Хто такі полонені? Яке міжнародне право їх захищає? Які правила поводження із тими, хто здався або потрапив у полон? Чому їх важливо дотримуватися? Про це Радіо Свобода розпитало колишнього заступника генерального прокурора України Гюндуза Мамедова та юриста-міжнародника із Центру політико-правових реформ Євгеном Крапивіним.
Де й коли було зняте – з’ясувати неможливо. Це про відео з нібито «нелюдським ставленням» українських військових до полонених російських солдатів. Спочатку їх поширила росіянка Марія Дубовікова, яка називає себе у соцмережах журналісткою, а згодом засновник розслідувального проєкту Bellingcat Еліот Гіґґінс. Проте вже без конкретних звинувачень і з приміткою: «цей дуже серйозний інцидент слід розслідувати».
Наразі експерти та розслідувачі шукають факти, які б підтвердили справжність цього відео чи спростували його.
Брехня чи правда?
«Українські солдати стріляють по ногах полонених» – такі заголовки вже кілька днів облітають російські ЗМІ. Зокрема, й «Новая газета» заявляє про «відео з катуванням російських військовополонених».
На одному із поширених відео, військові без чітких розпізнавальних знаків лежать на асфальті зі зв’язаними руками. Поруч – поліетиленові мішки.
На іншому відео – людям, які лежать, начебто стріляють по ногах. За кадром чути питання: «Хто офіцери?».
Голова Слідчого комітету Російської Федерації Олександр Бастрикін доручив підлеглим перевірити опубліковані записи.
Це той самий Бистрикін, який раніше порушував справу, щодо, наприклад, нібито «створення біологічної зброї масової ураження» в Україні.
Реакція з українського боку не забарилася.
«З метою дискредитації сил оборони України ворог знімає та поширює постановочні відео з нібито нелюдським ставленням «українських військових» до «російських полонених», – заявив головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний.
Далі історія розгорталася за детективним сюжетом.
Хакери Anonymous оприлюднили нібито наказ тимчасового виконувача обов’язків міністра оборони Росії Дмитра Булгакова від 21 березня із закликом до підлеглих «створювати та поширювати серію матеріалів про начебто нелюдське ставлення українців до військовополонених росіян».
А чому? Тому що російські солдати навпаки віднедавна здаються в полон все більше, оскільки бачать доброзичливе ставлення з боку українців, йдеться в оприлюдненому документі.
Але й щодо справжності чи несправжності цього документа теж точаться дебати у соцмережах.
«Це – частина інформаційної війни, яку ведуть росіяни», – сказав в ефірі одного із українських телеканалів радник міністра внутрішніх справ України Вадим Денисенко.
«Відеозаписів «на межі» у нас вистачає»
Євген Крапивін, юрист-міжнародник Центру політико-правових реформ, радить звернути увагу не на правдивість чи неправдивість оприлюднених відео, а на інші нюанси.
«Відеозаписів «на межі» у нас вистачає – змушують співати гімн, вимовляти слова на кшталт «паляниця», змушують вибачатись. Розповсюджують відео допитів, дзвінків матерям», що заборонено Женевською конвенцією – каже правник.
Однак у деяких випадках можна довести, що військовополонені роблять це добровільно, без примусу. А отже, законно.
З іншого боку, на думку Крапивіна, публікація фото й відео важлива для привернення уваги міжнародного правосуддя до «злочинів агресії Російської Федерації», а також у контексті заклику до Кремля забрати з України тіла вбитих російських солдатів.
До того ж, як пояснює Радіо Свобода колишній заступник генерального прокурора України Гюндуз Мамедов, міжнародний кримінальний суд у Гаазі не займає позицію на користь однієї зі сторін конфлікту. Тому важливо, щоб з боку України було якомога менше приводів для розслідувань.
Основні стандарти Женевської конвенції про поводження з військовополоненими від 1949 року, яку Україна ратифікувала у 1954 році, ще перебуваючи у складі СРСР, Гюндуз Мамедов зводить до таких вимог:
- Військові після здачі в полон зобов’язані назвати лише своє ім'я , звання, військову частину.
- Катування, психологічний тиск та погрози – заборонені
- Держава-утримувач має забезпечити їх всім необхідним, а також надати необхідну медичну допомогу.
- Працю військовополонених можна використовувати та мінімально її оплачувати, але лише у визначених сферах: легка промисловість, сільське господарство, ЖКГ
Військовополонені, каже Євген Крапивін, наділені імунітетом (привілеєм) комбатанта (combattant у міжнародному праві – це особа, яка входить до складу збройних сил воюючої країни, бере безпосередню участь у воєнних діях – ред.), тобто «не несуть відповідальність за виконання наказів».
«Так само як і наші захисники. Передусім несе відповідальність їхнє командування», – каже Крапивін.
Тому, щоб притягти усіх воєнних злочинців до покарання – і командирів і рядових, що, приміром, бомбардували мирні міста, треба збирати докази, зауважує правник. А до того – зберігати життя та надавати необхідну медичну допомогу, утримувати їх у відповідних таборах, віддалених від бойових дій.
«Репутація держави»
Українській владі треба, на думку Крапивіна, дивитися як на обмінний фонд.
«Треба поводитись з ними так, як нам би хотілось, щоб поводилися із нашими захисниками, які потрапили у полон. Адже після завершення війни на нас покладено обовʼязок репатріації військовополонених, тобто повернення їх у Росію. Так само наших полонених мають повернуть», – пояснює експерт.
Умови ж обміну – скільки й на кого обміняти – регулюються під час переговорів, зауважує правник.
До заяв на кшталт «артилеристів не брати в полон» він ставиться негативно. Бо це порушує міжнародне законодавство і підриває репутацію держави.
Звинувачення ЗСУ у порушенні законів війни загострило увагу українського суспільства до воєнних злочинів російських військових.
Попри прямі авіаудари по українським містам та цивільній інфраструктурі, Москва заперечує, що її цілями є мирні громадяни.
Блокада Маріуполя має ознаки геноциду
Гюндуз Мамедов вказує на те, що блокада Маріуполя містить ознаки геноциду, а також нагадує про спроби Москви знищити українські міста: Волноваху, Охтирку, Чернігів та інші.
«Постійні обстріли цивільних людей, цивільної та критичної інфраструктури, викрадення людей, примусова депортація в Росію українців, застосування забороненої зброї: фосфорних боєприпасів, касетних бомб», – перелік російських воєнних злочинів правник береться рахувати зовсім не від 24 лютого 2022 року, а ще з моменту окупації Криму та частини Донецької та Луганської областей.
Він каже, що міжнародне правосуддя буде оцінювати порушення конвенцій насамперед в сукупності, а не з огляду на поодинокі випадки.
Президент України Володимир Зеленський у своїх відеозверненнях теж закликав російських військовослужбовців здаватися в полон. «Заради чого вам гинути?», – запитував він і говорив про «ставлення, як до людей», якого немає у російській армії.
Між тим, скласти зброю, не лише громадяни Росії, а й Білорусі, віднедавна можуть навіть через інтернет, повідомивши Державну прикордонну службу України та СБУ.
