«Я хочу довести до кінця цю кримінальну справу, щоб ті, хто катував і вбивав, віддав ці накази, були покарані»
«Треба, щоб діти читали, бачили, знали, щоб не робили наших помилок, цінували те, що є, а не те, що може бути»
В аеропорту люди воювали не за медалі, але боляче, коли хтось її за два тижні заробляє, а в тебе її за півроку немає – Олег Мікац
«Залізо не витримувало, а ми стояли, бо за нами країна, наші близькі. І ніхто аеропорт не здав. Там просто вже не було за що триматися» – кіборг Микола Миньо
«Як можна до влади допускати тих, хто розв’язав цю війну?»
«Я дуже не хочу, щоб люди забували про «кіборгів». Також я не хочу, щоб держава забувала про тих моїх чотирьох бійців, які зникли безвісти»
Донецький аеропорт – це символ перемоги українського духу – американський журналіст із російським корінням
«Мені хотілося, щоб глядачі відчули цей жах, почувши солдатів з одного й іншого боку» – автор
«Ми розуміли, що аеропорт – квиток в один кінець. Але я ішов захищати свою родину, свій клаптик землі»
Відео надав: Боєць 80-ї аеромобільної бригади Роман Трубін із позивним «Вінні-Пух» Повний текст: http://www.radiosvoboda.org/content/dispetcherska-veza-dap/27342790.html
У Донецькому аеропорті «Дєд» одного разу подарунки відкриває, а там малюнок і записка від дівчинки: «Передзвони мені, будь ласка»...
«Ігор-медик кричав, що хлопці помирають на руках, і просив забрати»
Операція з деблокування, може, і була реальна, але була непідготовлена і сумбурна
Під час «перемир’я» бойовики викопали протитанкові рови, а нам півмішка піску не було як завезти»
Аеропорт тримали 242 дні. З них 42 – тримав наш 90-й батальйон
«Спочтаку стріляв танк, тоді працювала артилерія, а тоді вже піхота йшла нас штурмувати»
«Може бути довіра тільки до тих командирів, які воювали на передовій, а не хрестики-нулики на картах малювали»
Потрібне не вишиватницько-патріотичне висвітлення війни, а правдиво-патріотичне – «кіборг»
«З житлового будинку вони вели вогонь із ПЗРК. Ми запитали старшого, чи можемо «працювати» по тій вогневій точці, він сказав: «Ні в якому разі»
У Києві презентували фотокнигу бійця Руслана Боровика про події в Донецькому аеропорту
«Я пішов воювати, коли загинув мій друг»
«Хід цієї війни змінило те, що «кіборги» змогли стримати натиск»
«Терористи влаштували нам засідку у відкритому полі»
«Кожну їхню спробу штурму із залученням живої сили, наша артилерія дуже вміло і щільно «клала»»
«Аеропорт взяли, бо забрали усіх знаючих, а прислали необстріляних»
«Багато хлопців, які загинули чи поранені, досі не мають статусу «учасника АТО»
«Били трубами, табуретками, ніжками від столів. Били по голові, у пах. Гарячою праскою руку попрасували. Але найжорстокіше – коли поламаного доламували»
Кирило Бабенцов із позивним «Кобра» розповів Радіо Свобода про те, як потрапив у Донецький аеропорт, про самовільне залишення позицій бійцями ЗСУ та ставлення держави до добровольців.
«П’ять днів артилерія і танки розстрілювали аеропорт і вежу»
«Було дуже страшне відчуття холоду, коли тіло промерзає до кісток»
БІЛЬШЕ
