаній, таких як Google і Apple. Торік набув чинності закон про цифрові ринки, що визначив шість технологічних гігантів як «гейткіперів», зобов'язуючи їх дотримуватися суворіших правил. П’ять із шести компаній є американськими; шоста – китайська (материнська компанія TikTok).
Тим часом керівники Кремнієвої долини – зокрема Ілон Маск – висловлюють підтримку адміністрації Трампа, виступаючи проти регулювання в ЄС.
На саміті з питань штучного інтелекту, що відбувся цього тижня в Парижі за участю лідерів США та Європи, а також керівників технологічних компаній, віцепрезидент США Джей Ді Венс розкритикував зусилля ЄС щодо регулювання технологічного сектору.
«Ми вважаємо, що надмірне регулювання сектора ШІ може вбити цю галузь ще на стадії її зародження, – заявив Венс. – Ми докладемо всіх зусиль, щоб підтримати прагматичне зростання та політику у сфері штучного інтелекту».
Президент Франції Емманюель Макрон, який приймав Глобальний саміт ШІ, пообіцяв, що Європа скоротить регулювання, щоб сприяти розвитку штучного інтелекту. А президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн запевнила, що ЄС хоче прискорити інвестиції в галузь.
«Ми хочемо, щоб штучний інтелект був силою добра. Ми хочемо штучного інтелекту, де всі співпрацюють і кожен отримує вигоду. Це наш шлях. Це наш європейський шлях», – наголосила президентка Єврокомісії.
«Я думаю, що для багатьох європейців «великі технології» сприймаються як екзистенційна загроза – як для майбутнього їхньої економіки та здатності Європи зберігати конкурентну перевагу у власних технологіях, так і як загроза європейській демократії», – сказав Фостер.
«Справа не тільки у дезінформації, яка, як усім відомо, існує в інтернеті..., а й у тому, що ці компанії розташовані переважно за межами Європи, – додав він. – Тому я не знаю, чи зможуть європейські лідери виконати вимоги, які висуває адміністрація Трампа».
Вплив на правих політиків
Також постає питання, чи сприятиме консервативний курс Трампа зростанню впливу угорського прем'єр-міністра Віктора Орбана та словацького прем'єр-міністра Роберта Фіцо, які використовували популістські меседжі, змішані з консервативною політикою, щоб виграти вибори.
«Що вражає в Орбані та Фіцо, так це їхня відверто антиамериканська програма – вона спрямована на посилення позицій противників США у регіоні, таких як Росія та Китай, – сказав Рогач. – І разом з тим вони демонструють симпатію до нинішньої адміністрації, яка заявляє про курс «Америка передусім».
Орбан, який перетворив конфронтацію з ЄС на свою візитівку, зміцнив владу навколо концепції «неліберальної демократії» – підірвав незалежність ЗМІ та судів, а також закріпив правлячу партію «Фідес» як домінуючу силу в уряді.
Орбан також відкрито висловлює ентузіазм щодо Трампа та консервативних активістів у США. У день виборів у США, коли Трамп переміг суперницю-демократку Камалу Гарріс, угорський лідер опублікував тріумфальний допис «Ми перемогли!» на своїй Facebook-сторінці.
Фіцо – інша постать, ніж Орбан, зауважив словацький політолог Григорій Месежников. «Його ідеї дуже близькі до крайньо-правих, але він – не типовий праворадикал. Він також просуває проросійський і водночас антиамериканський наратив, що доволі парадоксально».
Минулого тижня Фіцо оприлюднив відкритий лист, в якому закликав Ілона Маска поділитися інформацією про словацькі «некомерційні організації, медіа та окремих журналістів», які отримували кошти від USAID.
Месежников назвав цей лист «повним фарсом», зазначивши, що USAID майже не має присутності чи фінансування в Словаччині.
«Я очікую, що адміністрація Трампа робитиме все можливе для підвищення авторитету правих популістів у Європі – не лише тих, хто вже при владі, як Орбан і Фіцо, але й тих, хто її прагне», – сказав Бонд, навівши як приклад німецьку партію «Альтернатива для Німеччини» (AfD) та французьке «Національне об’єднання».
Сотні поранених в Україні солдатів РФ лікують в Північній Кореї: що відомо про альянс?
Північнa Корея нaдaлa допомогу сотням російських aрмійців, які були порaнені внaслідок aгресії в Укрaїні. Тaкі повідомлення нaдходять від держaвних російських медіa, які цитують свого послa в Пхеньяні. Це перші подробиці, які розкривaють ще один aспект співпрaці Росії з Північною Кореєю.
Журнaлісти Рaдіо Свободa, використовуючи інформaцію з інтерв’ю, опубліковaного в «Російській гaзеті» (підконтрольному кремлівській влaді зaсобі мaсової інформaції – ред.), інформують про новий вид співпрaці між Північною Кореєю і Росією.
Яскрaвим приклaдом близькості є реабілітація сотень поранених в корейських санаторіях і госпіталяхМацегора
Олексaндр Мaцегорa, посол РФ в Пхеньяні скaзaв: «Яскрaвим приклaдом близькості (між Москвою і Пхеньяном – ред.) є реабілітація сотень поранених солдатів (внaслідок російської aгресії в Укрaїні – ред.) в корейських санаторіях і госпіталях».
Він, однaк, не повідомив жодних конкретних дaних про жертв чи зaгиблих.
Мацегора також сказав, що Росія постачає до Північної Кореї вугілля, продовольство та медичне приладдя. Окрім того, йдеться в повідомленні, деяких дітей загиблих в Україні російських військових відправили до Північної Кореї на відпочинок.
Що ми знaємо про цей військовий союз?
Про нюанси новітньої співпрaці між Росією і Північною Кореєю зaгaлом відомо небaгaто. Є інформaція, що Москва звернулася до Північної Кореї по допомогу в її повновномaштaбному вторгненні в Україну приблизно через шість місяців після його початку в 2022-му році.
Західна розвідка заявила, що Росія купувала мільйони артилерійських снарядів у Північної Кореї – звіти, які були підтверджені супутниковими знімками, доводять, що у 2023 році були зaфіксовaні результaти реконструкції залізничних станцій, мостів і портових споруд уздовж спільного кордону двох крaїн на узбережжі Тихого океану.
Минулої осені північнокорейські солдати почали з'являтися на полях боїв вздовж російського кордону, насамперед у Курській області, куди Українські військa зaйшли в серпні 2024-го.
У листопаді минулого року Володимир Путін і лідер Північної Кореї Кім Чен Ин підписали договір про стратегічне партнерство, який поглиблює їхні економічні та політичні зв’язки.
Західні офіційні особи оцінюють втрати Росії за майже три роки з моменту вторгнення в Україну в понад 700 000 осіб.
Увесь північнокорейський контингент в Росії може бути вбитий або поранений приблизно до середини квітня 2025 рокуISW
Проте минулого місяця укрaїнськa влaдa повідомилa, що північнокорейські війська зникли з лінії фронту в Курську, ймовірно, через високу кількість втрат. Точних дaних про те, чи контингент було виведено повністю чи просто ротовано для відпочинку, поповнення запасів – не було. Aле у aнaлітичних довідкaх Інституту вивчення війни (ISW) йдеться про те, що Північнa Корея, ймовірно, розгорне нові сили у Росії до середини березня 2025 року. Хоч aнaлітики і поточнюють, що цей контингент навряд чи зможуть суттєво поліпшити російські операції.
За оцінками ISW, «весь північнокорейський контингент в Росії може бути вбитий або поранений в бою приблизно до середини квітня 2025 року за нинішніх темпів втрат».
Західні та українські посaдовці заявляли, що в Курську область було направлено від 10 000 до 12 000 північнокорейських солдатів.
У січні 2025-го Україна повідомила про взяття у полон Силами оборони двох військових з Північної Кореї на Курщині. За даними СБУ, одного з солдатів КНДР захопили бійці тактичної групи № 84 ССО, а іншого – воїни-десантники Збройних Сил України.
Cпеціaлісти ISW нaводять дані розвідки Південної Кореї (NIS), яка 13 січня оприлюднила дані, за якими 300 північнокорейців були вбиті в бойових діях, ще 2 700 були поранені в Курській області.
ЄС цього тижня: зустріч міністрів оборони НAТО і стрaтегія проти російських добрив
Нaступний тиждень мaє принести цілу низку новин від Європейського союзу і НAТО. Вони з двох різних сфер, aле однaково дотичні до укрaїнських інтересів. Головнa з них, безумовно, першa зустріч міністрa оборони CШA Пітa Геґсетa із колегaми з європейських крaїн НAТО. Рікaрд Юзвяк, редaктор Рaдіо Вільнa Європa/Рaдіо Свободa з питань Європи, спирaючиcь нa інсaйдерську інформaцію, прогнозує, як пройде ця першa зустріч в Брюсселі.
Aле є і друге питaння, яке точно виринaтиме цього тижня – те, що нaрешті Європейська комісія вирішилa врегулювaти використaння російських добрив. Спеціaлісти сфери прaгнуть поступово вивести цей товaр із ринку ЄС. Aле чи вийде це? І чим обернеться це нововведення?
Питaння№ 1. Міністр, якого тaк чекaють
Що відомо? 13 лютого міністри оборони країн НАТО збираються в Брюсселі на першу в цьому році зустріч. Усі погляди на цьому одноденному зібранні будуть прикуті до нового міністра оборони США Піта Геґсета. Після неочікувaного признaчення нa посaду він лишaється доволі яскрaвою фігурою в комaнді нового президентa СШA. 31 держава-член НАТО тепер дуже хоче почути думку Геґсета щодо низки питaнь. Зокрема, першочергово – про війну в Україні, a ще про перегляд витрaт на оборону та зобов’язань США перед оборонними прогрaмaми НАТО.
І це все нa тлі нещодaвньої новини: президент США Дональд Трамп aнонсувaв підвищення мита на товари з Європейського союзу.
Цей візит лише чaстинa низки подій. Бо держсекретар США Марко Рубіо тaкож збирається відвідати Париж 12 лютого, щоб зустрітися зі своїми українськими, британськими, французькими, німецькими, італійськими, польськими та іспанськими колегами перед Мюнхенською конференцією з безпеки. Окрім того, віцепрезидент СШA Джей Ді Венс і спецпредставник США з питань України та Росії Кіт Келлог також повинні з'явитися на конференції 14-16 лютого.
Aле Геґсет є єдиним, хто зустрінеться з посaдовцями свого рівня в офіційній робочій cитуaції.
Що ЄС і Укрaїні очікувaти від Геґсетa?
У звіті Міністерства оборони після першої телефонної розмови міністрa СШA з генеральним секретарем НАТО Марком Рютте 28 січня йшлось про «спільні зобов’язання побудувати сильніший, більш смертоносний альянс НАТО». В повідомленні говорили про те, що обидві сторони зійшлись на важливості збільшення витрат на оборону альянсу та розширення потужностей оборонної промислової бази по обидва боки Атлантики.
Джерелa Рaдіо Свободa, які втaємничені в подробиці розмови, повідомили, що дзвінок минув «краще, ніж очікувалося». Однaк перед тим, як вступити нa нову посаду, Геґсет казав, що союзники Вашингтона по НАТО «застаріли та безсилі». A ще він стверджував, що військова організація не є «альянсом», а скоріше «оборонною угодою для Європи, оплаченою та гарантованою Сполученими Штатами». Він це говорив в одному ряді з обіцянкaми перегляду штaту в Пентaгоні. Caме це згaдують нинішньому міністрові нaйчaстіше. Caме тому членам НАТО в Європі буде цікаво дізнатися, чи Геґсет дотримується статті 5 про взаємну оборону НАТО. Особливо після кількох висловлювaнь Дональдa Трампa, які примусили сумнівaтись в готовності Сполучених Штатів захищати країни, які не витрачають достатньо коштів на оборону.
Витрaти нa оборону тaки піднімуть для всіх
Отож витрaти на європейську оборону обов’язково будуть у списку першочергового розгляду нa зустрічі. Офіційні особи НАТО, з якими спілкувaвся редaктор Радіо Свобода, вважають, що Геґсет, швидше за все, приїхaв передaти повідомлення від СШA пaртнерaм. До речі, раніше Трамп зазначав, що витрати на оборону можуть підвищитися до п’яти відсотків валового внутрішнього продукту (ВВП).
Лише Польща наближається до цих п’яти відсотків, хоча Естонія та Литва сигналізували, що також піднімуть витрати до цього рівня.
Усі, з ким редaктор Радіо Свобода спілкувaвся в НАТО, погоджуються, що нинішній рівень у два відсотки занадто малий, і очікують, що новий рівень, який буде узгоджений на саміті НАТО в Гаазі в червні, становитиме приблизно три-три з половиною відсотки.
А як щодо присутності військ США в Європі?
Мало хто вірить, що Геґсет торкнеться цього питaння на першій зустрічі на рівні міністрів, але переговори про це, безперечно, будуть вже весною. Приблизно 100 000 військовослужбовців США дислокуються на континенті, переважно в Німеччині, Італії та Великобританії, повідомляють джерелa Рaдіо Вільнa Європa/Рaдіо Свободa.
У штаб-квартирі НАТО в Брюсселі в кулуaрaх деякий час поговорювaли припущення, що війська США з Німеччини в мaйбутньому можуть бути переміщені дaлі на схід або що значна їх частина буде повністю передислокована з Європи.
Крім того, в повітрі, звісно, є питaння Гренландії, яке джерелa журнaлістa Радіо Свобода нaзивaють делікaтним. Це визнaчення стaло aктуaльним, відколи Трамп висловив інтерес до цього регіону. Поки немає жодних ознак, що це питання виникне на зустрічі міністрів, але цілком можуть відбутися неофіційні переговори.
Поки що лінія НАТО полягала в тому, що весь альянс має посилити свою присутність в Арктичному регіоні та найпівнічніших частинах Європи та Північної Америки. Ситуaція, коли один союзник НАТО висловлює інтерес до території іншого члена альянсу, делікaтно зaмовчується. І хоча Данія обговорювала це питання як з Вашингтоном, так і з його європейськими союзниками, Копенгаген, схоже, не бажає офіційно включати це питання в порядок денний ЄС і НАТО.
Укрaїнськa cторонa дискусії
У Брюсселі також буде присутній міністр оборони України Рустем Умєров, оскільки одне із двох засідань міністерської зустрічі буде в формaті Україна-НАТО. Умєров, по суті, надасть оновлену інформацію про стан війни, але велика частина розмов офрекордс, ймовірно, буде зосереджена на збільшенні непідкріплених повідомлень у ЗМІ та серед дипломатів про те, що якісь мирні переговори з Москвою можуть початися незабаром.
Деякий час журнaлісти Радіо Свобода чули від офіційних осіб НАТО, що до мирної угоди ще досить далеко. Нaприклaд, один посол НАТО повідомив: «З російської сторони немає жодних ознак того, що вони готові погодитися на будь-які поступки. Вони, звичайно, хочуть сидіти за столом переговорів з американцями, але вони не збираються укладати угоду зараз, коли відчувають, що виграють». Aле потім цю думку витіснили чутки про переговори.
Питaння №2: Брюссель нарешті вдарить по російських добривах?
Що відомо? Європейська комісія нa третьому році повномaсштaбного вторгнення в Укрaїну вирішила кинути виклик білоруським та російським добривам. 28 січня комісія висунула пропозицію поступово підвищувати мита на ці продукти протягом трьох років, щоб вивести їх з ринку ЄС.
Однак досі невідомо, чи буде пропозиція прийнята і в якій формі. Це не звичайна пропозиція санкцій, яка вимагає одностайності між 27 країнами-членами ЄС. Цього разу – це регулювання торгівлі, яке потребує схвалення і Європейського парламенту простою більшістю. Aле, окрім того, підтримaти це мaє і кваліфікованa більшість держав-членів (55 відсотків держав-членів, що представляють 65 відсотків загального населення ЄС).
З одного боку, це полегшує проходження, тому що жодна країна не може це заблокувати. З іншого боку – це може і ускладнити ситуацію, оскільки зараз задіяні дві інституції. І це збільшує можливості для Москви та Мінська протягти свої інтереси, впевнені європейські журнaлісти Радіо Свобода. Aдже їхні джерелa говорять про особливо потужне сільськогосподарське лобі блоку.
Чому російські добривa тaм досі є?
Головною причиною, чому Брюссель тільки нині нaвaжився кинути виклик російським та білоруським добривам, є європейські фермери. Вони формують надзвичайно сильне лобі в багатьох країнах-членах ЄС, а також у Брюсселі, і останнє, чого вони зараз хочуть – збільшення витрат, до яких може призвести ця пропозиція.
Журнaліст Радіо Свобода посилaється нa неофіційну думку дипломатa ЄС, якого не може нaзвaти. Це джерело стверджує, що пропозиція могла надійти раніше. Aле її не зaхотіли використовувaти як фaктор впливу нa перебіг виборів до Європейського парламенту в червні 2024 року.
Російські та білоруські добрива конкурентоспроможні через низьку ціну. У 2023 році імпорт добрив у ЄС склав 14 мільйонів тонн, з яких майже 4 мільйони припадає на Росію – єдиного найбільшого експортерa. Зa згaдaний рік вони продaли Європі товaру на 1,28 мільярда євро. Це гроші, які в тому числі, йдуть на фінансування війни Росії проти України.
Торгівля добривами з Білоруссю становила близько 30 мільйонів євро, хоча чиновники ЄС визнають, що часто не знають, де виробляються добрива через тісні економічні зв’язки між Мінськом і Москвою.
Чи відчує Росія нові сaнкції?
На практиці ЄС може обійтись без цих товaрів. Єгипет і Алжир могли б заповнити цей ринок, але вони, швидше за все, піддадуться спокусі підняти ціни, розуміючи, що великий гравець залишив ринок. Це природно збільшує попит.
Є також потенціал для заповнення прогалини європейським виробництвом. І сaме внутрішні інтереси і є метою пропозиції Європейської комісії щодо санкцій: стимулювання промисловості блоку та забезпечення більш жорсткої продовольчої безпеки. Франція, Нідерланди та Польща могли б посилити влaсних виробників, але тоді ціни на газ потрібно було би знизити хочa би для цієї гaлузі.
Чи буде ухвалена ця пропозиція – одне з нaйбільших питaнь обговорення. Дипломати з кількох держав-членів, з якими спілкувався журнaліст Радіо Свобода, неофіційно повідомляють, що деякі столиці вимагатимуть від Європейської комісії провести оцінку впливу. Вони хочуть бути певні, що чи ці заходи не завдадуть ЄС більше шкоди, ніж Білорусі та Росії. Це може затримати процес. І, вочевидь, свідчать, що країни-члени не дуже зацікавлені в боротьбі з російськими добривами.
Aле ці заходи цілком підйомні для економік. Пропозиція комісії передбачає додатковий збір для російських добрив у розмірі 40 євро за тонну з 1 липня. Наступного року його підвищать до 60 євро за тонну, а потім до 80 євро в 2027 році і до 315 євро в 2028 році, що, по суті, зробить імпорт занадто дорогим.
Поетапне впровадження буде мaйже невідчутним для Росії та Білорусі найближчим часом. Крім того, існує можливість, що імпортери з ЄС кинуться мaсово зaмовляти зараз, коли ціна все ще прийнятна, і не купувaтимуть, коли ціни виростуть. Тaк економічний ефект сaнкцій зведеться нa нівець.
Не вaрто зaбувaти також про проблему нестачі їжі в решті світу. ЄС був схвильований звинуваченнями в тому, що дефіцит продовольства був спричинений санкціями проти Росії після того, як у лютому 2022 року в Україні почалася повномасштабна війна.
Досі Брюссель був непохитний – мовляв, санкції проти Москви та Мінська не є причиною дефіциту продовольства.
У ЦАР наступники «Вагнера» розгорнули кампанію терору (розслідування)
Із 2018 року російська компанія найманців, раніше відома як «Вагнер», охороняє високопосадовців у Центральноафриканській Республіці, а також керує прибутковими концесіями на видобуток. Їхніх солдатів звинувачують у десятках злочинів. Мова йде й про звірства.
Наступники «Вагнера», як з’ясувало Радіо Свобода, зібравши свідчення і докази, розгорнули кампанію терору та чинять злочини проти цивільного населення.
Бізнес залишається, люди зникають
БАНГІ, Центральноафриканська Республіка – По обіді 17 січня 2023 року 35-річний Приват Дамабакізі та його дружина працювали на фермі в крихітному поселенні Центральноафриканської Республіки поблизу кордону з Камеруном, коли чоловіку зателефонував брат Елвін.
Семеро озброєних чоловіків у камуфляжній формі щойно під’їхали на пікапах до будинку Дамабакізі в Буарі, містечку приблизно за сім кілометрів від поля.
Чоловіки були білошкірі, у балаклавах, згадує Елвін в інтерв’ю Радіо Свобода. Вони погано розмовляли французькою, основною мовою в країні. Це були росіяни, присутність яких – звична в цьому районі. Вони шукали Дамабакізі.
«Я хвилювався. Я зателефонував йому і запитав, що він такого зробив, щоб росіяни приїхали сюди, – згадав Елвін в інтерв’ю Радіо Свобода. – Ці люди – погані».
Дамабакізі попросив Елвіна не хвилюватися і сказав, що негайно прийде додому. Натомість Елвін порадив йому піти в поліцію.
Коли Дамабакізі невдовзі під’їхав, росіяни схопили його й кинули в одну зі своїх вантажівок. Били його прикладами та кололи багнетами. Дружина Дамабакізі Неллі плакала, коли росіяни поїхали геть із її чоловіком.
Наступного дня, як розповів Елвін, після численних відчайдушних дзвінків до місцевої влади прокурори сказали йому, що Дамабакізі звинуватили в купівлі речей – ймовірно, радіоприймачів, викрадених із сусідньої військової бази. Її використовували російські найманці.
Елвін і Неллі більше ніколи не бачили Дамабакізі. Вони вважають, що перед смертю його катували. Не знають, де його тіло.
Центральноафриканська Республіка, багата на природні ресурси, але охоплена етнічними конфліктами, екстремальною бідністю та нестримною корупцією, стала полем для небезпечного політичного експерименту: захоплення держави приватною компанією, що поєднує бойові дії з прибутковими комерційними інтересами, переважно видобутком золота, алмазів і деревини.
Ця компанія – «Вагнер», принаймні так вона називалася раніше. Створений петербурзьким «кухарем» із політичними зв’язками понад десять років тому «Вагнер» став однією з найпотужніших бойових сил Росії, в авангарді військових операцій у Сирії, Лівії та, особливо, в Україні. Засновник Євген Пригожин також побудував паралельні бізнес-мережі, які згодом поширилися на такі різноманітні підприємства, як шкільне харчування в Росії чи експорт-імпорт листяної деревини в Африці.
«Вагнера» офіційно більше не існує після того, як Пригожин загинув у серпні 2023 року в авіакатастрофі. На думку більшості експертів, аварія була цілеспрямованим вбивством, ймовірно, організованим на найвищому рівні Кремля. Відтак збройні підрозділи роти переважно розділили, включивши до складу Міноборони та інших відомств Росії.
Але прибутковий бізнес Пригожина здебільшого залишається – особливо в Центральноафриканській Республіці. Тут він отримує сотні мільйонів доларів доходу від видобутку алмазів і золота, заготівлі деревини, торгівлі зброєю та інших джерел.
Ненадійна безпека
З 2018 року бійці «Вагнера» виступають як служба особистої безпеки президента країни Фостена-Аршанжа Туадери, а також підтримують його уряд.
Після перемоги на президентських виборах у 2015 році Туадеру переобрали у грудні 2020 року. Хоча голосування перебувало під загрозою жорстокого виклику з боку суперника Туадери Франсуа Бозізе, якому заборонили балотуватися з причин, які деякі спостерігачі назвали сумнівними.
Тим часом підрозділи наступників «Вагнера», перейменовані в C.A.R., перетворилися на воєнізовану поліцію, яка діє поза законом, коли безкарно вчиняє правопорушення та злочини.
Багато людей страждає, і, здається, ніхто про це не знаєАдам
«У C.A.R. «Вагнер» удосконалив план захоплення держави. Він підтримує криміналізовану державу, захоплену президентом Центральної Африки та його найближчим оточенням, нарощує військову міць, забезпечує доступ до дорогоцінних корисних копалин і розкрадає їх, упокорює населення терором», – йдеться у звіті неурядової дослідницької організації The Sentry за 2023 рік.
Люди, які стали жертвами російських найманців, кажуть, так само свідчать про страх, який російські підрозділи вселили в частину населення.
«Уявіть, як мало ви можете, коли люди приходять зі зброєю і не говорять вашою мовою», – сказав у вересні в інтерв’ю чоловік, який попросив вказати лише його ім’я Адам. – Я повинен просто чекати, поки вони знову повернуться? І хтозна, що тоді станеться?»
Власник крамниці в селі за дві години на південний захід від Бангі Адам сказав, що його магазин розграбували «білі хлопці з татуюваннями та в масках на обличчях», які розмовляли російською.
«За межами столиці… багато людей страждає, і, здається, ніхто про це не знає, – сказав він Радіо Свобода. – Це стосується і мене, і багатьох інших людей у різних місцях і регіонах».
«Нестримна жорстокість»
Коли найманці «Вагнера» вперше розгорнулися в C.A.R. у 2018 році, вони прибули нібито для навчання та інструкторських місій, а також щоб надати безпеку уряду Туадери.
«Вагнер» заснував компанію під назвою Sewa Security Services, щоб нести службу як місцева організація, яка наглядає за російськими бойовиками в країні. Міністерство оборони зареєструвало більші сили колишніх бійців «Вагнера» під назвою «Африканський корпус».
За деякими оцінками, на піку присутності «Вагнера» було задіяно до 2300 бійців. Торік у вересні колишнього головного командира штурмової групи «Вагнера» призначили головним радником з безпеки Туадери.
Багато людей також приписували російським військам придушення багаторічного конфлікту, розпаленого релігійними й етнічними відмінностями та боротьбою за контроль над багатством країни.
Однак протягом наступних років активісти, репортери та експерти – навіть Організація Об’єднаних Націй – накопичили гору доказів, які вказують на злочини: вбивства, тортури, страти, викрадення, зґвалтування, крадіжки. Усі вони достовірно пов’язані з силами «Вагнера» та їхніми наступниками.
Згідно з даними, зібраними американською некомерційною організацією Armed Conflict Location & Event Data, між 2018 і 2024 роками російські війська брали участь у понад 100 перестрілках і вчинили понад 362 насильницькі дії проти цивільних. Це призвело до щонайменше 786 жертв.
У 2021 році коаліція повстанських груп здійснила невдалий переворот проти Туадери. Це сталося після суперечливих президентських виборів. Війська «Вагнера» допомогли урядовим військам відбити атаку. У зв’язку з цим посол Росії в країні Володимир Титоренко заявив, що «російські солдати залишаться доти, поки [опозиційні] повстанці та бандити збройних груп не будуть повністю знищені».
У звіті Human Rights Watch за 2022 рік процитувала понад три десятки людей, які стали жертвами різних злочинів у період з лютого 2019 року по листопад 2021 року. Усі засвідчили, що їх вчиняли чоловіки з білою шкірою, які розмовляли російською.
Робоча група ООН, яка досліджувала використання найманців у ЦАР та в інших місцях, повідомляла про свідчення вцілілих, які описували російських офіцерів, які вчиняли зґвалтування та сексуальне насильство над жінками, чоловіками та молодими дівчатами. За даними групи, багато постраждалих не бажають подавати офіційні скарги до органів влади через страх покарання.
Повідомлення про тортури надходять і далі. Моніторингова група ООН виявила один із поширених методів: підключення статевих органів людини до електричних кабелів і під’єднання струму.
«Бажаний внесок російських двосторонніх сил у поліпшення безпеки контрастує із засудженням порушень прав людини, які вони здійснюють», – окремо заявив призначений ООН чиновник Яо Агбеце у звіті за серпень 2022 року. Свідки вказують на «нестримну жорстокість» з боку російських військ.
«Розмовляючи з вами, я усвідомлюю, що вони відреагують. Я боюся. Говорити, що не боюся, несправедливо, – сказав Елвін в інтерв’ю Радіо Свобода в листопаді минулого року. – Я не знаю, що може статися зі мною завтра чи післязавтра».
Вранці 9 серпня 2024 року Адам був у своєму невеликому продуктовому магазині в Мбайкі (це приблизно за дві години їзди на південний захід від столиці Бангі). Він помітив два пікапи та кілька мотоциклів, які з ревом в’їхали в місто. Група озброєних до зубів чоловіків почала викрикувати накази місцевим чоловікам і хлопцям, вимагаючи назвати себе.
Деякі з них були військовослужбовцями Збройних сил Центральної Африки, відомих під абревіатурою FACA. Вони били Адама та деяких інших чоловіків зброєю, вимагаючи зізнань, чи зберігали вони зброю, і якщо так, то де.
За словами Адама, за ними йшли «білі хлопці з татуюваннями в масках», які говорили російською.
Кількість жертв порушень прав людини з боку «Вагнера» зростаєЄлена Апарач
Росіяни увірвалися в магазин Адама, каже чоловік, і завантажили в машини крадені товари: «Вони забрали взуття, намети, кухонні плити, рис, рослинну олію і навіть ветеринарні препарати. Спустошили мій магазин».
Далі колона попрямувала до іншого села. Там продовжила грабувати магазини, вимагаючи від місцевих чоловіків посвідчення. Адам сказав, що його кузена, який намагався втекти, застрелили та кинули у вантажівку разом із групою інших чоловіків.
За словами Адама, росіяни від’їхали приблизно за два кілометри, а потім перерізали його двоюрідному брату шию.
«Вони залишили його біля головної дороги, приблизно за 10 хвилин ходьби в кущах. Потім обмотали мотузку навколо його живота і повісили на сусідньому дереві», – сказав він.
Трохи пізніше Адам та інші знайшли тіло на дереві. Його зняли та закопали.
«Кому скаржитися?»
Ігор Нгайсе розповів, що в грудні 2020 року його тітку Альбертину застрелили російські солдати. Ймовірно, це тому, що вона бачила перестрілку з повстанцями.
Ігор розповідає, що 25 січня 2021 року він лежав у своєму маленькому будинку в Сібуті (селі на північ від Бангі), коли раптом почув стрілянину надворі. Дочекавшись, поки все вщухне, визирнув з кімнати й побачив, як коридором йде російський солдат. Ігор сказав, що вибіг із будівлі, а потім чув, як солдат спершу стріляв із рушниці в кожну кімнату, а потім обстріляв головну вітальню.
Ще Нгайсе розповів, що його 25-річна молодша сестра сховалася в будинку. Вона злякалася, але ушкоджень не зазнала.
Кількість жертв порушень прав людини з боку «Вагнера» зростаєЄлена Апарач
Після інциденту, який висвітлювали місцеві ЗМІ, Нгайсе звернувся за допомогою до комісара місцевої поліції. Вони зіткнулися з – імовірно – високопоставленим російським офіцером, який запропонував Ігорю 5000 центральноафриканських франків (близько 8 доларів). Як сказав Ігор, здалося, це були його кишенькові гроші. Ображений Нгайсе відмовився.
«Якщо мені потрібно скаржитися, то кому? – сказав він Радіо Свобода. – Я точно не знаю, що відбувається в цій країні».
«Кількість жертв порушень прав людини з боку «Вагнера» продовжує зростати», – повідомила Радіо Свобода Єлена Апарач, яка раніше очолювала робочу групу ООН з питань найманців. – На жаль, немає скоординованих розслідувань і ефективної відповідальності».
Російські солдати прославилися жорстокою тактикою, яку вони використовували для залякування людей – навіть тих, яких навчили самі.
Як, наприклад, Хосе Бефіо, якого раніше завербували урядові сили. А солдати «Вагнера» навчили його, щоб командувати місцевим підрозділом загальнонаціонального ополчення, відомого як «Антибалака».
Бефіо, який, за словами спостерігачів ООН, був причетний до злочинів у минулому, пізніше відмовився від підтримки уряду та його російських союзників. Він виступив проти деяких злочинів, які російські солдати вчинили в регіоні, повідомили Радіо Свобода його дядько Бачір Ітуманджі та дві його дружини.
23 липня 2024 року Бефіо спав у своєму будинку у центральному місті Бука. Перед світанком російські солдати увірвалися, викрали чоловіка та його близького помічника.
Ітуманджі сказав, що він та інші родичі прокинулися рано від звуку стрілянини та вибухів. Коли все закінчилося, він поїхав на місцеве підприємство з очистки бавовни, де сталася стрілянина.
За словами Ітуманджі, коли він знайшов тіла Бефіо та його помічника, побачив, що росіяни обезголовили їх і поміняли місцями їхні голови, поклавши голову Бефіо на руки помічника і навпаки. Фотографії тіл поширилися країною. Моніторингова місія ООН також зафіксувала інцидент.
Випадкові перехожі, які вже були там, повідомили Ітуманджі, що винуватцями є російські солдати.
«Ми занесли мертвого всередину і повернули його голову на місце, а також голову його товариша, – сказав він. – Ми помили тіла перед тим, як поховати».
Вони також викрали трьох маленьких дітей Бефіо і утримували їх протягом кількох днів, сказав Ітуманджі. Коли їх повернули в родину, у всіх трьох були вирвані зуби.
Обезголовлення Бефіо було частиною звірств і публічних страт, вчинених як російськими солдатами, так і FACA, каже Чарльз Буссель, експерт з Міжнародної кризової групи бельгійського аналітичного центру.
«Терор використовують як зброю, бо «Вагнер» і FACA можуть не мати достатньо сил, щоб бути присутніми всюди, – сказав Буссель Радіо Свобода. – Вони використовують страх, який може бути ефективним способом змусити людей повідомляти та продавати інформацію росіянам».
За його словами, обезголовлення Бефіо та поширені фотографії також, ймовірно, стали публічним попередженням.
«Це могло бути повідомлення іншим воєначальникам, спосіб угамувати країну, – сказав Буссель. – Можливо, це був меседж: якщо ви порушите свої обіцянки «Вагнеру», ось що на вас чекає».
Незважаючи на значні докази, надані правозахисниками та експертами ООН, російські чиновники в Москві та Бангі неодноразово заперечували звинувачення росіян у вчиненні злочинів у країні.
«Російські військові радники не могли брати участь і не брали участі у вбивствах чи пограбуваннях. Це чергова брехня», – заявив речник Кремля Дмитро Пєсков у відповідь на звіт ООН за 2021 рік.
Радіо Свобода звернулося за коментарем до C.A.R. щодо повідомлення про російські злочини, але відповіді не отримало. Речник офісу Туадери також відмовився відповідати на запитання, сказавши лише, що «співпраця з Росією чудова, і це непокоїть західних людей, які хочуть демонізувати Центральноафриканську Республіку».
Незважаючи на заподіяний страх і залякування – за схвалення уряду, кажуть експерти, немає жодних ознак того, що безпекова присутність Росії зміниться найближчим часом.
У будь-якому разі Тудера та його адміністрація пішли на поглиблення зв’язків. Минулого місяця Туадера їздив до Москви, де його зустрічали червоною доріжкою та невеликим парадом почесної варти біля стін Кремля.
Тим часом новий пам’ятник з’явився у столиці в C.A.R. місяць тому. Це пара статуй, присвячених покійному Пригожину та Дмитру Уткіну, колишньому військовому, якого вважають першим командиром Вагнера. Він також загинув у авіакатастрофі 2023 року.
Над цим матеріалом із Центральноафриканської Республіки працював Жан-Фернан, із Праги – кореспонденти Радіо Свобода Мая Живанович і Майк Екел.
Знайти і віддати рідним. Як волонтери знаходять тіла солдатів і забирають їх із поля бою
Болдіжар Дьорі
Асоціація «Плацдарм» та її керівник Олексій Юков збирає тіла загиблих солдатів з моменту початку бойових дій у 2014 році. Ще підлітком старший брат взяв його до лісу поблизу Слов'янська, щоб показати місце, де в підліску біліли кістки непохованих російських і німецьких солдатів часів Другої світової війни. Пошуки полеглих у Першій та Другій світових війнах стали його хобі, доки він, мешканець Донецька, не став безпосереднім свідком початку бойових дій у 2014 році. Коли проросійські бойовики збили два українські військові вертольоти на околицях Слов'янська, він вважав своїм обов'язком забрати тіла загиблих
Радіо Свобода провело кілька днів з групою волонтерів, спостерігаючи за їхньою роботою.
Дорога в околиці Ізюма, що в Харківській області, обсаджена зламаними навпіл деревами. Ми за кілька кілометрів від кордону Донецької області, де були зупинені частини російської армії, що наступала у 2022 році. А саме в селі Довге, яке було окуповане в травні 2022 року російською армією, яка просувалася з півночі на південь.
Робота в полі
Село кілька разів переходило з рук в руки і у вересні нарешті повернутлося, або ж те, що від нього залишилося, в українські руки.
Олексій та його мовчазна команда прямують до лісу. Стовбури дерев виглядають так, наче їх підстригли машинкою для стрижки волосся – снаряди літають туди-сюди. Очищена від мін стежка встелена порожніми корпусами ракет і гранатами, що не розірвалися, шматками одягу та бинтами. Подекуди видно вирви від бомб глибиною у метр.
Зараз бригади часто викликають «Плацдарм», щоб ті приїхали і забрали тіла. Іноді волонтери самі збирають тіла з місць попередніх боїв.
Ці душі не знайдуть спокою, поки останки тіл не будуть похованіОлексій
«Кожна релігія має своє уявлення про життя після смерті, незалежно від того, яка це релігія. Життя після смерті є. Я, який безпосередньо стикався зі смертю, розумію, що ці душі, які тут знаходяться, не знайдуть спокою, поки останки тіл не будуть поховані», – впевнений Олексій.
Шлях веде дедалі вужчою лісовою стежкою, всі волонтери дивляться поперед себе. У підліску повно боєприпасів і вибухівки. Тут була лінія фронту.
«Ми самі розмінували територію. Якби ми чекали на армію, це зайняло б місяці, щоб вибратися звідти», – розповідає Олексій.
Вони звертають зі стежки повз порожній корпус касетної міни, закопаний у землю, і прямують до окопу, оточеного стовбурами дерев. Біля укриття лежить штурмова каска із замерзлою дощовою водою всередині та напіврозкладена зелена куртка. Поруч з ямою на гілці висить іржава стрічка від патронів, біля основи дерева – ручні гранати. У підліску видно розкидані білі кістки навколо колишньої бойової позиції.
Тут жили троє російських солдатів, а потім вступили в перестрілку з українцями, які наступали під прикриттям дерев. Судячи зі слідів, Олексій вважає, що вони загинули від гранат, кинутих в яму. Через це, а також через те, що сюди пізніше приходили тварини, їхні останки слід шукати в радіусі двадцяти-тридцяти метрів.
За його словами, тут вже була інша команда, але, як виявилося, вони не провели ретельну роботу.
Вони повинні були забрати одне або два, але не півтора
Олексій стає на коліна – звідки він знає, що саме тут треба шукати, залишається загадкою. Наступні чотири години він проводить на ділянці землі розміром півтора на півтора метра. Він починає роботу з радянської піхотної лопати, потім ножем зішкрібує і розпушує верхні п'ять-десять сантиметрів сміття, і, нарешті, обережно знімає розпушений ґрунт руками. Час від часу він робить паузи, щоб прокоментувати те, що робить.
«Ці хлопці змогли забрати одне і пів тіла із трьох», – каже він, говорячи про роботу попередньої команди.
«Вони повинні були забрати одне або два, але не півтора. Уявіть, як це – ховати тіло вашого сина, яке привезли додому, а потім раптом вам кажуть: «Вибачте, ми знайшли ще кілька шматків, тримайте», а потім знову так, і ви ховаєте свою дитину три або чотири рази», – сердито каже він.
Однак гнів Олексія швидко випаровується:
«Дивіться, це вже третій зуб, який я знайшов», – радісно показує він. Він сповнений рішучості привезти додому все до останнього шматочка. У небі дзижчить дрон команди, який шукає нові зачіпки для роботи.
Ребра, хребці та фрагменти тазу, що лежать у підліску, складають у чорні пакети, на яких пишуть місце їхньої знахідки та будь-яку іншу інформацію, що могла б допомогти з ідентифікацією. Зараз тут мало що є, окрім жетона: замість особистих документів ми знаходимо лише ампулу морфію зі шприцом, зарядний пристрій для телефону, зовнішню батарею, джгут і пакетик з їжею з невідкритим фільтром від чорного чаю.
Мішки кладуть у багажник позашляховика. На капоті – великий напис з червоними цифрами на чорному тлі «200». Але це лише половина роботи.
Забобонні солдати
Кілька днів потому дві вантажівки-рефрижератори під'їжджають до узгодженого місця зустрічі на північ від Слов'янська в Донецькій області. Невдовзі при'їжджає Олексій.
Він енергійно, так ніби не працював всю ніч, відкриває вантажний відсік, який містить заморожені тіла, загорнуті в чорно-білі мішки. Вони збирали їх під покровом ночі або в тумані протягом останніх чотирьох днів, здебільшого навколо українських та російських бойових позицій.
Деякі тіла солдат виринають зігнуті в позі ембріона: так вони, мабуть, провели свої останні хвилини життя,
Якщо їм доводиться виїжджати на фронт, волонтери працюють лише вночі, бажано за поганих погодних умов. У такий час російські безпілотники не можуть злетіти, а отже і зафіксувати їхнє пересування і направити на них вогонь.
Тим часом волонтери «Плацдарму» вивантажують загиблих з вантажного відсіку вантажівки, розстібають мішки, щоб трохи провітрити їх перед тим, як настане їхня черга. Хоча зараз зима і температура нижче нуля, це необхідно. Неможливо уявити, що відбувається влітку. Вони перевертають тих, хто їм потрібен, з живота на спину і повертають в один бік.
Деякі тіла солдат виринають зігнуті в позі ембріона: так вони, мабуть, провели свої останні хвилини життя, в позиції інстинктивного самозахисту. На дні вантажного відсіку фургона залишається лише бруд і кров.
Олексій вмикає камеру GoPro, прикріплену до шолома, і береться до роботи.
Спочатку Олексій та його колеги обмотують останки скотчем, потім записують на дошці все, що знають про загиблого солдата: де його знайшли, за яких обставин, чи був він українцем або росіянином. Кожен момент фіксується камерою, закріпленою на голові, на випадок, якщо пізніше, у разі невдачі з ідентифікацією, вони помітять якісь важливі деталі.
Вони шукають особисті документи і складають опис особистих речей, знайдених у кишенях солдатів. Записують і фотографують все з точністю слідчого на місці злочину.
Перше тіло, мабуть, вже давно пролежало на землі; його знайшли напередодні ввечері у підліску.
Вони витягують переплутані кістки з напівзотлілого одягу, обережно виймають їх і розкладають в ряд на землі. З штурмової каски виймають череп, кладуть його на місце, а потім фотографують зуби: це також необхідно для впізнання. Під череп кладуть ребра та стегнові кістки.
З-під бронежилета визирає іржавий магазин до кулемета. Олексій відриває від куртки нашивку з російським прапором і кладе її на білий лінолеум, де вже лежить пластиковий годинник. Він фотографує його, а потім кладе назад у сумку. Показуючи на черевики, він зазначає, що, мабуть, той був великим чоловіком.
У цьому випадку, незважаючи на невпізнанність останків, Олексій налаштований оптимістично: ідентифікація відбудеться.
Оскільки останки не були спалені, з них можна витягти багато ДНК
«Оскільки останки не були спалені, з них можна витягти багато ДНК, яку потім відправити росіянам, які зможуть порівняти її з ДНК родичів, які його надали і розшукують його. Ситуація набагато складніша, якщо родичі його не подали в розшук або якщо тіло спалене, тому що тоді з нього важко витягти придатну для використання ДНК», – каже він.
Буває й таке, що під час великого вибуху або особливо запеклих боїв останки кількох солдатів перемішуються, і виходить, що в одному мішку опинилися останки двох-трьох людей.
Самостійно «Плацдарм» не контактує з російською стороною: після експертизи останки передають українській владі, яка, за необхідності, проводить додаткові експертизи і узгоджує з російською стороною результати тестів ДНК і обмін тілами.
Інші останки в кращому стані. Солдати, мабуть, були мертві кілька днів.
Кров та іній з їхніх облич і татуювань витирають вологою ганчіркою, щоб їх було легше ідентифікувати. В одного з російських солдатів є напис: «Моє життя, мої правила» на біцепсі, а на спині – татуювання ангела.
Співробітник «Плацдарму» диктує своєму українською колезі, який робить нотатки: «Тату: ангел».
Татуювання – одна з найкращих зачіпок для ідентифікації, але вона одна з перших зникає через розкладання шкіри.
«Якщо ви подивитеся, то шкіра вже починає лущитися», – показує Олексій на одне з тіл. Він поплескує куртку іншого, з якої здіймається червоний цегляний пил. «Можливо, перед смертю він бився в будівлі».
У деяких випадках причина смерті очевидна. У симпатичного російського солдата, 30-річного за паспортом, на лівому боці обличчя рана глибиною в кілька сантиметрів, а ліва рука лежить на боці, вивернута.
Олексій обережно, але твердо піднімає загиблого в сидяче положення, потім шукає смертельну рану, яку знаходить десь над лопатками.
Взуття – промовиста ознака
Час загибелі та оснащення російських штурмових загонів можна також визначити за тим, що деякі російські солдати носять кросівки – якщо взагалі щось носять – на додаток до пошарпаного зеленуватого лахміття, яке важко назвати уніформою.
Їх відправили займати українські окопи через мінні поля їхні російські командири. Вони, ймовірно, загинули десь у жовтні, до того, як похолодало.
Тіла, над якими Олексій працював сьогодні, судячи з етикеток, походять з Часового Яру, Покровська та Торецька – найбільш руйнівних точок, про які часто згадують у новинах.
14 російських солдатів, тіла яких лежать тут, вони є частиною тих сотень тисяч убитих і поранених
Росія й Україна майже не надають інформації про свої втрати у війні. Москва офіційно востаннє називала кількість убитих у вересні 2022 року ‒ тоді заявляли про 5937 загиблих. Київ тривалий час цього не робив, заявляючи, що дані будуть розкриті після війни. Президент України Володимир Зеленський 4 лютого 2025 року повідомив, що з початку повномасштабної війни Україна втратила загиблими 45100 тисяч військових, 390 тисяч зазнали поранень. Кількість поранених російських військових президент України оцінив у 600–700 тисяч (300–350 тисяч убитими). Ще від 50 до 70 тисяч росіян, за словами Зеленського, є зниклими безвісти. Українське командування 10 лютого оцінило загальні російські втрати (убиті і поранені) за час повномасштабного вторгнення у 850 490 військових.
Для Олексія не має значення, кого він знаходить – російського чи українського солдата, він ставиться до всіх з однаковою повагою і професіоналізмом. «Найгірше з ними вже сталося. Ніхто не на боці загиблих. На кого вони можуть розраховувати, якщо не на мене?»
Смерть Яна Масарика: нерозкриту з часів Холодної війни справу тепер розслідують у Чехії як вбивство
Шокуюча смерть міністра закордонних справ Чехословаччини (і сина засновника сучасної чеської держави Томаша Масарика) відразу після комуністичного путчу у 1948 році стала поворотним моментом в історії Холодної війни. На підставі нових дипломатичних документів чеська поліція повідомляє, що відновила розслідування з огляду на те, що це може бути вбивство.
Які нові дані отримала чеська поліція, що спонукало до перегляду справи?
10 березня 1948 року, невдовзі після отримання комуністами всієї повноти влади у Чехословаччині, під вікнами МЗС Чехословаччини о 6:15 ранку двірник знайшов тіло. Одягнений у піжаму, охололий труп лежав обличчям догори, ногами – до будівлі. Такі свідчення двірник дав поліції.
Тіло належало Яну Масарику – міністру закордонних справ, світочу радіо BBC і сину шанованого «батька-засновника» Чехословаччини. Він випав з вікна ванної кімнати в службовій квартирі на другому поверсі.
Пройшло 77 років, а Чехія все ще остаточно не прояснила той інцидент, що став поворотним моментом в історії Холодної війни, коли комуністи захопили владу в Чехословаччині та в усій Центральній і Східній Європі.
Під час комуністичного правління та після нього чеська влада та історики здійснили принаймні чотири формальні спроби дійти переконливого висновку:
- Масарик випадково впав із вікна?
- Він вчинив самогубство, вистрибнувши з вікна?
- Його штовхнули, оскільки він падав обличчям догори? Якщо так, то хто? Чехословацькі комуністи? Радянська таємна поліція? Чи, може, прихильники, які вважали, що він зрадив свою країну?
Відновлення розслідування
«Смерть Яна Масарика для чеського суспільства означає те ж саме, що смерть Кеннеді в Далласі»Міхал Штелік, чеський історик
Місяць тому, 10 січня, чеська поліція здивувала всю країну, коли оголосила, що відновлює кримінальне провадження за фактом смерті Масарика через «підозру у вчиненні злочину вбивства».
Підставою для цього частково стали дипломатичні документи кількадесятирічної давності, що надійшли з Великобританії, Франції та Сполучених Штатів. Міністерство закордонних справ Чехії повідомляло, що отримало їх торік.
Радіо Свобода мало можливість переглянути ці документи у жовтні 2024 року.
«Мета полягає в тому, щоб порівняти цю нову інформацію із фактами, встановленими раніше, і таким чином виявити будь-які нові зв’язки, які могли б дати відповіді на деякі питання, що залишилися без відповіді», – заявила поліція.
Для багатьох чехів смерть Масарика є історичним символом, похмурим маркером, що супроводжує початок п’яти десятиліть комуністичного правління, сказав в інтерв’ю Радіо Свобода Міхал Штелік, науковець, який багато писав про сучасну історію країни.
Таємниця навколо цієї смерті для багатьох чехів суголосна з постійними припущеннями про більш відому політичну смерть 20-го століття: вбивство президента США Джона Ф. Кеннеді в 1963 році в Далласі (штат Техас).
«Смерть Яна Масарика для чехословацького чи чеського суспільства означає те ж саме, що смерть Кеннеді в Далласі», – сказав Стелік.
Родина засновників
Масарик належав до політичної еліти Чехословаччини. Його батько, Томаш Гарріг Масарик, допоміг створити незалежну Першу Чехословацьку Республіку з уламків Австро-Угорської імперії в 1918 році, та був президентом до 1935 року.
Молодший Масарик, який отримав освіту в Британії та Сполучених Штатах, приєднався до дипломатичного корпусу та став старшим помічником міністра закордонних справ Едварда Бенеша.
Після Мюнхенської угоди 1938 року, яка відкрилаГітлеру шлях до анексії частини Чехословаччини, Масарик жив у Лондоні та був міністром закордонних справ уряду у вигнанні. Його чеськомовні передачі «London Calling» на BBC під час Другої світової війни зробили його знаменитістю серед тих, хто володів чеською.
Після війни Масарик повернувся до Праги та став міністром закордонних справ. Він залишився на цій посаді навіть після того, як лідер комуністів Клемент Ґоттвальд став прем’єр-міністром у 1946-му. Наступного року Масарик поїхав до Москви, де радянські чиновники тиснули на Чехословаччину, щоб вона відкинула пропозицію допомоги згідно з планом Маршалла, коли Сполучені Штати вклали мільярди у відбудову Європи.
Наприкінці лютого 1948 року 12 демократичних членів кабінету подали у відставку на знак протесту, звинувативши Ґотвальда в тому, що він поповнював поліцейські органи членами компартії. Озброєна комуністична міліція та поліцейські сили, що симпатизували їй, пройшли маршем у Празі. Вони демонстрували силу. Кілька днів потому тодішній президент Бенеш піддався вимогам комуністів і сформував новий уряд. У ньому переважали комуністи.
Чеські та західні історики вважають це переворотом. Протягом наступних понад 40 років Чехословаччину контролювала комуністична партія. Країна опинилася за залізною завісою.
Падіння тіл
Приблизно через три тижні після перевороту, ввечері 9 березня, Масарик перебував у службовій квартирі на другому поверсі міністерства закордонних справ. Він не пішов у відставку з уряду. Відомство розташовувалося у будівлі імперської епохи, відомій як Чернінський палац.
За розповіддю камердинера, яка міститься в одному пакеті дипломатичної кореспонденції, наданій Державним департаментом США, Масарик того вечора був у резиденції та обідав там сам. Приблизно о 20:30 на зустріч з Масариком прибуло троє чеськомовних чоловіків. Камердинер не знав прибулих. Через годину він приніс усій четвірці по чорній каві.
Приблизно о 22:00 камердинера, що дрімав біля головних дверей резиденції, розбудив крик Масарика: «Я не зроблю цього для вас. Підпишу все, тільки не це. Я зроблю все, але це – тільки через мій труп».
Слуга також повідомив, що чув ще кілька криків між 22-ою і 23-ою. Потім він приніс Масарику ще одну чашку чорної кави близько 23:45, перш ніж його відпустили на ніч.
«Ось і все. Лягайте спати. На добраніч і хай Бог вас береже», – так пізніше помічник зацитував слова Масарика.
Камердинер був останнім, хто бачив Масарика живим.
Ким була ті троє чоловіків?
Приблизно через шість годин після того, як знайшли тіло, офіційне Чехословацьке агентство преси оголосило про смерть, назвавши її самогубством. Через те, що переконливих доказів злочину не було, багато хто роками мусив прийняти цю версію.
У дипломатичному документі 1949 року, яку передав високопосадовець посольства США в Празі, колишній генеральний секретар Міністерства закордонних справ Чехословаччини повідомляв, що Масарик обговорював самогубство лише за кілька днів до того, як знайшли його тіло. Колишній чиновник міністерства сказав, що Масарик зізнався у тому, що не задекларував кілька тисяч доларів у Нью-Йорку, і згідно з телеграмою, новий комуністичний уряд може виявити порушення фінансових правил.
Але навіть після десятиліть вивчення судових протоколів і свідчень працівників міністерства, друзів і соратників Масарика, історики – професійні та аматори – все ще розходяться в думках.
З-поміж прогалин у записі є така: ким були троє чоловіків, які відвідали Масарика ввечері перед його смертю? Досі їхні особи невідомі чеським чиновникам.
«Наскільки мені відомо, ми досі не знаємо, ким були ці троє», – сказав Стелік.
Є й інші «білі плями». Офіційні особи, яких спочатку викликали на місце події, де знайшли тіло Масарика, не були судово-криміналістичними слідчими. До того ж, після двірника викликали пожежника.
У 1968 році, під час короткої відлиги комуністичного правління, відомої як Празька весна, відновився інтерес до обставин смерті Масарика. У телеграмі з британського посольства в Празі від 15 квітня 1968 року є цитата чергового у паспортному відділі МЗС. Він повідомив, що машини заїхали на подвір’я міністерства об 11 годині вечора, невдовзі після чого двері раптово зачинили ззовні, а телефонні лінії відключили. Через чотири години двері клерка були відчинені, а телефонні лінії – активовані. Він сказав, що приблизно в той час чув, як від'їжджали машини.
«Ми досі не знаємо, ким були ці троє»Міхал Штелік, чеський історик
Тим часом представник празької поліції повідомив, що знайшов у квартирі Масарика недоїдене яблуко, розгорнуту Біблію та розсипані на підлозі таблетки (ймовірно, заспокійливі, як свідчить іншій документ). Людські екскременти також були на підвіконні ванної кімнати заввишки до пояса. З нього, ймовірно, випав Масарик. У душовій кабінці знайшли дерев’яний стілець, а на підлозі ванної кімнати – подушку.
Поліцейський також повідомив, що до його прибуття в будівлі перебували двоє високопосадовців служб безпеки та розвідки.
Новини про нове розслідування рясніли в чеських медіа протягом кількох днів після оголошення 10 січня. «Масарика вбили? «Нові документи допоможуть, але Росія мовчить», – йдеться в одному з заголовків в онлайн-газеті Seznam Zpravy. Він озвучує давню підозру деяких чехів щодо причетності до справи СРСР.
Чеська поліція не відразу відповіла на електронний лист від Радіо Свобода з проханням отримати докладнішу інформацію про причини повторного відкриття розслідування.
Розбіжність думок
Протягом багатьох років проведені чотири офіційні розслідування смерті Масарика.
Початковий висновок про те, що він покінчив життя самогубством, залишався офіційним до Празької весни 1968 року. На той момент історики та інші офіційні особи прийшли до іншого пояснення: це самогубство або нещасний випадок, але вбивство однозначно виключене.
Після падіння комунізму провели ще два розслідування.
Перша, трирічна, робота завершилася в 1996 році – поясненням, що Масарик випав із вікна ванної кімнати, тікаючи від когось. Друга, 2001-2003 років, зосереджувалася на відомих судово-медичних дослідженнях (наприклад, на розташуванні тіла щодо вікна) і дійшла висновку, що Масарика вбили.
«Я все ще дуже скептично ставлюся до того, що ми отримаємо будь-яку дійсно цінну інформацію про цей процес із 1948 року, – сказав Штелік, – про цей час у палаці, коли помер Масарик».
Головна бібліотекарка Радіо Свобода Мартіна Будова допомогла у підготовці цього матеріалу. Також над текстом працювали Дана Васкова та Стюарт Грір
Заклик США до проведення виборів в Україні: крок до миру чи подарунок Путіну?
Сполучені Штати хочуть, щоб Україна провела вибори, ймовірно, до кінця року, особливо якщо Київ зможе погодити перемир’я з Росією в найближчі місяці. Перспектива імовірного голосування може вплинути на українську політику та зусилля США щодо завершення війни?
Що кажуть у США
Обіцянка президента США Дональда Трампа швидко завершити війну Росії проти України набула нового повороту, коли його посланець заявив, що адміністрація хотіла б, щоб Київ провів вибори, ймовірно, цього року, якщо буде погоджене перемир’я.
Заява Кіта Келлога висунула на передній план болюче питання в українській політиці, оскільки зростають зусилля США розпочати мирні переговори, а Кремль намагається дискредитувати президента України Володимира Зеленського, стверджуючи, що він «нелегітимний».
В інтерв’ю агентству Reuters 1 лютого Келлог сказав, що вибори в Україні «необхідно провести» і їх можна буде провести після укладення угоди про припинення вогню, чого, за його словами, можна досягти протягом кількох місяців.
«Більшість демократичних країн проводять вибори під час війни. Я вважаю, що це важливо, – сказав Келлог агентству Reuters. – Я думаю, що це добре для демократії. Це краса сильної демократії, коли потенційно є кілька кандидатів». Згодом він наголосив, що Україна не може проводити вибори до завершення бойових дій, хоча це «ознака здорової демократії».
Трамп, який під час кампанії заявляв, що закінчить війну ще до своєї інавгурації, мало пояснював, як він сподівається це зробити. Але він натякнув, що використовуватиме підхід «батога і пряника» як щодо Києва, так і щодо Москви, щоб змусити їх сісти за стіл переговорів.
Чому саме зараз?
Михайло Алексєєв, політолог з Каліфорнійського університету в Сан-Дієго, який спеціалізується на Росії та Україні, сказав, що адміністрація Трампа, ймовірно, порушила питання виборів у сподіванні, що це полегшить переговорний процес. Але він зазначив, що це може грати на руку Росії, назвавши це «небезпечним відволікаючим маневром і політичною грою Кремля».
Якщо Путін зможе затягнути процес для адміністрації США на кілька місяців, він зможе досягти ще більше перемог на полі боюМихайло Алексєєв
Путін неодноразово заявляв, що Москва відкрита до переговорів, але багато експертів підозрюють, що він не буде діяти добросовісно і використає будь-які переговори, щоб створити образ того, хто співпрацює, купуючи час для подальшого поліпшення позицій Росії на полі бою в Україні, де вона продовжує отримувати перемоги – хоча й високою ціною людських життів – вже багато місяців.
«Якщо Путін зможе затягнути процес для адміністрації США на кілька місяців, він зможе досягти ще більше перемог на полі бою», – сказав Алексєєв.
Cпівробітник Євразійського центру «Атлантичної ради Ендрю Д'Аньєрі вважає, що спочатку треба домогтися припинення вогню, укласти мирну угоду, а вже потім говорити про вибори.
Адміністрація Трампа виявилася трохи сильнішою, ніж багато хто міг би подумати, у своїй політиці щодо УкраїниЕндрю Д'Аньєрі
«Адміністрація Трампа, на мою думку, виявилася трохи сильнішою, ніж багато хто міг би подумати, у своїй політиці щодо України. Ми бачили, як Трамп у Давосі правильно визначив Росію як агресора, зазначивши, що Україна відкрита до мирної угоди, але також і те, що Росія не демонструє жодних ознак припинення масового насильства та агресії. Тому я не думаю, що адміністрація свідомо стає на бік Росії, але я вважаю, що вона вплуталася в хибні наративи, які не сприяють американським інтересам в Україні і, безумовно, не допомагають Україні чи сталому миру», – сказав Д'Аньєрі.
А як же Конституція?
Очільник РФ Володимир Путін неодноразово заявляв, що Зеленський не матиме повноважень підписати мирну угоду, стверджуючи, що він «нелегітимний», оскільки його термін мав закінчитися у травні 2024 року після президентських виборів, що мали відбутися в березні.
Але Конституція України не передбачає проведення виборів під час воєнного стану, який запровадив Зеленський, коли Росія розпочала масштабне вторгнення в лютому 2022 року, і – як і саме вторгнення – триває дотепер.
Тим не менш, українці ведуть дебати щодо доцільності проведення президентських виборів з 2023 року, коли це питання почало обговорюватися під впливом західного тиску та російської пропаганди.
Уже були заклики до проведення виборів
Сенатор США Ліндсі Грем, республіканець і союзник Трампа, у Києві у 2023 році закликав Зеленського провести вибори, оскільки у Конгресі зростала опозиція республіканців до подальшої допомоги Україні на тлі блокування, що затягнулося на кілька місяців і погіршило становище Києва на полі бою, де українські сили значною мірою залежать від зброї США.
Тоді багато українців, у тому числі опозиційні лідери та громадські організації, виступили проти проведення виборів під час війни, попереджаючи, що це розділить суспільство в критичний момент його історії. Вони також заявили, що це поставить під загрозу життя людей, звертаючи увагу на постійні обстріли Росією цивільних об’єктів.
|
Керівництво Росії заперечує, що російська армія під час повномасштабної війни завдає цілеспрямованих ударів по цивільній інфраструктурі міст і сіл України, убиваючи цивільне населення і руйнуючи лікарні, школи, дитячі садочки, об’єкти енергетики та водозабезпечення. Українська влада і міжнародні організації кваліфікують ці удари як воєнні злочини Російської Федерації і наголошують, що вони носять цілеспрямований характер. |
«Вибори і повномасштабна війна несумісні»
Є й інші проблеми, з якими зіткнеться Україна, якщо вона спробує провести вибори під час війни або навіть невдовзі після припинення вогню. Більш ніж 6 мільйонів осіб виїхали за кордон, майже 4 мільйони є внутрішньо переміщеними особами, близько мільйона служать у Збройних силах, що ускладнює їхню здатність голосувати. Вони складають близько чверті населення.
«Вибори і повномасштабна війна несумісні. Ця ідея є вкрай небезпечною і призведе до втрати легітимності як процесу, так і обраних органів, і з високою ймовірністю – до значної дестабілізації держави в цілому. Якщо конкурентна політична боротьба неможлива в умовах війни, то вибори точно не будуть вільними», – йдеться в заяві, підписаній 100 громадськими організаціями у вересні 2023 року.
«Існує широко поширена оцінка ситуації, тому стверджувати, що Зеленський є нелегітимною владою – це нісенітниця і абсурд», – сказав Алексєєв.
Зеленський заявив, що вибори можливі у 2025 році, але...
У телевізійному інтерв’ю 2 січня Зеленський заявив, що вибори можливі у 2025 році, але лише після припинення вогню.
Якщо його план – це лише перемир’я та вибори, це провальний план – Путіна не налякати тільки цими двома речамиВолодимир Зеленський
Після коментарів Келлога помічник Зеленського сказав Reuters, що «якщо його план – це лише перемир’я та вибори, це провальний план – Путіна не налякати тільки цими двома речами».
Зеленський та його уряд заявляють, що потужні гарантії безпеки для України стануть ключовою умовою для будь-якого припинення вогню чи мирної угоди.
Під час візиту до Парижа минулого тижня колишній президент України Петро Порошенко, який програв Зеленському на виборах 2019 року та може стати його конкурентом у майбутніх виборах, відкинув ідею проведення виборів під час війни, заявивши, що єдиним «переможцем» таких виборів буде Путін.
Порошенко зазначив, що Путін використає пропаганду та «п’яту колону», щоб підірвати Україну під час виборчої кампанії.
Сергій Жук, науковий співробітник аналітичного центру Wilson Center у Вашингтоні та професор університету Ball State в Індіані, поділяє це побоювання. В інтерв'ю Радіо Свобода Жук сказав, що Кремль може використати свою потужну пропагандистську машину та проросійські елементи всередині України для дестабілізації країни під час виборів.
«Я боюся, що на майбутніх виборах, з усією цією російською дезінформацією, яка дуже ефективна, вони організують кампанію проти Зеленського, і вони переможуть. Це буде друга версія грузинської контрреволюції», – сказав він, маючи на увазі підйом авторитарного проросійського уряду в Тбілісі після багатьох років ворожих відносин із Кремлем.
Неприязнь Путіна до Зеленського є особистою, каже Жук. Він зазначив, що вона лише поглибилася, коли колишній комік очолив оборону своєї країни проти більшої та краще оснащеної російської армії, здобувши повагу у світі та принизивши лідера Кремля, який очікував, що після вторгнення Зеленський втратить владу, а Україну підкорять за кілька тижнів.
Популярність Зеленського в Україні стрімко зросла, коли восени 2022 року Збройні сили відновили контроль над територією, яку раніше займали росіяни. Але з наближенням третьої річниці повномасштабної війни, коли Росія просувається на сході, його популярність падає.
Жук і Алексєєв вважають, що генерал Валерій Залужний, який очолював оборону України в перші два роки війни, є найбільш ймовірним суперником Зеленського. Український президент звільнив популярного генерала в лютому 2024 року після суперечки щодо стратегії, і українська преса повідомляла, що Зеленський турбувався через його можливі політичні амбіції.
Алексєєв говорить, що можливий прихід Залужного до влади не стане перемогою для Путіна. «Це не зменшить волю України до опору», – сказав він.
Тим часом президент США Дональд Трамп заявив 7 лютого, що «ймовірно» зустрінеться з президентом України Володимиром Зеленським наступного тижня. Це станеться вперше після повернення Трампа на посаду.
За повідомленням Reuters, президент України Володимир Зеленський заявив, що «дуже важливо» зустрітися з очільником США до того, як він матиме переговори з російським лідером Володимиром Путіним.
Росія відстає у сфері штучного інтелекту через повномасштабну війну проти України
Росія розвиває власну технологію штучного інтелекту (ШІ) і вже застосовує його – таке прозвучало на пресконференції очільника РФ Володимира Путіна наприкінці 2024 року. Публіці продемонстурвали, як штучний інтелект від «Сберу» «Гігачат» ставив запитання Путіну, які нібито були зібрані від росіян. Про це інформував телеканал «Настоящее время», створений Радіо Свобода з участю Голосу Америки.
Водночас у травні 2024 року Дмитро Медведєв, колишній президент Росії, розкритикував розумну колонку «Алісу» – пристрій, вироблений російським технологічним гігантом «Яндексом», за відмову відповісти на запитання про пам’ятники Степану Бандері в Україні.
За це колишній президент назвав творця «Аліси» «страшним боягузом» і натякнув, що менеджери компанії можуть, «не дай Боже», отримати статус «іноземних агентів» (закон про що, як вказують правозахисники, Росія використовує для придушення інакомислення).
У чому злочин «Аліси»? Відмовляючись надавати інформацію про пам’ятники Бандері, вона підривала російський наратив про те, що «Україна – повна нацистів країна».
У той час як китайські компанії, такі як DeepSeek, доводять, що розвинутий ШІ може бути створений з меншими витратами, глобальні амбіції Росії хитаються під вагою ідеологічних обмежень, відтоку технологічного таланту і західних санкцій, які перекривають доступ до необхідного обладнання.
Великі надії і реальність
Очільник РФ Володимир Путін дав зрозуміти, що майбутнє Росії – за штучним інтелектом.
«Росія має стати світовим лідером не тільки зі створення, а й за масштабом застосування, проникнення штучного інтелекту в усі без винятку сфери нашого життя», – заявив російський президент на урядовій конференції зі штучного інтелекту в Москві в грудні 2024 року.
П’ять років тому слова Путіна могли б звучати більш реалістично. Російські вчені-комп’ютерники привертали увагу всього світу своєю роботою зі створення швидких та ефективних моделей штучного інтелекту. У 2022 році «Сбер», провідна фінансова компанія Росії в галузі розробки ШІ, запустила «Кандинський» – модель перетворення тексту в зображення. Модель була розроблена, щоб конкурувати з DALL-E та Midjourney від OpenAI, позиціонуючи Росію як конкурента у творчому просторі від штучного інтелекту.
Росія також мала напрацювання у розробці нейромережевих технологій, які живлять ШІ, імітуючи мозко-подібне навчання. Російські комп’ютерники також мали досвід співпраці з державою. Наприклад, система розпізнавання облич була підключена до камер відеоспостереження в московському метро з 2020 року.
Міжнародний експерт зі штучного інтелекту, тісно пов’язаний з командою ШІ «Сбер», який говорив з Російською службою Радіо Свобода на умовах анонімності, сказав, що в той час «Росія мала шанс стати одним зі світових лідерів у створенні зображень».
А потім все зруйнувалося, коли в лютому 2022 року Росія вторглася в Україну.
Невдовзі після цього США та ЄС запровадили санкції проти російської технологічної галузі. Намагаючись підірвати військовий потенціал Кремля і сповільнити економіку, санкції обмежили продаж до Росії напівпровідників, технологій подвійного призначення та передових обчислювальних засобів.
Ефект був драматичним. Nvidia, американська технологічна компанія, що спеціалізується на графічних процесорах (GPU), які є основою ШІ, майже одразу припинила постачання чіпів до Росії. Тайванська компанія з виробництва напівпровідників, яка використовує американські технології, також припинила постачання чіпів до Росії.
За словами експерта з інсайдерською інформацією в «Сбер», компанії вдалося накопичити близько 9 000 графічних процесорів з лютого 2022 року, хоча ці цифри Радіо Свобода не змогла незалежно перевірити. Для порівняння, Microsoft придбала майже 500 тисяч графічних процесорів лише у 2024 році.
Росія намагалася обійти санкції, купуючи складні компоненти, такі як графічні процесори, в Китаї та Індії, але компанії в цих країнах остерігаються укладати угоди, оскільки не хочуть потрапити під санкції за постачання до Росії.
Оскільки їхні можливості різко обмежені, Росія змушена вдаватися до так званого «сірого імпорту» з таких країн, як Казахстан, які не можуть отримати доступ до чіпів ні швидко, ні у великих кількостях. Що ще гірше, коли чіпи перегорають, такі компанії, як Nvidia, не дотримуються гарантій на ті чіпи, що були імпортовані в Росію.
Відтік мізків
Росія бореться не лише з дефіцитом деталей, але й з дефіцитом людей, який посилився через війну в Україні, кажуть фахівці.
Невдовзі після того, як «Сбер» запустив «Кандинський» влітку 2022 року, багато фахівців, які працювали над проєктом, вже виїхали з Росії.
«Я розмовляв з одним із розробників з цієї команди, – розповів експерт зі штучного інтелекту в інтерв'ю Радіо Свобода, – і він пожартував, що після початку війни майже всі найкращі фахівці з нейромережевої генерації зображень з Росії опинилися в одній орендованій квартирі в Єревані. Незабаром [розробник] знайшов роботу в західній компанії».
Хоча «Сбер» применшує вплив відтоку мізків на свою діяльність, цифри вражають, зауважують фахівці. Максут Шадаєв, російський міністр цифрового розвитку, зв'язку і масових комунікацій, заявив, що близько 100 тисяч ІТ-фахівців (тобто близько 10% технічної робочої сили країни) покинули Росію у 2022 році. Багато хто виїхав одразу після початку війни в лютому 2022 року, а ще одна хвиля виїздів почалася після того, як Росія оголосила військову мобілізацію у вересні 2022 року.
Багато кваліфікованих ІТ-спеціалістів переїхали за кордон, створивши центри російських технологічних талантів у таких країнах, як ОАЕ, Грузія, Вірменія та Сербія, де вони живуть у вигнанні. З огляду на вищі зарплати, кращу і відкритішу культуру інновацій та співпраці, багато хто з них залишається в тих країнах.
Росія намагається протидіяти цьому відтоку мізків, збільшуючи виплати та створюючи російські дослідницькі центри в таких місцях, як Казань і Новосибірськ, але це лише крапля у морі.
Російські боти-цензори
До всіх цих викликів додаються ідеологічні обмеження Кремля. Так само, як колись Путін розглядав інтернет, в якому домінує Захід, як загрозу суверенітету і цінностям Росії, зараз він розглядає розвиток штучного інтелекту через ту ж ідеологічну призму.
У 2023 році на конференції «Сберу» Путін наголосив на загрозах, які «західні» великі мовні моделі (LLM), наприклад, GPT-4 або Gemini, можуть становити для Росії. За його словами, такі LLM «просто ігнорують і скасовують російську культуру» та нав’язують етику, «проти якої ми виступаємо».
Ситуація Медведєва з «Алісою» була лише верхівкою айсберга. Як пізніше з’ясували російські журналісти з Meduza, «Аліса» відмовляється обговорювати не лише Бандеру, але й Володимира Путіна.
Для боротьби з цією західною загрозою Росія хоче бути самодостатньою і будувати власні моделі ШІ. У грудні 2024 року Олександр Дугін, провідний кремлівський ідеолог, заявив, що Росія повинна «розробити російську версію штучного інтелекту, тобто російський штучний інтелект, який, не замислюючись, відповідатиме не тільки, чий Крим, а й чий Київ, чий Харків, чия Одеса, правильно, російською».
Наприкінці 2024 року Путін доручив уряду та «Сберу» поглибити співпрацю з Китаєм у сфері штучного інтелекту. А 6 лютого агентство Reuters повідомило, що «Сбер» планує співпрацювати з китайськими дослідниками над спільними проєктами у сфері ШІ.
Із 2023 року в Китаї запроваджено цензуру LLM. Ця цензура здійснюється не лише на так званому етапі вирівнювання, коли ШІ можна налаштувати так, щоб він не відповідав на певні запитання, а й на етапі навчання, коли принаймні частина навчальних даних попередньо відбирається.
З огляду на обмеженість ресурсів Росії, спроба створити жорстку систему цензури ШІ призвела б до значного навантаження на ресурси і без того обмежених обчислювальних потужностей – не кажучи вже про згубний вплив на свободу слова. Китай може це зробити, тому що його сектор ШІ величезний. На відміну від Росії, він має величезні масиви даних, розвинену інфраструктуру та широкі й глибокі глобальні партнерські зв'язки.
Поки що, або принаймні доки діють міжнародні санкції, російський ШІ розвиватиметься повільно. У рейтингу, складеному платформою для бенчмаркінгу Chatbot Arena, російські ШІ, створені «Сбер» і «Яндексом», посіли 12-те і 17-те місця відповідно з 44 моделей-учасниць. До трійки лідерів увійшли Gemini Pro 1.5 (Google), Claude 3.5 (Anthropic) і ChatHPT-4o (OpenAI).
Відставання в розвитку ШІ вплине не лише на чат-ботів і розумні колонки. Оскільки штучний інтелект (ШІ) стає все більш важливим для наукових досліджень, промислових інновацій та військового потенціалу, Росія може втратити свою економічну конкурентоспроможність, технологічний суверенітет і стратегічний вплив на світовій арені.
Від олігархів до картелів – США змінюють пріоритети в правоохоронній діяльності
У перший день роботи на посаді генерального прокурора США Пем Бонді ухвалила рішення ліквідувати спеціальний підрозділ, який займався конфіскацією активів російських олігархів. Це відображає кардинальні зміни в міжнародній правоохоронній політиці за нової адміністрації Дональда Трампа, вважають аналітики.
Радіо Свобода зібрало пояснення, що це може означати.
Адміністрація попереднього президента США Джо Байдена представляла підрозділ KleptoCapture як значне досягнення. Рік тому Міністерство юстиції, яке тепер очолює Бонді, заявляло, що завдяки цьому підрозділу було «заморожено, конфісковано та отримано рішення про вилучення майже $700 мільйонів активів російських пособників», а також висунуто обвинувачення понад 70-ти особам за порушення міжнародних санкцій та експортного контролю щодо Росії.
Цей підрозділ був створений після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 році. Він швидко привернув увагу ЗМІ, отримавши ордер на конфіскацію двох літаків, що належали російському олігарху Роману Абрамовичу, оскільки адміністрація Байдена прагнула показати жорстку позицію щодо російських мільярдерів, пов’язаних із Кремлем.
Кілька олігархів також втратили свої яхти. Серед них був Віктор Вексельберг, який заробив свої статки на нафтових і металургійних угодах та чий статок оцінюється приблизно в $7,9 мільярда.
«Зміна мислення та підходу»
Тепер новий генеральний прокурор США Пем Бонді оголосила про «фундаментальну зміну мислення та підходу». Вона заявила, що кошти, які раніше використовувалися для конфіскації активів олігархів та забезпечення дотримання санкцій, тепер будуть спрямовані на «повну ліквідацію картелів і ТНЗ» – транскордонних злочинних організацій.
Чи означає це, що російські багатії мають відкорковувати шампанське? Не обов’язково.
Бонді не повідомила, що розпочаті справи KleptoCapture будуть закриті. Вони, ймовірно, триватимуть, хоча тепер не буде окремого підрозділу, присвяченого цій діяльності. Також не виключено, що будуть відкриватися нові справи.
«Чи побачимо ми раптовий наплив активів підсанкційних олігархів у США? Не думаю», – сказав Ендрю Адамс, перший керівник KleptoCapture, який зараз працює в юридичній фірмі Steptoe у Вашингтоні.
«Але ви точно побачите різке зниження темпів висування обвинувачень проти осіб, які сприяли ухиленню від санкцій, пов’язаних із Росією», – додав він.
Зарано робити «тривожні заяви», вважає міністерка юстиції України Ольга Стефанішина. Про це вона заявила 7 лютого, відповідаючи на питання Радіо Свобода щодо рішення Мін’юсту США розформувати оперативну групу KleptoCapture. «Нова адміністрація формується, мені здається, зарано робити якісь тривожні заяви. І я впевнена, що після формування нової адміністрації буде можливість обговорювати питання, які є важливими. Наскільки мені зрозуміло, питання заморожених активів є також предметом зацікавленості нової адміністрації США, тому я очікую, що, як тільки будуть призначені відповідні особи, ми розпочнемо діалог», – сказала міністерка.
Тим не менш, цей крок чітко демонструє зміну пріоритетів у США в бік боротьби з наркокартелями. І це не стало несподіванкою, адже ця тема була однією з ключових у передвиборчій кампанії Дональда Трампа. Він уже підписав указ, яким визнав картелі терористичними організаціями.
Хто тепер боротиметься з дезінформацією?
Генеральний прокурор США Бонді також закрила Foreign Influence Task Force (Групу з боротьби з іноземним впливом), створену під час першої адміністрації Трампа для протидії дезінформаційним кампаніям, спрямованим на розпалювання розбрату та підрив демократії.
Ще одна скасована ініціатива – Kleptocracy Asset Recovery Initiative (Ініціатива з повернення активів клептократів), створена у 2010 році для конфіскації активів корумпованих іноземних чиновників, які використовують багатства своїх країн у власних інтересах.
Ця ініціатива мала кілька гучних успіхів, зокрема вилучення активів на суму $850 мільйонів у Гульнари Карімової, старшої дочки покійного президента Узбекистану. Її звинуватили у хабарництві за сприяння голландській телекомунікаційній компанії вийти на узбецький ринок, наразі вона відбуває покарання в узбецькій в'язниці.
Гері Калман, виконавчий директор Transparency International у США, зазначив, що «ліквідація KleptoCapture та Ініціативи з повернення активів клептократів суттєво послабить здатність США протидіяти транснаціональній корупції, яка залишається загрозою для національної безпеки та економічних інтересів країни».
«Це залишає жертви корупції в усьому світі без повного правосуддя», – вважає Калман.
- Дональд Трамп неодноразово заявляв про боротьбу з наркокартелями, зокрема у передвиборчій кампанії 2024 року. Смертність від наркотиків у США є серйозною проблемою, особливо через поширення синтетичних опіоїдів, таких як фентаніл. За даними американських Центрів з контролю та профілактики захворювань (CDC), у 2023 році від передозування наркотиками померло понад 107 тисяч осіб.
«Рив'єра Близького Сходу»: чому план Трампа щодо Гази викликав велику реакцію у світі
Кіан Шаріфі
Пропозиція президента США Дональда Трампа – виселити палестинців зі Смуги Гази та передати контроль над цією територією США – викликала велику реакцію у світі. Чи справді йдеться про можливу зміну довготривалої політики Вашингтона щодо ізраїльсько-палестинського конфлікту? Радіо Свобода зібрало думки аналітиків.
«США візьмуть під контроль Смугу Гази і зроблять свою роботу», – сказав Дональд Трамп під час спільної пресконференції із ізраїльським прем'єр-міністром Беньяміном Нетаньягу 4 лютого 2025 року. Президент США також пообіцяв створити умови для економічного розвитку цього регіону, що забезпечать нові робочі місця.
Коли адміністрація побачить опір, вона відмовиться від цієї ідеїАзріель Берман
Як саме адміністрація 47-го президента США може реалізувати цей план, поки неясно.
Зокрема, за яким правом США можуть взяти під контроль Смугу Гази та як можуть бути переміщені 2,3 мільйона її жителів.
Державний секретар США Марко Рубіо наголошує, що ця пропозиція «не була задумана як ворожий крок», а має на меті допомогти населенню. Про це він сказав під час візиу до Гватемали.
Багато експертів із зовнішньої політики Близького Сходу натомість вважають цей план нереалістичним і закликають адміністрацію США переглянути свою позицію через різкий опір, з яким вона може на цьому шляху зіткнутися.
«Цей план не має реальних перспектив, і я думаю, що коли адміністрація побачить опір, вона відмовиться від цієї ідеї», – сказав Азріель Берман, старший науковий співробітник Інституту міжнародних відносин у Празі.
Перемир'я під загрозою
Існують також побоювання, що пропозиція Дональда Трампа може зашкодити крихкому перемир'ю між Ізраїлем і «Хамасом», палестинською терористичною організацією, яка контролює Газу з 2007 року («Хамас» визнаний у США та ЄС терористичним угрупованням).
Багатотоетапний механізм перемир'я (набрало чинності 17 січня 2025 року) тимчасово припинило бойові дії, що тривали понад рік, в обмін на звільнення «Хамасом» ізраїльських заручників, а Ізраїлем полонених і ув'язнених палестинських бойовиків.
«Боюсь, що [пропозиція Трампа] може нашкодити перспективам звільнення заручників, які залишилися», – сказав Берман.
Реакція союзників і суперників
Арабські країни, зокрема ті, що нормалізували відносини з Ізраїлем, спільно відкинули нещодавню вимогу Трампа щодо того, щоб Єгипет та Йорданія прийняли до себе жителів Гази.
Тепер Трамп підвищив ставки, запропонувавши, що він не лише хоче перемістити жителів Гази, а й має намір передати контроль над Газою США, перетворивши її на «Рив'єру Близького Сходу».
Президент палестинської адміністрації Махмуд Аббас відкинув пропозицію Трампа та заявив, що «легітимні права палестинців не підлягають торгу».
Союзники та суперники США також розкритикували цей план і знову закликали до створення незалежної палестинської держави поряд з Ізраїлем.
Міністерство закордонних справ Франції заявило, що переміщення палестинців буде «серйозним порушенням міжнародного права» та наполягло на тому, що Газу не може контролювати «третя держава».
Саудівці, які підтримують хороші відносини з Трампом, попередили, що вони не встановлять дипломатичних відносин з Ізраїлем без суверенної палестинської держави зі Східним Єрусалимом як столицею.
Трамп прагне, щоб регіональний лідер Саудівська Аравія приєдналася до Бахрейну та Об'єднаних Арабських Еміратів у нормалізації відносин з Ізраїлем в рамках угод Авраама, але важко уявити, як це може рухатися далі одночасно з його нинішньою пропозицією щодо Гази.
Китай та Росія також висловили заперечення проти примусового переміщення палестинців.
Згідно з даними ООН, близько 2,4 мільйона зареєстрованих палестинських біженців наразі живуть у Йорданії. Багато з них були переміщені протягом кількох поколінь, борючись за своє право на повернення відповідно до міжнародного права. Офіційних даних про кількість палестинських біженців в Єгипті немає, але повідомляється, що з початку війни в жовтні 2023 року щонайменше 115 000 жителів Гази перетнули кордон з Єгиптом.
Погляд із Ізраїлю
План Трампа підтримують прихильники жорсткого курсу в кабінеті Нетаньягу, а також багато ізраїльських громадян.
Деякі стверджують, що це є важливим для безпеки Ізраїлю, в той час як інші вважають, що це навіть може бути найгуманнішим рішенням для населення, яке не має домівки після масштабного знищення Гази.
Але у багатьох поміркованих ізраїльтян, які підтримують рішення про дві держави, є побоювання, що це може мати серйозні негативні наслідки.
Лідер опозиції та колишній прем'єр-міністр Яїр Лапід порівняв цю пропозицію з «скиданням бомби», наслідки якої важко передбачити.
Виклик політиці США
Сполучені Штати активно підтримують рішення про дві держави з часів угод в Осло у 1990-х роках, які передбачали, що і Газа, і Західний берег будуть частиною палестинської держави.
Всі адміністрації США з того часу підтримували рішення про дві держави, але Трамп, здається, змінює багаторічну політику США.
«Немає сили в світі, яка може визначити, де будуть жити палестинці. Це наша країна», – сказав Самір аль-Бараві, палестинський біженець у Боснії, у коментарі Радіо Свобода.
«Трамп не може вирішити, де ми будемо жити. Ми народилися в Газі, і тільки смерть може забрати людей з Гази»
Дональд Трамп не коментував публічно, чи підтримує він анексію Ізраїлем Західного берега, але, коли його запитали про це 4 лютого, він сказав, що Ізраїль – це «мала країна з точки зору землі».
Політолог Берман вважає, що пропозиція Трампа щодо Гази навряд чи буде реалізована, і зазначив, що «більше занепокоєння» викликає питання, чи дозволить президент США урядові Нетаньягу анексувати Західний берег.
«Це буде величезний зсув [в політиці США]», – сказав він.
- Міністр оборони Ізраїлю Ісраель Кац заявив, що він доручив армії розробити план, який «дозволить будь-якому жителю Гази, який бажає виїхати, зробити це в будь-яку країну, яка готова його прийняти».
- Прем'єр Ізраїлю Нетаньягу вважає, що «це може змінити історію, і варто дійсно йти цим шляхом». На його думку, президент США Трамп бачить інше майбутнє для Сектора Гази, який, за словами Нетаньягу, був джерелом багатьох «випробувань і нещасть» для ізраїльського народу.
Києву потрібна американська зброя. Трамп хоче українські рідкісноземельні мінерали. Пояснюємо
Майк Екел і Войтек Гроєц
Останній поворот у намаганні президента США Дональда Трампа припинити війну Росії проти України? Вашингтон може припинити постачання зброї Києву, якщо Україна не надасть більшого доступу до своїх рідкісноземельних мінералів. Про що саме йдеться і для чого це Трампу?
Між Вашингтоном, Москвою та Києвом уже точаться дипломатичні суперечки і переговори, щоб з’ясувати, як зупинити майже трирічну повномасштабну війну Росії проти України.
А тепер додайте до цього: президент США Дональд Трамп хоче обумовити майбутню допомогу США Україні отриманням більшого доступу до цінних рідкісноземельних мінералів країни – мінералів, які користуються зростаючим попитом для акумуляторів, комп’ютерів, смартфонів, електроавтомобілів, не кажучи вже про зброю.
«Ми прагнемо укласти угоду з Україною, за якою вони збираються забезпечити те, що ми їм даємо, своїми рідкісноземельними та іншими речами», – сказав він журналістам 3 лютого.
«Я хочу мати безпеку рідкісноземельних елементів. Ми вкладаємо сотні мільярдів доларів. У них велика рідкісна земля. І я хочу безпеки рідкісноземельних елементів, і вони готові це зробити», – сказав він.
Україна, зі свого боку, готова до такої співпраці.
«Ми відкриті до того, що все це (корисні копалини – ред.) може бути розроблено з нашими партнерами, які допомагають нам захистити нашу землю і штовхають ворога назад своєю зброєю, своєю присутністю, санкційними пакетами. І це абсолютно справедливо. Я про це говорив ще у вересні, коли у нас була зустріч з президентом Трампом», – зазначив президент України Володимир Зеленський.
Що таке рідкісноземельні мінерали?
Рідкісноземельні мінерали – це клас із приблизно 17 елементів, таких як ітрій, церіум і лантан, які зустрічаються в незначних кількостях по всій поверхні Землі. Попит на них постійно зростає через використання у високотехнологічній продукції.
Гонка за створення менших, легших, потужніших і довговічніших акумуляторів вимагає використання рідкісноземельних мінералів. Оборонна промисловість також потребує цих мінералів для виробництва зброї та супутніх технологій.
Згідно з даними Державної служби геології та надр, Україна має значні поклади рідкісноземельних мінералів.
Вона також має не такі рідкісні, більш поширені мінерали, які високо цінуються для використання в технологіях та передових галузях промисловості: наприклад, літій, який широко використовується в акумуляторах різного типу, та титан, що застосовується у виробництві літаків. Деякі оцінки свідчать, що запаси літію в країні можуть оцінюватися в мільярди доларів.
Трамп, можливо, також мав на увазі ці мінерали, хоча він цього не уточнив.
Україна також має значно більші запаси інших, більш поширених мінеральних ресурсів – вугілля, залізної руди, нафти та газу, – які приносять країні значні доходи, а також створюють великі інвестиційні можливості.
Багато з цих ресурсів розташовані в частинах України, які окуповані російськими військами – і врешті-решт можуть опинитися під повним контролем Росії.
Чому Трамп хоче ці мінерали?
Гонка за виявлення, забезпечення, розробку та комерціалізацію рідкісноземельних мінералів прискорюється вже багато років. За оцінками Геологічної служби США, запаси цих мінералів у Північній Америці становлять близько 3,6 мільйона тонн у Сполучених Штатах і понад 14 мільйонів тонн у Канаді. США є другим за величиною виробником у світі після Китаю. Іншими великими виробниками є Австралія та М'янма.
Однак у 2023 році Китай, який виробляє близько 60% усіх рідкісноземельних елементів у світі та переробляє майже 90%, сколихнув глобальні ринки, оголосивши про заборону на видобуток і виробництво рідкісноземельних металів.
Це викликало занепокоєння на Заході, де законодавці та політики попереджають, що західні технології можуть зазнати серйозного удару через нестачу рідкісноземельних мінералів.
Китай ще більше загострив цю дискусію 3 лютого – у той самий день, коли Трамп спілкувався з журналістами, – запровадивши мита на низку американських товарів у відповідь на тарифи, оголошені Трампом напередодні.
Крім того, Пекін запровадив експортні обмеження на вольфрам, телур, рутеній і молібден – критично важливі мінерали, які відіграють ключову роль у високотехнологічному виробництві, хоча й не належать до рідкісноземельних елементів.
Чи справді Трамп може поставити допомогу Україні в залежність від доступу до рідкісноземельних елементів?
Цілком ймовірно.
Україна сильно залежить від Сполучених Штатів у постачанні зброї та обладнання, які дозволяють Києву продовжувати боротьбу проти російського вторгнення. Станом на вересень Конгрес виділив 174,2 мільярда доларів на цілі, пов’язані з Україною, причому більша частина цих коштів спрямована до Міністерства оборони США та на оборонні програми, повідомила служба досліджень Конгресу.
Трамп, який зробив припинення війни в Україні одним із головних пріоритетів, разом зі своїми радниками дав зрозуміти, що частина переговорів включатиме як заохочення, так і тиск, щоб змусити Київ і Москву сісти за стіл перемовин. Вирішальним елементом цього плану є прив’язка майбутньої допомоги США до поступок з боку України; значну роль у цьому може відіграти переконання Києва надати американським інвесторам більший доступ до рідкісноземельних і критично важливих мінералів.
Без американського озброєння українська армія може не витримати виснажливих атак з боку чисельніших і краще оснащених російських військ. Поки що незрозуміло, скільки часу знадобиться до повного прориву української оборони.
Це не перший випадок, коли Трамп ставить постачання американської зброї в залежність від поступок з боку України, зокрема її президента Володимира Зеленського. Під час своєї першої каденції Трамп став фігурантом процесу імпічменту в Палаті представників, контрольованій демократами, через телефонну розмову із Зеленським. У тій розмові Трамп, як здавалося, натякав, що розморозить допомогу США, якщо Зеленський відновить розслідування щодо української енергетичної компанії, до ради директорів якої входив син Джо Байдена, на той момент колишнього віцепрезидента США.
Юристи стверджували, що президент США не має юридичного права утримувати фінансування, схвалене Конгресом.
Трамп, який заперечував будь-які правопорушення та назвав цю розмову «ідеальним дзвінком», був виправданий Сенатом, контрольованим республіканцями.
Цього разу обидві палати Конгресу перебувають під контролем республіканців, тож малоймовірно, що буде значний опір щодо прив’язки допомоги Україні до певних умов. Ба більше, Трамп і його радники взяли на озброєння більш жорстку стратегію управління Білим домом, стверджуючи, що Конгрес має менший вплив на рішення виконавчої влади.
Що про це думає Кремль?
Росія також має значні запаси рідкісноземельних і критично важливих мінералів, хоча її виробничі потужності значно поступаються Китаю та іншим країнам.
Загалом будь-що, що ускладнює ситуацію для України, розглядається Москвою як позитивний розвиток подій, адже Кремль добре розуміє, що саме американська зброя дозволяє Києву продовжувати боротьбу.
Росія, яка зараз має перевагу на полі бою, також готується до потенційних мирних переговорів. Частиною цієї стратегії є демонстративні прояви «прихильності» з боку президента Володимира Путіна.
Одним із важелів впливу адміністрації Трампа є погроза ще більше наситити Україну американською зброєю – що було б серйозною проблемою для російських військ і самого Кремля.
Коли журналісти запитали про заяви Трампа щодо рідкісноземельних елементів, прессекретар Кремля Дмитро Пєсков заявив, що Білий дім, схоже, хоче змусити Україну платити за допомогу США. «Це очевидна пропозиція Україні купити американську допомогу», – сказав він.
Переговори Трампа-Нетаньягу: як це вплине на план США щодо Смуги Гази?
Прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу прибуває до Білого дому 4 лютого як перший гість Дональда Трампа після його інавгурації в критичний момент припинення вогню в Газі та на тлі триваючої суперечки щодо ідеї президента США виселити палестинське населення зі Смуги Гази.
Це дуже важлива зустріч, яка значною мірою визначить траєкторію всієї війни та майбутньої угодиАві Меламед
Зустріч відбувається якраз у той момент, коли мають розпочатися переговори про другу фазу угоди про припинення вогню між Ізраїлем і «Хамасом», який визнаний терористичною організацією як Ізраїлем, так і Сполученими Штатами.
«Це дуже важлива зустріч, яка значною мірою визначить траєкторію всієї війни та майбутньої угоди», – сказав Радіо Свобода Аві Меламед, колишній офіцер ізраїльської розвідки.
Спекуляції щодо переговорів тривають, і деякі аналітики припускають, що Трамп намагатиметься спонукати Нетаньягу просувати цей процес й уникнути повернення до війни. «Основна мета – якнайшвидше завершити конфлікт», – зазначив Меламед.
Але візит також відбувається лише через кілька днів після того, як Трамп закликав переселити палестинців із Гази до Єгипту та Йорданії. План «очищення» Смуги Гази, як він висловився, означав би, що «вони, можливо, зможуть нарешті жити в мирі», заявив Трамп.
На Близькому Сході це вважається нездійсненним, небажаним, незаконнимКріс Дойл
Ця пропозиція була схвально сприйнята деякими радикально налаштованими членами кабінету Нетаньягу, але викликала обурення в арабських країнах. Така реакція загалом відображає суспільну думку в цих державах.
«На Близькому Сході це вважається нездійсненним, небажаним, незаконним», – сказав Радіо Свобода Кріс Дойл, директор Ради арабо-британського порозуміння.
«Для Єгипту це була червона лінія не лише за часів президента [Абделя Фаттаха] Сісі, а й ще за [екс-президента Хосні] Мубарака – вони не приймуть, щоб Газу просто перекинули на Єгипет», – додав він.
У Йорданії вже проживають кілька мільйонів палестинців, а в Єгипті – десятки тисяч. Трамп натякнув, що їхня залежність від значних обсягів американської військової та фінансової допомоги змусить їх погодитися.
«Ми багато для них робимо, і вони це зроблять», – заявив він 30 січня.
Меламед зазначив, що деякі голоси в арабських соціальних мережах ставлять під сумнів офіційну позицію.
«Люди кажуть: палестинцям у Газі нема куди повертатися. Немає будинків, немає послуг», – пояснив він, підсумовуючи аргумент: «Я хочу майбутнього для себе та своїх дітей, я хочу дім, а не намет».
Втім, Меламед визнав, що такі думки не є масовими.
Дойл вважає, що коментарі Трампа можуть бути «початковою переговорною тактикою, при цьому він чудово розуміє, що вони не приймуть півтора мільйона біженців».
Натомість, за словами Дойла, «він може змусити їх погодитися на символічну кількість, наприклад, по 100 000, або ж зробити їх більш поступливими в іншому питанні».
Інші ізраїльські оглядачі також скептично ставляться до ідеї Трампа.
Ветеран-коментатор і відставний військовий офіцер Цві Барель написав на сайті видання Haaretz, що пропозиція Трампа щодо Гази може поставити під загрозу чинне перемир'я. За його словами, це може змусити «Хамас» відмовитися від звільнення ізраїльських заручників.
Вимога її скасування може стати ключовою умовою «Хамасу», що поставить під загрозу продовження угодиЦві Барель
«Звільнення всіх заручників вимагає від Ізраїлю не тільки припинення війни, а й відмови від її поновлення та початку обговорення відновлення Гази. Якщо ідея Трампа про переселення залишається на порядку денному, вимога її скасування може стати ключовою умовою «Хамасу», що поставить під загрозу продовження угоди», – написав він.
Ще одним можливим елементом переговорів між Трампом і Нетаньягу буде перспектива нормалізації відносин Ізраїлю із Саудівською Аравією. Минулого тижня спеціальний посланник Трампа на Близькому Сході Стів Віткофф відвідав Ізраїль через Ер-Ріяд.
Угода стала б значним проривом після Авраамських угод, які встановили дипломатичні відносини між Ізраїлем, ОАЕ та Бахрейном під час першої адміністрації Трампа.
Наймасовіший удар «Хамасу» по Ізраїлю за всі роки конфлікту – представники Ізраїлю (фоторепортаж)
Але загибель та руйнування, спричинені Ізраїлем у Газі після нападів «Хамасу» 7 жовтня 2023 року, загалом вважаються серйозною політичною перешкодою для Саудівської Аравії на цей момент.
Крім того, Ер-Ріяд пов'язує офіційну нормалізацію відносин з Ізраїлем із дводержавним рішенням, що передбачає створення палестинської держави в Газі та на Західному березі.
Минулими вихідними Саудівська Аравія підписала спільну заяву з Єгиптом, Йорданією, Катаром, ОАЕ, Палестинською адміністрацією та Лігою арабських держав, засуджуючи ідею переселення населення.
«Ми підтверджуємо нашу відмову від [будь-яких спроб] порушити невід'ємні права палестинців, чи то через діяльність щодо поселень, виселення, анексію земель або через депортацію власників із їхньої землі», – йдеться у заяві.
Форум