Події, які відбулися під Верховною Радою у Києві 31 серпня, уже дали привід для іронічних і злих насмішок поціновувачам «русского мира»
Жителі столиці окупованого Донбасу буквально полюють за українськими купюрами
Зовнішній вигляд Донецька – це вигляд трохи зарослого шраму, під яким все ще збирається гній
«Луганські гени» зараз розосереджені від Австралії до Шпіцбергена
Я обрала життя тут і зараз слухаю дихання сина під акомпанемент війни
Тримайся, моя рідна! Ти сильна й мужня! Ти переможеш! А страшні рани війни загояться
Варто піти з центральних вулиць, «вилизаних» комунальниками, як потрапляєш у зовсім інше місто
Нотатки мешканця зони АТО. Частина 4
Зворотного шляху немає. І невдовзі все інше населення Землі полетить в тому ж напрямку
Ситуація з українською мовою на окупованій території нагадує людину в комі – не помер, але вже не живий
Переповнені кабаки, пʼяні баби й остаточно знахабніле «ополчення» – прикмети молодої «республіки»
Донецьк показав порожню обгортку, яку з успіхом ось уже понад рік «продають» російські та місцеві ЗМІ
Страх перейшов в жах, цього не може бути, тільки не у нас, до нас не дійде...
Донецьк сьогодні все більше нагадує суміш радянських часів та лихих дев’яностих
Багато жителів території, якою прокотилася війна, так і не прокинулися й намагаються жити, наче нічого й не було
Я все одно платила кредит. Всупереч логіці і відсутності можливостей.
Хто зна, можливо, саме цього і прагнуть у Росії, прагнуть ще більшої ненависті навіть серед тих, у кого є спільна мета: побачити український Донецьк?
За окрему плату комендант на пляжах «ЛНР» може гуляти всю ніч, а нотаріус приїде з українською печаткою
Почуттів ніяких немає. Крім страху за близьких і бажання щось робити для тих, кому ще гірше. Так легше
Я ні від кого в Луганську вже більше року не чув фрази: «У мене немає настрою»
Для нас, жителів окупованого Донбасу, вибратися із зони правового свавілля стало нестримною жаданою метою
«Болото, в яке перетворилася «республіка», по-моєму, влаштовує вже всіх...»
Мир – це коли немає калік. Ні вдовиць. Ні почорнілих жінок у чорних пов’язках
Вже коли почалася війна, доводилося чути: «Ми не думали, що так буде». Як виявилося, ключовими були слова «Ми не думали»
Багато луганчани відкрили в себе талант завзятих мандрівників, про який досі просто не підозрювали!
Переселенка з окупованого міста на Донеччині: про вбитих бойовиками Безлера казали, що вони «втекли до України»
Керівництво шахт веде себе стосовно людей як їхній господар, бо контролю майже нема
Родичам довелося пояснювати на блокпосту, навіщо тягнутися в «республіку» з «благополучного Криму»
Прірва між Україною і мешканцями окупованих територій продовжує зростати. Переважно через транспортну блокаду
Лотерея виживання почалася, на черзі – аукціон душ та торги свободою
БІЛЬШЕ
