Потураєв: Зеленський і сьогодні всіх переможе

Два роки президентства Володимира Зеленського – що це було? Чим відрізняється політик Зеленський і шоумен, комік, клоун часів «95-го кварталу»? Є «какая разница» чи жорстке відстоювання інтересів України у протистоянні з агресором – Росією? Влада і олігархи – Зеленський та Ігор Коломойський, Зеленський та Рінат Ахметов – що маємо? Як у «Слузі народу» уживаються депутати з протилежними політичними позиціями стосовно Росії, Білорусі Лукашенка, Заходу, МВФ? Провладні депутати-«слуги» й Офіс президента – при Андрієві Богдану та при Андрієві Єрмаку? Про це та інше висловив свою оцінку в «Суботньому інтерв’ю» Радіо Свобода впливовий депутат «Слуги народу», голова парламентського комітету з інформполітики Микита Потураєв.

Олександр Лащенко: Пане Потураєв, ми спілкуємося в той тиждень, якщо говорити про певний день – 20 травня, коли дворіччя Володимира Зеленського-президента. На ваш погляд, що це було – ці два роки?

– Дуже важкі роки. Бо до тих загроз, із якими живе Україна, починаючи з 2014 року, додалося абсолютно непередбачуване – це пандемія. Тому потрібно було продовжувати захищатися від Росії, потрібно було продовжувати реформи, які необхідні для подальшої інтеграції української до ЄС і НАТО. А в якийсь момент стало ясно, що потрібно взагалі рятувати все це, що я перерахував, від підступного ворога, якого не можна побачити, який загрожував зруйнувати як оборону на фронті, так і економічну міцність, так і соціальний захист. Узагалі що не візьми, все було під загрозою. Ми бачили, з якими труднощами стикалися навіть найрозвиненіші країни світу. Звичайно, що нам було точно не легше.

– Але за рівнем вакцинування Україна на рівні деяких африканських держав, при всій повазі до них. До речі, одна з новин тижня. Пан Степанов йде з посади міністра охорони здоров’я. Замість нього прем’єр Шмигаль запропонував санітарного лікаря Віктора Ляшка. Все в керівникові міністра охорони здоров’я – хіба від цього все залежало? Ні ж.

– Я вважаю, що провали, вже чесно тут можна говорити, в кампанії з вакцинації – це безперечно відповідальність МОЗу. Тому що всі насправді підключалися: і президент, і МЗС, і Офіс президента. Але тоді, коли керівник міністерства казав: треба підключитися. Тобто ти не можеш на власний розсуд робити якісь речі, коли у тебе профільний міністр не каже, що в цьому є потреба. Бо від цього, щонайменше, не буде користі.

Тому я вважаю, що підстави для відставки Максима Степанова були. Я вважаю, що Віктор Ляшко, якого я підтримую, точно є гідним кандидатом. Він якраз був із першого дня.

– І все ж таки на сьогодні, м’яко кажучи, не швидкі темпи вакцинації. Хоча це не єдиний момент, але дуже важливий. «Велике будівництво» з Ковідного фонду. Знаємо цю претензію до пана Зеленського. Ваш коментар на ці закиди? Саме політична відповідальність президента.

– «Велике будівництво» з Ковідного фонду – це абсолютно політичний міф і навіть маніпуляція. Тому що ковідні фонди в усіх країнах, у тому числі в таких, що розвиваються, як наша, створювалися за рекомендацією МВФ. Не лише, щоб забезпечити фінансування безпосередньо боротьби з хворобою, а також і для того, щоб напрацювати інструменти порятунку економіки. Тому це точно було необхідно зробити.

Можна сперечатися, чи правильно було зроблено, що головний акцент був саме на дороги, чи не варто було направити гроші ще на інші галузі економіки? Це предмет дискусійний. Те, що воно себе виправдало, то це 100%. І те, що Володимир Зеленський на сьогодні після таких випробувань, які не лише для нього були особисто, для країни, зберігає кількість виборців ту саму, яку він мав у першому турі (на президентських виборах 2019 року – ред.), а це і є ядро, то це просто феноменально. Тому що насправді в історії країни такого жодного разу не було.

– Так. Ані Ющенко, ані Петро Олексійович, та й у Кучми не все там було добре з підтримкою. Хоча він йшов на другий термін.

– Так. Я працював же ж у штабі...

– Та з ким ви тільки не працювали!

– ...в одному зі штабів Леоніда Даниловича. Звичайно, що на 1998 рік ситуація була значно, просто значно, на порядки гірша у Леоніда Кучми, ніж зараз у Володимира Зеленського (за рівнем підтримки виборців – ред.)

Тому станом на сьогодні Володимир Зеленський точно став би знову президентом України. Немає ніяких сумнівів. Соціологія у цьому сенсі не бреше. Як для західника... Мене там ким тільки не називали...

– І «русофобом» обзивали.

– «Русофобом» – це дякую. Там «соросятиною» обзивали і так далі. Це будь ласка.

– Микита Потураєв – західник?

– Я точно впертий західник.

– Тобто і Зеленський – західник, на ваш погляд?

– Я вважаю, що він із людини, скажімо так, не до кінця визначених пріоритетів на наших спільних очах перетворюється на стійко проукраїнського і стійко прозахідного президента. І це насправді магія цього крісла.

– Як і в Кучми це відбувалося. Пам’ятаємо, з якими гаслами він йшов на Банкову в 1994 році. Навіть друга державна – російська. Тоді було у Кучми.

– Ми ж обоє з Дніпропетровська.

– До речі! Словосполучення «дніпропетровська мафія» вживати не буду.

– Чи спитаєте ви у мене, що я думав у 1994 році, коли я працював журналістом?

Що стосується Володимира Зеленського, то, звичайно, те, що для нього Україна була не Росія, то це точно, ясно. Це було і в 2018 році. А те, що він зараз уже точно оформився, як політик, я ж кажу, стійко західного спрямування і безперечно абсолютно українського патріотичного спрямування, то це 100%.

– Пане Потураєв, не як політику навіть, хоча і йому теж адресую це своє запитання, а як політтехнологу. А от ці меми «какая разніца», «главноє – пєрєстать стрєлять»? Тоді ж із цим ішов, зокрема, Володимир Зеленський на вибори. А той Зеленський був інший, виходить?

– По-перше, ми маємо визнавати за кожною людиною право на еволюцію. Бо я ж кажу, що якби ми зараз із вами спілкувалися зі мною зразка 1994 року, то ви сказали би, що це якась вата, той Потураєв, із Дніпропетровська вата.

– У 2019-у навряд чи, судячи з ваших дописів у фейсбуці. Ще з 2014-го не сказав би.

– Я думаю, що починаючи ще значно раніше.

– А Зеленський?

– Зеленський точно еволюціонував за ці 2 роки. Він зміцнився в розумінні... Бо я нагадаю, що «Квартал» попри те, що про них казали, у 2014 році їздив по шпиталях, переказував великі гроші на допомогу і фронту, і пораненим бійцям. Тобто у «Кварталу» і у його очільника Зеленського була проукраїнська позиція. Можливо, вона не була така кристалізована.

– Але і виступи. Порівняння України з жінкою легкої поведінки. У Юрмалі було.

– Я думаю, що це був такий... Вони ж завжди віддзеркалювали суспільні настрої. І якщо ми з вами пригадаємо, що політики, які й досі в Раді сидять, брехали і продовжують брехати про «злий МВФ», який хоче всіх нас «із торбою по світу» пустити і змусити жебракувати...

– ... і у «Слузі народу» є такі політики...

– ...про ротшильдів якісь дурниці, про Сороса, про те, що іноземці скуплять всю землю, що не треба знімати мораторій і так далі. Це ж усе засівалося роками в громадську свідомість української нації. Це так просто не виходить.

І коли Володимир Зеленський ішов, він же ж сам про себе казав, що я – простий хлопець, так, який досяг успіху, але простий хлопець з Кривого Рогу, який нічим, у тому числі й поглядами, не відрізняється від середнього українця. Це була його перевага і сила. Він насправді і віддзеркалював такі суспільні настрої.

– Тоді, у «Кварталі 95»?

– У «Кварталі».

– Але зараз як президент він на боці патріотичної частини суспільства, без варіантів?

– Якби не він, то ми точно, хай би нас скільки не було тоді в залі, але якби не його наджорстка позиція, ми не захистили би незалежність фінансової системи, ми не ухвалили би закон, який захистив націоналізацію «ПриватБанку».

– Це вже події минулого року, зокрема. При президентові Зеленському.

– Це вже було його особисте надзусилля.

– У цьому зв’язку ці відносно останні події, кількох тижнів. «Кейс Медведчука». Казали ж про Зеленського (це цитата, це не моя думка): «клоун», «різдвяний...».... Не буду цитувати до кінця. Клоун клоуном, а бачите: вже в ОПЗЖ його клоуном не називають. Як ви це прокоментуєте? З іншого боку, є закиди, що, мовляв, це політичні переслідування Медведчука нібито? Що скажете?

– Він ширший. Я вважаю, що цей кейс взагалі, щонайменше, акуратно скажемо, певної частини фракції ОПЗЖ, яка уособлюється звичайно з паном Медведчуком. Це захист України.

Які політичні переслідування? Це просто «російські емісари» на чолі з «головним російським емісаром». Не проросійські політики, а «російські емісари».

Використовувати інструменти РНБО, які я вважаю законними, що там не казали б наші опоненти. Але це дійсно надзвичайні рішення з використанням надзвичайних інструментів у надзвичайній ситуації. Бо це вже з певного моменту просто становило пряму загрозу, таку саму, як 120 мм гаубиці або 120 мм міномети.

– На цьому тижні оприлюднені (так назвали, це умовна назва) «плівки Бігуса». Ви дивилися, звісно. Відомий розслідувач Денис Бігус. Показано: людина з голосом (я так коректно висловлюся), схожим на голос Віктора Медведчука, веде негласно переговори з бойовиками, російською владою. При чому ця людина з таким от голосом постійно констатує, що вона на прямому зв’язку, ледь, не знаю, і вночі бачиться з тодішнім президентом Петром Порошенком.

(Віктор Медведчук назвав «сфальсифікованими» аудіозаписи журналістів Bihus.info про нібито його переговорах з бойовиками та іншими особами в 2014 році). А у Порошенка категорично критично все це оцінили (я не дослівно цитую) як провокацію з боку Офісу президента Зеленського. (Пресслужба «Європейської Солідарності» повідомила, що «Петро Порошенко не розмовляв з Медведчуком на ті теми, про які віщають якісь голоси в програмі на ютуб-каналі Дениса Бігуса від 17 травня. Вважаємо, що оприлюднені «розмови» Медведчука злиті «розслідувачам» явно з Офісу Президента. Саме там знаходиться пульт управління цією кампанією»).

Ваш коментар, пане Потураєв?

– Якби Петро Порошенко був аж такий зрадник, ми зараз у цій студії не сиділи би, бо в цій студії, якби цей будинок узагалі стояв, а не був би розбомблений російськими літаками, як у Грозному, сиділи би хтось на кшталт Кисельова, Соловйова, Скабеєвої.

– Не плутати з Євгеном Кисельовим.

– Ні. Женя – ніяким чином, ні. Дмитро. Мій колишній товариш насправді.

– А! Ви перетиналися, коли він в Україні працював, Дмитро Кисельов?

– Я не те, що з ним перетинався. Я у нього бував і в гостях. Я завжди знав, що він такий путінець.

Тому я єдине, що дуже коректно можу сказати, що Петро Порошенко був, на мій погляд, не достатньо жорстким по відношенню до Медведчука і його агентів, які навколо нього, агентів впливу.

– А як ви познайомився з Зеленським?

– Через Андрія Богдана. Бо ми були знайомі. А Андрій товаришував багато років із Володимиром.

– Богдан допоміг Зеленському усвідомити, що варто йти у президенти? Згодні?

– Я думаю, що він був одним із тих людей, які до цього доклали багато зусиль.

– І ви теж?

– Я в меншій мірі.

– Ігор Коломойський доклав свій внесок? Ви ж в «УКРОПі» теж були, так?

– Я був в «УКРОПі». Але на той час я вже в «УКРОПі» не був. Я з «УКРОПом» припинив співпрацю в 2016 році, якщо не помиляюся. Хоча у мене з ними були нормальні стосунки. Я й досі вітаюся з Палицею у парламенті, і з...

– З Коломойським спілкуєтеся досі?

– Я з Коломойським не знайомий. Тобто я з ним знайомий, але це достатньо смішна історія. Я бачив його один раз у кабінеті Віктора Пінчука, якщо не помиляюся, у 2005 році рівно 6 хвилин. Потім ми з ним разом їхали у ліфті на перший поверх. І це все моє спілкування з паном Коломойським.

– Гаразд. Пане Потураєв, 2019 рік. «Слуга народу», серіал на телеканалі, який відомо кому який належить. «1+1».

– У сенсі того, що продукти «Кварталу», зокрема серіал, ішов на каналі «1+1», то це відіграло свою роль. Це було би абсолютно дивно і навіть смішно не враховувати і цей фактор також. Але це (я хочу підкреслити) не був єдиний і найголовніший фактор.

– У цьому зв’язку процитую. Знову ж таки я тут свої думки не висловлюю. Петро Порошенко у розпал президентської кампанії 2019 року: «Зеленський – маріонетка Коломойського».

Прокоментуйте такі слова Петра Олексійовича? І не тільки він так казав.

– Петро Олексійович – людина емоційна. Він і на трибуні завжди емоційно виступає. Тому я йому такі висловлювання, через зокрема багаторічне знайомство, не близьке, бо я з ним познайомився, якщо не помиляюся, у 2001 році, 20 років тому взагалі-то, пробачаю. Бо воно не чесне.

– Закінчити тему Андрія Богдана, колишнього голови Офісу президента Зеленського... Він не так часто коментує, вже будучи у відставці, дії президента. Та й фактично так вагомо прокоментував один раз у червні минулого року.

«Зеленський проміняв мрії про щасливу країну на дешеві забаганки непрофесіоналів, які ним маніпулюють» і, мовляв, «теплі ванни» створює йому оточення Зеленського. Така думка пана Богдана. Що скажете?

– Я думаю, що Андрій Йосипович на час цього інтерв’ю був трохи ображений особисто і, можливо, припустився дещо занадто емоційних оцінок.

Хоча, хочу сказати, що одна з проблем двох років президентства Зеленського і нашого поки що, не 2 років, перебування у Верховній Раді, бо ми ж також несемо відповідальність за призначення міністрів – це те, що ми не вирішили одну з головних проблем для державного управління. Я не кажу зараз про національно значущі проблеми, хоча державне управління – це значуща проблема. Це проблема кадрова. Не в сенсі тільки того, де знаходити людей, а в сенсі того, щоб збудувати дійсно механізм. А ми це обіцяли, до речі. Обіцяли, пам’ятаєте, соціальні ліфти. І вони працюють. Але зі скрипом, часто «стають на ремонт». І ми це визнаємо.

І насправді і в партії, у фракції ми з цим працюємо. Але сказати, що я можу зарахувати кадрову реформу в наш актив, то аж ніяк не можу. Бо вона, по-перше, не закінчена і близько, а по-друге, те, що ми зробили, там є певні позитивні речі...

– Ось ці міністри знову зняті. Не тільки ж Степанов. Нові прийшли. Як ви прокоментуєте це все? Це можна назвати «кадровою чехардою»? Чи так несправедливо казати?

– Це точно несправедливо. Бо фактично коли кажуть, що у вас там третій міністр... Петро Олексійович взагалі на трибуні помилився, сказав, що четвертий міністр. Це неправда. Була Скалецька, потім буквально місяць був Ємець. Так буває. Людину рекомендували. Людина зайшла, людина побачила, що об’єм роботи такий, що не тягне, і пішов. Добре. Потім був Степанов. Степанов був довго. Криклій був взагалі, це ж з уряду Гончарука.

– Шкарлет – гідний вибір? Його звинувачують у плагіаті. Він заперечує.

– Людина при посаді. Я не хочу зараз критикувати. Я нагадаю, що я утримався при голосуванні за призначення міністра освіти.

– Утрималися?

– Саме через це, в першу чергу я тоді утримався. Бо мають бути міністри політики, інтегратори фахових знань.

– Пане Потураєв, Андрія Богдана змінив його тезко Андрій Єрмак. Було багато різних припущень рік тому, навіть більше, у березні, коли була спроба створення цієї «консультативної ради» у ТКГ.

І чимало журналістів, зокрема «Українська правда», Роман Романюк, констатували, що фракція «Слуги народу» ледь не на стадії напіврозпаду, що, мовляв, група депутатів чимала «слуг», тобто Єгор Чернєв, ви, Гео Лерос, Богдан Яременко, Олексій Жмеренецький і так далі, пан Ткаченко, нині міністр, який, до речі, теж у нашій студії був, спілкувалися і з Зеленським, і з паном Єрмаком, який на той період уже очолив офіс, і доводили, що ідея консультативної ради, м’яко кажучи, хибна. І ледь не конфлікт був. Щоправда, потім цю ідею зняли.

Згадайте ті події. Що це було? Це була така фронда чи, навпаки, правильно вчинили? Єрмак ледь не пішов на цей крок нібито. Хоча він відстоював свою позицію.

– Андрій Єрмак під час зустрічей тоді пояснював, що він, можливо, недокомунікував. Тому що насправді він не збирався йти аж на такі компроміси...

– Щоб бойовики сиділи за столом переговорів? Не було такого?

– ...щоб бойовики сиділи за столом переговорів.

Але я вважаю, що та увага, яку ми привернули, і та позиція, яку ми зайняли, допомогли і президенту Зеленському, і самому Андрію Єрмаку зайняти теж більш жорстку позицію на переговорах. Бо насправді ми з вами маємо усвідомлювати, що не лише Москва тисне на нас, на Київ. На жаль, на нас іноді тиснуть і західні, європейські партнери по «нормандському формату», які були би дуже щасливі, якби вся ця наша війна якось сама «розсмокталася». Такого не буде. Але сподівання в певних європейських столицях є. На жаль. Тому ми маємо постійно доводити.

Тут у чому проблема? Вона не лише специфічно Зеленського чи Єрмака, чи хто там прийде після Зеленського, не важливо. Або через каденцію.

– Єрмака ледь не «агентом Росії» називають критики.

– Проблема в тому, що ми маємо в тій ситуації, в якій ми знаходимося, з одного боку, постійно демонструвати, що ми ж готові до дипломатичного вирішення і маємо постійно давати сигнали...

– Але поступки Росії – ні? «Особливий статус» у Конституції...

– При цьому не йти на жодну поступку росіянам. І ще й постійно не забувати, «показувати зуби» і робити так, щоб на кожного нашого вбитого приходилося...

– Зрозуміло. Тобто Єрмак – «агент Росії», це ви відкидаєте? Я вас правильно розумію?

– У мене немає жодних підстав вважати Андрія Єрмака «агентом Росії».

– Пане Потураєв, колишній прем’єр України Володимир Гройсман у себе в фейсбуці... Процитую його дослівно. Знову до «Слуги народу» повертаємося. Власне, ми не відходили зараз.

«Багато ЗМІ пишуть про те (Гройсман звернувся до Володимира Зеленського), що ваші депутати фракції «Слуга народу» отримують у конвертах щомісячно «тіньову» зарплату від 20 тисяч доларів». Пан Гройсман посилається на пресу. Що скажете у відповідь?

– Я цю байку чую вже 2 роки. Я вже просто втомився казати: досить спекулювати і розповсюджувати плітки. Це не вам я зараз кажу у жодному разі.

– Це Гройсмана я навів слова. А він посилається на пресу.

– А він посилається на пресу. Хто почав про це вперше писати? Проросійські медіа насправді.

– Немає такого, що від Ахметова є група депутатів, «слуги» отримують, скажімо так, зарплату? Від Коломойського, можливо?

– Я не чув жодного підтвердження таким чуткам і пліткам.

І хочу ще раз нагадати, що першими про це почали говорити проросійські медіа, які неодноразово «проколювалися». Я ж пам’ятаю, як там обіцяли гучні розслідування про начебто ВІП-вакцинування. Що?

– Була така кампанія.

– Фейк, пшик, бульбашка. Брехня! Так само я думаю, що і в цьому випадку.

– Не поділена «Слуга народу»? Ось це – група Коломойського, це – Ахметова, це – ще кого, Пінчука, можливо?

– Групи Ахметова немає. Ну, слухайте, мене можна теж таким чином автоматично зарахувати до групи Пінчука, бо я 10 років (на хвилиночку!)...

– Можливо, і до групи Коломойського? Хоча, перепрошую, це виглядає дуже контраверсійно.

– А, може, і до Коломойського. А з урахуванням того, що моєю першою великою клієнткою була Юлія Тимошенко, то можна і до «Батьківщини» мене зарахувати. Я ж насправді за Україну, а не якогось конкретного політика чи бізнесмена.

– Немає такого у «Слузі народу»?

– Є люди, які на когось орієнтуються, яких пов’язують з кимось певні історії стосунків. Тому кажуть, що є там люди, умовно, Павлюка. Це люди, які співпрацювали, там були знайомі. Ну, їх так можна назвати.

Чи можна зараз говорити про групу Коломойського? Я, можливо, так не ставив би питання. Хоча є люди, яких рекомендував свого часу там Слава Олійник. Це не Коломойський за руку їх приводив і казав: впишіть їх у список або поставте їх на округ. Але люди, у яких є певні історії. Такої історії, наприклад, як у Палиці Ігоря Петровича, який просто...

– Але він не у «Слузі».

– Ні. Та я й кажу. Який просто партнер і товариш Ігоря Коломойського, ні у кого у фракції, за виключенням Олександра Дубінського, якого вже виключили, такої історії немає просто. Хоча це ж не якась там зрада, що... Богдан Яременко свого часу спілкувався особисто з Коломойським. Але це було, можливо, можна перелічити на пальцях двох рук.

Тому є певна історія відносин. Казати, що...

– Вони – маріонетки певним чином? Ні?

– ...ти назавжди через те, що був з кимось знайомий... Знову ж таки, нагадаю, я 20 років як знаю Петра Олексійовича Порошенка. Це не робить мене «порохоботом», як ви знаєте, аж ніяк.

– Пане Потураєв, зараз такий момент суто ідеологічний. Ви не приховуєте свою проукраїнську позицію жорстку. При цьому у вашій же ж фракції один депутат може поїхати до Лукашенка, якого вважають...

– Один.

– Пан Шевченко. Той же ж... Не буду називати прізвищ, щоб не робити їм реклами. Ті ж меми, вони вже трохи сходять – «соросята», «зовнішнє управління». Нічим не відрізняються від ОПЗЖ Медведчука. І одного виключили. Ви його назвали зараз. А інші залишаються.

І як ви з ними взагалі? От як це може бути? Це не виглядає такою «солянкою», вибачте?

– Це виглядає такою самою «солянкою», яким є і українське суспільство. Вся фракція – точно «дзеркало». Відомо, якщо неприємно, то можна не дивитися у дзеркало. Але це точно «дзеркало» суспільства, бо люди обирали.

– Закон про медіа. Ви самі згадали. Я згадував. Ви наприкінці квітня констатували, що на фінальному етапі. І буде закінчено до середини травня. Пане Потураєв, середина травня. Що з законом про медіа?

– Трохи не встигаємо. Думаю, що до кінця травня закінчимо.

– Пане Потураєв, НСЖУ пише, що ніби не схвалюють 85% редакторів газет цей текст законопроєкту. І вони пропонують, у цій спілці, зняти взагалі його з розгляду, почати діалог із журналістами. Що скажете на ось такі закиди?

– Ми вели діалог із журналістами. Я вважаю, що значною кількістю членів НСЖУ просто маніпулюють. І ми вели аж такий діалог, який жоден закон в Україні не проходив через такі обмеження.

– Ви не бачите негативного впливу Нацради з питань телерадіомовлення на друковані ЗМІ, якщо в такому вигляді буде ухвалений цей документ?

– Я не передбачаю взагалі ніякого негативного впливу Нацради на будь-які ЗМІ, які є українськими з проукраїнською позицією.

– І прогноз тут важко робити – коли може бути в цілому ухвалений цей законопроєкт?

– В цілому не раніше, ніж восени. Або, якщо ми до канікул встигнемо. Він же ж великий. Він піде по великій процедурі, по довгій. Якщо ми встигнемо у першому читанні до канікул це зробити, то це буде супер. Я буду дуже радий. Сподіваюся, що...

– Восени вже буде ухвалений?

– А восени вже буде. Ми ж розуміємо, що там буде поправок не менше, ніж до аграрних законів Миколи Сольського. І навіть можна спрогнозувати, від якої фракції в першу чергу.

– Яку? Назвете?

– Звичайно! ОПЗЖ.

– Законопроєкт про зовнішню рекламу – що про нього розкажете?

– Це хороший проєкт. Його починала робити Олена Кондратюк з колегами ще за восьмого скликання. Потім ми разом із нею і з колегами, з Павлом Сушком, який у мене в комітеті очолює профільний підкомітет. Там під ним підписалися представники усіх фракцій взагалі, тому що він індустріальний. І там теж та ж сама історія, що й з законом про медіа. Бо закон старий, він 1990-их років. Із тих пір індустрія взагалі змінилася, нові технічні засоби, все нове.

Я переконаний, що він буде позитивний. Він, по-перше, несе потужний удар по «тіньовому» ринку, по всіх тих незаконних конструкціях, які є. Він точно допоможе прибрати, в залежності від того, скільки наставили, за нашими оцінками, від 15% до 50% конструкцій підуть просто, з’являться нові. Тому що, якщо буде нормальна, цивілізована конкуренція, якщо не буде демпінгу через «чорні» компанії, «чорні» конструкції, то це не має значення, чи національні, великі, регіональні, місцеві. Бо це не так дорого коштує. Але коли ти конкуруєш за кожну копійчину, то ти не можеш цього зробити. З’являться нові мультимедійні конструкції, дійсно цікаві, де більше відео навіть є. Це не просто об’ява.

– Я хотів би уточнити – як саме? Про медіа ви назвали. А цей закон?

– Він не викликає таких суперечок, не викликає таких провокацій, маніпуляцій. Тому я переконаний, що ми його до канікул ухвалимо у першому читанні. Хотілося б, щоб навіть у другому. Але думаю, що правки теж будуть. Ніякий закон у першому читанні ти не можеш робити на 100% досконалим. Будуть правки. Ми опрацюємо. Я думаю, що восени ухвалимо.

ПОВНІСТЮ РОЗМОВА ІЗ МИКИТОЮ ПОТУРАЄВИМ – У ВІДЕОВАРІАНТІ ІНТЕРВ’Ю

НАЗВАНІ В ЦЬОМУ ІНТЕРВ’Ю ОСОБИ МАЮТЬ ПРАВО ПРОКОМЕНТУВАТИ РАДІО СВОБОДА ВИСЛОВЛЮВАННЯ МИКИТИ ПОТУРАЄВА НА ЇХНЮ АДРЕСУ