У річницю виходу «кіборгів» із руїн Донецького аеропорту Радіо Свобода і видавництво «Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля» презентували книжку «АД-242. Історія мужності, братерства і самопожертви». Понад 60 інтерв’ю оборонців летовища і десятки ексклюзивних фото з місця подій, а ще коментарі військових та експертів з безпеки з України, Канади, США і Росії – усе це під обкладинкою непростої, але дуже важливої і правдивої книжки.
Закарпатський кіборг Микола Миньо, боєць 80-ї аеромобільної бригади з позивним «Михалич» шукає себе у книзі.
Залізо не витримувало, а ми стояли, бо за нами країна, наші близькі. І ніхто аеропорт не здав. Там просто вже не було за що триматисяМикола Миньо
«Це Дєд, це «Сєдой», це «Вінні-Пух», «Патріот», – показує на фото. На сторінках «Ад242» цей 50-річний сміливець пригадує, як не сподобався сепаратисту «Моторолі», жартує про те, як дотримувався «дієти» в аеропорту та чого тільки не наобіцяв Господу під час обстрілу з ворожого танка.
«Я не жалію ніскільки. Так Бог дав, що він мене залишив живим. Я 15 днів був на вежі, був у Пісках. Дуже важкі часи були, але я не жалкую, бо прекрасно знаю, що країну треба захищати. Залізо не витримувало, а ми стояли, бо назад дороги не було. За нами країна, наші близькі. І ніхто аеропорт не здав. Там просто вже не було за що триматися», – розповідає «Михалич».
А от Володимир Рибачок на позивний «Лісогор» із Сарн, командир протитанкового взводу, в аеропорту не був, але стояв на позиції під назвою «Катер». Каже, що 28 днів весь ДАП у нього був, як на долоні.
Мені сказали: у нас є важливіший об’єкт. Будеш тримати весь аеропорт під своїм контролемВолодимир Рибачок
«Я мав заходити в аеропорт, але мені сказали: ти туди не підеш, там тобі робити нічого. У нас є важливіший об’єкт. Будеш тримати весь аеропорт під своїм контролем. Я не давав, щоб «сєпарська» техніка виходила і напряму стріляла в наших хлопців. Вони мені дзвонили, просили погасити вогневі точки, а де ми самі бачили, то й самі погашали. Ну і само собою, сепаратисти й нас обстрілювали та й так, що ми, як зайці відскакували між їхніми мінометними обстрілами», – пригадує він.
Загалом спогадів та вражень від перебування в Донецькому аеропорту у книзі понад 60. Усіх їх можна знайти на сайті Радіо Свобода у розділі «Аеропорт. Як це було», а в книзі перейти за допомогою QR-коду. Автор 16 інтерв’ю – молода журналістка Радіо Свобода Аліна Швидко.
«Після кожної розмови було морально важко повертались у реальність. Ми могли спілкуватись по 2 години і весь цей час ти уявляєш аеропорт, цей каркас, а потім ти повертаєшся і бачиш, що це Київ, ходять люди, сидять у кафе… важкувато було це все у своїй голові утрясти – ділиться досвідом вона. – Найбільше мені запам’ятався Андрій «Сєвєр», адже він захищав аеропорт тоді, коли він упав. «Сєвєр» розповідав про останні моменти, як вони акумулювали останні сили, витягували хлопців з-під завалів, і самі, бувши пораненими, пішки йшли до найближчого блокпосту. А от одним із перших я записала Віталія з позивним «Чердак».
Книга «АД242» ніколи не приноситиме заспокоєння чи насолоди. Читати про аеропорт боляче, каже автор і укладач проекту Ірина Штогрін.
Вони захищали те, що захищати було вже неможливо, тільки тому, що за цими терміналами Донецького аеропорту були їхні матері, дружини, діти і земля, яка називається УкраїнаІрина Штогрін
«Я дякую усім, хто погодився нам усе це розповісти. Я цей проект називаю книгою, написаною «кіборгами». Ми намагалися зберегти їхню манеру розповіді, зберегти кожне слово, адже це ґрунт для дослідження, це пам’ять для тих, хто живе і буде жити в цій країні, і тих, хто захоче дізнатись, що ж тут відбувалось. Під час спілкування із захисниками ДАПу виникало багато запитань до тих, хто керував операцією, до начальника Генерального штабу, до керівництва країни. Усі запитання ми переадресовували відомствам, які відповідали нам через інформаційні запити. Відповів і начальник Генерального штабу ЗСУ Віктор Муженко. Його відповіді є вкінці цієї книги. Для мене, як для людини, це фантастична річ, коли люди, які мають ті ж самі параметри, як усі ми, чомусь у певних умовах почали вести себе як кібернетичні організми. У холоді, під цілодобовими обстрілами, вони підставляли одне одному плече, захищали те, що захищати було вже неможливо, тільки тому, що за цими терміналами Донецького аеропорту були їхні матері, дружини, діти і земля, яка називається Україна», – розповідає Ірина Штогрін.
Книга, написана «кіборгами». Презентація «АД 242» (фотогалерея)
Під час бойових дій у Донецькому аеропорту – за 242 дні оборони ДАП – загинув 101 військовослужбовець, поранень зазнали 440 людей, 9 – зниклі безвісті. З-під завалів аеропорту 15 жовтня дістали тіла ще трьох бійців.
