У кожному регіоні України вже є приклади успішного ведення бізнесу учасниками бойових дій, які демобілізувалися із армії. Дані про них зібрані на інформаційній платформі Veterano Service. Пандемія вдарила по всьому малому і середньому бізнесу, й не обійшла ветеранський. Фонд «Повернись живим» провів Форум підтримки ветеранського підприємництва, щоб виробити стратегію підтримки бізнесу ветеранів, оскільки за його даними, «станом на 2021 рік системної підтримки ветеранського підприємництва» немає. Радіо Свобода розповідає про ветеранів, які започаткували і продовжують розвивати власний бізнес. Цього разу досвідом ділиться учасник бойових дій із Запоріжжя, підприємець Руслан Венжега.
Руслан Венжега пішов служити добровільно до лав Національної вардії на початку квітня 2014 року (частина 3033). У зону бойових дій (с. Лисиче, біля пропускного пункту Успенка) уперше потрапив 23 липня 2014 року.
(Пункт пропуску через державний кордон України у Донецькій області був обстріляний російською артилерією у серпні 2014 році і зруйнований. Зараз в ОРДЛО – ред.)
Венжега пройшов через важкі бої і загибель побратимів. Руслан сам отримав важке поранення.
Після демобілізації Руслан Венжега у жовтні 2017 року започаткував невеличкий бізнес під назвою KOZAK and food.
Мати свою справу він мріяв давно, і навіть працював поваром, щоб навчитися кухарській справі. Працював у маркетингу, мав управлінський досвід.
«Все життя воно в голові сиділо... Надихнули хлопці, які почали займатися. практичним досвідом поділилися, розповіли що і як», – розповідав Венжега кореспонденту Радіо Свобода у Запоріжжі Євгенії Назаровій.
Завдяки участі у грантових програмах ветеран зміг придбати спеціальне кухарське обладнання і відкрити невеличкий заклад.
– Найважче, мабуть, було адаптуватися до того, що доволі значна кількість людей не дивлячись на близькість фронту, дуже далека від війни у всіх сенсах. Тому найважче було навчитися стримуватися.
Про власний бізнес я мріяв, але тільки коли повернувся, зрозумів, що відкладати не треба. Саме час.
Головне для початку своєї справи – це мати бажання бажання бути незалежним у своїх діях, рішеннях, і самому нести відповідальність.
Я на той час вже мав різноманітний досвід, але я вчився на прикладі інших хлопців. І загалом, багато вчився.
Дуже допомогли гранти, які мені вдалося отримати, пройшовши конкурс у проектах від Європейського союзу (МОМ) і США (USAID).
Неймовірно корисним для мене був семінар, організований ресторатором Дмитром Борисовим на базі своїх ресторанів.
З боку державних органів не заважали, і на тому спасибі.
Додав натхнення і консультативної підтримки Володя Шевченко (Veterano Coffee)
– Що є найважчим для ветерана, який хоче почати власний бізнес?
– Не буду оригінальним, але найважче – зробити перший крок. Отже, і своїм досвідом також підтверджую істину: «найкращий спосіб щось зробити – почати робити!». При цьому ґрунтовну підготовку ніхто не відміняв.
Будь-яка здорова людина чогось боїться. Мій бізнес запрацював із кінця жовтня 2017 року. Спочатку я дуже хвилювався чи сподобається те, що я роблю людям. Тепер вже маю досвід і більше розумію.
– Що вам потрібно і чи є співпраця з місцевою владою?
Для розвитку ветеранського бізнесу дуже необхідні доступні кредити, лояльна, стимулююча податкова політика. Якщо цього немає, то дуже важко.
Що стосується місцевої влади, то отримав грамоту на День підприємця. Знову ж таки, вдячний, що не заважали працювати.
– Як вплинула на ваш бізнес пандемія?
– Пандемія диктує нові правила. Зараз працюю над тим, щоб почати працювати в on-line режимі: думаю над відповідним продуктовим пакетом, намагаюсь опанувати сучасні технології on-line розвитку.
У моєму випадку це найменш затратний і, враховуючи наявну ресурсну базу – оптимальний варіант.
Потреби ж не змінюються – треба доступні фінансові ресурси, податкова політика, яка б стимулювала розвиток, і, можливо, інформаційна підтримка.
– Чи потрібна, на вашу думку Асоціація ветеранського бізнесу, про яку говорили на Форумі ветеранського підприємництва? Що вона може дати? І як би Ви хотіли, щоб працювало Міністерство ветеранів?
– З приводу Асоціації, головне, щоб вона не була просто структурою для освоєння грошей», а працювала для ефективної, результативної підтримки ветеранів загалом, і ветеранського бізнесу, зокрема.
Думаю, що формат може бути різним, але діяльність має бути справжньою. Треба вивчати досвід світу, що там добре працює.
А щодо Міністерства ветеранів, то у першу чергу, хотілося б, щоб:
- таке міністерство було;
- і ефективно працювало.
Якось зараз я зовсім про це міністерство не чую, а про програми підтримки, наприклад, Сполучених Штатів, наших недержавних, волонтерських організацій – чую постійно.
Ветеранське підприємництво, на мій погляд, дуже важливий напрямок адаптації тих, хто прийшов з війни, їхньої ресоціалізації.
Заняття бізнесом дає учаснику бойових дій можливість відчувати свою включеність у мирне життя, свою потрібність.
Ветеранське підприємництво дає незалежність і впевненість у собі, але вже без зброї в тилу, серед своїх!
