Golnaz Esfandiari
«Ненавмисне», як запевняє Іран, збиття українського пасажирського літака поблизу Тегерана, внаслідок чого загинули 176 людей, серед яких найбільше іранців, викликало спогади про схожу трагедію: збиття 1988 року кораблем США іранського авіалайнера над Ормузькою протокою, коли загинули всі 290 людей у ньому, зокрема й 66 дітей.
Протягом останніх трьох десятиліть клерикальна влада Ірану часто використовувала ту катастрофу, що сталася у час напружених відносин між Тегераном і Вашингтоном, як інструмент пропаганди щодо так званого «державного тероризму США» і «зневаги Вашингтону до людських життів», наводячи на думку, що те збиття було свідомим.
Але, кажуть аналітики, коли 8 січня протиповітряна оборона Корпусу вартових Ісламської революції збила український авіалайнер через «людську помилку», риторика Тегерану проти США у зв’язку з трагедією 1988 року зазнала провалу.
«Вона засвідчила, що такі помилки можуть ставатися в професійних збройних силах, навіть іранських. Помилки під час війни можуть вчинити навіть найкращі військові сили, і обидва інциденти показують, наскільки руйнівними можуть бути наслідки», – каже Афшон Остовар, професор із питань національної безпеки Школи післядипломної освіти ВМС США в Каліфорнії.
Салам Вакіль, заступник директора програми Близького Сходу і Північної Африки дослідницького центру Chatham House у Лондоні, каже, що збиття українського літака стало викликом «трьохдесятилітній риториці про жертовність Ірану навколо такої ж дії США 1988 року».
Збиття українського літака викликало в Ірані лють і звинувачення влади країни в недбалості і в зневазі до життів простих іранців у час посилення напруженості в відносинах зі США.
Інцидент стався через кілька годин по тому, як Тегеран здійснив ракетний удар по двох військових базах в Іраці, де дислокуються війська США, щоб помститися за ліквідацією Вашингтоном чільного іранського військового командувача Касема Солеймані 3 січня.
Багато хто порушує питання, чому цивільним літакам дозволяли польоти в повітряному просторі Ірану в час, коли іранські військові були в повній готовності через можливу відплату США. Також лунає критика Тегерану за те, що він лише з триденним зволіканням і після дедалі більшого тиску Заходу визнав свою вину.
Як каже Остовар, відтепер влада Ірану вже не може розказувати іранцям про те, як США збили літак компанії Iran Air рейсу 655 без того, що іранці будуть згадувати і про те, як їхня влада збила український літак.
«Збиття (українського літака) рейсу PS752 не лише затінило всі пропагандистські перемоги внаслідок ракетного удару Корпусу вартових Ісламської революції (по базах США в Іраці), – воно ще й швидко затьмарило всі співчуття, здобуті вбивством Солеймані», – сказав він Радіо Свобода.
Але, каже Реза Акбарі, керівник програм у міжнародному дослідницькому центрі «Інститут звітування про війну і мир», консерватори в іранській владній системі намагаються й тут скласти вину на США.
«Твердолобі мудрагелі на державному телебаченні намагаються викрутити цей інцидент як побічну жертву війни, і то незначну жертву, заплачену за гарантування безпеки кордонів країни. Представники режиму і посадовці Корпусу вартових Ісламської революції почали зсувати вину на США, заявляючи, що то адміністрація (президента США Дональда) Трампа почала коло ескалації», – каже він.
Президент Ірану Хасан Роугані, виступаючи раніше цього тижня, пообіцяв розслідувати «непростиму помилку», а речник судової гілки влади Голамхосейн Есфандіарі заявив, що кількох людей уже арештували, не подавши подробиць.
Як каже Акбарі, президент Роугані і його уряд, на відміну від консерваторів, погодилися з визнанням вини, і це наводить на думку, що ставлення Тегерану відмінне від позиції США, які офіційно так і не вибачилися за збиття 1988 року.
Верховний керівник Ірану аятола Алі Хаменеї натомість закликав до національної єдності і виступив на захист збройних сил після розлючених протестів через трагічний інцидент.
«Іранський народ любить і прагне опору світовим державам, а не капітуляції», – сказав 80-річний керівник країни, публічно виступивши на п’ятничних молитвах, головних протягом тижня, вперше за останні вісім років.
Загибель українського літака в Ірані. Що потрібно знати
- Літак Boeing 737-800 NG авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України» (рейс PS752, реєстраційний номер UR-PSR) вилетів близько 6:10 8 січня маршрутом Тегеран-Київ, зник із радарів через кілька хвилин після підйому в повітря.
- Загинули всі 176 людей, які були в літаку, – 167 пасажирів і 9 членів екіпажу. Авіакомпанія МАУ опублікувала списки загиблих пасажирів і членів екіпажу.
- Серед загиблих у катастрофі було найбільше громадян Ірану (82 людини) і Канади (63 людини), а також 11 громадян України (2 пасажири і 9 членів екіпажу), 10 громадян Швеції, 4 – Афганістану, 3 – Німеччини і 3 – Великої Британії, повідомив міністр закордонних справ України Вадим Пристайко.
- Ким були загиблі в авіакатастрофі в Ірані українці: подробиці за посиланням.
- Літак був вироблений у 2016 році, отриманий МАУ безпосередньо з заводу Boeing, пройшов останнє планове технічне обслуговування 6 січня 2020 року. МАУ заявляє, що гарантує справність своїх літаків і високу кваліфікацію пілотів.
- Згідно з першою реакцією іранської сторони, літак розбився через технічні причини, які призвели до аварії двигуна.
- 11 січня, через 3 дні після катастрофи, президент Ірану Хасан Роугані визнав, що іранські військові помилково збили пасажирський Boeing 737 «Міжнародних авіаліній України». Він розпорядився знайти винних у цій трагедії.
- Командувач повітряними силами Корпусу вартових Ісламської революції Амір Алі Хаджизаде повідомив, що оператор протиповітряної оборони Ірану самостійно вирішив випустити крилату ракету по літаку, не зумівши зв’язатися з командуванням.
Хаменеї звинуватив ворогів Ірану в тому, що ті використали аварію літака, щоб поставити під сумнів ісламську владу країни, її збройні сили й елітний Корпус вартових Ісламської революції – який, за його словами, «захистив безпеку» Ірану.
Збиття літака авіакомпанії Iran Air 3 липня 1988 року сталося в останні дні ірано-іракської війни і вразило країну: болісні образки загиблих і їхніх родичів у жалобі широко публікувалися в засобах інформації, їх оприлюднюють знову і знову щороку на роковини трагедії.
Спершу США заперечували, що взагалі щось знають про цей інцидент.
Але невдовзі Військово-морські сили США заявили, що іранський лайнер, який летів із іранського портового міста Бендер-Аббасу до Дубаю, був помилково визначений як іранський винищувач F-14 і збитий двома зенітними ракетами, запущеними з ракетного крейсера США Vincennes, який перед тим вів перестрілку з іранськими бойовими катерами в Перській затоці і побоювався відповіді іранської авіації.
США висловили жаль через загибель людей, але виступили на захист рішення капітана корабля Вільяма Роджерза. Вашингтон також звинуватив Тегеран у тому, що той дозволив «цивільному літакові, повному пасажирів, продовжити політ над бойовим кораблем, який здійснює бойові дії».
Капітан першого рангу Роджерз пізніше отримав військовий орден «Легіон заслуги», що розлютило Іран і зміцнило в Тегерані віру в те, що збиття було попередженням від Вашингтону, що США готові відкрито стати на бік Іраку в руйнівній восьмирічній війні.
«Якщо це була помилка, то чому йому дали медаль? Якщо це була помилка, його мали покарати. Це означає, що ви брешете!» – заявив на адресу США спікер парламенту Ірану Алі Ларіджані на вшануванні 31-х роковин трагедії минулого року.
Звіт міжнародної групи авіаційних експертів, оприлюднений через кілька місяців після трагедії 1988 року, дійшов висновку, що серед причин збиття літака була низка помилок ВМФ США.
Пізніше Сполучені Штати Америки виплатили родинам жертв десятки мільйонів доларів після того, як Іран звернувся в цій справі до Міжнародного суду.
Найбільші аварії, спричинені збиттям літака – інфографіка
