Після нетривалого зменшення штурмових дій на Покровському напрямку російські війська знову почали активно атакувати українську оборону на цій ділянці фронту. Попри постійний тиск російських військ поблизу Покровська, українська армія провела кілька невеликих контрнаступів і повернула під свій контроль трохи території – зокрема, селище Котлине на Покровському напрямку, що місяцями лишається найгарячішим на фронті. Бійці підрозділу, який його штурмував, розповіли проєкту Радіо Свобода Донбас Реалії, як за свої позиції у ньому доводиться битися кожної доби.
Цей репортаж – частина щотижневого відеовипуску проєкту «Донбас Реалії». Увесь випуск ви можете переглянути на Youtube:
Одним із підрозділів, який у лютому вибивав із Котлиного російські війська, була 25 окрема повітряно-десантна бригада. Штурмові дії проводили затемна у лютому, каже офіцер 25-ї окремої повітряно-десантної бригади ЗСУ з позивним «Мирний».
«Потроху, потроху почали з верхнього Котлиного заходити, затягуватися. Проводити штурмові дії разом із суміжниками (суміжними підрозділами – ред.) безпосередньо по верхньому Котлиному. І потім ми зрозуміли, що так можемо працювати далі. По вулицях, по вулицях, по будинках. Продовжували далі.
Ми, безповоротно, знищили противника до 700 осіб. Ну і поранених там теж до 500«Опер», офіцер 25-ї ОПДБр
Їхній особовий склад (військових РФ – ред.) переважно був без зв’язку. Вони відправляли їх в одну сторону. Далі ми спостерігали, як вони заїжджали на пікапах, на машинах перероблених. Тобто у них навіть водій також виходив як штурмовик. Вони брали звичайні обрізані «Ниви», «Жигулі» тощо. Пікапи. І це була дорога в одну сторону. Вони були без зв’язку», – зазначає «Мирний».
«Противника в самому населеному пункті було дуже багато. Під час заходу майже в кожну будівлю у нас був контакт. Контакт. І люди не боячись знищували ворога, закріплялися на вказаних їм точках, позиціях. І вже далі безпосередньо ми займали кругову оборону. І зустрічали противника, який уже наступав на нас. [...] Противник не очікував, що ми будемо накатуватися на них, здійснювати свої штурмові дії. І була паніка. Вони були виснажені морально», – доповнює командир роти з позивним «Чіп».
«Вони йдуть-йдуть і йдуть. Проходять через свої трупи. Ховаються за трупи. Навіть було таке, кілька «кадрів», що прикидалися трупами. Поруч із ними лежать, щоб їх не добивали. Ми виконуємо завдання на цьому напрямку з кінця січня. І можна сміливо сказати про те, що ми безповоротно знищили противника до 700 осіб. І поранених там теж до 500. Це вже підтверджені, це був противник знищений саме нашими підрозділами [батальйону]», – розповідає про втрати російських військ офіцер 25-ї ОПДБр з позивним «Опер».
Читайте також: «Такої кількості танків ми давно не бачили»: Росія кидає бронетехніку на Покровськ?
Піхотинці готувалися до штурму кілька тижнів, зокрема відпрацьовували взаємодію з іншими підрозділами. Піхота у стрілецьких боях теж зупиняє російських штурмовиків. На таких невеликих ділянках інтенсивних боїв дуже важливими є дії кожного безпосередньо на передовій, розповідає офіцер із позивним «Чіп».
«Крайні 10 днів ми знищили до 50 військовослужбовців противника. Безпосередньо піхота, особовим складом. Це були контакти під час накатів. Неуспішних накатів ворога, – каже він. – Хлопці між собою комунікують, передають, кому з якої години зустрічати уже під****. Також противник намагався ввести нас в оману – обмотувався нашими розрізнювальними знаками, тобто скотчем жовтим. Але, за допомогою нашої розвідки, це все було завчасно виявлено. Люди попереджені були і вони знали».
Військові для себе умовно ділять невелике село на верхнє і нижнє – обидві частини розділяє залізничне полотно. Чому у російських військ так багато втрат на цій ділянці? Українські офіцери пояснюють – населений пункт важливий як логістичний хаб. Із Котлиного є пряма дорога на сам Покровськ, залізничні колії, а також через поля звідси менше ніж шість кілометрів до траси в напрямку на Павлоград – вже у Дніпропетровській області.
«На бронетехніці на нас вони не йшли. Але дрібними групами спочатку накопичувалися в певних ділянках, а потім, ривками, виходили на околиці населеного пункту Котлине. Силами нашої розвідки, силами наших піхотинців ми випереджали противника і знищували», – каже «Опер».
Ми на числа не звертаємо уваги. Хіба що коли вже подається звіт. Просто день. Ще один день війниАндрій, артилерист 25 ОПДБр
В одній з атак у поруйнованому селі десантники, розповідає «Мирний», знешкодили незвичних штурмовиків, яких, за переконанням українських військових, відправили на передову в якості покарання.
«Стрілецький бій. Втрати противника: троє «200-ті». Підтверджені, все добре. Ми такі: «Все, молодці. Красунчки, спостерігаємо далі». Виходить позиція на зв’язок і говорить: «Було три противники. З них – два офіцера». Ми всі в шоці, – згадує «Мирний». – Кажемо: детальна інформація є? Каже: «Так, один – це капітан у званні. Другий – це молодший лейтенант». Якщо виходити зі «штатки» особового складу, то капітан, скоріш за все, командир роти був. А молодший лейтенант, напевно, командир взводу».
За кілька кілометрів від лінії фронту бійці швидко вискакують із САУ М109 і один з бійців розрахунку смикає за кількаметрову мотузку. Лунає постріл. Цей розрахунок вже понад два місяці прикриває піхоту в Котлиному. Андрій вже й не може пригадати, яке сьогодні число.
«День – субота. Ну і місяць [березень]. А число – ми на числа не звертаємо уваги. Хіба що коли вже подається звіт. Просто день. Ще один день війни. Виробляється до автоматизму, що коли просить піхота – стараємося дати якомога швидше постріл... Гойдалки. То ми їх, то вони нас. І отак постійно. Бої за одну посадку, за одну позицію», – пояснює військовий.
Андрій зауважує, що добре зарекомендував себе засіб дистанційного мінування.
«На місцях, де постійно рухається противник, проводимо мінування. Ясно, що не бачили ми як вони там підриваються, але хлопці, які літають на «мавіках», розказують, що літав – не було, а тут прилітаю – лежить 2-3 [тіла російських військових]. Приємно. Хлопці коли чують таке – задоволені своєю роботою», – зазначає він.
Між пострілами координати змінюються – ціль, а це штурмовики, переміщується. Часто коригування отримують не з дрона, а більш старими методами, каже «Темний».
«Працюємо в погану погоду. Чого? Тому що вони користуються тим, що у нас немає «очей». «Мавіки» не можуть літати, «крила» (БПЛА літакового типу – ред.) так само. І починають заходити, штурмувати наші позиції. Якщо немає очей, то це через піхоту йде. Передові позиції, біля яких відбувається штурм, чи до кого йдуть. І вони вже корегують. Більше, далі, туди, не туди. Так доводиться працювати. Зазвичай ефективно працюємо. Хлопці задоволені нашою роботою», – зауважує він.
В українських військових, як здається, зовсім не залишилося ілюзій щодо того, що війна Росії з Україною може закінчитися швидко, незважаючи на спроби налагодити дипломатичний діалог, переговори. На швидке завершення війни сподіваються, але поки що не вірять.
«Закінчення війни швидкого не буде – це однозначно. Особисто моя думка – ми тут воюємо, відбиваємо щось. Кожен день якісь «напливи» ворога. Але все одно все буде вирішуватися в кабінетах. Всі надіються на позитивну динаміку для нас, тому що чим більше ми тут втратимо, тим важче нам буде домовлятися дипломатичним шляхом щодо закінчення цього конфлікту. Всі вже втомилися, всі вже хочуть додому, але тим не менш назад шляху немає. Потрібно доводити почате до кінця і тільки вибивати їх. Тому що в нас такий ворог, від якого можна очікувати все що завгодно. І для нього жодні дипломатичні якісь вирішення конфлікту не мають ніякої ні юридичної сили, ні взагалі якогось значення», – переконаний «Темний», який у війську з 2022 року.
Останнім часом на полі бою ситуація кардинально не змінюється. Окупаційні сили повільно просуваються, займають лише кілька квадратних кілометрів української території на добу і розплачуються за це великою кількістю життів своїх солдатів. У зоні бойових дій українські бійці тримають оборону, так само мало сплять, кажуть про брак людей і зовсім не відчувають, що війну Росії проти України намагаються закінчити переговорами.
Форум