Маріуполь – другий у світі після Руанди за кількістю загиблих цивільних. Такі дані оприлюднило британське видання The Guardian у статті про рівень загибелі місцевих жителів у війні в Газі. Журналісти опублікували інформацію з орієнтовними показниками співвідношення жертв серед цивільних і військових у різних воєнних конфліктах у світі, які відбулися після 1989 року.
- Про яку кількість жертв у Маріуполі відомо на сьогодні?
- З чим пов'язана масова загибель маріупольців на початку повномасштабного вторгнення?
- Чи відповість Росія за скоєні у Маріуполі злочини?
Дізнавався проєкт Радіо Свобода «Новини Приазовʼя».
За даними британського видання, під час російської облоги міста 2022 року 95% загиблих були цивільними жителями й 5% – військовими. На третьому місці у цьому списку – Сребрениця у Боснії і Герцеговині, на четвертому – Газа, а на п'ятому – сирійське місто Алеппо.
Символом воєнного злочину Росії проти місцевих жителів став Маріупольський драматичний театр, зазначили у міськраді. Загарбники скинули на будівлю дві авіабомби, попри напис великими літерами «ДІТИ».
Заалом, за попередніми даними міської ради, у Маріуполі загинули щонайменше 22 тисячі людей. Проте кількість жертв може бути в рази більшою. Тим часом Росія звинувачує українських військових у начебто скоєнні вбивств цивільних жителів Маріуполя і проводить так звані судові процеси над бійцями, які перебувають у російському полоні.
«Понад 20 тисяч загиблих»
Перший заступник міського голови Маріуполя Михайло Когут розповів «Новинам Приазов'я», як місцева влада збирає свідчення про загиблих маріупольців.
Понад 20 тисяч осіб перебували в будинках, які потім Росія просто зносила, приховуючи свої злочиниМихайло Когут
«Ми бачили це на власні очі, перебуваючи в той період у місті. Коли оцінку пошкоджень робили, ми розуміли, що кожна друга багатоповерхівка була знищена. Під час російських обстрілів люди ховалися у підвалах цих будівель. Якщо порахувати навіть математично, то ми розуміємо, що це понад 20 тисяч [осіб] перебували в будинках, які потім Росія просто зносила, вивозила, приховуючи свої злочини. За знімками, які надали наші європейські партнери на травень 2022 року, ми бачили, що майже 6000 приватних будівель було пошкоджено і знищено. Можна припустити, що там ще понад три тисячі людей могли перебувати», – розповів Когут.
За словами посадовця, після детального опрацювання кількість свідчень складає 9280. Це не остаточна цифра, влада продовжує опрацьовувати інші свідчення та знаходити свідків.
Для маріупольців залишається важливим встановлення справедливості і покарання Росії за злочини проти місцевих жителів, каже Когут.
«РФ вдалося там забрати у нас майно, вдалося забрати у нас те життя, яким ми жили, але прагнення до справедливості вони точно у нас не забрали, тому ми тільки за те, що вони повинні понести за це покарання. І ми розуміємо про те, що фіксація в міжнародних реєстрах чи то майна, чи то завдання шкоди здоров'ю, забирання життя – за це все вони повинні відповідати. І тому ми зараз працюємо над тим, щоб це все фіксувати, заносити в реєстр і домагатися світового визнання», – зауважив заступник міського голови Маріуполя.
Тіла цивільних людей, загиблих під час масштабного вторгнення Росії до України. Маріуполь, 15 квітня 2022 року
Маріупольська міська рада зазначила, що ці дані видання The Guardian вказують на воєнні злочини, які російські військові здійснювали під час масової атаки міста. Влада зауважила, що це єдине місто України, яке в перші дні повномасштабного вторгнення було взяте військовими РФ у кільце блокади та обстрілювалося з неба, землі та моря по житлових кварталах, лікарнях та місцях масового укриття цивільних.
«Трагедія, яка не має меж»
Журналіст, блогер із Маріуполя В’ячеслав Твердохліб – очевидець російської блокади міста. Він розповів «Новинам Приазов’я», що люди гинули масово саме через те, що Маріуполь був заблокований.
Було 132 загиблих за добу. У дві шеренги людей звозили з вулицьВ’ячеслав Твердохліб
«Достеменно на сьогодні неможливо встановити, скільки людей загинуло. Навіть, я думаю, через роки це неможливо буде встановити. Коли я був присутній, десь до 15-16 березня [2022 року], міська влада спільно з військовими ще намагалися порахувати.
Станом на 11 березня [2022 року] було 132 загиблих за добу, плюс 60 осіб по лікарні швидкої медичної допомоги. Але ж це не враховуючи те, що були масові поховання, наприклад, за гуртовим ринком «Каліфорнія» – у дві шеренги людей звозили з вулиць», – розповів журналіст.
«Тіла лежали повсюди»
Твердохліб згадує, що багато місцевих жителів загинули через обстріли багатоповерхівок та вважає, що кількість жертв російської блокади міста становить близько 100 тисяч людей.
«З 210 людей, які зайшли в багатоповерхівку – вийшло 19. Тоді прилетів ФАБ 500, якщо я не помиляюсь, і, на жаль, людей просто поховано. Потім люди, які залишились там, розповідали, що та частина людей, які в коридорах у себе в квартирі залишалися, то вони були муміфіковані, тобто цей бетонний пил ніби сорбентом вологу з тіла витягував. Люди сиділи у своїх коридорах – муміфіковані і залишились там.
Будь-які комунальні блага для повністю оточеного міста були на вагу золота. Біля води, на ринку, на вулицях, на лавках, в парках, на зупинках просто лежали люди. Дехто в ковдрі, дехто просто на підлозі. Це кладовище було всюди», – розповів маріуполець.
Масові поховання загиблих маріупольців
Люди сиділи у своїх коридорах – муміфіковані і залишились тамВ’ячеслав Твердохліб
Коли російські війська зайшли на околиці міста, маріупольці продовжували шукати своїх родичів у місцях, куди зносили тіла загиблих, каже журналіст.
«Вночі було холодно, були знесені тіла і люди просто копирсалися і шукали своїх загиблих родичів. Наскільки мені відомо, в районі «Метро» був ексгумаційний морг, вони там наче робили ексгумації, але це дуже було швидко, і людей не було достатньо, брак зв'язку. Навіть якщо якісь родичі були, вони були або десь в районі, або десь виїхали, або не були на зв'язку. Ви ж розумієте, там є люди, яких ховали у дворах, у вирвах від снарядів, просто під мостами», – згадує маріуполець.
«Маріуполь – це величезний біль»
Людмила Чичера – дружина маріупольського волонтера, засновника простору «Халабуда» Дмитра Чичери. Чоловік зник безвісти в середині березня 2022 року, коли місто було в облозі російських військ. За її словами, у цей період «Халабуда» надала допомогу приблизно 25 тисячам місцевих жителів – цивільному населенню, військовим і патрульним поліцейським.
Прийшли до висновку, що треба робити запаси їжі, медикаментів, питної водиЛюдмила Чичера
«24 лютого [2022 року] ми всі разом о 9 ранку зібралися на базі вільного простору «Халабуда» і вирішували, хто за що буде нести відповідальність, що нам взагалі робити. Ми дійшли висновку, що треба робити запаси їжі, медикаментів, питної води.
З 24 лютого і до 18-19 березня 2022 року, до моменту входу російських військових у «Халабуду», нам вдалося залучити до допомоги маріупольцям більш ніж 250 волонтерів. Коли вже стало зрозуміло, що небезпечно залишатися в Маріуполі, вже тривали вуличні бої, частина нашої команди вирішила евакуюватися з міста. 15-16 березня, якщо я не помиляюсь, почали виїжджати своїм транспортом волонтери і команда «Халабуди». Діма на той момент вирішив залишитися. Останній раз я з ним говорила 16 березня 2022 року», – пригадує Людмила.
Вона також розповіла, що за свідченнями очевидців, чоловіка востаннє бачили 17 березня. Його друзі, які ще перебували на той час у Маріуполі, почали розшукувати волонтера і намагалися дізнатися бодай якусь інформацію. Але результату не було. Що сталося з Дмитром – досі невідомо, каже його дружина.
Не знайшли ознак поранення людини, не знайшли тілаЛюдмила Чичера
«17 березня 2022 року Діма вийшов з «Халабуди», щоб зателефонувати кудись або подивитися, чи все добре з людьми, які собі знайшли притулок від обстрілів в приміщенні поблизу «Халабуди». Більше в «Халабуду» він не повернувся.
Біля Діми залишалося ще декілька друзів, які й кинулись його шукати через 2-3 години після того, як він не повернувся. Вони відчули, що щось пішло не так. Тими силами, які були, друзі його розшукували. Проходили квартали вверх-вниз по вулиці Нільсена, збоку, проспект Металургів. Вони не знайшли ознак поранення людини, не знайшли тіла. Слідів Дмитра ніде не було поряд», – розповіла Людмила Чичера.
Надія на те, що її чоловік перебуває у російському полоні, залишається досі. Дружина сподівається, що з часом вдасться дізнатися, що насправді сталося як з її чоловіком, так і з іншими зниклими безвісти маріупольцями.
«Цього літа в мене була нагода побувати в Нідерландах, в місті Гаага. Я була запрошена до Міжнародної комісії у справах осіб зниклих безвісти. Для мене Маріуполь – це величезний біль. І я про це казала під час зустрічі з представниками цієї організації, але вони наводили паралелі, що дотепер вишукують людей, які зникли під час югославської війни і кількість зниклих там вимірюється тисячами.
Я дуже співчуваю людям, яким доводиться проходити те, що проходжу я вже четвертий рік. Це втрата невизнана, скажімо так. І ти постійно в підвішеному стані», – додала жінка.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
Досвід Руанди
Адвокатка та аналітикиня «Української правової консультативної групи» Аліна Павлюк у коментарі «Новинам Приазов’я» розповіла, що Міжнародний трибунал щодо Руанди – це механізм правосуддя, який був створений за підтримки ООН. Судові процеси в межах цього трибуналу відбувалися очно, тобто причетні до скоєння злочинів затримувалися і опинялися на лаві підсудних.
У 1994 році в Руанді понад 800 тисяч людей, переважно представників народу тутсі, загинули від рук екстремістів із племені хуту. Під час геноциду загинули також представники хуту, що дотримувалися поміркованих політичних поглядів. Вбивства почалися 6 квітня 1994 року невдовзі після того, як на підльоті до столиці Руанди Кігалі збили літак, на борту якого був руандійський президент Жувеналь Габ’ярімана.
«Трибунал в Руанді відбувався в межах території однієї країни, тому, відповідно, набагато легше було взаємодіяти зі свідками з потерпілими. Набагато простіше було розшукувати і затримувати підозрюваних. Але, незважаючи на те, що, по суті, юрисдикція самого трибуналу закінчилась – деякі процеси все ще тривають. І на противагу цьому в нашій ситуації – це дві країни (Росія та Україна – ред.), ми розуміємо, що найбільшим викликом є те, якою буде перспектива затримання всіх можливих підозрюваних, які перебувають у РФ, у зоні бойових дій», – розповідає експертка.
Крім того, що Україна не має доступу до окупованих територій. На розслідування воєнних злочинів також може вплинути те, що російська сторона знищує докази своєї причетності до них, каже юристка. Зокрема, це стосується Маріуполя.
«Основні джерела інформації – все ж таки пояснення і свідчення очевидців, які були там, які мали змогу виїхати і звернутися до системи правосуддя України, щоб надати свідчення. І те, що ми можемо отримати у відкритих мережах, вся ця інформація, яка публікувалася безпосередньо. Але враховуючи, скільки вже часу минуло відтоді, ми вже бачили повідомлення, що деякі райони, будівлі, відновлювалися – ось ці гучні заяви про відновлення Маріупольського драмтеатру. І це, відповідно, буде впливати на те, наскільки ми зможемо відтворити реальну картину подій, які там відбувалися», – коментує Павлюк.
Найбільш перспективним для покарання російських воєнних злочинців адвокатка вважає створення трибуналу, який загалом охопить наслідки збройного конфлікту. І в межах окремого кейсу там може розглядатися російська блокада Маріуполя і все, що тоді відбувалось у місті.
«Це питання все ще залишається відкритим. Зараз все навантаження в контексті правосуддя щодо України залишається на роботі національної системи. Поряд із цим є обмежені ресурси Міжнародного кримінального суду, який, ми бачимо, обирає конкретні факти, конкретні епізоди. Плюс є спеціальний трибунал щодо злочину агресії, який поки що лише на папері і буде лише встановлюватися, але який навряд чи буде розглядати конкретні епізоди і давати оцінку тому, що відбувалося в Маріуполі», – зауважила експертка.
- Російські війська окупували Маріуполь у травні 2022 року після кровопролитних боїв і тривалої блокади. У ході військового вторгнення Росії в Україну Маріуполь майже повністю зруйнований обстрілами.
- За підрахунками Texty.org.ua, у лютому 2022 року оборону Маріуполя тримали 5,7 тисячі українських захисників. Тоді як їх атакувала російська армія чисельністю 18-22 тисячі осіб. Оборона міста тривала 86 днів – з 24 лютого до 20 травня 2022 року.
- Російські війська підозрюють у скоєнні у Маріуполі численних воєнних злочинів. Москва це заперечує.
- За оцінками ООН, у місті знищено або пошкоджено близько 90% багатоповерхових житлових будинків та близько 60% приватних будинків.
- Рештки тіл загиблих з-під завалів діставали ще в лютому 2023 року, про це звітувала російська окупаційна влада міста. З березня 2022 року до лютого 2023 року було поховано щонайменше 10 284 людини. Такі дані оприлюднила Human Rights Watch після аналізу знімків п’яти місцевих цвинтарів, наголошуючи, що це суттєво занижена кількість загиблих.
- За підтвердженими міською владою даними, у зруйнованому й окупованому Росією Маріуполі загинули щонайменше 20 тисяч людей, повідомив в інтерв’ю Радіо Свобода міський голова Вадим Бойченко.Росія звинувачує українських військових у начебто скоєнні вбивств цивільних жителів Маріуполя і проводить так звані судові процеси над бійцями, які перебувають у російському полоні.
(Текст до публікації підготувала Дарина Довгопʼята)
Форум