(Рубрика «Точка зору»)
15 червня Російська Федерація перестала постачати газ до Франції. Але у Парижі не злякалися.
Останні тижні обсяги газу зі сходу були мізерні, а французи заздалегідь домовилися про надходження значнішої кількості палива з Іспанії. В ті ж дні постачання різко скоротилося, а потім і припинилося до Німеччини.
Якщо в Москві сподівалися цим залякати французький та німецький уряди та налаштувати проти них місцевих споживачів, то досягли прямо протилежного результату.
Вже напочатку серпня Париж запропонував Берлінові, у якого з газом значно більші проблеми, допомогти взимку із блакитним паливом. ФРН у відповідь пообіцяла поділитися надлишками електроенергії.
Так працює європейська солідарність, яка, не в останню чергу, є однією з головних європейських цінностей, що роблять ЄС унікальною структурою і пояснюють український європейський вибір.
Але чи тільки «стара Європа» реалізує заяви про цінності на практиці? Як чинить Україна?
Відносини України й Польщі свідчать, що європейська солідарність – це і про Україну.
Адже у спільній історії України та Польщі не менше крові, ніж у франко-німецькій, однак тепер спільні цінності беруть гору.
Факти - тут:
- Надання дозвільних документів для вантажного автотранспорту упродовж років напружувало відносини Києва та Варшави – адже йшлося про доходи для власних перевізників. Агресія РФ поставила цінності вище за прибутки: в травні Польща відмінила дозволи для українців при перевезенні пального.
- Традиційний морський експорт української олії через російську агресію майже припинився. Солідарність спрацювала: досягнута українсько-польська домовленість про будівництво транскордонного олієпроводу
- 29 червня Верховна Рада України схвалила закон про особливий статус поляків в Україні: вони отримують рівні з українцями права щодо господарської діяльності, оподаткування, медичного обслуговування тощо
Фактично йдеться про гідну відповідь на польську всеохоплюючу солідарність щодо мільйонів біженців з перших днів агресії РФ: необмежений перетин кордону, матеріальна та логістична підтримка, шкільництво, медицина, робочі місця.
В усіх цих, та багатьох інших випадках, на які багаті сучасні українсько-польські відносини, насамперед привертає увагу рішучість і принциповість, з якою обидві країни руйнують меркантильні сьогоденні принади і вибудовують принципово ціннісні стратегічні інтереси.
Незначні втрати перевізників чи податківців будуть вже завтра компенсовані за рахунок збільшення товарообігу чи створення конкурентного, а отже продуктивного економічного середовища.
Подібні приклади, коли солідарність бере гору над недалекоглядною корисливістю, характеризують і сьогоденні відносини з сусідніми Румунією, Словаччиною, Молдовою.
Для України, котра, попри війну, руйнування, важку гуманітарну ситуацію вчиться поступатися короткочасним зиском, це хороша європейська школа.
Для сусідів, які пояснюють власним громадянам стратегічну вагу допомоги Україні – це знак їхньої відданості цінностям, серед яких солідарність надважлива у важкі часи спільного протиставлення війні, що її веде московський режим проти України і Європи.
Андрій Веселовський – український дипломат, експредставник України при ЄС
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції.
