Тія, яка виїхала з окупованого Донецька, майже 11 місяців була невидимкою для медичної системи: поки дівчина чекала на український паспорт, спроба отримати консультацію і рецептурні ліки перетворилася на квест.
На лікування онкохворої Яни, яка мешкає у модульному містечку, гроші збирають небайдужі українці: жінка не отримує навіть виплат для ВПО.
Марія, яка у свої 19 самотужки виїхала з окупації, не може оплатити призначені обстеження, бо ще тільки шукає ґрунт під ногами на вільній території України.
Переселенці в Україні мають таке ж медичне забезпечення, що і решта громадян – програма медичних гарантій покриває їм базові послуги (прийом сімейного лікаря, прості аналізи та консультації вузьких спеціалістів за направленням). Але вони втратили житло, роботу, часто мешкають у модульних містечках або гуртожитках. Тому більшість ВПО не можуть собі дозволити обстеження та процедури поза мінімальним пакетом.
Однак їх може спіткати й гірший виклик: протриматися навіть без цього мінімуму. Адже багато переселенців, особливо молоді, виїжджають без документів і не можуть підписати декларацію з сімейним лікарем. Через це їх просто не існує для медичної системи.
Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) пояснюють, які існують труднощі з отриманням медичних послуг у людей, які покинули домівки на окупованих і прифронтових територіях, і куди можна звертатися за допомогою.
Розглянемо дві ситуації: якщо у людини взагалі немає документів і вона «не існує» для медичної системи – і коли з документами порядок, але необхідна допомога недоступна з фінансових причин.
Якщо немає паспорта: чи залишать людину без допомоги?
Тія виїхала з окупованого Донецька без українського паспорта, коли їй було 19 років. Зараз їй 21 і вона мешкає в Харкові. Протягом майже 11 місяців дівчина чекала на виготовлення документа на вільній території України і увесь цей час була невидимою для медичної системи.
В екстрених випадках їй не відмовляли у допомозі, проте без паспорта, зі слів дівчини, неможливо було ані підписати декларацію з сімейним лікарем, ані лягти на планову операцію.
«Перший раз я звернулася по допомогу якраз до терапевта. Це було пов'язано з сезонною хворобою. Попри те, що в лікарні не змогли мене оформити, мене прийняли. Пояснили, що ми не можемо вас задокументувати, але ось тримайте карту, тримайте рекомендації. Втім, планова медицина в такому ключі неможлива», – розповідає дівчина.
Корінь проблеми у тому, що таких пацієнтів «не бачить» система Helsi, якою користуються для запису до спеціалістів і планування лікування. Тії завели паперову картку, але дані не вносили до електронної системи.
У кризовому стані дівчина звернулася до місцевого хірурга, який особисто зателефонував колезі, щоб дізнатися, чи можуть її прийняти. За словами Тії, це була фактична передача «з рук у руки».
Щоб досягти якогось результату, треба стикнутися з нерозумінням, дратуваннямТія
«Загалом послуги можна отримати, але це набагато складніше, ніж людині з документами, – підсумовує Тія. – Або через обурені розголоси в соцмережах, на які реагували очільники медструктур і пропонували свою допомогу, або якщо стукати по декілька разів в одні й ті самі двері. Але щоб досягти якогось результату, треба стикнутися з нерозумінням, дратуванням, спробою пояснити тобі, що у тебе має бути з документами від лікарів (коли ти сам знаєш всі кроки напам'ять). І людина, яка витрачає сили на реінтеграційні процеси, може просто зрозуміти, що вона не може себе пересилити і ще раз пояснити свою потребу».
Коли у Тії виникла необхідність звернутися до психіатра, це перетворилося на квест. Передусім лікарі першої ланки офіційно не могли направити її до вузького спеціаліста. Неофіційно ж, навіть коли лікарі приймали, дані про прийом не фіксувалися у медичній системі, а один із лікарів взагалі поставив під сумнів її історію хвороби.
Оскільки терапевтка не могла офіційно видати Тії направлення до лікаря, порекомендувала їй лікарню, в яку можна звернутися. Дівчина принесла з собою усі документи, які мала. Серед них були свідоцтво про народження і студквиток з окупаційного університету.
«Напевно, хвилин 20 хвилин я питала, як це можна організувати (консультацію лікаря – ред.), тому що мені дуже треба допомога. Звичайно, сльози були, тому що через 10 хвилин пояснень це вже стає трохи принизливим. Мене через цокання язиком прийняли. Звичайно, сказали, що ми вас не зафіксуємо, картку на вас завести не можна. Мені дали рецептурні ліки, призначили лікування. Ліки не підійшли. Через місяць приїхала назад у лікарню. Лікарка, яка мене приймала, була у відпустці. Мене відвели до іншої», – пригадує дівчина.
Тія ділиться, без офіційного запису в системі не могла довести, що приймала ліки за призначенням.
«Спочатку вона підставила під сумнів мій стан. Коли я їй пояснила ситуацію, що мене прийняли без документів, оглянули, дали рекомендації, але це було не зафіксовано, мені сказали, що у нас немає записів про те, що вам давали ліки, що ви були на прийомі. Тому ми не можемо сказати, де ви взяли ці ліки», – розповідає Тія.
Людині без документів украй складно придбати рецептурні препарати. Після того, як Тії не вдалося отримати допомогу психіатра в державній лікарні, вона звернулася до лікаря через волонтерську гуманітарну програму. Прийом відбувся онлайн, лікарка виписала рецепт у Львові і надіслала Тії його фото.
«Електронний рецепт я не можу отримати, бо в мене немає кабінету, а фотографія рецепту «катить» не у всіх аптеках. Рецепти на певні ліки дають одноразово на певну кількість препаратів. Після того, як його продивилися в аптеці, його мусять закрити, як контролер гасить квиток чи марку на пошті. Оскільки я показую фотографію паперового рецепту, його не можна ось таким чином погасити», – ділиться досвідом переселенка.
Який тут вихід?
Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець підтверджує: без офіційних документів ВПО не можуть повноцінно користуватися медичними послугами через Національну службу здоров’я. Втім, у надзвичайних випадках допомога все ж надається. Про це він розповів, відповідаючи на питання від Донбас Реалії під час презентації спецдоповіді щодо ситуації на тимчасово окупованих територіях України.
Поки не буде офіційного документа, паспорта, такі люди для медичної системи втраченіДмитро Лубінець
«Поки не буде офіційного документа, паспорта, такі люди для медичної системи втрачені. Їх просто не бачать і їм не можуть надати допомогу. Хоча є випадки, коли взагалі без жодних документів люди зверталися до медичних установ. І я не знаю жодного випадку, коли їм сказали, що ми не можемо вам взагалі надати медичну допомогу. Тут я можу тільки подякувати всім лікарям, які це роблять».
За словами Лубінця, вихід із ситуації – спростити процедуру отримання українських паспортів. Відповідну рекомендацію Офіс омбудсмена вже надав державним органам влади.
Якщо паспорт є: які послуги нададуть, а за які доведеться платити?
У більш поширеній ситуації, коли переселенці мають українські документи, вони можуть розраховувати на пакет медпослуг, гарантований усім громадянам України:
- екстрену допомогу,
- систематичне спостереження за станом здоров'я,
- діагностику та лікування захворювань,
- базові тести та аналізи,
- направлення до лікарів вузької спеціалізації чи на обстеження,
- паліативну допомогу,
- рецепти за програмою «Доступні ліки»,
- профілактичні щеплення.
Це у коментарі Донбас Реалії підтверджує лікарка центру первинної медико-санітарної допомоги міста Торецьк, який зараз працює у Києві, Олена Міщенко.
«У нас є амбулаторія від міста, де можна здати кров безоплатно. Ми ще спілкуємось з організацією «Лікарі світу», які нам давали ваучери на безкоштовну здачу аналізів на 2000 гривень. Цей проєкт обіцяють продовжити. Даємо направлення до вузьких спеціалістів, маємо маніпуляційний кабінет, у якому можемо надавати такі послуги, як уколи та крапельниці», – розповідає вона.
Переселенка Анна Вербицька, яка місяць тому евакуювалася з Куп’янська, розповіла Донбас Реалії, що щойно її заселили у безкоштовний гуртожиток у Харкові, вона змогла укласти декларацію з сімейним лікарем.
«В лікарню ще не зверталася, але сімейного лікаря тут уже зробили. Мені сказали, коли привезли, що тут поруч лікарня, туди можна підійти і зробити собі сімейного лікаря так, як було в Куп'янську», – розповідає Анна.
Крім того, без направлення внутрішньо переміщені особи можуть звертатися до гінеколога, психіатра, нарколога, фтизіатра, педіатра, стоматолога.
Якщо пацієнт-пересленець звертається за консультацією без попередньо укладеної декларації з сімейним лікарем чи терапевтом, а доступних місць у лікаря немає, лікар все одно має надати консультацію для ВПО.
Однак для людей, які переїжджають з окупованих та прифронтових територій у відносно безпечні місця без речей, грошей і в чуже житло, цього базового мінімуму часто недостатньо.
Громадська організація «Правозахисна Група «СІЧ» дослідила, що процедурні питання надання меддопомоги переселенцям – неврегульовані. Зокрема, для окремих категорій ВПО немає комплексних регіональних програм з медичної та психологічної підтримки. А наявні програми недостатньо фінансуються. Крім цього, існує проблема з інформуванням: самі ж переселенці недостатньо знають про свої права і додаткові гарантії.
Після того, як Тія отримала паспорт, труднощів із записом до спеціалістів у неї справді не виникало. Але вона стикнулася з тим, що вартість аналізів і процедур, які не покриває програма медичних гарантій, – надто висока для ВПО. Як для людини, яка отримує мінімальну зарплату 8 тисяч та знімає квартиру, заплатити кілька тисяч гривень за позапакетний аналіз – складно. І з цим стикається велика кількість переселенців.
Щоб просто якусь хворобу вилікувати, треба мати дуже великий запас грошейМарія
21-річна Марія (своє прізвище дівчина не називає, бо на окупованій території залишилися її рідні) також покинула окупований Донецьк у 2023-му і живе зараз у Харкові. Вона теж виїжджала без паспорта: дівчина мала свідків, які підтвердили її особу, тож чекала на український документ майже чотири місяці. За цей час звертатися до лікарів не доводилося. Нещодавно така необхідність виникла – і попри те, що паспорт уже є, Марії складно отримати всі послуги, яких потребує.
«Я б сказала, що величезна проблема – ціни на певні процедури, на кшталт УЗД або інших обстежень. У державних лікарнях, де тобі можуть надати допомогу безкоштовно, може бути дуже велика черга – на кілька місяців. Треба або записуватись і чекати, або йти в платні клініки. Навіть якщо направлення на аналізи виписує терапевт з держклініки, все одно є пакети з дослідженнями, які треба оплачувати, незалежно від того, чи є направлення, чи його немає. І це теж може бути дуже дорого. Тобто, щоб просто якусь хворобу вилікувати, треба мати дуже великий запас грошей. І через це маєш відкладати своє здоров'я кудись на потім, на задній план. І невідомо, коли ти ним можеш зайнятися», – пояснює дівчина.
Призначені аналізи коштували Марії близько 4 тисяч гривень. На той момент вона працювала у приватній клініці, де могла скористатися знижкою для працівників, втім, сума все одно залишилася суттєвою.
«Знижка на аналіз десь 10-15%, тобто загально він дешевший на 150-200 грн, що не дуже суттєво, коли один аналіз тільки 1500 коштує, а в тебе мінімальна зарплата. Приємно мати знижку, звичайно, але коли тобі необхідно здати великий комплекс аналізів на велику суму грошей, ще й відвідувати лікарів на регулярній основі, то це не сильно покращує ситуацію», – розповідає вона.
«Це все одно було недешево, але у мене просто не було вибору», – підсумовує Марія.
Раніше в Україні діяли гуманітарні програми, які фінансувалися закордонними донорами, зокрема, USAID. З допомогою них можна було отримати фінансування на певні обстеження або лікування. Але ці програми згорнулися після У січні 2025 року президент США Дональд Трамп підписав розпорядження про тимчасову зупинку (на 90 днів) фінансування більшості програм зовнішньої допомоги Агентства США з міжнародного розвитку (USAID). Це здійснювалося у межах політики скорочення державних видатків.
Агенство заснували на початку 1960-х років для координації американської допомоги за кордоном. У 2025-му його бюджет мав скласти 42,8 мільярда доларів.
Втім у березні 2025 року Вашингтон скасував 83% програм USAID, а решту проєктів і персонал перевели під юрисдикцію Держдепартаменту США. У липні 2025 року USAID остаточно припинило свою діяльність як незалежне агентство, а всі програми перешли під контроль Держдепартаменту США. На практиці це спричинило зупинку фінансування багатьох ініціатив в Україні, зокрема медичних.президента США на початку 2025 року.
Коли йдеться не лише про загальні обстеження, а про серйозні хвороби, ситуація стає ще критичнішою. Особливо вразливими залишаються ВПО, які борються з важкими недугами, такими як онкозахворювання. Для них своєчасна діагностика, хіміотерапія, обстеження та навіть базові аналізи – це питання життя і смерті. Та далеко не кожен переселенець має змогу покрити ці витрати самостійно.
За законом, держава має покривати повне лікування онкохворих. Програма медичних гарантій включає безоплатні аналізи, МРТ, КТ, ліки, супровід та реабілітацію. Проте на практиці пацієнти часто змушені платити з власної кишені – через нестачу ресурсів, черги на кілька місяців або відмову у проведенні обстежень.
55-річна переселенка Яна Парьохіна – колишня медсестра, у 2018-2021 роках писала есе про життя в окупації, які публікували медіа. Зараз вона мешкає у модульному містечку в Бучі, бореться із злоякісною пухлиною шийки матки з метастазами у лімфовузли. Після високодозної променевої терапії в неї розвинулись серйозні ускладнення: ураження кісткового мозку середньої важкості, тромбоцитопенія, лейкопенія, запалення кишківника. Через метастази у кістках Яна зрештою зламала стегно та потребувала ортопедичної операції. Жінка має інвалідність 2-ї групи, страждає від сильного болю та майже втратила можливість рухатися. Зараз вона проходить хіміотерапію у своїй кімнаті в модульному містечку.
«Щотижня здаю загальний аналіз крові за гроші, також платно здаю білок і альбумін, щоб просто знати, що відбувається з моєю кров’ю, бо в мене важка хімія», – розповідає Яна.
Окрім пенсії за інвалідністю у 3 тисячі гривень, в неї немає доходу, навіть виплат для ВПО, бо після початку повномасштабного вторгнення Яна певний час жила і лікувалася у Грузії.
Щоб отримувати фінансову допомогу від держави як ВПО, потрібно бути зареєстрованим і фактично жити в Україні. Якщо людина перебуває за кордоном понад 90 днів, втрачaє право на такі виплати. Втім, лікування і реабілітація можуть бути винятками з цього правила, якщо вони документально підтверджені.
«У Бучі, де я вже третій рік проживаю, немає онколога. Онколог знаходиться аж в Ірпені. Оскільки я – непідйомна, просто не можу туди доїхати. Також великі труднощі із здачею аналізів. Можна навіть просто зателефонувати терапевту, а вона тобі відповість грубим текстом: «Та задовбали ви, Яно Борисівно». Тому востаннє, коли мені таке сказали, ми більше не здаємо аналізи [безкоштовно], і мама перестала їздити за пробірками», – ділиться своїм досвідом Яна.
Щоб доглядати за жінкою, літня мама Яни приїхала з окупованого Донецька у Бучу.
У Яни виник конфлікт з Національним інститутом раку, де переселенка проходила обстеження. За словами жінки, їй відмовили в операції після перелому стегна: операцію робили в приватній клініці в Бучі. Кошти на неї збирали небайдужі українці, місцевий волонтерський центр промотував збір, невелику суму виділив міський голова.
Зараз жінка виготовляє іграшки, які можна придбати на замовлення і таким чином допомогти їй із коштами на оплату хіміотерапій та регулярних аналізів.
Яна покинула спроби лікуватись в державній клініці. Вона регулярно консультується з лікарем у закладі, де їй робили операцію. Кожну консультацію оплачує самотужки.
«1800 грн оплатила, чек надіслала – ми зідзвонюємось з лікаркою, вона мене консультує. Більше у мене варіантів немає. Ось так минає моє лікування. У мене пенсія 3 тисячі за інвалідністю та за стажем», – каже жінка.
Де шукати допомогу в таких випадках
У Міністерстві охорони здоров’я запевняють, що переселенців можуть прийняти у будь-якій лікарні, незалежно від місця проживання та реєстрації.
Відсутність реєстрації чи декларації з лікарем не є підставою для відмови у наданні первинної медичної допомоги. Медзаклади, які працюють за програмою медичних гарантій, повинні надавати допомогу безкоштовно.
Проте у складних випадках, коли державна система не може надати необхідну підтримку, на допомогу приходять волонтерські ініціативи.
Історії від Helping to Leave
Ось кілька кейсів, про які Донбас Реалії розповіла координаторка організації Helping to Leave Олена Губанова. Організація безкоштовно вивозить людей з окупованих українських територій, у разі необхідності забезпечує медичну евакуацію, а також супроводжує у питаннях адаптації, зокрема допомагає з доступом до медичних послуг.
Торік влітку Helping to Leave евакуювали літнього чоловіка з Голої Пристані, якому потрібно було замінити суглоб. Він став у чергу на операцію ще до початку повномасштабного вторгнення: кошти за суглоб мала покрити держава, але втручання провели на початку фінансового року в місті Каневі, коли програма ще не діяла. Тож вартість довелося покривати самостійно.
«Я спілкувала із лікарем, який робив операцію. Усі витрати покриває держава, але існує черга, а людей, які потребують операцію, – доволі багато. У випадку цього чоловіка йому зробили безоплатно саму операцію (бачила рахунок на власні очі), але за суглоб довелося сплатити, при цьому лікар якимось чином навіть зміг знизити суму. Він сказав, що це перший випадок, просто пішли на зустріч через те, що людина похилого віку і ВПО з тимчасово окупованих територій», – розповідає Губанова.
Водночас координаторка Helping to Leave наводить ще один приклад: літня евакуйована з Голої Пристані проходила лікування онкології та двічі перенесла операції, які їй зробили безоплатно в Києві. Спершу їй відмовляли у безкоштовній допомозі. Однак пацієнтка дізналася, що таке лікування повинна отримати безоплатно, і вже у лікарні наполягала на тому, що має таке право. В результаті вона домоглася свого.
У випадках, коли людям не вдається допомогти з лікуванням в Україні, Helping to Leave може відправити їх за кордон: для цього в організації працює відділ, що займається медичною евакуацією за межами країни.
«Взагалі ми націлені на те, щоб не вивозити українців за кордон, але бувають випадки, коли дійсно тут не можуть людині допомогти. Або, наприклад, травматична ампутація кінцівок і потрібна реабілітація. Багато є захворювань, які треба лікувати саме зараз, тобто вони не можуть чекати, і тоді ми вже долучаємось. Що стосується онкохворих – тут все залежить від конкретного захворювання. Ми допомагаємо обрати країну, консультуємо, бо там людина зможе швидше отримати медичну допомогу, на відміну від України, де часто доводиться довго чекати», – пояснює співрозмовниця.
Радимо терміново звертатися до нас – Лубінець
Часто ініціативи з підтримки ВПО започатковують на локальному рівні, приміром адміністрації релокованих внаслідок бойових дій громад відкривають медичні хаби або мають власні місцеві програми.
Наприклад, у Покровській громаді функціонує програма «Доброзичлива медицина». Вона передбачає відшкодування вартості медикаментів, придбання слухових апаратів, засобів особистої гігієни, знеболювальні засоби для онкохворих, забезпечення ліками хворих на орфанні захворювання, а також лікування і протезування у стоматолога, відповіли на запит Донбас Реалії у Покровській МВА.
На базі релокованих медустанов Маріуполя у Києві відкрили медичний хаб. У ньому надають консультативну, первинну та спеціалізовану медичну допомогу ВПО, звільненим з полону, військовослужбовцям. Це комунальна установа, яка підпорядковується Маріупольській міська раді, розповіли Донбас Реалії представники закладу. Крім цього, діє програма компенсації лікування, яку покриває міськрада Маріуполя: релокованим мешканцям міста частково відшкодовують витрати на лікування.
Ініціювати допомогу можуть і в конкретних лікарнях, навіть приватних. Тобто переселенцям слід виявляти ініціативу і не боятися просити допомогу.
Дмитро Лубінець радить у разі необхідності звертатися до органів влади і волонтерів.
«В кожному регіоні України ми відкрили регіональний центр захисту прав людини. Вся інформація є у нас на сайті. В тому числі ми радимо терміново звертатись до нас. Друге – є громадські організації, які працюють саме по напрямку допомоги громадянам, які виїхали з тимчасового окупованої території України. Ми готові ділитися такими контактами. Як правило, всі знають, через які пункти перетину прибувають такі громадяни. І одразу надається інформаційна, фінансова допомога на купівлю перших необхідних речей», – каже уповноважений Верховної Ради.
А ось контакти кількох хабів, що допомагають ВПО, якими опікуються місцеві адміністрації.
- Медичний хаб для переселенців з Покровська у Кам'янському (Дніпропетровська обл.): 050 482 89 91;
- Медичний хаб, створений на базі релокованих медустанов Маріуполя, у Києві: 067 153 03 20, 097 123 45 51;
- Хаб у Дніпрі для ВПО з Торецької громади: 099 224 31 02;
- Хаб у Києві для переселенців з Херсонщини: 068 944 78 51;
- Програма «Благодійний лікар» в Одесі: 066 535 76 40.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:
Поділіться з нами своїм відгуком про статтю: на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви живете на окупованій території – пропонуйте теми, діліться міркуваннями через анонімну форму donbass.realii.info. Донбас Реалії працюють для аудиторії по обидва боки лінії фронту.
Форум