Коли Росія почала стягувати війська до українських кордонів та в окупований нею український Крим, в усіх українських областях активізувалася територіальна оборона: її підрозділи проходять додаткові вишколи, до її лав записуються нові добровольці. Тим часом президент України затверджує Стратегію воєнної безпеки України, в якій важливу роль відіграють підрозділи з місцевих жителів. Що являє собою територіальна оборона, які завдання здатна виконувати і яких реформ потребує – про це Радіо Свобода поговорило з її керівництвом та бійцями, а також з експертами.
Недобудований завод в лісі біля Києва. Чоловіки та жінки зі зброєю в шоломах та в камуфляжі, а дехто і в цивільному одязі, рухаються групами, поміж руїн, заростей та уламків бетону. Вони облаштовують уявні блокпост і вогневі точки, уявно мінують проходи в покинутих цехах, вишукують і нейтралізують уявні диверсійні групи противника.
Так виглядають навчання 112-ї бригади територіальної оборони міста Києва, яка складається з місцевих жителів-резервістів та входить до структури Сухопутних військ ЗСУ.
«Україна буде чинити опір» – фоторепортаж із навчання територіальної оборони
Один з учасників цих тренувань Сергій Огородник, офіцер відділення морально-психологічного забезпечення 112-ї бригади тероборони, розповів Радіо Свобода, що зазвичай заняття відбуваються зі страйкбольними рушницями або з власною мисливською зброєю.
При цьому є зарезервовані автомати, міномети та набої для всіх бійців бригади тероборони (це майже 4 тисячі осіб). Зброя зберігається в одній з військових частин Києва, і в разі потреби тероборонців мають швидко озброїти, запевняє командир київської 112-ї бригади Микола Білосвіт.
Крім того, за його словами, є запас продовольства, устаткування і медикаментів, укомплектований майже на 100%.
Після того, як, за даними Пентагону, навесні 2021 року Росія стягнула до українських кордонів найбільшу кількість військ з початку війни, тероборона України проводить позачергові навчальні збори.
Нині вона перебуває в підвищеній готовності, підтвердив в інтерв'ю Радіо Свобода командувач військ територіальної оборони України генерал-майор Анатолій Баргилевич: «Є відповідні плани підготовки, навчань і тренувань по всіх регіонах. Ці заходи планові, але їхня інтенсивність залежить від безпекової ситуації, яка складається».
До прикладу, найактивніше «ядро» столичної 112-ї бригади відпрацьовує свої навички щотижня, і зараз інтенсивність тренувань сягнула максимуму.
Тотальний опір озброєних українців в усіх регіонах – це те, що може стримати агресивні плани Кремля, пояснює Денис, командир відділення у стрілецькій роті київської 112-ї бригади.
«Якщо Росія нападе з якогось напрямку, де немає такої щільності наших військ, як на донбаському фронті, має бути тотальний опір по всій країні. Агресор має знати, що навколо нього буде вороже середовище. Тероборона буде чинити опір», – каже боєць під час перерви у військових навчаннях.
Пропоную прийняти цю небезпеку як даність. І просто готуватися. Тероборона для цього прекрасно підходитьСергій Огородник
«Насправді це дуже заспокоює. Тому що ти знаєш, хто буде поруч з тобою тримати зброю, коли настане час, чому ця людина навчена. Я бачу «кіпіш» багатьох моїх друзів і знайомих через дії Росії та ситуацію на українських кордонах. І пропоную прийняти цю небезпеку як даність. І просто готуватися. Тероборона для цього прекрасно підходить», – пояснює свою мотивацію офіцер київської територіальної оборони Сергій Огородник.
Як виглядає українська територіальна оборона і на що здатен «озброєний народ»
Щоб зрозуміти це, Радіо Свобода поговорило з бійцями (резервістами) територіальної оборони, а також з її інструкторами і командуванням у різних регіонах, опитало експертів, а також зібрало інформацію з відкритих джерел.
Редакція не наводить тут жодних даних, які мають обмежений доступ.
Завдання територіальної оборони
(за даними її керівників та експертів):
- охорона та захист держкордону;
- забезпечення умов для надійного функціонування органів влади, військового управління, стратегічного розгортання військ;
- охорона та оборона важливих об'єктів: від мостів та електростанцій до складів та органів влади;
- боротьба з диверсійно-розвідувальними силами та іншими підрозділами противника, протидія незаконним збройним формуванням;
- підтримання воєнного стану;
- допомога у запровадженні комендантської години чи у подібних заходах;
- допомога населенню в умовах стихійного лиха, пандемії тощо;
- участь у домедичній допомозі та в евакуації поранених.
Цей перелік не є вичерпним: з одного боку, положення про тероборону є секретним, тож в ньому можуть бути записані й інші функції, невідомі для загалу. Крім того, в процесі реформи перелік завдань розширюється. За своєю суттю підрозділ територіальної оборони – це легко озброєна піхота, тож вона навряд чи здатна локалізувати прорив бронетехніки чи гелікоптери супротивника, визнають експерти. Водночас в багатьох регіонах бригади тероборони мають на озброєнні ручні протитанкові гранатомети (РПГ), а також навчаються працювати з переносними зенітно-ракетними комплексами (ПЗРК), які можуть вражати авіацію на невеликих висотах.
Територіальна оборона України підпорядковується командуванню Сухопутних сил ЗСУ, а саме: окремому Командуванню територіальної оборони в їхньому складі.
Наскільки чисельною вона є?
В Україні з 2016 року вона формується за принципом «одна область – одна бригада». У Києві як у столиці та найбільшому місті – власна бригада тероборони, власну бригаду має і Київська область.
Загалом в Україні передбачено 25 бригад тероборони, з них фактично немає лише підрозділів, які мали створюватися в окупованому Криму та в місті Севастополі. Решта бригад, зокрема і ті, які створені у звільнених районах Донеччини та Луганщини, мають запас зброї та основного обладнання і регулярно навчаються. Кожна має штатних керівників, офіцерів та бійців-резервістів, яких в одній бригаді має бути трохи менше від 4 тисяч осіб. Чи означає це, що українська тероборона – це додаткові 90 тисяч війська, готові за першої потреби стати до зброї у своїх містах ?
Повний склад бригади збирається лише раз на рік, під час зборів резервістів. У регулярних тренуваннях, зокрема і з власною зброєю, беруть участь близько 300-400 добровольців у кожній бригаді. Такі дані наводять, зокрема, керівники та офіцери 112-ї (київської) та 110-ї (запорізької) бригад тероборони. Про стільки ж мовиться в репортажах українських ЗМІ про навчання територіальних підрозділів.
Отже, йдеться про кількатисячне активне «ядро» української територіальної оборони?
Це співвідноситься зі статистикою, яку озвучив її очільник генерал-лейтенант Анатолій Баргилевич.
В інтерв'ю Deutsche Welle на початку квітня він згадує про те, що загалом підписали «контракт резервіста» з територіальною обороною близько 8 тисяч українців.
Пізніше в розмові з Радіо Свобода командувач територіальної оборони не став називати конкретних цифр, згадавши лише кількість бригад.
«В кожній області є своя бригада територіальної оборони, яка має певні часові показники для формування, підготовки і виконання завдань», – звітує очільник тероборони.
У складі однієї бригади є кілька офіцерів: це штатні працівники, які дбають про навчання і швидке розгортання свого підрозділу. Решта – українці, які є резервістами і живуть звичайним цивільним життям. Однак раз на рік вони збираються на багатоденні навчальні збори. Щомісяця, а то й частіше, бійці тероборони беруть участь у стрільбах, а найбільш активні з них тренуються щотижня. Зброю та набої забезпечує держава. Решту екіпірування, необхідного для навчань та ймовірних бойових дій, найактивніші бійці місцевої оборони купують собі власним коштом.
Наскільки мотивованими є українці, записані до тероборони?
Свої розрахунки наводить військовий інструктор 110-ї бригади тероборони (Запоріжжя) з позивним «Кеп».
«Коли на навчаннях ми розгортаємо нашу бригаду повністю (до 3,5 тисяч бійців) – я бачу тенденцію: від 15 і до 25-30% – це мотивовані та патріотичні добровольці. Решта – люди, яких викликали за рознарядкою із заводів, із різних установ та з сіл. В інших регіонах, з підрозділами яких я добре спілкуюся, таке саме співвідношення. Але щороку в Україні зростає відсоток тих, хто системно поліпшує бойові навички. Я бачу, що мотивованих тероборонців – близько тисячі на область, і в інших регіонах навряд чи менше», – каже офіцер територіальної оборони з Запоріжжя. Він наголошує, що проукраїнських громадян, готових боронити свою землю зі зброєю, в рази більше, просто наразі вони не скоординовані між собою і не долучилися до територіальних підрозділів.
Схід: кордон, близький фронт і перші перемоги
Саме на сході держави виникла перша (за межами Києва) українська територіальна оборона, яка у 2014 році підняла зброю проти російських гібридних сил. У місті Сватове місцеві жителі, які мали мисливську зброю, об'єдналися та не пустили до свого міста і району ватажка одного з проросійських угруповань Олексія Мозгового. Сили були нерівні, однак Мозговий та його російські куратори побоялися атакувати, кажуть місцеві жителі.
Як наслідок, в цій частині Луганської області ніхто не скидав українських прапорів та не захоплював місцевих адміністрацій. А потім саме звідси українські війська рушили звільняти окуповані східні регіони України.
В той момент в територіальній обороні Сватового було 76 осіб, пригадує один з її учасників Олексій Давиденко. Однак місцеві жителі навмисно поширювали інформацію про більшу чисельність самооборони.
«Навіть якщо б вони (проросійські бойовики) сюди прийшли, і була б окупація, в нашому місті все одно б знайшлися люди, які організували б партизанські загони. Спочатку в самообороні були ті, хто залишався в тіні», ‒ розповідає Давиденко.
Потім, за його словами, кількість місцевої озброєної самооборони сягнула 500 осіб, і саме це стало передумовою для формування у Сватовому добровольчого батальйону «Айдар». Зараз значна частина тих сміливців тренується у складі 111-ї бригади територіальної оборони Луганщини (базується у Старобільську), а сам Олексій Давиденко працює у місцевому військкоматі та набирає до неї добровольців-резервістів.
На сході держави територіальна оборона має особливі пріоритети, серед яких – протидія російським диверсантам, захист кордону та важливих об'єктів інфраструктури, і це враховується у навчанні добровольців, пояснює керівник територіальної оборони держави Анатолій Баргилевич.
«Більшість завдань територіальної оборони є типовими для всіх областей. Але акцент на підготовці до їхнього виконання різниться, залежно від регіону. В областях, де є ділянка кордону або морського узбережжя, ми відпрацьовуємо ті речі, які залежать від географічного розміщення, від суспільно-політичної обстановки в цьому регіоні та від зовнішньої обстановки навколо України», – пояснює Анатолій Баргилевич.
Микола Білосвіт зазначає, що ця різниця помітна і в штаті: в «прикордонних» бригадах значно більше кадрових офіцерів.
Зі свого боку колишній голова Луганської обласної військово-цивільної адміністрації Георгій Тука вважає українську систему тероборони малоефективною і такою, що потребує системної реформи. Однак він згадує про потужну мотивацію тероборонців з українського сходу.
Сватове – чи не перший випадок самоорганізації озброєної територіальної оборони в УкраїніГеоргій Тука
«Найважливіше – піднімати ефективність територіальної оборони саме у прикордонних областях. І є історичний приклад того, яким є людський потенціал для цього. У 2014 році до Сватового прибули проросійські «казаки». Тодішня міліція бездіяла. Але жителі міста зібралися, вийшли з мисливською зброєю і висунули тим, хто прибув, ультиматум: місто їхніх послуг не потребує. І це чи не перший випадок самоорганізації озброєної територіальної оборони в Україні», – пригадує експосадовець.
Схожі процеси відбувалися на Донеччині. Місцеві жителі допомагали армії будувати укріплений район на схід від Маріуполя, вступали до місцевих добровольчих батальйонів («Донбас», «Азов» тощо), а нині чимало з них уклали контракт резервіста 109-ї бригади територіальної оборони (базується в Маріуполі).
У квітні, на тлі зростання російської військової загрози, підрозділи територіальної оборони східних областей провели спільні навчання у Запоріжжі.
Південь: загроза з моря та з Криму
Росія нарощує свою потугу в Чорному та Азовському морях, маючи велику перевагу над Україною в бойових кораблях та в їхньому озброєнні, зазначають фахівці. Чи зможе територіальна оборона ефективно протидіяти в разі висадки російського десанту та диверсійних груп?
Один із засновників територіальної оборони Запорізької області, військовий інструктор з позивним «Кеп» наголошує в розмові з Радіо Свобода: протидія малим диверсійним групам, які закидають в тил, – це одна з головних цілей територіальної оборони. Її перевага: вона знає на своїй території буквально кожен кущик. Однак, за його словами, протистояти потужному морському десанту місцева тероборона не готова: цього не дозволяють її чисельність, озброєння та спеціалізація її підготовки.
Для цього потрібно або суттєво посилювати її у прибережних районах, або ж протидію атакам з моря залишити для спеціалізованих підрозділів ЗСУ, наголошує інструктор тероборони «Кеп».
Анатолій Баргилевич, зі свого боку, вважає, що відповідь на загрозу нападу з моря – це координація всіх сил оборони: «Звичайно, у поєднанні з підрозділами Збройних сил, Прикордонної служби, Нацгвардії та Нацполіції територіальна оборона буде спроможна спільними діями виконати всі завдання, зокрема і захистити недоторканість морського узбережжя України на загрозливих напрямках».
За словами керівника української територіальної оборони, у квітні на півдні України пройшли спільні навчання, на яких місцеві підрозділи вчилися скоординовано реагувати на такі загрози.
Великі міста: є куди зростати
В Київській області діє 114-та бригада територіальної оборони, батальйони якої базуються в найбільших містах Київщини. Місто Київ як столиця має власну, 112-ту бригаду. Втім, її командир, підполковник Микола Білосвіт в розмові із Радіо Свобода визнає, що для Києва – це не межа. У планах керівництва тероборони – створити у Києві ще одну бригаду або ж подвоїти в існуючій бригаді кількість батальйонів. І так само подвоїти чисельність територіальної оборони у усіх українських містах-мільйонниках.
Тим часом через ризик нового російського наступу офіцери київських «міської» та «обласної» бригад – на постійному зв'язку одне з одним, щоб бути готовими до якнайшвидшого розгортання своїх підрозділів і виконання бойових завдань.
Після кожного сюжету в ЗМІ приходять нові людиСергій Огородник
«В Києві – одна бригада, в ній – шість стрілецьких батальйонів, рота контрдиверсійної боротьби та мінометна батарея. Так є за штатом. Але в реальності людей ще набирати і набирати! Цьому дуже сприяє інформаційна кампанія, – визнає офіцер 112-ї бригади Сергій Огородник. – І зараз зацікавленість зростає. Після кожного сюжету в ЗМІ приходять нові люди. Але бракує загальнодержавної кампанії. Чому її немає? Бо немає конкретики і чітко прописаного законодавства».
Щойно з'явиться закон про тероборону – можна буде чітко пояснювати охочим, куди вони йдуть та чим займатимуться, підсумовує офіцер бригади з оборони столиці.
«Реформа тероборони: без примусу, радянщини та паперової армії»
На думку Сергія Огородника, треба терміново змінити нинішній статус-кво, коли держава і не заважає, і майже не допомагає територіальній обороні, а добровольці майже все фінансують самі:
«Держава скоріше нам не заважає, ніж якось суттєво сприяє. Є планові збори раз на рік, є стрілецькі дні, коли військкомати виділяють зброю і набої та погоджують місце занять. Все інше відбувається з ініціативи і за кошти самих тероборонців: більшість із них – добровольці з ветеранського і волонтерського середовища».
За словами офіцера тероборони, в законі треба передбачити не лише фінансування з місцевого бюджету, а й координацію дій: у випадку надзвичайних ситуацій чи військового вторгнення.
«Очільник Київської міської державної адміністрації в такому разі має координувати тероборонців, ДСНС та всі інші служби в межах своєї території», – каже представник територіальної оборони.
Деякі експерти ще більш радикальні у своїх оцінках. Змінювати треба всю безпекову стратегію держави, а не лише такий її елемент, як територіальна оборона, закликає заступник керівника Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Михайло Самусь.
Військова підготовка має бути корисна і приваблива, а не репресивна, як є зараз
«Перший напрямок змін: загальна військова підготовка. Вона має бути корисна і приваблива, а не репресивна, як є зараз. Далі держава має пропонувати можливості. Або це ще пів року навчання і професійна армія. Або можливість піти в тероборону «балтійського» типу. Людина живе своїм звичним життям. Але раз на місяць вирушає на збори і проходить підготовку зі своїм підрозділом. Або ж періодично проходить підготовку як резервіст», – пропонує експерт.
Нинішня система, на його думку, – це збереження радянських принципів, коли на папері армія є, а в реальності немає.
«2014 рік показав, що ця система не працює. Вона вносила хаос і завдала більше шкоди для оборони країни, ніж користі», – підсумовує експерт.
Міністри оборони часів Януковича – це росіяни, які руйнували ЗСУ плановоМикола Білосвіт
Очільник київської тероборони Микола Білосвіт додає, що навіть цю стару систему оборони держави доруйновували навмисно та фахово.
«Створених на папері підрозділів не було у реальності. Тому що ви знаєте, як навмисно руйнували Збройні сили та систему нацбезпеки. Міністри оборони та керівники СБУ часів Віктора Януковича – це росіяни, які робили це планово», – говорить офіцер.
Територіальна оборона «балтійського» типу
(найхарактерніший приклад – Естонія)
– це те, що пропонує взяти за основу частина українських експертів:
- підрозділи територіальної оборони діють постійно, а не лише під час зборів резервістів;
- бійці тероборони збираються щомісяця і проходять стрілецьку, тактичну і медичну підготовку;
- тероборона діє не лише у воєнний, але й у мирний час: в разі надзвичайних ситуацій, епідемій тощо;
- ці підрозділи є елементом безпеки місцевих громад, в координації з рятувальниками, поліцією, прикордонниками;
- принаймні частина бійців підрозділу тероборони мають зброю вдома.
Доки Україна не перейшла до «балтійської» моделі, кожному підрозділу потрібно мати збройову кімнату, щоб отримати автомати, міномети й гранатомети за кілька годин, а не кілька днів; також компромісним є варіант безкоштовної видачі дозволів на мисливську зброю для бійців, вважають експерти та автори законопроєктів про територіальну оборону.
Розбудова і діяльність територіальної оборони в Україні майже не згадується в українському законодавстві. Цій темі побіжно присвячена лише одна стаття закону «Про оборону України».
У вересні 2016 року тодішній президент України Петро Порошенко своїм указом затвердив Положення про територіальну оборону, і після цього формування її підрозділів прискорилося. Щоправда, подробиць цього положення звичайні українці не знають: його визнали інформацією з обмеженим доступом.
В березні 2021 року президент України Володимир Зеленський своїм указом затвердив Стратегію воєнної безпеки України. Важлива роль в ній відведена і теробороні.
Вона є одним із елементів концепції «всеохоплючої оборони України», до розбудови якої залучають громадянське суспільство та місцеву владу. Держава має виділити на тероборону та рух опору достатні матеріальні ресурси, йдеться в стратегії. Також один з напрямків реформи – максимальна швидкість розгортання місцевої оборони та руху опору. Якщо у «довоєнному» законодавстві на це відводиться 26 діб, то в західних країнах це відбувається в межах доби, наголошують експерти та представники тероборони.
Водночас закону про війська територіальної оборони в Україні досі немає. У парламент внесено кілька законопроєктів щодо цього. В Офісі президента анонсували розробку нового законопроєкту, який мав бути готовий до кінця 2020 року.
В умовах зростання російської загрози низка опозиційних депутатів закликають владу не гаяти час і ухвалити вже розроблений та поданий до парламенту законопроєкт про територіальну оборону, який розробляли за участі експертів, а також ветеранів бойових дій на Донбасі Сергія Кривоноса та Андрія Шараськіна.
Чи є російські «кроти» в теробороні та як їх спинити
Один з найбільш загрозливих регіонів, з точки зору російського наступу, – Херсонщина, яка межує одразу з двома морями та з анексованим Кримом. Втім, саме тут до лав територіальної оборони активно записуються люди, пов'язані, за даними експертів, з проросійською партією ОПЗЖ та конкретно з її депутатом Іллею Кивою, а також з фігурантом справи про вбивство Катерини Гандзюк Владиславом Мангером.
Про це йдеться в сюжеті Центру журналістських розслідувань. Кілька бійців херсонської тероборони підтвердили журналістам, що вони або їхні бойові побратими співпрацювали з Кивою та з ОПЗЖ, однак не бачать у цьому факті проблеми.
Анатолій Баргилевич, коментуючи цей факт Радіо Свобода, запевняє, що ситуація з «протидією проросійським елементам у територіальній обороні – під контролем»:
Якщо проросійські прояви є або будуть, то відповідні служби швидко реагуватимутьАнатолій Баргилевич
«В Україні існують відповідні спецслужби, які опікуються цим. І я би більш акуратно ставився до питань, які можуть дестабілізувати ситуацію в колективах територіальної оборони. При цьому, якщо такі прояви є або будуть, то я запевняю вас, відповідні служби швидко реагуватимуть на ці загрози», – запевняє керівник територіальної оборони України.
Георгій Тука вважає, що проросійським силам у системі територіальної оборони треба протидіяти, однак убезпечити підрозділи від їхнього проникнення вкрай складно.
«Є певні спецслужби, які відповідають за протидію проросійським силам. Але виходячи з того, що є симпатики Росії в ЗСУ та в Нацгвардії, а також політики і чиновники – ефективно убезпечитися від цього неможливо», – вважає волонтер.
Сергій Огородник налаштований більш оптимістично. Як приклад він наводить територіальну оборону Києва.
«Одне з журналістських розслідувань щодо прихильників ОПЗЖ в територіальній обороні gівдня готував резервіст нашої київської бригади! Тож можете зрозуміти, наскільки наші офіцери і бійці зацікавлені в тому, щоб до їхніх лав не проникали колишні «регіонали», «тітушки» чи «антимайданівці». Якщо в підрозділі збирається кістяк з волонтерів, ветеранів, патріотів, зокрема і проукраїнських вихідців з окупованих районів, які втратили свої домівки – в цей кістяк буде дуже важко просочитися проросійським особам. Вони там просто не втримаються», – вважає боєць.
Але, додає він, найкращим запобіжником від такого проникнення є лише свідомий підбір кадрів командирами на всіх рівнях.
