ЛЬВІВ ‒ 54-річний Мартті Сузі ‒ волонтер із Фінляндії ‒ торік у березні, коли перші українські біженці приїхали у його місто Форсса, почав активно допомагати українцям. Він створив громадську організацію, щоб допомагати жінкам і дітям, які втекли від війни, а також збирав допомогу для українських воїнів.
Днями Мартті Сузі приїхав в Україну з гуманітарною допомогою і хоче залишитись тут, щоб разом з українськими воїнами захищати Україну від Росії.
1707 км ‒ такий подоланий шлях показує прилад у машині. Це відстань від маленького фінського міста Форсса до Львова. Мартті Сузі приїхав на позашляховику, який придбав для одного з українських військових підрозділів, який сьогодні воює у Харківській області. Волонтер частково зібрав кошти на машину, а для цього мусив отримати спеціальний дозвіл від поліції. Але до суми 5 тисяч євро, яку потрібно було заплатити за машину, забракло грошей і Мартті Сузі доклав свої. Автомобіль ‒ надійний і дозволить бійцям долати складну дорогу, каже він.
Ця війна – не тільки війна українців, це війна і нашаМартті Сузі
«Українські солдати дуже потребують цього авто. Дехто каже, що я «ненормальний», що доклав гроші і винен. Але ненормальний час потребує «ненормальних» людей. Потрібно ухвалювати швидкі, чіткі, правильні рішення у цій ситуації. Везу машину у Харківську область, у батальйон, де мене чекають. Мені як чоловікові, батькові, фіну-естонцю дуже важливо, щоб я міг залишитись воювати в Україні. Бо ця війна – не тільки війна українців, це війна і наша. Якщо люди цього не розуміють, то нехай подивляться у дзеркало. Історія показує, що росіяни брешуть, їм вірити не можна, і Україна повинна перемогти у цій війні. Я в цьому впевнений», ‒ говорить фінський волонтер Мартті Сузі.
Волонтер упевнений і в тому, що одна людина може багато змінити у цій важкій ситуації, в якій перебуває Україна. Як приклад розповідає про те, як у березні допомагав українським біженцям. Тоді у Фінляндію почали втікати від війни жінки з дітьми. Одразу ж Мартті Сузі, розповідає, створив громадську організацію «Слава Україні». Закликав фінів допомагати одягом, побутовими засобами. «Червоний Хрест» надавав українським біженцям житло.
Зрозумів, що це і є моє завдання ‒ допомагати людям з УкраїниМартті Сузі
«Були жінки з дітьми. Вони отримали помешкання, «Червоний Хрест» надав ліжка, матраци, подушки. Але не було ні білизни, ні ложок, ні горняток. Я прийшов відвідати людей, яких перевіз з північної Фінляндії. Це були дві мами і троє дітей. Прийшов подивитись, як облаштувались, і побачив, що діти сидять на підлозі і так їдять. Моє серце не могло це витримати. Просто там не було ані столу, ані крісел на кухні. Я дуже швидко організував людей, щоб допомогти біженцям з України. Зрозумів, що це і є моє завдання ‒ допомагати людям з України, шукати їм те, чого вони потребують негайно для життя. Така волонтерська діяльність тривала кілька місяців», ‒ каже Мартті Сузі з Фінляндії.
Допомога воїнам і цивільним
Мартті Сузі, окрім автомобіля, везе бійцям генератори, теплі речі, а також має і пакунки для цивільного населення. На одній із коробок українською мовою написано ‒ «українському солдатові», «цей подарунковий набір призначений для солдата, розмір взуття якого 42. Вітаю з Фінляндії». Це традиція, коли під час так званої Зимової війни, радянсько-фінської війни (1939-1940 років) фіни висилали пакунки на фронт для фінських воїнів, для невідомого солдата, щоб у такий спосіб показувати свою підтримку і піднімати моральний дух воїнів.
Хочемо сказати воїнам, що вони не одніМартті Сузі
«Сьогодні ця історія повторюється. Фіни надсилали тоді невідомому солдату шкарпетки, інші речі. Ось привіз спеціальний подарунок для українського солдата – а це черевики, білизна, шкарпетки, все, що потрібне. Це така моральна підтримка. Солдати втомились, ми всі втомились від цієї війни. Тому хочемо сказати воїнам, що вони не одні, ми з ними ‒ фіни та естонці, весь світ».
Мартті Сузі, естонець, який живе у Фінляндії. Називає себе естонцем-фіном. За освітою ‒ інженер, працював у внутрішніх органах Фінляндії. Відтак має навики зі стрільби. Волонтер з Фінляндії сподівається, що йому вдасться долучитись до українських воїнів.
Я ‒ снайпер, пройшов спеціальне навчанняМартті Сузі
«У мене є добрий досвід зі стрільби. Я ‒ снайпер, пройшов спеціальне навчання. І на мою думку, ці навики знадобляться в ЗСУ. Мої українські друзі сказали, що буде проблема, щоб воювати в Україні, бо я – громадянин іншої держави, а ще мій вік. Тому є юридичні нюанси. Хоча я почуваюсь сильним і голова добра працює. Але, попри все, я вирішив залишитись в Україні, тому що моє серце мені каже, що моє місце тут. У житті нічого немає випадкового», ‒ розповідає Мартті Сузі.
Фінський волонтер привіз із собою в Україну бронежилет і шолом. Він наголошує: «Я не приїхав займатись воєнним туризмом, я піду воювати. Просто знаю, що роблю».
Родина Мартті Сузі пережила більшовицько-сталінські репресії. Його мама ‒ фінка. Її батьки проживали в Карелії, яка перейшла до СРСР, і родина втратила все майно, була виселена в російське місто. Також зазнала репресій родина Мартті Сузі по батьковій лінії. Тато був естонцем.
Вважаю, що маю воювати, захищаючи УкраїнуМартті Сузі
«Це мій обов’язок як громадянина – допомогти Україні. Важливе значення має те, що мої діти – трішки українці. Бо дружини тато ‒ українець, а мама ‒ естонка. Мої діти – вже дорослі і самостійні люди. Але я вважаю, що маю воювати, захищаючи Україну», ‒ наголосив Радіо Свобода Мартті Сузі.
Волонтер рушає у Харківську область з надією залишитись в Україні.
Масштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п'яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.
