У Білорусі 11 вересня з пенітенціарних закладів звільнили 38 громадян цієї країни та 14 іноземців – із Литви, Латвії, Польщі, Німеччини, Франції та Великої Британії.
Правозахисний центр «Вясна» почав оприлюднювати їхні імена:
- білоруський політик Микола Статкевич;
- філософ Володимир Мацкевич;
- колишня журналістка каналу «Белсат» Ірина Славнікова;
- колишній керівник незалежної профспілки працівників РЕП Геннадій Фединич;
- анархіст Микола Дєдок;
- журналіст Білоруської служби Радіо Свобода Ігор Лосік;
- гомельська журналістка й краєзнавиця Лариса Щиракова, у якої після арешту відібрали сина й помістили його в притулок;
- активіст Максим Вінярський;
- журналіст «Белсату» Павло Можейко;
- активіст і політик Дмитро Дашкевич;
- політичний активіст Євген Афнагель;
- голова Білоруського конгресу демократичних профспілок Олександр Ярошук.
Білоруська служба Радіо Свобода підтверджує звільнення Статкевича, Дашкевича, Фединича, Ярошука, Лосіка та ще кількох політв’язнів.
Видання «Наша Ніва» повідомляє, що була звільнена також громадянка Великої Британії Юлія Феннер, дружина британського дипломата, яку кілька днів тому засудили до 7 років колонії за участь у протестах.
Видання також наводить список звільнених іноземних громадян:
Серед них – співробітниця маркетингової служби санаторію «Білорусь» у литовському Друскінінкаї Алена Раманаускене. Вона приїжджала до Білорусі до рідних і була затримана на виїзді з країни та звинувачена у шпигунстві. У Білорусі її засудили до 6 років колонії.
Білоруські ЗМІ підкреслюють, що не були звільнені ані лауреат Нобелівської премії Алесь Беляцький, ані лідерка протестів проти Лукашенка Марія Колесникова, ані Павло Северинець, ані Анджей Почобут.
Кого у чому звинувачували
Микола Статкевич – один із найвідоміших політичних в’язнів Білорусі, лідер незареєстрованої Білоруської соціал-демократичної партії (Народна громада), колишній кандидат у президенти Білорусі на виборах 2019 року, організатор «маршів тунеядців». Після президентських виборів 2010 року він брав участь у протестах у Мінську, які були жорстко придушені силовиками. У травні 2011 року Статкевичу висунули обвинувачення в організації масових заворушень і засудили до 6 років колонії.
У серпні 2015 року політик та ще кілька політв’язнів були помилувані й звільнені. Його затримували у 2017 та 2020 роках (другий раз разом із Сергієм Тихановським). У 2021 році Статкевича засудили до 14 років позбавлення волі за ще одним звинуваченням в організації масових заворушень.
Видання «Наша Ніва» повідомило, що після звільнення Статкевич відмовився виїжджати з Білорусі й наразі все ще перебуває на кордоні з Литвою.
Це стандартна практика «видворення», яку білоруські силовики застосовують щодо колишніх політичних в’язнів: їх привозять на кордон, залишають у нейтральній зоні й не впускають назад у країну.
Перед своїм арештом те саме зробила Марія Колесникова: вона порвала свій білоруський паспорт і відмовилася залишати країну та виїжджати за кордон.
Ігоря Лосіка затримали 25 червня 2020 року, і після цього його вже не відпускали на свободу. У грудні 2021 року його засудили до 15 років колонії посиленого режиму за обвинуваченням у порушенні громадського порядку (стаття 342 КК) та підготовці до масових заворушень (стаття 13, частина 2 статті 293 КК). У жовтні 2022 року силовики затримали його дружину Дар’ю. У січні 2023 року жінку засудили до двох років колонії за обвинуваченням у «сприянні екстремістській діяльності» (частина 1 статті 361-4 КК) за те, що вона дала інтерв’ю телеканалу «Белсат», який у Білорусі визнали «екстремістським формуванням».
Лосіка в колонії утримували в умовах тортур і використовували для пропаганди.
Ірина Славнікова – журналістка телеканалу «Белсат», який влада Білорусі визнала «екстремістським». Її засудили до 5 років колонії, визнавши винною в «організації групових дій, що грубо порушують громадський порядок», та у «створенні екстремістського формування».
Павло Можейко вів авторські програми на телеканалі «Белсат» і був виконавчим директором каналу, але не залишився в Польщі, а повернувся до Гродна, де створив «Центр міського життя». Його засудили до 6 років колонії посиленого режиму у справі про сприяння «екстремістській діяльності», а саме – передачі матеріалів «Белсату».
Дмитро Дашкевич – колишній лідер білоруського руху «Молодий фронт». Його та дружину затримали у березні 2022 року, а самого Дмитра згодом засудили до 1,5 року колонії. Але на свободу після відбуття строку він не вийшов: проти нього порушили нову справу про непокору адміністрації колонії (стандартна практика, щоб залишити політв’язня за ґратами).
Філософа Володимира Мацкевича звинуватили у «грубому порушенні порядку», «керівництві екстремістським формуванням» та образі Лукашенка. Також, на думку влади, філософ розміщував матеріали з «неправдивою інформацією про ситуацію в Білорусі та негативною оцінкою представників влади» на платформі «Сход». Його засудили до 5 років посиленого режиму.
Максим Вінярський та Євген Афнагель – активісти громадянської кампанії «Європейська Білорусь». Вінярського засудили до 5 років колонії суворого режиму, визнавши винним у «підготовці до участі в масових заворушеннях». Афнагель отримав 7 років: його визнали винним у «навчанні чи іншій підготовці осіб до участі в масових заворушеннях» та «підготовці до участі в масових заворушеннях».
Геннадія Фединича та ще двох представників незалежних профспілок Білорусі, Василя Береснєва й Вячеслава Орешка, засудили до строків від 8 до 9 років позбавлення волі. За страйки на підприємствах проти Лукашенка їм інкримінували «створення екстремістського формування та участь у ньому», а також «розпалювання ворожнечі».
Олександр Ярошук – голова Білоруського конгресу демократичних профспілок. Його засудили до 4 років колонії, звинувативши в «організації та підготовці дій, що грубо порушують громадський порядок» і «закликах до дій, спрямованих на заподіяння шкоди національній безпеці Республіки Білорусь».
Анархіста Миколу Дєдка у 2021 році засудили в Білорусі до 5 років позбавлення волі – за «заклики до дій проти нацбезпеки Білорусі», «грубе порушення порядку» та «незаконні дії щодо горючих речовин». Під час затримання його сильно побили й катували. Як і Микола Статкевич, Дєдок відмовився покидати Білорусь, повідомив радник Світлани Тихановської Франек Вячорка.
Лариса Щиракова – гомельська журналістка та краєзнавиця. Її затримали 6 грудня 2022 року й засудили до 3,5 років позбавлення волі за обвинуваченням у «сприянні екстремістській діяльності» та «дискредитації Республіки Білорусь»: начебто Щиракова розміщувала в інтернеті інформацію, яка «паплюжила Білорусь». Її також звинувачували у «зборі, створенні, обробці, зберіганні та передачі інформації» для правозахисників «Весни» та телеканалу «Белсат». Після арешту в неї забрали сина й помістили його до притулку.
Звільнення політв’язнів відбулося під час візиту до Мінська спецпосланця президента США Джона Коула. Президент США Дональд Трамп обговорював це питання з фактичним очільником Білорусі Олександром Лукашенком перед зустріччю з російським керманичем Володимиром Путіним на Алясці в середині серпня. Одночасно з візитом і звільненням політв’язнів влада США оголосила про зняття санкцій із державної авіакомпанії «Белавіа».
Лукашенко на зустрічі з Коулом заявив, що готовий обговорювати «глобально» питання звільнення «заручників», «політв’язнів та ще чогось». «Якщо Дональд наполягає на тому, що він готовий забрати до себе всіх цих звільнених, Бог із вами, давайте спробуємо виробити глобальну угоду. Як любить пан Трамп [говорити], велику угоду. Він це так називає. Тому відверто кажу, що ми тут нічого не приховуємо», – заявив він.
