Доступність посилання

ТОП новини

Пам'яті Віктора Файнберга: він виступав проти агресії СРСР і Росії


Віктор Файнберг. Прага, 21 серпня 2008 року
Віктор Файнберг. Прага, 21 серпня 2008 року

(Рубрика «Точка зору»)

Про життя харків'янина Віктора Файнберга, передостаннього з учасників демонстрації, що залишилися в живих, на Красній площі 25 серпня 1968 року на знак протесту проти радянської окупації Чехословаччини, можна було б написати роман або зняти детективний фільм. Людина, яка десятиліттями – практично з самого дитинства – готова жертвувати своєю свободою і здоров'ям заради честі та принципів, Файнберг не зраджував собі буквально до останнього дня.

Цю людину гноїли у «психушках» Радянського Союзу і не впускали в путінську Росію. Він провів кілька голодувань, які в результаті стали ударом по радянській каральній психіатрії.

Віктор Файнберг, 1970-і роки
Віктор Файнберг, 1970-і роки

Вже на волі він залишався справжнім рицарем. У 2014 році Файнберг та інший учасник демонстрації на Красній площі Павло Литвинов відмовилися бути присутніми на церемонії посмертного нагородження поетеси та правозахисниці Наталії Горбаневської у Празі.

Горбаневську, ще одну учасницю демонстрації у Празі, орденом Масарика нагородив президент Чехії Мілош Земан. Але Файнберг та Литвинов були не згодні з висловлюваннями Земана про Крим. Тоді президент Чехії (зараз він жорсткий опонент путінського режиму) заявив, що «Крим, хоч би що ми декларували, в найближчому майбутньому Україні повернуто не буде. І західні держави, точніше Європейський союз, мають із цим змиритися».

Литвинов і Файнберг заявили: «Свобода неподільна, вона одна й та сама для українців, чехів і кримських татар. Якщо її зрадять в одному місці, її зрадять скрізь».

Радянські дисиденти Павло Литвинов, Віктор Файнберг і Мустафа Джемілєв (зліва направо) у Празі, 29 листопада 2014 року
Радянські дисиденти Павло Литвинов, Віктор Файнберг і Мустафа Джемілєв (зліва направо) у Празі, 29 листопада 2014 року

Це і був, власне, життєвий принцип Віктора Файнберга. Я сказав би, його ідеал. У Радянському Союзі з таким ідеалом жити було не просто складно – неможливо. Проте він прожив дуже гарне життя, життя-вчинок.

У роки, коли його співвітчизники воліли пристосовуватися, він вважав за краще давати здачі. Це неприйняття несправедливості не розуміли навіть його батьки – власне, саме вони першими віддали сина до психлікарні, а вже потім – радянське «правосуддя». Це неприйняття несправедливості призводило до непорозуміння з близькими людьми, років випробувань, десятиліть життя на чужині. Але саме завдяки таким людям ми розуміємо, що це таке – бути вільними.

Віктор Файнберг на акції протесту проти агресії Росії щодо України. Прага, 25 червня 2015 року
Віктор Файнберг на акції протесту проти агресії Росії щодо України. Прага, 25 червня 2015 року

Я хотів було звично написати, що колись, коли Росія буде вільною, ім'ям Віктора Файнберга називатимуть вулиці. Але, з іншого боку, чому потрібно нескінченно чекати, поки зміниться Росія? Віктор Файнберг народився в Україні та захищав Україну від російської агресії до своїх останніх днів.

Тож вулиця Віктора Файнберга, певен, має бути не в Москві, а, як мінімум, у Харкові.

Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії

Оригінал – на сайті Крим.Реалії

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

  • Зображення 16x9

    Віталій Портников

    Співпрацює з Радіо Свобода з 1990 року. Народився в 1967 році в Києві. Закінчив факультет журналістики МДУ. Працював парламентським кореспондентом «Молоді України», колумністом низки українських, російських, білоруських, польських, ізраїльських, латвійських газет та інтернет-видань. Також є засновником і ведучим телевізійної дискусійної програми «Політклуб», що виходить зараз в ефірі телеканалу «Еспресо». У російській редакції Радіо Свобода веде програму «Дороги до свободи», присвячену Україні після Майдану і пострадянському простору.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG