Завербовані чиновники, силовики, мережі спецагентів і таємні психологічні операції, диверсії, розвідувальна діяльність і контррозвідка, шпигунські зустрічі на курортах, вербування ядерників, церкви і спортклуби - усі ці складові гібридних воєнних дій, які Росія задіяла проти України, стверджують аналітики Королівського об'єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI). Звіт про це дослідники опублікували 29 березня.
Дослідники Королівського об'єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI) стверджують, що Росія створила і задіяла різноманітні засоби впливу в Україні і в інших країнах ще задовго до початку повномасштабного вторгнення. Попри те, що ця фінансового затратна(мова іде по мільярди доларів), і детально планована спецоперація не дала тих результатів на які сподівався Кремль у перший період війни, аналітики RUSI попереджають, що багато спецагентів і шпигунських мереж ще не викриті й продовжують діяти.
«Москва намагалася розмістити високопоставлених агентів в Україні, щоб керувати їхніми власними мережами, а не керувати операціями з Росії. Хоча деякі з тих, хто працює від імені Кремля, були ідентифіковані, багатьох і їхні операції ще не викрито, попереджають автори звіту. Значна частина агентури Росії як в Україні, так і в інших країнах продовжує активно діяти»
Попри тисячі арештованих російських агентів і зрадників, створені ФСБ мережі все ще забезпечують Росію постійним потоком розвідувальної інформації .
Інститут RUSI називає агентуру Москви «внутрішньою загрозою», яка, на їхню думку, «обмежила здатність України підготувати країну до війни у 2022 році».
Проникли в українську політичну чи економічну еліту
Згідно із аналітикою інституту, російським військам вдалося «корумпувати об’єкти» та вербувати українців, причому навіть так, що вони цього не усвідомлюють. Наприклад, громадяни України можуть думати, що збираються дані для Києва, а насправді у кінцевому підсумку ці дії ідуть на користь Москві.
Крім того, звіт свідчить, що людей в Україні вербували агенти, які «проникли в українську політичну чи економічну еліту». Деякі з них працювали на Росію вже упродовж десятиліть.
І хоча деякі з тих, хто працював на Кремль, були викриті й арештовані, багато агентів Кремля ще досі продовжують свою підривну діяльність, попереджають автори звіту.
Одним із завдань спецагентів Росії, наразі безуспішним, було і є спровокувати «внутрішню політичну кризу». Над цим працювали «впливові агенти в державних органах» в Україні, – зазначається у звіті.
Частину звіту присвячено діяльності в Україні лідера ОПЗЖ Віктора Медведчука, колишніх депутатів Віктора Чорного та Іллі Ківи, котрий, зокрема, раніше вдавав із себе русофоба та радикального українського націоналіста. При цьому, його завданням було, стверджують дослідники, підтвердити версію про «український нацизм», радикалізувати суспільно-політичну ситуацію в Україні, провокувати сутички, щоб дискредитувати проукраїнські рухи і організації.
Для цього ж використовували, наприклад, агентів-провокаторів під час мітингів і зібрань, які намагалися викликати жорстокі сутички з поліцією та подавати їх як «спроби крайнього правого перевороту».
За методичками КДБ
За інформацією дослідників Інституту RUSI, ФСБ Росії, яка брала активну участь у плануванні та здійсненні вторгнення, отримала наказ підготувати плани окупації України у липні 2021 року.
Надавали перевагу вербуванню високопоставлених агентів в Україні
Для цього задіяли мережі агентів, які створювалися десятиліттями, і на які йшли чималі ресурси Москви. Їхнім завданнями були виведення з ладу системи державного управління та військового командування України, підрив суспільної довіри до державних установ, зниження національної стабільності, і мінімізація підтримки України міжнародними партнерами.
Для отримання вказівок агенти зустрічалися із російськими «кураторами» восени 2021 року під час коротких відпусток на курортах Туреччини, Кіпру та Єгипту. Під час «випадкових зустрічей» відбувався обмін інформацією.
Зустрічалися на курортах
Автори звіту відзначають, що спецслужби Росії надавали перевагу – там, де це можливо – вербуванню високопоставлених агентів на місцях, в Україні, що вони надалі самі розвивали і керували власними мережами.
Такий спосіб рекомендовано ще у радянських секретних посібниках та інструкціях КДБ, – нагадує звіт RUSI.
Вербування ядерників для захоплення усіх АЕС
Одним із головних напрямків захоплення України було взяття під усієї інфраструктури ядерної енергетики України.
Російські спецслужби завербували деяких ядерників та співробітників охорони об'єктів
Для прикриття цього плану та виправдання агресії, Кремль напередодні вторгнення заявив, що Україна нібито «планує створити власну ядерну зброю», і одним із завдань так званої російської «спеціальної воєнної операції» була денуклеаризація України.
Конкретно йшлося про намір захопити всі атомні електростанції, а також центри ядерних досліджень. Для підготовки цих операцій – свідчить звіт RUSI – російські спецслужби завербували деяких співробітників ядерних об'єктів та тих, хто охороняв їх.
Українська розвідка та її іноземні партнери викрили частину таких агентів, що дозволяє проаналізувати основні завдання, які ставило перед ними російське керівництво, а також зрозуміти їх основні методи, – кажуть автори звіту.
У цьому контексті вони згадують про Андрія Деркача, що належав до агентурної мережі ГРУ Росії, викритої Службою безпеки України.
Деркач був агентом Росії, внесеним до персонального санкційного списку США з формулюванням «російський агент з більш ніж десятирічним стажем».
Деркача також звинуватили у сприянні втручанню Росії до процесу президентських виборів у Сполучених Штатах.
Погіршення відносин між Україною і США - постійний пріоритет російських спецслужб
Окрім Андрія Деркача, санкції також накладено на ряд інших народних депутатів України, зокрема, Олександра Дубінського, Олександра Онищенка, а також на прокурора Костянтина Кулика, екс-помічника генпрокурора Андрія Теліженка та ще трьох громадян України. Окрім шпигунської діяльності в Україні, ця група осіб підозрювалася ще й в намаганні вплинути на уряд США, – йдеться у звіті.
Для цієї мети вони були задіяні у роботі антикорупційного об'єднання в Україні, котре нібито мало розслідувати факти корупції при виділенні міжнародної допомоги Україні.
«Натомість, – як стверджують дослідники, – їхня робота полягала в тому, щоб припинити або принаймні скоротити міжнародну допомогу Україні».
Це є постійним пріоритетом в роботі російських спецслужб з огляду на те, що здатність України чинити опір російській агресії залежить від надання військово-технічної допомоги країнами-союзниками, і перш за все допомоги США.
Ця робота, попереджають автори звіту, не припиняється.
Церкви, контрабандисти, детективні агентства
Для створення осередків російських агентурних мереж в Україні ФСБ вербувало в Україні представників клубів єдиноборств, злочинців (зокрема, наркодилерів), колишніх співробітників спецназу, охоронних фірм та детективних агентств.
Крім того, за даними Прикордонної служби, зафіксовано тісний зв'язок російських офіцерів із мережами контрабандистів в Україні. А переміщенню готівки сприяла дипломатична пошта дружніх Росії країн.
Використання релігії як прикриття – поширений прийом російських спецслужб
Згідно зі звітом, консолідованою групою ідеологічно відданих агентів Москві, які підтримували вторгнення, були окремі представники православної церкви. Їх священики були завербовані та керовані російськими спецслужбами, а монастирі та церкви використовувалися як безпечні місця для обладнання і персоналу.
«Використання релігії як прикриття – поширений прийом російських спецслужб та механізм захисту», – пишуть автори звіту.
Вони також посилаються на дослідження Центру аналізу європейської політики (CEPA), яке описує діяльність священика, висвяченого у Львові, а нині – духівника молодих військових у Росії Андрія Ткачова.
Ткачов за сумісництвом є також популярним телеведучим і блогером. «Ми ведемо війну згідно з християнськими принципами, – запевняє він своїх слухачів, – тому що ми знищуємо трансформаторів, а не людей, які мають безсмертну душу».
Речник МЗС Олег Ніколенко відреагував цього тижня на ремарки з боку Управління Верховного комісара ООН з прав людини про те, що обшуки в будівлях УПЦ МП можуть мати «дискримінаційний характер». На своїй сторінці у Фейсбуці Ніколенко написав: «Україна – демократична держава, в якій ґарантується свобода віросповідання. Водночас свобода не тотожна праву займатися діяльністю, яка підриває національну безпеку».
Закликаємо УВКПЛ утримуватися від незбалансованих політичних оцінок, а базувати свої доповіді на фактах.
Чому агентура Кремля зазнала провалу
Незважаючи на масштаби зусиль Росії, лише частина яких описана у звіті, Кремлю не вдалося здійснити дестабілізацію, як передбачав план.
Автори звіту сформулювали власні висновки та припущення, чому і шпигуни, і цілі агентурні мережі, які десятиліттями вели підривну діяльність проти України, не змогли реалізувати продуманий ФСБ сценарій, не змогли дестабілізувати Україну з середин, і не змогли повною мірою посприяти запланованій блискавичній окупації України.
Україна почала чинити запеклий опір, а президент Зеленський не втік, а зумів втримати ситуацію під контролем.
На думку дослідників Королівського об'єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI), фатальну для Росії роль у цьому зіграли два фактори:
- по-перше, російські агенти переоцінили і перебільшили свій вплив на українську державу;
- по-друге, російські спецслужби отримали наказ сприяти окупації за «часовою шкалою», а не за оцінкою реальних подій. Тобто кожен наступний етап плану починав виконуватися без огляду на те, що саме було чи не було досягнуто перед цим;
- по-третє, базована на старій радянській інституційній культурі виконання наказів, коли нижчі за посадою не можуть самостійно ухвалювати рішення без погодження із тими, хто «вище».
«Як бачимо, до останнього моменту російська агентура готувалася до внутрішньої дестабілізації на основі створених ними в Україні умов, військо Росії було практично непідготовленим і непридатним для тривалого військового конфлікту, – йдеться у звіті. – Крім того, російська військова агресія та злочини проти мирного населення змінили ставлення до Росії не лише серед простих українців, а й серед представників проросійських організацій. Як у випадку з організацією «Патріоти за життя», деякі члени якої у підсумку публічно засудили російську агресію»
Помилка Путіна і провалений план
Плани ФСБ, які зосереджувалося на роботі агентів серед українських високопосадовців, провалилися.
Українська держава не розвалилася зсередини, як цього бажав Кремль, а чимало роками налагоджуваних агентурних мереж були повністю зруйновані або їхні ключові учасники були затримані.
Крім того, російські плани руйнувала сама реальність, кажуть дослідники. Адже поліцейський, який зливав інформацію російським військовим за певну фінансову винагороду, раптом усвідомив, що в результаті російські бомби будуть падати, а танки будуть стріляти по населеного пункту, де живе його власна сім'я.
Через те, що почала творити російська армія в Україні з перших хвилин широкомасштабного вторгнення, агентурні мережі почали «сипатися». А коли ще хвалена десятиліттями російська армія не змогла «взяти Київ за три дні», а розпочала терор проти цивільного населення, план Кремля зазнав поразки.
Російська армія не змогла принести агентам-зрадникам обіцяні переваги та безпеку як плату за їхній ризик, і вони перестали виходити на зв'язок.
Уся логіка застосування Росією сили для взяття України під свій контроль базувалася на впевненості у досягненні блискавичного успіху у перші дні. Цього не сталося, і автори звіту називають рішення про вторгнення стратегічною помилкою суджень особисто президента Росії Путіна.
Більша частина планів Росії була зосереджена на тому, що вони будуть робити після захоплення Києва за 72 години.
У звіті наведено деякі деталі таких планів:
- першим кроком було б, з використанням завербованих агентів, захоплення виконавчої та парламентської влади, Національного банку та головних інфраструктурних і енергетичних об'єктів;
- в цей час кадирівці займалися б полюванням на українців, яких у Росії вважають організаторами патріотичного опору, і тих, хто пов'язаний із Революцією гідності в 2014 році (списки були складені заздалегідь). Це була б розправа за зразком знищення чеченців після падіння Грозного у 2000 році;
- третім напрямком зусиль російських окупантів мала стати так звана «пацифікація» місцевих громад, шляхом їхньої штучної ізоляції, виявлення і знищення їхніх активних членів (щось схоже на ізоляцію непокірних громад під час влаштованого сталінським режимом Голодомору в Україні у 1932-33 роках);
- в цей час Віктор Медведчук мав виcтупити в українському парламенті, проголосити «заклик до миру» та підвести парламент до рішення ухвалити резолюцію про капітуляцію, щоб «врятувати життя і врятувати Україну»;
- у регіонах, які вважалися нелояльними, планувалося влаштувати колапс із енерго-, тепло- і водопостачанням, виведення звідти всіх фінансових ресурсів, щоб повністю дестабілізувати там життя;
- «головними захисниками миру і стабільності», тобто кандидатами на посади у місцевій владі, планували призначити чиновників, які були частиною агентурної мережі.
Плюси і мінуси російських спецслужб
З метою фрагментації опору були задіяні й інформаційні та кібератаки у перші дні війни, здебільшого спрямовані на системи зв’язку.
Попри успіх російських спецслужб у, наприклад, вербуванні агентів, суттєвими їх недоліками автори звіту називають брак чесності у внутрішній звітності, відсутність незалежної оцінки життєздатності планів, упередженість, нереалістичні очікування власного успіху.
«Здається, існує системна проблема надмірного звітування про свої успіхи і приховування слабкостей перед керівництвом, – пишуть автори аналітичного звіту про російські реалії. – Про це свідчить надто оптимістична оцінка російської агентурної мережі про рівень підтримку, яку Росія очікувала отримати в Україні у контексті повномасштабного вторгнення»
Ще однією суттєвою вразливістю російського підходу до «нетрадиційних воєнних дій» у звіті названо «шаблонний» підхід та надання переваги випробуваним методам радянського періоду замість інновацій.
Крім того, російська система масштабує операції замість розглядати кожну з них як індивідуальну.
Утім, звіт RUSI відзначає і наявність динамізму та підприємливість серед російських спецслужб, або найманцями із групи Вагнера. Їх готовності йти на ризик сприяє також внутрішня конкуренція та схильність Путіна нагороджувати або карати.
І хоча наразі російські служби ймовірніше за все зазнали невдачі в Україні, протидія їм залишатиметься не менш важливою на майбутнє, - наголошують автори звіту.
- Автори звіту Королівського об'єднаного інституту оборонних досліджень (RUSI)під час дослідження ставили собі за мету деталізацію російських методів для їх розсекречування, зриву планів зловмисників та для підготовки ймовірних контрзаходів.
- Для підготовки звіту було проведено численні інтерв’ю до і під час війни – у розвідувальній спільноті, серед фахівців служб безпеки, органів влади та правоохоронних органів.
- Звіт також базується на доказах, отриманих безпосередньо на полі бою в Україні або «іншим шляхом від російських спецслужб і організацій та суб’єктів, з якими вони взаємодіють».
- Розглядалися дії РФ в період між липнем 2021 року та лютим 2023 року.
І хоча автори висловили усвідомлення, що звіт не містить вичерпну інформацію про методологію роботи російських спецслужб в Україні, але озвучили сподівання, що ця праця стане корисним ресурсом для держав, політиків, а також для зміцнення стійкості суспільства проти російських методів та зусиль, спрямованих на руйнування інших країн.
«Сподіваємося, що розуміння «нетрадиційних» операцій Росії допоможе пояснити деякі з найбільш специфічних аспектів російських рішень і силового застосування її військової сили під час повномасштабного вторгнення в Україну», – кажуть автори Джек Уотлінг, Олександр Данилюк та Нік Рейнольдс.
Раніше інститут RUSI також оприлюднив публікацію про те, що російський наступ на Україну супроводжувався каскадом провалів розвідки на всіх рівнях.
«Іронія цього, звичайно, полягає в тому, що в правлячій групі Путіна чисельно та функціонально домінують колишні офіцери розвідки», – зазначалося у публікації.
А ймовірною причиною такого провалу, на думку аналітиків, могла бути, серед іншого, схильність авторитарних режимів інвестувати значні кошти в таємний збір інформації і при цьому недостатню увагу приділяти належному її аналізу та осмисленню. Оскільки авторитарні лідери завжди впевнені, що знають все краще за інших.
29 березня, виступаючи під час Саміту демократій, президент України Зеленський наголосив, що шпигунством та іншими формами втручання у внутрішнє життя, Росія «давно воює» не тільки з Україною.
Зеленський сказав: «Росія давно воює з усіма вами – з демократіями світу. Вона воює за допомогою дезінформації, втручання у вибори, шпигунства, експорту корупції, кіберзлочинності, намагається спровокувати енергетичну кризу, яка вдарить по ваших рахунках [...]».
